+150%. В автобусному парку УПЛ поповнення!
Рахуємо команди-автобуси УПЛ та відповідаємо Олександру Сажку
На написання цього тексту мене надихнули перші 2 тури вищої ліги України та стаття Олександра Сажка – місцевого топ-блогера. Короткий зміст: УПЛ стане гіршою через розширення до 16 команд. В коментарях зауважив, що це не зробить УПЛ менш привабливою: з’явиться конкуренція за право не вилетіти, за місця зверху будуть боротися ті ж самі 6-7 команд. Один з аргументів автора – велика кількість матчів низького рівня, нецікавих поєдинків. Ні, вони не будуть нецікавими – вони будуть однотипними.
Сьогодні пропоную розглянути клуби УПЛ на предмет бажання грати в атакувальний футбол. Поділимо команди на умовні категорії, відзначимо тенденції та спробуємо спрогнозувати, як у форматі з 16 команд виглядатимуть лідери УПЛ за декілька років. Чи вплине негативно розширення на них? Гадаю, це головне питання огляду.
Висновок №1. Автобусів стало більше
З цим фактом важно сперечатися, адже всі новачки елітного дивізіону – автобуси в тій чи іншій мірі. Так, причини різні. Наприклад, Металіст 1925 та Верес вимушені грати другим номером, щоб мати хоча б якісь шанси на успіх – вони віддають м’яч та грають. А от Чорноморець вибору не має: його затискають раніше, ніж він почне щось робити, через слабкість складу. Може, Мороз й хоче грати у щось інше – не може. Тим не менш, +3 колективи, для яких на гру з м’ячем накладено табу.
Та є й інші. Ось, наприклад, Минай вже другий рік в УПЛ, але все ще не здатний грати в контроль м’яча. В матчі з Олександрією (1:0) футболісти з західної України не могли прийняти та обробити круглий, віддати точний пас, нанести влучний удар… Брак класу й майстерності несумісний з володінням м’ячем – Минай продовжить грати без нього, частіше використовуватиме контратаки. Адже йому так зручніше.
Та ж причина автобусності Львова: він колись пробував грати купою бразильців в контроль, однак не вийшло. Потім знову не вийшло. А незабаром прийшов Цецадзе – не вийшло в квадраті. Під керівництвом Безсмертного Львів грає частіше без м’яча та пресингу. І це, треба визнати, єдиний автобус, на який приємно дивитись (в 13 матчах з теперішнім тренером атака левів промовчала лише 3 рази). Не думав, що колись скажу щось таке, але все ж таки: беріть приклад з Львову. Якщо автобус, то тільки такий.
Отже, 5 автобусів в УПЛ, які в тотальній більшості матчів гратимуть без м’яча, винятки – дуелі один з одним. Їхні протагоністи – група «НЕавтобусів». Але її представники у меншості: особисто я зміг нарахувати лише 4 команди, які заслуговують опинитися в цій категорії. 2 з них відомі – Шахтар та Динамо. Вони багато років шукають тренерів, які б дозволили їм забивати якнайбільше голів – для цього потрібно працювати з м’ячем, як не крути.
Ще 2 команди даної категорії – Зоря та Дніпро-1. Першу очолює Скрипник – тренер з європейським менталітетом, другою керує Йовічевіч – просто європейський тренер. Відзначаю, що тренери 3 з 4 команд групи «НЕавтобусів» – неукраїнці, ще один провів багато років поза нашою країною. Це яскраво характеризує місцеву першість: суто українські команди з суто українськими тренерами не прагнуть до володіння.
Відокремив групу ситуативних автобусів – тих, хто гратиме другим номером з представниками «НЕавтобусів» та першим – з «автобусами». Вийшло 6 команд: Інгулець, Ворскла, Десна, Маріуполь, Олександрія та Колос. В межах цієї групи створив ще 2 – групу тих, хто частіше автобус, і тих, хто частіше НЕавтобус. До першої відніс Колос та Олександрію – колективи, які категорично не люблять працювати з м’ячем більше потрібного. Ідеальний і єдиний комфортний для них сценарій – гра другим номером. Але є одне «але»: їм доведеться контролювати круглий проти групи «автобусів».
Серед ситуативних «частіше НЕавтобусів» виділив Ворсклу та Десну (червоний колір в таблиці) – команди, яким значно зручніше грати на контратаках. Втім, вони готові контролювати м’яч в поєдинках з колективами менш ініціативних груп. Ворскла та Десна будуть страждати, закидати штрафний майданчик кросами, шукати щастя на стандартах, але не відступляться. Бажання заробляти бали візьме гору над бажанням грати в зручний для себе футбол.
Маріуполь та Інгулець тяжіють до групи НЕавтобусів, але в поєдинках з ними не соромляться віддавати м’яч. Наприклад, Інгулець вимкнув свій пресинг в першому турі в матчі з Шахтарем (1:2) та зіграв низько. Зате вже за тиждень команда з Петрово спробувала зіграти на зустрічних курсах з Зорею – поступилася 1:5, але спровокувала суперника на видовищну гру. Маріуполь навіть після вилучення на вихідних ще хвилин 20-30 намагався атакувати позиційно – філософія Маркевича. За цими командами приємно дивитися. Були б вони більш класними, точно прагнули б до того, щоб стати «НЕавтобусами».
Рух поки не визначаємо: він тільки-но змінив тренера, а з тим, можливо, і філософію. Отже, цього року в нас 4 неавтобуси та 5 автобусів, частка перших – 27%. А ось минулого сезону десь посеред них був ще Олімпік. Так, той також прагнув багато атакувати – не виходило, а команда пропускала голи один за одним. Але ж грала! Віднесемо його до «ситуативних» та «частіше НЕавтобусів». Якщо скласти перші 2 стовпчики, отримаємо 8 команд – 53% від загальної кількості (з 15). Стільки можуть грати в контроль і бути при цьому конкурентоздатними.
Минулого року таких колективів було на 1 більше через Олімпік. Отже, 9 команд з 14 – 63%. Проста математика: через розширення в УПЛ стало на 10% більше колективів, які нездатні ефективно грати з м’ячем, суто автобусів – на 150% більше (було 2 – стало 5). Олександр Сажко, наступні абзаци для тебе!
Висновок №2. Автобуси – погано для чемпіонату прямо зараз
Так, автобуси – погано. Але не через низьку видовищність – через однотипність матчів. В будь-якому матчі Б1 за участі Баварії однаковий сценарій: вона володіє м’ячем, суперник – захищається. Однак це не заважає поєдинкам Бундесліги залишатися результативними та цікавими: автобусна сторона може втікати в контратаки та забивати голи, інша – ломати автобус, здувати його колеса та відповідати своїми м’ячами. Сценарій, де одна команда багато атакує, а інша захищається – відносно сприятливий сценарій для видовищної гри.
Але однотипний. В нас кожна друга команда ліги – автобус. Є вірогідність, що усі 8 матчів туру пройдуть по одному й тому же сценарію. Якщо ж між собою зустрінуться лише 2 команди з перших двох рядів таблиці – 6 матчів з однаковим сценарієм, 4 команди – 4 матчі, 6 команд – 2 матчі. Тобто, у більшості випадків ми бачитимемо на екранах кожного туру 2-6 матчів з однаковим сюжетом. Це погано для УПЛ. Уявіть, що в АПЛ грають 10 Бернлі. Матчі за участю команди можуть завершитися і з рахунком 2:2 і навіть 3:3, але ти їх не подивишся: вже всередині сезону ти почнеш обходити матчі Бернлі стороною через те, що знатимеш, як саме вони проходитимуть. А тут кожна друга гра першості за участі Бернлі. Втомлює це.
Ми дивимося футбол заради того, щоб побачити щось нове, пережити нові емоції. Таких не буде, якщо матчі будуть схожі одне на одний. І нехай навіть грають круто – глядачу не подобатиметься. Він все це вже бачив. Він знає, що Металіст буде 90 хвилин захищатися. Інтрига лише в тому, чи зможе відбитися. Але якщо цікавий лише результат, то навіщо дивитися гру? Так, аудиторія УПЛ впаде. Не через нецікаві матчі, а через те, що тут багато автобусів – немає сенсу дивитися. Вони відштовхують. Нашій лізі нашкодить не те, що слабких команд стало більше, а те, у що грають ці слабкі команди.
Висновок №3. Однотипні матчі шкодять клубам
І не лише лізі. Уявіть: Шахтар отримує легкий календар, згідно з яким протягом 5 турів зіграє з усіма автобусами. Круто? Ні! Кожен раз він матиме 70+% контролю, кожен раз один й той самий сценарій, стилістично однакові суперники. Такі матчі не готують Шахтар до єврокубків: там можливих сценаріїв перебігу гри значно більше. Наприклад, опонент гірників може володіти м’ячем сам, багато атакувати, пресингувати… А що в УПЛ? Автобуси. З ними не натренуєшся. Хіба що позиційний напад відпрацьовувати.
І це Шахтар – команда з величезним досвідом гри в Європі та футболістами, які здатні вирішувати найскладніші задачі. А що буде з Зорею? Звісно, її виконавці розгубляться, коли перед ними постане нове питання, коли суперник не буде захищатися всім складом. А Колос? Вчора Шахтар з Караганди проти нього не просидів 90 хвилин в обороні – підняв швидкості та контратакував. Як підсумок, Колос мав проблеми. А в УПЛ такого нема: там Верес та Металіст. Однотипні матчі шкідливі для клубів. А в нас тепер одноманітних поєдинків ще більше.
Висновок №4. Попит на креативних гравців лише зростатиме
Тепер лізі доведеться жити з цим автобусним парком. Що далі? Припущу, що більш чіткий поділ гравців на касти: на тих, хто творить, та тих, хто рушать. Перші гратимуть в топ-командах, тих, що планують володіти м’ячем та багато атакувати, другі – в середняках та аутсайдерах. Попит на перших, авжеж, збільшиться. Умовний Тотовицький буде цінуватися та коштувати в межах УПЛ дорожче, ніж раніше. Та саме доля чекатиме на Булецу, наприклад. Вимираюча позиція десятки переживе реінкарнацію: клубам ліги знову знадобляться креативщіки. Багато. А кращі команди країни в перспективі ставатимуть лише технічнішими: цього вимагатиме сучасність.
В команди верхівки таблиці приїдуть легіонери-творці – це допоможе колективам краще атакувати. Баланс схильних до володіння та безініціативних команд закріпиться на рівні 50% на 50%. Погане: щонайменше половина матчів УПЛ буде однакова за сценарієм та сюжетом. Добре: рано чи пізно колективи ліги навчаться проходити середній та низький блоки суперників. Поступово автобусів ставатиме менше: ми вже дійшли до їхньої максимальної кількості. Але їхня епоха тільки починається – доведеться перечекати.
А поки що миріться з реальністю. В УПЛ тепер 16 команд – факт. І це не погано: інтрига за кожну з позицій гарантована. Ціна – 3-4 дзеркальних гри кожного туру. Самі вирішуйте, дорого це чи дешево. На думку Олександра – занадто дорого. Як на мене, терпимо, в довгостроковій перспективі – корисно. А що думаєте ви?
