Топ 9 подій в нашому футболі за 2021й рік

Трансфер Миколенка. В Евертон. В АПЛ

Найсвіжіша за останній рік позитивна подія яка досі ще жваво обговорюється, з неї й почнемо.

Надійні джерела повідомляють, що цей перехід вже оформлено, то ж можна говорити про це як про факт, що здійснився. Віталій, не дивлячись на вік, вже досить давно стабільно виступає на найвищому рівні, і це змушує нас вимагати від нього максимально високого рівня гри, як і від будь-якого ветерана.)

Зараз – хотілося б просто порадіти за нього, за наших вболівальників і за весь наш футбол, а не робити припущення, чого він доб’ється в Англії, як швидко і т.п., надто мало наших переходять до топ чемпіонатів (але на щастя, ця тенденція покращується) і тому надто вже завищені наші очікування від кожного хто туди потрапляє...

Терпіння нам всім.) Сподіваюсь, у Віталія все вийде, але зараз ми повинні просто порадіти, а він – посилено зайнятись англійською!

Ааартеееееем, Артеееееееем Дооовбик!...

Прогрес Артема – безумовно одне з головних і найяскравіших перевтілень у нашому футболі (до і після початку цього чемпіонату – це просто два різних футболіста), не тільки за останні роки. Але зупинитись хочеться не на його формі цього сезону, і не на подальшій кар’єрі (можна лише сподіватись на здоровий глузд керівництва клубу, агентів і щоб обставини склалися як треба, без форс мажорів), а на іншому.

В одну мить він став ледве не героєм нації. «Всього лише» вдале відкривання між захисниками, вчасний ривок, підлаштування під м’яч і легкий кивок головою – м’яч там де треба. Цей гол будуть згадувати через десять, п’ятнадцять і двадцять років, як досі згадують переможний удар Олега Гусєва в серії пенальті на ЧС 2006, і можливо навіть як гол Шевченка Філімонову. Дякую за емоції, Артеме!

Успіх на Євро

Не зважаючи на наші очікування (все ж, за рівнем і малюнком гри ми очікували побачити трохи інше) і те, що нам певною мірою пощастило вийти з групи – збірна Шевченка досягла історичного результату. Браво!

Сам турнір, деякі тактичні рішення тренера і форма деяких лідерів (нажаль, Руслан Малиновський не зміг повноцінно прийняти участь) роблять цей виступ неоднозначним, дещо зіпсував враження заключний матч проти англійців, можливо (особисто у мене досі питання до рефері і ВАРу в епізоді з фолом Магуайяра на Матвієнкові), але в цілому – нам гріх жалітись.

Тим більше, що і весь сучасний футбол, як і весь Світ, є зараз доволі неоднозначним.))

Участь одразу двох наших клубів у груповому раунді ЛЧ, прохід міцного Монако

Не хотілося в цьому пості негативних нот, але є вірогідність, що ми не скоро знову побачимо двох наших представників серед найсильніших команд Європи.) В будь-якому випадку, ми поки не є німцями чи іспанцями щоб звикнути до максимального представництва в ЛЧ, ми лічену кількість разів грали там двома клубами.

Доречі, це наш другий сезон поспіль з двома клубами в групі, і якщо говорити про календарний рік - не все настільки жахливо. Нагадаю, ДК і Шахтар вийшли в євровесну минулого розіграшу, хоч там і поступились без шансів сильним Вільярреалу і Ромі.

Не все катастрофічно хоча б тому, що Шахтар у дебютному сезоні Роберто Де Дзербі вибив дуже міцного і неприємного суперника – Монако, з не менш перспективним і талановитим наставником, нехай гірникам і трохи пощастило. Окремо слід виділити той самий рейд і пас Михайла Мудрика, для нього це був важливий матч і важливий сезон, який, теоретично, може змінити всю його подальшу кар’єру.

Ліга чемпіонів для наших команд, особливо для молоді, враховуючи не надто конкурентний і популярний (як в медійному плані, для глядачів, так і в плані для зарубіжних скаутів) чемпіонат – ідеальний шанс набратись досвіду і якомога дорожче себе «продати». Тому не варто дивуватись надзвичайно стрімкому прогресу деяких, зокрема молодих, виконавців – цього якраз і слід було очікувати. При всіх проблемах наших грандів, зокрема в менеджменті, цей рік був надзвичайно корисним в плані набраного досвіду і, сподіваюсь, усвідомлення своїх слабких місць.

Феєрія Юрія Вернидуба

Не важливо кого саме тренував Юрій Миколайович, не важливо який саме регіон Молдови представляє його нинішня команда, і не важливо те, чому він не отримав, поки що, шансу себе реалізувати в більш солідному клубі, зокрема, в своїй країні. Важливо інше. Важливо те, що український тренер прогримів на увесь Світ, обіграв Реал Мадрид на Сантьяго і вписав своє ім’я золотими літерами в історію, а також створивши сенсацію набрав дуже солідні сім очок у надскладній групі і вийшов у євровесну.

Можна довго говорити про тренерські успіхи, вдалу роботу в кваліфікації (яку пройти було з його командою ледь не складніше ніж те, що вдалося створити в групі)) чи навіть численні успіхи в луганській Зорі нашого запорізького козака, але те, який фурор був у перших двох турах основної сітки ЛЧ... Багатьом нашим тренерам вдавалось подібне?

Прогрес і рекорд Дмитра Різника

Одразу слід зауважити, що про успіхи і прогрес Трубіна, Мудрика, Судакова і Забарного, наприклад, відомо більшості наших вболівальників, а що ж до Різника чи того ж вищезгаданого Довбика (якого, в тім, за останній час розрекламували теж досить непогано, враховуючи його останні успіхи це не дивно) – традиційно значно менше уваги приділяється нашим виконавцям, які не виступають в ЛЧ, не грають у клубах з топ 2.

Дмитра ВЖЕ називають деякі відомі тренери найкращим кіпером в Україні, а його рекордні 5 поспіль відбитих 11метрових говорять самі за себе. Він також впевнено працює з м’ячем ногами, має хорошу ментальність, яка дозволяє швидко забувати про помилки і правильно на них реагувати, і навіть приступив до вивчення англійської мови, що, нажаль, поки є надзвичайно рідкісним скілом для наших футболістів.)

Є всі причини очікувати від нього кар’єрного сходження в наступному році, але прямо зараз – він уже є одним із найбільш цікавих і нестандартних наших гравців.

Андрій Шевченко очолив клуб серії А

На це чекали вже не один рік, з першими успіхами у збірній прийшли розмови і про подальшу клубну кар’єру нашої Легенди в чемпіонатах ТОП5 і нарешті ми цього дочекались.

Кадрові (і можливо інші) проблеми в Дженоа? Можливий виліт з елітного дивізіону? Так. Так... Але, хто сказав, що повинно бути легко? Тому ж таки Скрипнику теж Вердер дістався у доволі кризовому стані колись... Анрі, наприклад, прийшов не в той час до Монако, товариші Шевченка Пірло, Зеєдорф і деякі інші – теж працюють не ідеально і не в ідеальних умовах, є безліч різних прикладів. Не у всіх кар’єра починається як у Зідана з Пепом.

Та все ж, український тренер який очолив клуб серії А – значна подія для нашого футболу, погодьтесь.

Запуск академії ФК Рух

Це також неординарна подія, про яку останній час менше говорять (не дивлячись на старання президента Руху й надалі рекламувати предмет своєї гордості по максимуму)), але цей проект - саме те, чого й не вистачало нашому футболу найбільше, цілком можливо.

Ніхто не знає як складеться в подальшому, як мінімум потрібен час, адже неможливо зробити з дитини готового футболіста за кілька років, скільки грошей у нього не вклади. Час у львів’ян, на скільки ми можемо зрозуміти, схоже є – ніхто не квапиться виходити в Лігу чемпіонів і привозити в Україну Одонкора, Айлтона чи Йорді Кройфа, все робиться поступово і неквапливо.

Натомість, це дасть чудовий поштовх і для інших клубів. Динамо, Шахтар і Дніпро 1 (там теж не менш цікавий проект) не будуть розслаблятися, адже з’явився потужний конкурент. Окрім того, вже ведеться (або планується) активна робота в даному напрямку і в інших клубах – Олександрія, Ворскла, Інгулець, Верес... Не забуваємо і про Харків з Кривбасом, звісно.

Потужна (кажуть найкраща в Україні) інфраструктура, серйозний підхід зі стажуванням в Європі тренерів і турнірами для юних футболістів, співробітництво з топ клубами і просто реклама (що є двигуном торгівлі, як ми пам’ятаємо)... – що ще потрібно? І чи міг хто небудь (у будь якому регіоні України, можливо крім Києва. Окупований Донецьк виносимо за дужки) про таке хоча б мріяти ще кілька років тому?

Руслан Малиновський став топ гравцем на рівні серії А

Минулий сезон, особливо його друга частина, став переломним у кар’єрі лідера нашої збірної і зробив його одним з кращих півзахисників, справжнім топ гравцем вже на рівні Кальчо – що є значним кроком вперед, при всій повазі до Брюгге, бельгійського чемпіонату і УПЛ, де Руслан вдало розкрився під керівництвом Вернидуба.

Звичайно що, можна говорити про те, скільки надзвичайно яскравих виконавців є в серії А чи в Європі схожого рівня, скільки проблем виникає у Аталанти чи особисто в Руслана на полі, поза ним, у матчах за клуб чи збірну і таке інше. Але факт залишається фактом – Малиновський прямо зараз вже є гравцем топ рівня, під якого підлаштовуються суперники, якого бояться, поважають і бажають бачити у своєму складі найкращі клуби Світу. Це – вже реальність, і вийшов на цей рівень наш житомирський діамант зовсім нещодавно, за великим рахунком, саме 2021 рік став найбільш вдалим і переломним у його кар’єрі. Хоча здається, що вже як мінімум кілька років ми не можемо уявити італійський чемпіонат без одного з найкращих його атакувальних півзахисників.)

Також, є підозра, що бергамаски, при всій повазі до них і особисто до Гасперіні, - далеко не межа амбіцій і мрій футболіста рівня Руслана. Особливо враховуючи півтора року дії контракту і наявність попиту з боку топ клубів. Подивимось, буде надзвичайно цікаво.

П.С. Навмисно не став сортувати за значущістю ці події, просто поділився емоціями, тими які найбільше запам’ятались і саме в тому порядку в якому всі вони пригадались.) Можливо, колись наші футболісти виграють за один рік ЧС, ЛЧ та ЛЄ, а кілька гравців будуть близькими до Золотого м’яча від Франс футбол... Тоді точно доведеться сортувати в певний порядок.