Десна переграє Маріуполь у МЕНШОСТІ. Кащук, навіщо? I Розбір найцікавішої гри 2-го туру УПЛ
Маркевич – геній, Рябоконь – ні. Арвеладзе – найгірший опорник в історії
Федика звільнили з Руху – свіжа новина. Нагадаю, що саме гру команди зі Львову ми розбирали минулого разу. Тобто, маємо 100-відсоткову результативність: один розбір – одне звільнення. Бажаємо Рябоконю та Маркевичу пережити наступний тур, адже сьогодні обговорюємо їхню тактичну дуель, що стала, як на мене, найцікавішою у 2 ігровому дні УПЛ. Чому лише у середу? Підписники нашого телеграм-каналу знають, що я чекав гри Інгульця та Зорі, прагнув розібрати її, однак інтриги не вийшо – повернувся до варіанту з Десною. І не шкодую: тут є що обговорити.
Закликаємо не читати текст тих, хто звик називати Маріуполь Арендуполем, а Маркевича – поганим тренером. Будемо хвалити приазовців. Багато. Але не всіх. Також спробуємо схарактеризувати роботу рефері, порушимо питання комплектації Десни, майбутнього клубів… Гарантуємо: сьогодні буде цікаво.
Стартові схеми та плани
Десна почала гру в складі з більшим балансом, аніж минулого тижня: якщо проти Чорноморця (3:0) одночасно вийшли грати і обидва головних креативщіка команди, Калітвінцев та Тотовицький, і обидві дев’ятки, Будківський та Безбородько, то в старті на поєдинок з Маріуполем не з’явився останній. Його замінив Гуцуляк, який ще й в обороні може допомогти. Як підсумок, 4-1-4-1 в моменти атаки – схема з добрим балансом. Маріуполь вийшов з такою ж 4-1-4-1, але не став зазіхати на володіння, а без м’яча перебудовувався на 4-4-2 без пресингу.
З огляду на це не можна говорити про те, що Маріуполь прагне до володіння м’ячем та територією під керівництвом Маркевича. Позбудьтеся цього кліше, коментатори! Ні, команди, які бажають понад усе контролювати круглий, так не пресингують. Маріуполь прагне коротко розігрувати м’яч, комбінувати. Це не спроба грати в тотальний футбол. Без круглого в ногах Маріуполь – звичайна команда УПЛ, яка не ризикує зайвий раз.
Десна – також не синонім до «пресинг-машина». Зовсім. Тож команди зазвичай не заважали одна одній робити перші 2-3 паси біля своїх воріт. Почався обмін позиційними атаками. Але декілька передач дозволяли гравцям довести м’яч лише до крайнього захисника чи опорника, а ось на них вже виходив суперник – доводилося або повертати снаряд назад, або вибивати вперед, в боротьбу. Повернув назад? Через кілька секунд такий же вибір – нарешті вибиваєш. А там лише Кулаков з одного боку та одинокий Будківський з іншого. Іншими словами, команди просто віддавали м’яч одна одній по черзі.
Обидві грали в середньому блоці та вмикалися в боротьбу біля центральної лінії. Тригер – перехід м’яча на власну половину. Якщо він там – відбирай, якщо ні – чекай. На скріншоті нижче Калітвінцев отримує пас, але не може знайти варіантів продовження атаки – його витискають назад. У підсумку гравець закінчить рух з м’ячем на своїй половині поля.
Але володіння в перші 15 хвилин склало 45% на 55% на користь Десни. Напевно, воно й логічно: чернігівці робили більше пасів назад задля збереження контролю, та й зустрічали суперника трохи вище. Проте ігрової переваги не мала Десна, адже їй працювати з м’ячем незручно: занадто обмежений арсенал атакувальних прийомів в колективу. Коли йому вдавалося вийти в атаку, її він завершував простим кросом. Так, націленим. Але хіба на це ми чекаємо від претендента на єврокубки? Подачі могли виконувати лише Картушов та Калітвінцев, іноді – Гуцуляк. Що б робила команда в атаці без них? Точно б страждала.
Арвеладзе – жах
Влітку насправді хвилювався щодо комплектації Десни: вона продала багатьох гравців оборони, а заміни їм не знайшла. Я гадав, головною проблемою стане переїзд Паста – одного з кращих гравців УПЛ, Тамма – якісного легіонера-захисника, Імерекова чи Коноплі, Мостового… Але в матчі з Маріуполем дала слабину інша ланка – опорна. На позиції руйнівника вийшов грати Арвеладзе (Огиря пішов цього літа). За перший тайм він зробив усе, щоб команда пропустила 2-3 голи та програла.
Він не грав з м’ячем, не опускався на допомогу своїм захисникам для розіграшу. Він очікував круглий поміж нападників. Ризикну припустити, що це вказівка тренера: Арвеладзе повинен був сконцентруватися на оборонних функціях. Тож, задля просування м’яча вперед за ним інколи опускався до захисників навіть сам Тотовицький.
Гаразд, Арвеладзе – опорник. Напевно, він буде зупиняти швидкі атаки суперника. Чи не буде?
Добре. Припустимо, що Арвеладзе – бракований опорник, який погано грає у відборі. Може, він якісно страхує зони?
Я не знаю, що Арвеладзе робив на полі перші півгодини. Серйозно. Гірше зіграти на позиції опонника неможливо. Він більше шкодив своєму колективу, аніж допомагав. Де-факто Маріуполь перші хвилин 35 грав 12 на 10, адже Арвеладзе виглядав засланим козачком у складі Десни. В якийсь момент йому можна було б дати фіолетово-синю футболку, і нічого б не змінилося. Якщо б Маріуполь провів ще 3-4 атаки, то точно забив би: Десна захищалася у меншості. Але статус головної зірки гри вирішив перехопити в Арвеладзе Кащук. Вийшло ефектно.
Кащук
Перший фол він зробив на Тотовицькому, другий – на Калітвінцеві. Звучить так, ніби Кащук зупиняв небезпечні контратаки суперника, збиваючи його кращих гравців. Але ні! Маріуполь, як було зазначено раніше, захищався у статиці – за умови якісної гри в 4-4-2 ти можеш зупиняти опонента без використання фолів зовсім. Десна могла б рухати м’яч туди-сюди, а гравці приазовців завжди б тримали суперників попереду себе. До фолу на жовту могла б призвести лише якась програна індивідуальна дуель. Але й їх не програвав Кащук!
Тотовицький отримує м’яч на бровці в центрі поля, Кащук летить в підкаті на нього – жовта. Дурна картка. Калітвінцев отримує м’яч на бровці в центрі поля, Кащук летить в підкаті на нього – друга жовта. Знову дурна картка. Тепер червона. Ситуація не потребувала. Навіщо? І на нерви пожалітися неможливо: на табло 0:0, гра йде до рук приазовців. Тактика Мариуполя була проти червоної Кащука, ситуація на полі та рахунок – також. А він її отримав. Чому? Точно відповісти неможна. Або це завелика мотивація (не зіграєш добре – сядеш на лаву, підсумок – бажання зробити зайвий відбір), або якісь позафутбольні емоції.
Бажаємо Кащуку розібратися зі своїми проблемами. 2 тижні на це в нього тепер точно є.
Життя після вилучення
Залишившись в меншості, Маріуполь одразу зміг створити декілька моментів. Найкращій – удар Очеретька. Що цікаво, він став завершенням комбінації, яка тривала півтори хвилини та 23 паси! Тобто, Маріуполь продовжував розігрувати м’яч коротко навіть граючи у меншості. А Десна продовжувала погано грати у відборі. По-перше, через свій не надто активний пресинг. По-друге, через Арвеладзе, який не допомагав команді повертати собі м’яч. До речі, в моменті з ударом Очеретька він також не встигне закрити свою зону.
Ще до перерви Маріуполь перегрупувався на 4-4-1 з Очеретьком зліва та Топаловим праворуч. Після перерви гравці помінялись місцями. Господарі почали грати вужче – Десна отримала можливість атакувати через фланги та робити кроси. Але кращий гравець Тотовицький, який традиційно більше працював в центрі, був обмежений у можливостях.
Та й кроси Маріуполь що в першому, що в другому таймі знімав доволі легко. Компліменти Чоботенко та Микицею. А ще Маркевичу: приазовці ну дуже круто грали в своєму штрафному під час подач. Зовсім не так, як Арвеладзе.
Гол-фантом
Одна з подач гравців Десни з кутового закінчилася ударом по воротах та сейвом Кудрика. Або забитим голом? Складно відповісти. Ось момент, який усі назвали помилкою арбітра:
Та можна сперечатися. Ми маємо невдалий ракурс. М’яч висить над землею – ми бачимо зелень під ним, тож нам і здається, що той повністю пересік лінію. А що як ні? Може, це ілюзія. А якщо проекція круглого хоча б трохи торкається лінії? Ось, наприклад, момент з матчу Роми проти Сассуоло (3:1) з 2018 року:
Скажете, що і це гол? А ось й ні! Дивіться:
Ситуація наша аналогічна. Так, в нас немає системи фіксації голу – ми не можемо знати точно, чи було забито м’яч. Але говорити про те, що він точно був, точно заборонено. Як на мене, 60 на 40 чи навіть 70 на 30 на користь «не було». Посварити арбітра зможете пізніше.
Від 0:0 до 1:1
Що зробив Рябоконь, щоб допомогти своїй команді дотиснути опонента? Нічого. Зате Маркевич змінив обох вінгерів: нові повинні були контролювати крайніх захисників Десни (ситуації 2-в-2 на кожному з флангів при обороні). І план спрацював: Маріуполь не лише відвів небезпеку від своїх воріт, але й забив гол.
Провали Арвеладзе йому пробачили – дивно. А ще Маріуполь, який усю гру використовував короткий пас, забив внаслідок довгої передачі у виконанні Кудрика (топ-пас!) – також дивно, та це футбол. Там вже Микитишин виграв свою боротьбу 1-в-1, віддав на Кулаков, й той забив. Ось вам і фактор міжсезоння: жоден з минулорічних захисників Десни не програв би свою дуель на фланзі так легко. А тепер тут грають Жук, Селін, Сафронов… 1:0 на користь Маріуполя. Чи 0:1 не на користь селекції та президента Десни.
Відігралася команда простіше: крайні гравці Десни на правому фланзі розіграли м’яч і неочікувано вивели Калітвінцева на вільний простір – простріл та 1:1. Дуже сумна ситуація для Горбунова. Він спочатку контролював суперника, але проспав його забіг. Коли зрозумів, що Калітвінцев точно отримає м’яч та залишиться з ним на фланзі 1-в-1, Горбунов вирішив все виправити, викинувшись на круглий. Викинувся – не зупинив. Замість ситуації 1-в-1 на фланзі, якої він хотів уникнути, вийшло 1-в-0 для Калітвінцева.
Завершення гри
На 71 хвилину гри, після голу, Рябоконь робить заміни. Отже, вони не були тактичними: він планував їх заздалегідь. А ось заміни Маркевича на 73 та 78 хвилинах – саме реакція на ситуацію. Він прибрав с поля футболіста, який помилився, – Горбунова, а також зняв з гри Мишньова та Кулакова: ті втомилися бігати без м’яча. І Маріуполь почав оборонятися в 5-4-0. Так, без форварда.
Ризик? Є трохи. Тепер захисники Десни могли контролювати м’яч на половині поля Маріуполя, робити подачі в штрафний без супротиву. Але вже там було 3 центральних захисники, які знімали увесь верх. Маркевич розумів, що на вирішальні хвилини гри йому потрібніший гравець у власному штрафному, аніж попереду. Та й блок з 4 гравців в центрі мав у своєму складі 3 свіжих – Маріуполь міг вибігати в атаку цією хвилею з 4 людей. Це спрацювало: Десна не мала моментів в останні 15 хвилин гри.
Окрім одного. Він й визначив результат зустрічі. Чергова подача в штрафний була зроблена гравцями Десни. Там вимкнувся у найвідповідальніший момент Микицей (до цього грав круто, але тут…) – загубив Тото. До найнебезпечнішого гравця почав рух Мампасі, але через це був вимушений кинути Безбородька – це правильне рішення для захисника в такій складній ситуації, адже Тото міг отримувати м’яч та можливість для нанесення удару. Але не отримав: Мампасі на дав йому виграти верх. Та й сам не виграв – м’яч дійшов до Безбородька, а той спрямував його в ворота.
Так, офсайд. Дійсно дратує той факт, що в нашому чемпіонаті немає ВАР. Після гри Маркевич вийшов та сказав, що не пощастило, не винив в усьому рефері (а міг!). А що буде, якщо через 1-2 тури постійних помилок хтось не буде таким лояльним до арбітрів? Припустимо, рефері зробить 2-3 помарки в одну зі сторін (так дійсно буває), а ті вплинуть на гру суттєво, відберуть 3 бали в одних та віддадуть іншим. Це буде скандал на рівні з тим, який був в грі за участі Олімпіка в минулому сезоні чи Альянсу в цьому.
І Павелку потрібно буде самому його тушити. Бо він винен. Нема машин, нема ВАР. І контракту для Шевченка нема. Тож, Андрій Васильович, де гроші? Чекаю новин про те, як Павелко сам доштовхав машини ВАР до Києва. Терміново.
Висновки
Маркевич крутий, без жартів. Філософія тренера – короткий розіграш м’яча – працює: його команда ледве не забила внаслідок комбінації з 23 пасів поспіль. За рахунку 0:0 Маріуполь був гостріше за суперника. Після вилучення Маркевич придумав, як його команді довше стримувати Десну (освіжив фланги), але приазовці не поставили автобус, намагалися чимало атакувати. Наприкінці ми побачили логічну та обґрунтовану (!) 5-4-0 від Маркевича: він розумів, що команді потрібна саме ця формація. Ледве не кожна його заміна була вчасною та позитивно впливала на гру.
Тим часом Рябоконь лише реагував на травми, пошкодження, робив планові заміни. Він не керував грою. Якщо б в стресовій ситуації опинилася його команда, він би не зміг їй допомогти: його заплановані зміни не були б актуальними. Десна рухала м’яч повільно та не вміла розпорядитися більшістю. Все вирішили індивідуальні помилки захисників Маріуполя. Рябоконь кинув команду в другому таймі, зробив ставку лише на майстерність своїх гравців. Цього разу спрацювало – не спрацює наступного. Маркевич переграв свого візаві, вирішив усі задачі, які поставила перед ним доля, і запропонував опоненту свої. А Рябоконь задач не вирішував: за нього порахували Безбородько та Калітвінцев.
Такий Маріуполь конкурентоздатний. Він набагато краще, ніж команда ще Бабича, захищається, не гірше за неї атакує. Тут багато талановитих та креативних гравців. Я б хотів побачити Мишньова на позиції опорника: він і без того багато відходить назад, аби допомогти команді в розіграші (а-ля Модріч), а у випадку, якщо він займе цю позицію, він зможе брати участь майже в усіх атаках Маріуполя (а-ля Жоржиньо). Багато цікавих ідей, крутий матч-менеджмент… Я бажаю Маркевичу лише успіхів і чекаю його в умовній Зорі чи Ворсклі за рік-другий: українському футболу потрібні сучасні фахівці. І тут справа не лише у віці: Маркевич і тактиками круто апелює, і стиль власний має, і на невдачі правильно реагує як під час, так і після гри. Мої компліменти.
І мені шкода Рябоконя. Так, він не топ-тренер. Але він якісний менеджер. В Десни останніми роками був власний стиль, а вирішальну роль в успіхах команди грала оборона. Тепер її нема, а стиль піде разом з гравцями групи атаки взимку. В Тото завершується контракт, на форвардів-стовпів буде попит, Гуцуляк вже майже в Дніпрі… Всім треба буде шукати заміну. Що в підсумку? Конкретно в цьому матчі один з новачків-замінників програв ключову дуель в моменті з голом, Арвеладзе – катастрофа. Надалі проблемних позицій ставатиме тільки більше. Десна біднішає і в фінансовому, і в футбольному планах. Раджу фанатам команди зробити скріншот турнірки (там Десна – №1): далі чернігівці будуть лише падати вниз.
Не через поганих гравців або недостатньо класного тренера – через гроші. То на зарплатню їх нема, то на трансфери… Десна тухне, Маріуполь запалюється. Може, цей матч – останній спалах фаворита та початок руху до вершин андердога. Зміна власті в УПЛ: я буду здивований, якщо Десна фінішує в цьому сезоні вище за Маріуполь. Така сучасність, такий сезон.
