Трибуна

5 історій сезону в укрболі, за якими треба зняти кіно

Доводимо, що український футбол – невичерпне джерело крутих сюжетів!

АвторSviSviLevenko
31 января, 13:19
13
5 історій сезону в укрболі, за якими треба зняти кіно

Доводимо, що український футбол – невичерпне джерело крутих сюжетів!

Криза ідей є характерною рисою для сучасного кінематографа: режисери все частіше обирають протоптані доріжки, адаптують старі сюжети до сучасних реалій, відмовляються від допомоги сценаристів, та й останні, якщо чесно, нерідко не виконують свою роботу на високому рівні… Проблема має критичний характер: вимогливий глядач все частіше залишається незадоволений сюжетом фільму після його завершення. Де митцям шукати нові історії для екранізації? Маю відповідь: в українському футболі. Далі запропоновано 5 сюжетів цього сезону, пов’язаних з УПЛ та українцями, які заслуговують бути показаними в кіно.

Одразу окреслю: наші майбутні шедеври будуть саме художніми, тобто фантазійний елемент матиме місце в кожному фільмі. Ми можемо гіперболізувати та бути суб’єктивними, можемо зупиняти історію на будь-якому моменті та розпочинати розповідати її звідкіля забажаємо. Головне – базування на реальних подіях. Під час прочитання тексту рекомендовано залучати свою фантазію.

Бомбардирські подвиги Гармаша, стрічка «Нога бога» (спортивна драма-комедія)

Почнемо саме з комедійного жанру. Найкраща історія для кумедного кіно – історія бомбардирських звершень списаного Динамо вже як декілька років гравця. Чому це саме смішно? Через голи, які забивав Денис: вони аж ніяк не корелюються з м’ячами класичного форварда. Незграбні удари, відверто невдалі спроби – все залітало в ворота суперників Динамо після рикошетів, численних помилок захисників та навіть партнерів нашого героя. Сумарно 7 голів лише в УПЛ та звання другого найкращого бомбардира в складі Динамо в Гармаша – фантастика, особливо як для гравця, який взагалі-то не є (чи то краще вже «не був»?) форвардом. Ось декілька прикладів везіння футболіста:

Удар – рикошет – гол:

Вигрібав з-під себе і створив шедевр:

Офсайд? Ні, гол Гармаша (з 4:15):

Фантастичний м’яч Гармаша ударом з 2 метрів на 3:35, поділив авторство із захисником суперника на 5:00:

Партнер не влучив по м’ячу – Гармаш забив (з 1:55):

Добре, тепер ви в темі. Пропоную в нашому кіно гіперболізувати божевілля на полі в моменти голів Дениса. Нехай одного разу м’яч зупиниться на лінії воріт суперника – він його заштовхає в сітку. В іншому матчі після його пострілу відбудеться 2 (чи навіть 3!) рикошети, в якомусь важливому поєдинку буде зараховано його м’яч через помилку рефері, в черговій зустрічі за участю Гармаша схибить воротар… Наше завдання – досягти максимально наближеного емоційного ефекту до того, що мав місце у житті. Особисто в мене після диво-голу Дениса в ворота Чорноморця була істерика.

Стартує наше кіно з 10-хвилинки відчаю для Динамо: Бєсєдін отримує травму на Євро (момент його стику зі шведом – наші перші секунди), Жерсон свариться з тренером, Супряга чекає на свій продаж, Кулач не подобається Луческу… Глядачу за цей час дають зрозуміти: клубу конче необхідний форвард. І Динамо його купує: підписується Рамірес… і випадає через 3-4 хвилини часу стрічки. Не адаптувався, не сподобався, захворів тощо. Сезон вже розпочато, а бомбардира нема. Тренери ламають голову в пошуку хоча б якогось варіанту, аж ось головний згадує про існування Гармаша…

… і тут-то наше кіно по-справжньому починається. Розігруємо розмову Луческу та Гармаша, в якій перший повідомляє другому про намір використати його в ролі форварду. Звісно, Денис погоджується: цей варіант дозволить йому грати в футбол хоч інколи. Інші тренери Динамо налаштовані скептично: згадують в розмовах з Мірчею та один одним найневдаліші моменти Гармаша в кар’єрі (тут використовуємо флешбеки минулих років в Динамо та в Туреччині, червоні картки, скандали, все – в жартівливій формі). Однак все вирішено: Дениса все ж використають на вістрі атаки.

Коментатор здивовано читає склад на матч УПЛ. Можна запросити Вацка – він в характерному для себе стилі посміється над вибором форварда для Динамо на поєдинок. Експерти в студії, вболівальники на трибунах – усі вони будуть налаштовані на провал Гармаша. А він заб’є дивний гол, зовсім нетиповий для нападника – всіх здивує. Однак суспільну думку не змінить єдиним перформансом, авжеж. Але продовжить відзначатися в воротах суперників й далі, в наступних матчах. Експерти будуть сходити з розуму, вболівальники – шаленіти, Вацко накричить в моменти голів Дениса на солідний грошовий гонорар…

Піковий момент нашого кіно – зустріч Динамо з Баварією. В киян не будуть вірити після 4-матчової серії без голів в ЛЧ навіть власні вболівальники: ми подамо інтверв’ю людей з-під стадіону з відповідними коментарями. Аж ось останній з опитаних, якийсь дідусь, іронічно зазначить: «Нас врятує тільки Гармаш!» Але Дениса не випустять в старті, а Динамо вкотре провалить перший тайм (0:2 до перерви, як і було насправді). На другу половину він вийде одразу, а Баварія випустить молодь. Глядач чекатиме дива від Гармаша – і він йому його дасть. Денис заб’є ПЕРШИЙ НОРМАЛЬНИЙ свій м’яч у сезоні. Трибуни, коментатор, тренери вибухнуть. Це наш катарсис.

Ось цей гол:

Після гри всі будуть говорити лише про гол Гармаша, ані слова про поразку (але табло покажемо). Сам Денис скаже, що це найкращий момент у його кар’єрі. А завершимо ми рядком про те, що на фільм «надихнули реальні події» (не плутати з «на основі реальних подій»!), та показом реального відео голу Гармаша у ворота Баварії – спеціально для скептиків, які не повірять в нашу історію. Історію про роль фактору везіння в футболі, про бажання грати, про мінливість думки більшості, про героя-невдаху. Кожен відшукає для себе власний смисл. І отримає ні з чим незрівняний кайф від сцени гола Гармаша Баварії (прямо в залі закричить: «Щооооооо за…!?»).

За стилістикою отримаємо щось схоже на серіал «Тед Лассо»: легко, емоційно, в деяких місцях навмисно спрощено для «нефутбольного» глядача.

Невдалий досвід Шевченко в Дженоа, стрічка «Спадщина» (спортивна драма, трилер)

Ця історія найсвіжіша в добірці – не буду її переказувати, одразу підемо по сюжету. Перші секунди – ефір якоїсь футбольної програми (умовний «Великий футбол»? Підійде!), де журналіст повідомляє новину про Шевченка: той тепер в Дженоа. Починається обговорення перспектив тренера у клубі, суперечка між експертами набирає обороти, але її закінчує один з її членів (нехай це буде умовний містер «А») беззаперечними фактами на користь Шевченка (успіх в збірній, вдала кар’єра в Італії тощо). З ним, в цілому, погоджуються. Ефір програми завершено ведучим.

Наступний день – перший для Шевченка в команді. Нашою фішкою будуть кадри з цифрами від 1 до 69 – саме стільки днів пропрацював Андрій в Італії. Час від часу посеред екрану на чорному фоні буде з’являтися білий напис «День 1»/«День 2»/«День …»: таким чином будемо нагнітати, зробимо необхідний акцент на плині часу (швидкому – для глядача, повільному – для Шевченка). Так ось, спочатку Андрій світитиметься від щастя: він нарешті отримав роботу в клубі, він мріяв про це! Але протягом тижня він втрачатиме приводи для радості: дізнається, що лазарет його команди переповнений, поля на базі погані, склад безнадійний… Глядач буде спочатку радіти разом з Шевченком, потім – сумувати.

Емоційні гірки завершаться разом з початком офіційних дуелей: далі лише негатив, лише невдалі результати, антирекорди… Вигадувати нічого не доведеться: просто використаємо реальні події. Якийсь школяр з Роми покладе команді Шеви 2 голи, в матчі з Юве вона не завдасть жодного удару по воротам суперника, тривалий час не буде забивати голи зовсім. В підсумку тренера звільнять на 69-й день. І ось його кар’єра в клубному футболі вже почалася невдало, ось він вже безробітній, ось вже його резюме не є цікавим для топ-команд. Наша історія – про постійні невдачі та глибоку печаль, про розчарування людини у власних силах.

Але поки що вона суха та непримітна. Головне в нашому кіно – реакції фанатів Шевченка, українських вболівальників та експертів. Вони будуть втрачати віру в тренера один за одним, з першого й до останнього його матчу з Дженоа. Вони будуть нещадно його критикувати за все: рішення прийти в клуб, бажання грати від оборони, нецікавий футбол, поразки… Деякі підуть далі та зневажатимуть взагалі усю спадщину Шевченка: назвуть його роботу в збірній невдалою, а кар’єру гравця «переоціненою». Одним з них буде той самий містер «А»: його спічем в новому випуску інформаційно-аналітичної програми завершиться наше кіно. Зробімо таку собі сюжетну арку: він починатиме стрічку з похвали Шевченка, а завершить втоптуванням в бруд його спадщини.

Депресивне кіно про те, як можна знецінити все, що ти робив протягом життя, лише за 69 днів через єдине невдале рішення. Якщо підберемо харизматичного актора на роль Шеви, то залетимо в номінацію на Оскар.

Сварка Селезньова та Сеньківа, стрічка «Тунець/трансгендер» (трошки кримінальна драма про безлад в укрболі)

Назву затверджуємо вже зараз: з такою не продати кіно просто неможливо. Та успіх свого часу фільму «Борг/Макінрой» – іншої стрічки про спортивне протистояння зі «слешем» у назві – натякає на те, що наші думки спрямовані в потрібне русло. Суть конфлікту: журналіст Сеньків декілька раз в програмі «ТаТоТаке» повідомляв про порушення гравцем режиму, потім – про його зневажливе ставлення до партнерів. Селезньов вирішив налякати свого кривдника телефонним дзвінком (їх було декілька), а той виклав записи їхніх розмов на YouTube. І тоді футбольне ком’юніті розбилось на 2 табори: одні захищали журналіста та вимагали покарання для гравця, інші боронили Сєлю та критикували за поширення розмови Сеньківа.

Можемо почати з будь-якого фейла Селезньова, пов’язаного із зневажливим його ставленням до своїх колег чи вболівальників. Вибірка велика. Це буде така собі експозиція, під час якої глядач познайомиться з першим головним героєм нашої «дуелі» (очікувана реакція: «Фу, бидло!»). Далі потрібна сцена критики дій Сєлі від Сеньківа в «ТаТоТаке» – знімемо. Та продовжимо її на хвилину – захопимо частину наступного обговорення, в ході якого вже Сеньків поставиться зневажливо до умовного «Руху» (очікувана реакція: «Фу, бидло!»). І ось нашому глядачу гидкі обидві сторони майбутнього конфлікту – можемо розпочинати сюжетну лінію.

Пікові моменти нашого кіно, моменти найбільших напруги та дискомфорту – дзвінки Селезньова до Сеньківа. В нас буде циклічні фрагменти: Сєля творить щось дурне (конфлікт з вболівальником, тренером, партнером, Караваєвим тощо) – Сеньків говорить про нього бридкості та висміює – Сєля дзвонить Сеньківу з погрозами. Наш журналіст буде сприймати перші з них спокійно, навіть вмикатиме на гучний зв’язок. А от останні буде слухати сам: через їхній зміст. І він злякається за своє життя – через 2-3 дня страху та самокопання (ми прямо покажемо, що Сеньків сам не свій в цей час, в тому числі в одній з програм) викладе записи в мережу.

Цим він убезпечить себе. Тепер він захищений. Але тепер перед ним нова перешкода – проти нього цілий ряд колег, футболістів, тренерів. Ми зобразимо складнощі «нового життя» Сеньківа: хтось відмовився ділитися з ним інсайдом, хтось через нього відмінив заплановане з «ТаТоТаке» інтерв’ю… Кар’єра Сєлі теж висить над прірвою: тепер жоден клуб, окрім Миная, його до себе не запросить. Історію сварки в кіно ми перетворимо на розповідь про те, як дві людини зіпсували один одному життя, нічого не отримавши натомість.

Звісно, ми збережемо той жарт Сеньківа про «я трансгендер». І, авжеж, ми так і не дамо нашим героям зустрітися на екрані. Це буде така собі телефонна дуель – чудовий хід для підтримання постійної напруги (глядач-то буде чекати на зустріч!). Можемо додати вигаданих подробиць про те, як Сеньків відвідував матч Сєлі, а Сєля проїхав повз студію «ТаТоТаке»: тоді наші герої часто будуть поруч, але на солідній відстані один від одного. Завершимо все вибаченням Сеньківа перед гравцем в короткому інтверв’ю для «ОТДУШИВДУШУ»: там він позначає, що «не хотів спровокувати Селезньова». Здається, насправді шкодує, адже втомився від наслідків цієї історії. В нашому фільмі точно втомився та точно шкодує.

На роль Сеньківа візьмемо Сеньківа, на роль «ТаТоТаке»  – «ТаТоТаке». Залишилося тільки знайти свого Селезньова, і можна знімати.

Відвертості Бутка та Бєсєдіна, стрічка «Просвітителі» (гостра сатира про горе-борців з ЛГБТ)

Не станемо довго розганятися та використаємо елемент комічного, а саме іронію, вже в назві: здається, наші герої дійсно вважають свої погляди на устрій світу правильними та прогресивними. Історію розпочнемо з прес-конференції Джошуа Кавалло – гравця австралійського клуба, який зробив камінг-аут минулого жовтня. Організуємо це зізнання саме у такому форматі: нібито клуб пішов назустріч футболісту, вирішив організувати для нього розмову з багатьма журналістами. Ми додамо скромному зізнанню гравця масштабу, дамо йому 3 хвилини на чутливий спіч, ще 2 виділимо для відповідей на питання репортерів. Отже, наше кіно запущено.

Тепер черга за ЗМІ. Наступні декілька хвилин ми розповідаємо про позитивну реакцію світу на зізнання футболіста: його підтримають, як і було насправді, його екс-тренер, Діні, Барселона, Грізманн, Лінекер… Усі називатимуть вчинок гравця сміливим. Для багатьох він стане героєм, спровокує ще декілька зізнань серед своїх колег. В цей момент глядач подумає: «Так, навіщо мені це кіно?». А ми одразу дамо відповідь – випустимо на сцену Бутко. Якесь ЗМІ (ой, ну гаразд: пропіаримо трибуну в нашому кіно за гарні бали тексту) повідомить про його ненормальну реакцію на камінг-аут австралійського гравця в коментарях. І понесеться…

Ось цей пост просто необхідно прочитати, щоб розуміти наступні абзаци.

Бутко буде неадекватно відповідати на коментарі на свою адресу, нав’язувати свою «правильну» життєву філософію кожному незгодному з його думкою, видавати перл за перлом. І якщо в реальній історії він це робив суто в мережі, то в нашій піде далі – напроситься на декілька інтерв’ю до відомих теле- та YouTube-каналів. І кожного разу буде сипати образами ЛГБТ-ком’юніті. Ми зобразимо здивовані реакції журналістів під час зйомки, розмови між собою режисерів якогось каналу, де вони позначать, що покликали Бутка, щоб посміятись з нього.

Гравець буде настільки категоричним та неприємним в кадрі, буде пороти таку дурню кожної хвилини, що з ним не погодяться навіть найконсервативніші глядачі. Уявлення Бутка про геїв будуть викликати спочатку подив, потім – сміх. Хіба такого можна сприймати серйозно? Висміють його й відомі в усьому світі спортивні особистості. Але він не зупиниться. Ба більше: в другій половині фільму він отримає неочікувану підтримку від Бєсєдіна. Останній з’явиться буквально нізвідки: журналісти опитуватимуть багатьох футбольних людей України («а що ви думаєте про…?»), а серед цілком адекватних інтерв’ю з’явиться відповідь Артема про те, що «геїв не повинно бути». І кіно піде на новий виток абсурдності.

Кінцева ціль – висміяти нашу зіркову пару. Не тому, що вони проти прогресу (хоча й через це також!) – адже вони борці-невдахи, гірші з усіх можливих провідників якихось ідей. Вони вирішили битися з новими віяннями не маючи достатнього багажу знань, вийшли на поле битви без зброї. Вони не бачать далі свого носа, застрягли в минулому, а їхні аргументи проти теперішнього – їх власне світосприйняття. Наш фільм – про гостру некомпетентність. Та трошки про висміювання борців проти сучасних віянь: вони в своїй більшості апелюють тими ж поняттями, що й наші герої.

Стилістично вийде щось схоже на фільм минулого року «Не дивіться вгору». З одного боку, в центрі серйозне питання, правильна відповідь на яке відома кожному глядачу з самого початку. З іншого – для когось ця відповідь неочевидна. Комічним є протиставлення загально відомих фактів та небажання/нездатності їх прийняти героями. Також гостра сатира на реалії сучасного світу. Тільки в нашому випадку з розуму зійшло не суспільство, а лише 2 «просвітителі».

Конфлікт між Чорноморцем та вболівальниками, стрічка «Чужі» (спортивна драма про боротьбу фанатів проти керівництва клубу)

Завершуємо добірку, як на мене, кращою її історією: тут майже не доведеться нічого додавати, вона вже насичена яскравими подіями. Нагадаю, перед стартом сезону Чорноморець, вийшовши в УПЛ, потребував підсилення – чомусь обрав динамівський вектор та підписав півтора десятки гравців столичного клубу. І тренера з молодіжки Динамо взяв, чим де-факто визнав себе фармом киян. Горді одеські вболівальники не змогли прийняти ані факт визнання власної меншовартості, ані факт «дружби» з колишнім ворогом. І почали війну.

Для історії нам конче потрібен журналіст, який буде працювати в Одесі та висвітлювати для нас події в клубі, матиме зв’язки в середині Чорноморця, – придумаємо його. В експозиції ми покажемо власника команди, який розмовляє в своєму офісі з потенційними покупцями клубу (говорить про нього зневажливо, це важливо), але не домовляється про ціну продажу. Тепер глядач знає, що керівнику не потрібен клуб, – охочіше підтримуватиме фанатів у майбутньому конфлікті. Далі наш журналіст (далі – просто «Ж») повідомить, що власник не забажав витрачатися на нових гравців – тому пішов на згоду з Динамо. Авжеж, ми також покажемо й те, як йому «зливають» інфо (треба ж хоча б в одному фільмі порушити це питання!).

Обурені болівальники вийдуть протестувати під стадіон після підписання перших 3-4 гравців Динамо. Покажімо це в сюжеті нашого Ж якомога масштабніше: нехай влаштовують заворушення, галасують, дають інтерв’ю репортерам… Але власники не змінять рішення – кожного дня підписуватимуть +1 гравця зі стану ворога в клуб. І з кожним днем ненависть до байдужого президента з боку фанів зростатиме. Пік – зупинка вболівальниками автобуса команди перед одним з матчів. Гру відкладуть у підсумку.

І наступну також. А ось третю та четверту переносять в інші міста – Одеса залишається без футболу через дії власника команди. Час від часу будемо повідомляти вустами нашого Ж про те, що той скидає мільйони з ціни на клуб – хоче просто продати його та забути як страшний сон. Та покупців немає. А є незадоволені фанати, які знову намагаються зірвати гру – Чорноморець робить хід конем та на п’ятий домашній матч дістається на іншому автобусі (клубний також їхав до стадіону, але пустий – його зупинили). Поєдинок він програє (як і майже всі минулі), а вболівальники з трибун вимагають президента піти з клубу.

І це повторюється кожного тижня, щовихідних на трибунах з’являються все нові банери з текстом «Геть із клубу!» і т.п. Під шквал критики потрапляють і гравці з тренером. Та вони продовжують боротися за серця своїх фанатів: наставник на кожному інтерв’ю просить не вболівати проти команди, підтримати хлопців, останні на полі грають в яскравий, цікавий футбол, час від часу починають перемагати (можемо відтворити матч з Рухом, який зіграли 4:3, наприклад). І до когось наші герої достукаються – потроху частина фанатів (скажімо, відсотків 30-40) почне їм симпатизувати, чи то прийме рішення керівництва, чи то просто сконцентрується на позитиві.

Картина трохи відійде від депресивних настроїв, крізь хмари проб’ються перші промені сонця. Глядач буде спостерігати за розвитком стосунків між командою та вболівальниками на фоні зіпсованих відносин між цими ж фанатами та власниками клубу. Це буде схоже на спробу відновлення гарних відносин після розриву чи великої сварки між людьми. Авжеж, будуть проблеми: ми покажемо розбитий фанатами автобус команди. Але потроху в фільмі з’явиться надія на краще майбутнє, в якому Чорноморець, нехай і використовує багато гравців Динамо, прогресує та перемагає…

Аж тут ми знову надамо слово нашому Ж: він шокує новиною про те, що власник продав клуб. Все. Тепер будуть зміни. Наступного дня з’являється офіційна новина, ще за добу Чорноморець звільнить тренера, за тиждень викине з клубу більшість динамівців (в реальному житті на це пішло більше часу, однак ми форсуємо цей етап – так зміни будуть відчутнішими). Звільнення та відхід з клубу гравців не покажемо – лише пустимо відомості про це в епілозі текстом на екрані (частий прийом для фільмів про реальні події, завжди спрацьовує).

Все, що будувалося, нехай і неправильно, минулі півроку (та 2 години нашого кіно!), спрямовано в смітник. Ось та надія на краще, яка зароджувалася чимало часу, похована. Так, є шанси, що тепер почнеться нова, переможна ера. Або не почнеться? Ми не знаємо напевно. Тут ми повинні показати реакцію фанатів: частина з них задоволена, частина засмучена/розгублена різкими змінами та знеціненням осінніх подвигів хлопців. Наша стрічка не лише про конфлікт вболівальники-керівництво, але ще й про швидкоплинність часу, про зміни. Ось ти вважаєш, що все погано, потім отримуєш надію – одразу втрачаєш її знову. І так по колу.

Зйомки кіно будуть досить дорогими через масштабність задумки: стільки людей в окремих кадрах буде одночасно на екрані, стільки всього доведеться зламати (щонайменше один автобус постраждає)! Однак, якщо знайдемо фінансування, створимо, можливо, естетично довершену стрічку – це рідкість для проектів про спорт.

Бонусні історії:

Циганков та його трансфер (драма-трилер про професійну деградацію). Супряга – в Сампдорії, Миколенко – в Евертоні, Віктор – в Динамо. Хоча саме він, як очікувалося, першим поїде до Європи. В стрічці покажемо, як перспективних гравець пересидів в клубі, деградував в якості гри, пікова точка – незабитий гол з кількох метрів у ворота Бенфіки. Завершимо від’їздом партнерів Віктора до Європи. А він залишиться без мотивації.

Конфлікт Петракова та Малиновського (драма про випадковість та готовність до змін). Так вийшло, в схемі тренера нема місця для гравця. Ми це покажемо: нехай наставник сам на якомусь інтерв’ю про це розповість, покаже, порухає фішки. Далі станеться конфлікт, покажімо ображеного Петракова на прес-конференціях та невдалі результати збірної без її лідера. І ось тренер вирішує змінитися заради команди – гравець повертається, а Україна перебудовується на іншу схему й перемагає.

Альянс та його зняття з чемпіонату (комедія про безлад в укрболі). Нагадую: команда програла Металісту в першому турі Першої ліги… та вирішила знятися з розіграшу. Просто образилася на судійство, ось так. Всі говорили про це декілька тижнів, колектив не тренувався та пропускав матчі – аж ось вирішив продовжувати грати. Що це було? Ніхто не зрозумів. Але приводів для жартів клуб дав чимало. Гіперболізуємо деякі фрагменти історії, заточимо її гострі кути – отримаємо 2 години розваг.

Кривбас та його медіа (не знаю, що це, але воно точно повинно тут бути).

Ось презентація командою свого нового гравця.

Ось вони вона вітає вболівальників з новим роком.

Ось рахує дні до свята.

Ось тролить суперника.

Ось грає в кальмара.

І приділяє ну дуже багато уваги (більше за всіх в Україні) своїй жіночій команді.

Можна створити стрічку про те, як колектив стає популярнішим в Україні завдяки зразковій роботі свого медіа відділу. Стара модель оповідання, передбачуваний сюжет… але які ж нетипові події! Наш фільм будуть дивитися, адже такий погляд на спорт – зовсім новий. Будемо новаторами.

Футболи проти MEGOGO (драма про втрату усього). Потужний сюжет: раніше Футболи були гегемоном українського ТБ щодо транслювання європейських топ-ліг, та тепер не мають анічогісенько, окрім УПЛ. Проти них, здається, усе й усі: глядачі топлять за конкурента, конкурент багатший та вправніший у перемовинах з постачальниками футболу. Фініш кіно – втрата Футболами УПЛ та остаточна поразка. Але, здається, зі створенням цієї стрічки доведеться трохи почекати…

Тут я думаю вголос частіше, не тільки про укрбол

Топ-5 історій МИНУЛОГО СЕЗОНУ, про які також треба зняти фільм

Денис Юдінков
Українською? Плюс, однозначно. Але не лише за це. Текст затягує. Це добре. Мені зайшло. Нарешті ще хтось, окрім мене, побачив, що голи Гармаша - це не стільки майстерність, скільки наполегливість. Від мене теж маленька порада: не виділяй жирним і зеленим одночасно.
Ответить
5
SviSviLevenko
ответил на комментарий пользователя Денис Юдінков
Я только одну фразочку так выделил: без неё на меня бы осуществили покушение в комментариях)) Спасибо за реакцию. Рад стараться. Оказывается, могу и на украинском писать...)
Ответить
1
Денис Юдінков
ответил на комментарий пользователя SviSviLevenko
Насправді, все, що я можу на фаховому рівні, - це оцінити рівень української. Можеш !!!
Ответить
4
Схожі експерименти із сюжетами для кіно були у нас не раз, але це не значить, що такий формат не має права на життя. Вийшло дуже бадьоро та атмосферно. Оцінка - 9
Ответить
2
Ірина Козюпа
По тексту видно, що ви писали його з великим натхненням так з палаючими очами) Вийшло дуже кінематографічно. Лише трішечки можна було краще оформити. Оцінка - 9,5 Дякую за роботу.
Ответить
2
SviSviLevenko
ответил на комментарий пользователя Ірина Козюпа
Дякую й вам за комплімент та оцінку! ;)
Ответить
0
Didier Drogba 11
Топовий матеріал. А сюжет симпатії фанатів ЧО до киян - якби скзав Глад Валакас, «это страшилка какая-то получается!»
Ответить
2
SviSviLevenko
ответил на комментарий пользователя Didier Drogba 11
Отлично. Значит, теперь в подборке есть и хоррор!) Спасибо за похвалу
Ответить
1
Gryshchuk Dima
Дуже і дуже крута ідея, ти прямо сильно заморочився і це видно. Моя думка: тексту забагато. Тут судді писатимуть про концентрацію гумору, яка повинна бути сильнішою. І я б ще жанри фільмів писав би меншим текстом під заголовками. А так - топово вийшло. Тунець/трансгендер - це наче фільм-катастрофа про Годзиллу🤣
Ответить
2
SviSviLevenko
ответил на комментарий пользователя Gryshchuk Dima
Признаться, не особо стремился юморить. Текста действительно много, но в случае сокращения не смог бы объяснить свои концепции (если совсем честно, то некоторые истории отсюда можно было бы расширить до полноценных постов, хех!), а меньше 5 пунктов в подборке – несерьёзно) Спасибо за комплименты. Надеюсь, Эрнесто, мой соперник по 1/16, во время чтения поста вспотел!)))
Ответить
1
Дмитрий Клименко
Оригинальная идея) Думаю, местами стоило чуток сократить текст (например, видео Гармаша добавить линками, чтобы не перегружал текст). Но в целом – мне понравилось. Оценка – 9,5
Ответить
1
на самом деле, драматургия многих историй не нова и в украинском, и в мировом футболе, но получилось интересно)
Ответить
1
SviSviLevenko
ответил на комментарий пользователя Владислав Дунаєнко
Да-да, многое не ново, зато можно снять по-новому, добавить что-то интересное и эксклюзивное в каждое кино (некоторые идеи есть в самом тексте)... Да и в украинском кинематографе не сказать, что все описанные выше идеи использованы...)) Спасибо за коммент! ;)
Ответить
0

Другие посты блога