Tribuna/Единоборства/Блоги/Бразильское джиу в Украине/Ахмед Клейн: “Коли ми прийшли в джиу-джитсу, нам говорили, що не зможемо в ньому прорватися”

Ахмед Клейн: “Коли ми прийшли в джиу-джитсу, нам говорили, що не зможемо в ньому прорватися”

Коли сестри Злата і Марія Клейн на змаганнях по бразильскому джиу джитсу виходять на татамі і вступають у поєдинок, їх важко не помітити. Те, що вони приїхали на чемпіонат перемагати, читається у їх погляді.

Ахмед Клейн: “Коли ми прийшли в джиу-джитсу, нам говорили, що не зможемо в ньому прорватися”

Коли сестри Злата і Марія Клейн на змаганнях по бразильскому джиу джитсу виходять на татамі і вступають у поєдинок, їх важко не помітити. Те, що вони приїхали на чемпіонат перемагати, читається у їх погляді. У ньому є впевненість. Та впевненість, якої часто не вистачає дорослим спортсменам.

Дівчата - із маленького містечка Оріхів Запорізької області. За словами їхнього батька і тренера Ахмеда Клейна, у 13-річної Маші в Україні вже немає суперниць. Вона може вступати у поєдинок зі старшими атлетками і на 10-15 кг важчими за неї. У Маші в заліку вже є перемоги і над майстрами спорту. 9-річна Злата теж не відстає від сестри і з кожного чемпіонату привозить до рідного Оріхова медалі.

Ахмед Клейн розповів нам, чому дівчатка не пішли в балет, повинні вчитись на відмінно і як йому вдається виховувати чемпіонок.

 

- Як у житті Марії та Злати з'явилося бразильське джиу-джитсу? Адже всі звикли до того, що дівчатка люблять виключно танці, балет чи гімнастику?

- Ми з дружиною вирішили, якщо дівчата захочуть чимось займатися, то ми зробимо все, щоб вони розвивалися у своєму хобі. Марія та Злата обрали спорт. Спочатку вони займалися ММА, бойовим самбо, також виступали на чемпіонатах по грепплінгу і панкратіону. Потім ми звернули увагу на бразильське джиу джитсу. Але нам сказали, що ми зі своєю грубою технікою не зможемо в ньому прорватися.

- Чому вам пророкували таке майбутнє в джиу-джитсу?

- Дівчатка були заточені на прийоми і техніки ММА, бойового самбо, а їх не використовують у бразильському джиу-джитсу. Адже це безпечний вид спорту, він благословенний для дітей. У бразильському джиу продумано все до дрібниць – цей спорт не може завдати шкоди здоров'ю, після змагань у дітей не буває травм, а якщо і є, то мінімальні. Тому нам довелося міняти арсенал технік, переглядати наші «коронки». Бо ми прийшли в джиу-джитсу, а нам кажуть: «Ваші «коронки» можна застосовувати тільки спортсменам з чорними поясами».

Нам знадобилося півтора роки, щоб напрацювати нову техніку, коронні прийоми. По 5-6 годин відпрацьовували їх.

- І якими були ваші перші результати на чемпіонатах?

- Перший наш чемпіонат по бразильському джиу джитсу пройшов у Харкові у 2019 році. Це був етап Ukraine National Challenge (UNC). Звідти дівчата привезли «золото», і з того часу ми не пропускаємо жодного етапу. Але це не всі чемпіонати, які ми відвідуємо.

- Скільки в середньому на місяць ви відвідуєте змагань?

- В середньому, це чотири чемпіонати на місяць.

- А дівчатка не втомлюються від такого темпу?

- Ні, їм подобається. Крім того, вони встигають вчитися на відмінно. У нас в сім'ї є правило - спорт спортом, але вчитися треба. Маша, наприклад, вчить англійську мову і є успіхи. Колись я їй сказав, що якщо ми плануємо їхати за кордон, то грошей на перекладачів ми виділити не зможемо, а вона може вивчити англійську мову. Так і вийшло: наприклад, на чемпіонат в Абу-Дабі вона самостійно реєструє і себе, і всю команду.

- Я так розумію, що дівчата не уявляють свого життя без спорту. Коли вони прийшли до спортзалу вперше?

- Вони почали тренуватися у три роки, а через півроку у них вже були перші змагання. Як почали, так досі і виступають. В 9 років старша Маша вже виступала в клітці ММА з дівчатками на 7-10 років старшими за неї, перемагала. Всі поєдинки тривали 5-10 секунд. Зараз ми ставимо перед собою глобальні цілі. Тренер і рефері Валентин Варєніков нам сказав, що у Маші в Україні вже немає суперників, тому треба йти далі – до Європи.

Нещодавно, на одному із чемпіонатів до нас підійшов міжнародний промоутер по ММА. І вона була шокована тим, як виступає 14-річна дівчинка. Загалом, варіант за кордону ми розглядаємо серйозно. Якщо не вдасться знайти спонсорів, то ми будемо брати кредити, але дівчат будемо везти обов'язково.

- Як проходить звичайний день у дівчат-спортсменок, який режим, чи є дієта?

- У нас на першому місці – навчання, дівчата вчаться на «відмінно». Після школи тренування, з 15:00 до 21:00. Дівчата проходять два тренування поспіль, без відпочинку. А на вихідних у них теж два тренування - вранці і ввечері. У їжі Маша і Злата нерозбірливі, до того ж вони люблять солодке.

- Режим, звичайно, непростий і витримати його не під силу навіть дорослим. Та ще потрібен час, щоб дістатися до спортзалу. Як ви все встигаєте?

- Ми до вирішення цього питання підійшли раціонально і побудували спортзал біля будинку. Зводили його заради дочок, цеглина за цеглиною – і все вийшло. Ми працюємо і знаємо, що обов'язково прославимо Україну. 

- Ви практично весь свій час присвячуєте дітям. Чи важко відмовитись від багатьох речей заради дочок?

- Я зрозумів наступне: щоб дівчатка досягли високого рівня у спорті, то потрібно увесь свій час присвячувати їм. І це правильно, адже діти – сенс мого життя. Та ще одна причина такого мого ставлення до спорту у наступному: і країні, і нам, батькам, потрібно боротися за дітей – витягувати їх із телефонів, забирати з вулиць, де їх доброму не навчать.

- У вашому спортзалі тренуються тільки діти, а дорослі приходять на заняття?

- Мені приводять до зали різних дітей, я вірю в них – і вони завжди стають одними з кращих у країні. Вік наших спортсменів – від 4 до 40 років. Зараз почався бум – і в залі вже більше 50 спортсменів. Тому будемо розширюватися, добудовувати зал.

 

Другие посты блога

Все посты