Ми не рівень 1/4 Євро, і Чехія також I Євро-марафон. Ігрові дні №18-19

Продовжуємо обговорювати матчі чемпіонату Європи з футболу в нашому блозі. Чому українською? Вирішили реформувати «ДУБ» (той за умови перекладу українською втрачає шарм своєї назви – абревіатура залишиться незмінною). Тепер тексти на трибуні будуть публікуватися саме цією мовою (обговорення українських матчів, новин, Євро-марафон тощо), на спортсі – російською (там спілкуватимемося про європейські команди, події, гравців, помічатимемо головні футбольні тренди сучасності). Спробуємо поекспериментувати. Сподіваємося на підтримку читачів і самої платформи.

А сьогодні в центрі нашої уваги дуелі чвертьфіналів ЧЄ-2020. Так, трохи затрималися з публікацією, але з її урахуванням зуміли поділитися з читачами думкою про ВСІ матчі цього Євро, які вже були зіграні. Наш Євро-марафон триває, а ми не сходимо з дистанції…

Швейцарія – Іспанія (1:1, 1:3 за пен.)

Як же модно хейтити іспанців! І гра їхня вболівальника ніби заколисує, і результатів нема задовільних, і Мората не форвард, і оборона не оборона… А команда вже в півфіналі. Ой, а ще має сумарно 14+ xG за 5 матчів турніру – кращий показник на Євро, звісно. Якщо це «стерильний контроль», то грати у футбол, фундаментом якого є володіння м’ячем, взагалі не має права ніхто.

Іспанія – це маленький Ман Сіті. Вона хоче подовгу тримати м’яч, прямо як містяни, – вона це робить. Але є 2 великих «але»: вона трохи гірше за Манчестер реалізує свої шанси (ті самі 14+ очікуваних голів збірна конвертувала в 12 забитих) і значно гірше обороняється (прикладом може бути кінцівка зустрічі з хорватами). А ще тут нема Де Брюйне та й взагалі будь-якої іншої зірки світового масштабу. Несерйозно, коли твою збірну вперед ведуть до перемоги на Євро почергово вже старі Альба або Бускетс, а головною темою конференцій Енріке стабільно стає фінішінг Морати.

Але це задача, яка не має рішення. Сучасна Іспанія – про системність, а не про лідерів. В збірній Енріке нема гравців калібру Мессі, Неймара чи хоча б Суареса, з якими він працював в Барселоні. Але є трудяги Педрі, Коке, Торрес. Той же Мората багато пресингує та пробігає в будь-якій грі! Місцями потенційну гольову передачу, яку точно віддав би в ситуації Мессі, збірна замінює на зайвий пас поперек чи назад, гальмує гру. Часто це шкодить видовищності.

Значна частина гри зі Швейцарією – перекатування іспанцями м’яча в спробах пошуку вільних зон між лініями суперника. Не знаходили. В складі опонента грало забагато представників Бундесліги – вони були готові багато рухатися без м’яча, рідко втрачали концентрацію (це характерно для інтенсивної німецької першості). Зустріч була ну дуже схожа на ту, яку трохи раніше провели італійці проти австрійців.

В тому числі тому, що андердог що тоді, що зараз не мав плану для створення моментів. Може, всі наміри Петковича були зруйновані травмою Емболо в першому таймі, або Шакірі не впорався з роллю головного творця… В будь-якому випадку швейцарці до і після пропущеного виглядали безпорадно в атаці. Та й єдиний їхній забитий м’яч – збіг обставин, адже цілих 2 іспанця не зуміли захистити круглий від суперника в простій ситуації. Вкотре фурії не пощастило на Євро.

Але знову вона зуміла врятуватися. Тепер позначилася різниця в індивідуальному класі: Фройлер отримав пряму червону за фол. І не варто вважати це збігом обставин: Іспанія дуже довго йшла до цієї червоної картки для суперника. Цілих 5 матчів! Її володіння сприяє втраті концентрації опонентом – він випадає з гри, починає не встигати і фолить, фолить, фолить… На іспанцях найбільше серед команд Євро порушують правила – 14.6 разів за матч, в середньому. Рано чи пізно це повинно було конвертуватися у видалення. Так і сталося зараз.

А червона в такій простій ситуації – ознака браку класу. Просто Фройлер не може 90 хвилин не втрачати концентрації. Тому він і Фройлер, а не, наприклад, Коке чи Бускетс. І саме тому Іспанія сильніша за Швейцарію. Після червоної фаворит повністю заволодів ініціативою, а андердог втратив впевненість у собі. До серії пенальті Швейцарія підійшла пригніченою, втомленою психологічно – через це і програла. Впевнену у собі цю збірну ми бачили стадією раніше: тоді вона конвертувала в голи всі 5 своїх пенальті.

Отож, іспанці зломили швейцарців завдяки червоній, на яку вони працювали усі 5 попередніх матчів на Євро. Невипадкова перемога, навіть більш закономірна, ніж будь-яка інша.

Бельгія – Італія (1:2)

Всі вже встигли похвалити італійців за вміння добре грати з м’ячем, без м’яча, тягнути час та за багато-багато інших корисних вмінь та навичок. І все справедливо. Але я займу скептичну позицію: така Італія не вражає.

Вона не має тієї картинної байдужості та прагматизму, що мала Португалія-2016, тут не грають пікові Мбаппе, Грізманн зразка 2018 року. Це просто хороша, збита команда без очевидних слабких місць. Але й без очевидних переваг. Вона добре діє на м’ячі, але в півфіналі їй його не віддадуть, вона створює моменти, але немає в розпорядженні елітного форварда, вона якісно обороняється, але все ж таки гірше за Англію. В чому італійці кращі на турнірі? Навіть Манчіні не здається генієм: у той же грі з Австрією довго тягнув з замінами, а проти бельгійців не зміг придумати чогось іншого, окрім як порадити своїм хлопцям тягнути час.

План Бельгії на гру був непоганим, Де Брюйне і Лукаку вже вкотре добре рухалися полем, створювали моменти. Доку сенсаційно з’явився в старті – розірвав фланг Ді Лоренцо в підсумку. А ще Італія втратила Спінаццолу – того має замінити ненадіний при обороні Емерсон. В дуелі з іспанцями лінія захисту італійців буде виглядати вразливою: в центрі елітні, але пішоходи, на одному фланзі – діра, на іншому – пробоїна.

Бельгія мала шанси відігратися за рахунку 1:2, але свої моменти не реалізувала. Багато хто називає результат зустрічі закономірним і логічним, навіть справедливим. Але в тому провина самих команд: просто ми чекали більшого від Бельгії і меншого від Італії. Вийшло так, що колективи провели рівний матч, але перші розчарували, а другі порадували. Емоції змушують глядача стати на бік тих, хто приємно дивує. Якщо б ми не знали назви збірних, їхніх гравців, не мали жодних очікувань перед грою, то більшість з нас назвала б поєдинок абсолютно рівним і співчувала б переможеним.

А в підсумку «золоте покоління» Бельгії вилітає з турніру в тому числі через пасивність своїх представників. В моменті з голом Інсіньє жоден з трьох старезних захисників збірної на встиг висунутися на нього. І той забив ударом з-за меж штрафного. Старість перемогла збірну Бельгії.

Чехія – Данія (1:2)

В якийсь момент матч перестав виглядати чвертьфінальним. За відчуттям дивився поєдинок групового етапу між командами, що з останніх сил б’ються за право не посісти останній, четвертий рядок в своєму квартеті. «Дякую», Чехія. Ця збірна увесь турнір робить усе, щоб її суперники виглядали погано. При цьому самим грати добре зовсім необов’язково. Команда краще за будь-яку іншу знає свої сильні сторони – це пресинг та оборона. Набір достатньо якісний як для того, щоб грати в плей-офф Євро. Але недостатньо як для того, щоб відіграватися в матчі з більш класним суперником.

Я постійно говорю про фарт чехів. В матчі з шотландцями вони були гірші, але врятував Шик та його гол з середини поля. В дуелі з хорватами нічого не виходило в атаці – допоміг Ловрен, чомусь сфоливший на Шику в штрафному майданчику. В плей-офф допомогав вже інший захисник – Де Лігт – а ще тренер голландців, який неправильно керував командою протягом зустрічі. Рано чи пізно чехам повинно було не пощастити. Це сталося зараз: вони пропустили першими.

Якщо фаворит грає добре, то перевагу 1:0 він не впустить. Якщо андердог не має плану «Б», то 0:1 він не відіграє. Особливо якщо 0:1 ще до перерви перетвориться на 0:2. Ось Данія і зіграла добре. Ось Чехія і не створила дива. Не дивно. Вже постфактум можна сказати, що чехи були зайвими в чвертьфіналі. Ні, вони звісно ж заслужили там зіграти (хоча б тому, що на всі 100%  використали помилки своїх суперників в групі та плей-офф), але якась інша, більш майстерна збірна, не виглядала б проти данців та безпоряданьо, опинившись у скрутному становищі.

Для скандинавів сітка ПО – великий подарунок. Це не відміняє того, що вони грають добре (ми бачили це в груповому етапі, в матчі з бельгійцями). Але перша серйозна перевірка їх очікує лише в півфіналі.

Україна – Англія (0:4)

Не буду танцювати на кістках хоча б тому, що останні українські ледве не розтрощили англійці. Тепер зрозуміло, що збірна трьох левів буде забивати стільки, скільки їй дозволить суперник. Ми дозволили багато – вона й відзначилася 4 рази (до цього – стільки ж за 4 матчі). Позначу ключові аспекти.

Україна не мала плану на гру в атаці. Враховуючи те, що зіграти на нуль ми не могли (коли так взагалі було востаннє в офіційній грі?), можна вважати, що плану на гру ми не мали зовсім. Звісно, я вимагаю від Шевченка геніальних рішень перед матчем, хоча б чогось такого, що точно не спрацює, але збірна матиме в головах гравців якусь ідею. Такої не було. Шевченко мав вирішити надзавдання (над такими в підручниках ставлять 3 зірочки) – не вирішив. Саме тому поки в уявному класі тренерів він не кращий.

Не маєш плану на гру в атаці – нехай рятує оборона. Матвієнко – це такий собі Ланглє. Серйозно: той також безпорадно виглядає при подачах в штрафний майданчик. Це дуже вагомий недолік для захисника, але його можна компенсувати, якщо поруч гратиме оборонець, який зніматиме увесь верх. В нас свого Піке не було, на жаль.

Сидорчук гірше за Степаненка. Але він єдиний опорник-руйнівник в Україні такого рівня, здатний грати в такому графіку. Це добре характеризує можливості нашої збірної, її максимум, її «потолок». На ключовій позиції грає посередній гравець. А іншого немає. Критикувати його можна і навіть потрібно (зайвий фол, обрізка), але виганяти зі збірної нема сенсу: кращого не буде.

Україна на Євро не грала в футбол добре: голландцям ми забили дальнім ударом та зі стандарту, македонці – просто слабка збірна, австрійцям програли, краще за шведів не були, з англійцями показали трохи менше, аніж нічого. Місія на цей чемпіонат виконана, результат є. Але інвестиції в майбутнє не зроблені: збірна не стане сильніше, якщо більше українців не гратиме в Європі. А вони не гратимуть: Матвієнко не захищається при подачах, Забарний недостатньо надійний, Миколенко не зміг себе продати. Лише Бущан та Яремчук можуть перебратися в якусь топ-лігу. Замало.

Малиновський вибув в останній момент через стару травму, яку не забажав лікувати по ходу сезону: не хотів випадати з основи Аталанти. Тобто гравець обрав успіх в клубній кар’єрі замість того, щоб підійти до Євро в повній готовності. І це не претензія. Це суворі реалії сучасного футболу. Клуби платять гравцям гроші – невигідно шкодити самому собі заради футболу збірних, який не пропонує значного прибутку.

І все ж скажу останнє. Дії Шеви протягом другого тайму – відстій. Так, ти набрав на Євро пасажирів (про це ми вже писали), на яких не розраховуєш. Але на табло 0:3, а ти не маєш жодного плану для порятунку, нема аніяких шансів щось змінити. Навіть сама Англія не хоче атакувати і забивати ще. То чому ж не дати Довбику, Судакову та іншим хоча б в відчути м’яч? Шевченко би нічим не ризикував в другому таймі. Але його руки опустилися ще раніше…