ПФЛ отримала дюжину новачків минулого літа. Як вони стартували в другій лізі

Від редакції: ви знаходитесь у блозі «Троєщинський їксперґ». Його автор написав цей текст у рамках конкурсу «Найкращий блогер України-2021». Ви також можете стати учасником, там цікавий формат та непогані призи.

***

У 2021 році ПФЛ України зазнала деяких реформ. Після розширення Прем‘єр-ліги до 16 команд було вирішено підігнати нижчі професійні дивізіони під цю ж саму кількість учасників. Перша ліга і так вже три роки складається саме з такої кількості команд, а от друга ліга до цифри в шістнадцять клубів на групу сильно не дотягувала.

До того ж, за підсумками сезону 2020/2021 найнижчий дивізіон ПФЛ ще й схуд на 7 клубів (5 із них припинили існування, а ще 2 додатково компенсували в Першій Лізі розширення УПЛ, тож зона підвищення склала 4 команди замість 2), і на цей сезон там залишилося лише 18 «бувалих» учасників з 32 необхідних. Не дивуйтеся емблемам «Оболоні» та «Волині» у списку команд, що вилетіли – до минулого сезону в Другій Лізі грали їхні фарми.

З Першої Ліги додалося лише дві команди, тож довелося добирати новачків із аматорського чемпіонату, розширивши квоту аж до 12 команд, хоча зазвичай ПФЛ обмежується 4-5 новими клубами на сезон.

Тож у липні в Другій Лізі дебютували київський «Лівий берег», новостворені львівські «Карпати», черкаський «ЛНЗ», мукачівська МФА «Мункач», АФСК «Київ», ставищенський «Любомир», томаківський «Скорук», СК «Полтава» (не має ніякого відношення до ФК «Полтава», який у 2018 році вийшов в УПЛ і самоліквідувався), «Вовчанськ» із Харківщини, «Тростянець» і миколаївська «Вікторія» із Сумщини та новостворений ФК «Суми», що теж не є тим самим клубом, що залишив ПФЛ два роки тому після договірних матчів.

Загалом утворилися дві групи, щоправда, одна вийшла на початок сезону лише з 15-ма командами через те, що «Миколаїв» вже після сформування складу учасників ПФЛ самопонизився у класі і замінив свій друголіговий фарм-клуб. Замість «корабелів» у найнижчому дивізіоні мав грати «Кремінь», але того повернули до Першої Ліги після жертви «Миколаєва».

Не треба казати, що новачків Другої Ліги за старою схемою набирали без огляду на їх успіхи виступів в аматорських змаганнях: атестат давали всім, хто бажає, аби лише набрати квоту. Замість звичних трьох кіл із цього сезону в Другій Лізі гратимуть класичні два. Безумовно, це покращує конкурентність в лізі, адже тепер всі команди проведуть однакову кількість матчів і вдома, і на виїзді, і в кожній дуелі всі будуть в рівних умовах без додаткового матчу на своєму полі. Але не всі новачки здатні витримати цю конкуренцію за високі місця.

Тож не дивно, що фінансові можливості та амбіції новачків різняться: одні розглядають Другу Лігу як трамплін для шляху в вищі дивізіони, в тому числі УПЛ, інші ж функціонують як академії або небагаті регіональні клуби, тож не мають високих цілей. Тому результати всіх дебютантів на початку сезону ПФЛ кардинально різняться.

До його старту Tribuna.com випустила пост, де представляла всіх новачків. З тих пір всі клуби встигли дебютувати в професійних змаганнях – Другій Лізі та Кубку України, де для більшості з них було створено додатковий попередній раунд. В цьому пості я вирішив проаналізувати ігровий старт кожного з дванадцяти новачків професіонального футболу України в їхньому першому сезоні в ПФЛ за підсумками осінньої частини.

«Карпати» (Львів)

Місце в ААФУ в сезоні 2020/2021: 4 у групі 1

Чинне місце в Другій Лізі: 1 у групі А 

Одні «Карпати» зникли, інші з‘явилися. Минулого сезону у Львові одночасно грали два клуби з однією назвою: один в ПФЛ, а інший, новостворений, в ААФУ. Саме цей клуб влітку отримав атестат і дебютував в Другій Лізі, тоді як клуб Олега Смалійчука після того, як посів останнє місце в своїй групі ПФЛ, припинив своє існування, а його власник зосередився на відновленні старих «Карпат» за допомогою галицьких.

Що цікаво, в аматорах нові «Карпати» грали без емблеми – чекали, коли вболівальники, яким з 2020 року належав канонічний герб із левом, перейдуть на їх бік та віддадуть клубу історичну емблему. Так і сталося – перед дебютом в професіоналах «Карпати» отримали не лише багато відомих гравців у свій ростер, а й звичну емблему свого попередника.

Серед найбільш впізнаваних новачків львів‘ян можна знайти Сергія Сімініна, Амбросія Чачуа та Дениса Кожанова. Тренує «Карпати» ще з часів ААФУ екс-воротар старого однойменного клубу та колишній керманич «Волині» Андрій Тлумак. Саме його колишня команда вибила «Карпати» з Кубка України, натомість у чемпіонаті львів‘яни посідають першу сходинку. Переможна серія «левів» теж вражає: 13 виграних матчів поспіль, починаючи з вересня. Перше місце у своїй групі «Карпат» зовсім не дивує, враховуючи їхній адмінресурс та спонсорів.

«Лівий берег» (Київ)

Місце в ААФУ в сезоні 2020/2021: 6 у групі 2

Чинне місце в Другій Лізі: 2 у групі А

Креатура Миколи Павлова, що вже за 4 роки після заснування доросла до рівня професіоналів. Одним з найважливіших оновлень, які потерпів клуб перед дебютом на професійному рівні, стало його обличчя – емблема. В ААФУ «Лівий берег» грав із простеньким логотипом, скопійованим у нідерландського «Ден Гага», тож для ПФЛ треба було щось сучасніше та більш оригінальне. Емблему замовляли навіть у Дмитра Штрайса, та від його варіанту врешті відмовилися, звернувшись до батька одного з юних вихованців клубу. Вийшло точно краще, ніж було в аматорах.

Серед плюсів київського клубу виділю те, що він грає на власному суто футбольному стадіоні. Це дуже важливо в цій добірці, де більшість клубів або орендує стадіон у власності міст, або взагалі грають поза межами рідного населеного пункту. Тим паче, цей стадіон «Лівий берег» ще й іноді здає в користування деяким іншим клубам Другої Ліги.

Незважаючи на назву, клуб не представляє весь лівобережний Київ (Осокорки, Позняки, Дарницю, Березняки, Русанівку, Воскресенку, Лісовий масив та Троєщину), а лише дачну частину Осокорків. Відповідно, стадіон розташований на самісінькому південному краї Києва серед дачних котеджів у селищі Гнідин. Проте це все одно перший клуб, що представляє лівобережну частину Києва в ПФЛ.

У ПФЛ «Лівий берег» стартував дуже вдало, видавши на початку серію з 10 перемог поспіль у чемпіонаті, хоч і програв у Кубку України на другому етапі «Олімпіку», та й те мінімально. Потім перемог поменшало, і внаслідок їх команда опустилася на друге місце за набраними очками і на третє – за втраченими (ЛНЗ має два матчі в запасі).

«Лівий берег» запам‘ятався також запрошенням таких досвідчених виконавців, як колишнього капітана «Олександрії» 38-річного Андрія Запорожана та екс-воротаря збірної України Віталія Реву, якому в листопаді виповнилося 47. Обидва виконавці вже, здавалося, завершили кар‘єру, але проєкт Миколи Павлова привабив їх настільки, щоб її відновити. Рева запам‘ятався ще й олдскульним стилем, стоячи у воротах у кепці.

ЛНЗ (Черкаси)

Місце в ААФУ в сезоні 2020/2021: 2 у групі 2

Чинне місце в Другій Лізі: 3 у групі А

За півроку до дебюту в ПФЛ команда Лебединського насіннєвого заводу переїхала з рідного Лебедина в свій обласний центр, щоб розширити свою інфраструктуру та фанатську базу. Еемблему теж оновили, готуючись до старту в Другій Лізі, хоча набагато краще не стало. Зате ігрова форма відмінна: хоч це і той самий шаблон від Puma, який раніше використовував «Рух», але фіолетовий колір, непоганий візерунок на самому шаблоні та хороший шрифт номерів роблять цю форму вкрай оригінальною для України і однією з найкращих у ПФЛ.

На окрему увагу заслуговує вже відоме представлення виїзного комплекту: для цього залучили черкаську модель Дар’ю Андреєву.

В ігровому плані ЛНЗ влітку дуже добре підсилився, в тому числі гравцями з досвідом гри в УПЛ (Лопирьонок, Бобко, Попович та інші) та екс-футболістами «Черкащини», що припинила своє існування на початку 2021 року. Очолив цю дружину Юрій Бакалов, що свого часу виводив ту ж «Черкащину» в півфінал Кубка України (тоді вона ще називалася «Славутичем») і в УПЛ запам‘ятався виходом зі «Львовом» до першої шістки.

В цьому розіграші кубка його новій команді теж вдалося пошуміти, вибивши один на одним першолігові «Кремінь» та «Олімпік», а за ними прем’єрліговий «Інгулець». Як підсумок – ЛНЗ дійшов у Кубку України найбільш далеко серед усіх цьогорічних новачків ПФЛ. Вилетіли з 1/8 фіналу від СК «Дніпро-1», але це точно не назвеш провалом. Тим паче, що команда має у Другій Лізі цілих два матчі в запасі, тож за втраченими очками посідає друге місце.

МФА «Мункач» (Мукачево)

Місце в ААФУ в сезоні 2020/2021: 8 у групі 1

Чинне місце в Другій Лізі: 6 у групі А

Закарпатський клуб вже на слуху кілька місяців, адже відомий як український фарм-клуб угорської «Кішварди». Відомий настільки, що вже викликає хвилювання в українських спецслужб щодо потенційного зугорщення місцевого футбольного населення та подальшого сепаратизму. Так, все в клубі свідчить про його угорськість: навіть мова на емблемі та назва, що співзвучна угорській назві Мукачева. Але більшість уболівальників погоджуються, що бути фарм-командою клубу з угорського вищого дивізіону – доволі почесно для команди ПФЛ. Сподіваємося, «Мункач» подарує чимало топових вихованців, які засяять на рівні угорського та всього європейського футболу і з українським паспортом.

Враховуючи політику клубу, турнірних амбіцій МФА особливо не має, фокусуючись на обкатці власних вихованців у професійному футболі. Але це дає певні плоди: за підсумками осені мукачівський клуб посідає 6 місце у своїй групі (але лише за набраними очками, дещо поступаючись за втраченими).

Про боротьбу за вихід до Першої Ліги мова не йде, натомість можна вже точно казати, що від зони вильоту в аматори «Мункач» уже достатньо віддалився. Щоправда, вкрай невдало ця команда провела дебютний розіграш Кубка України, у найпершому раунді поступившись аматорському «Феніксу» зі Львівщини.

АФСК «Київ»

Місце в ААФУ в сезоні 2020/2021: 9 у групі 2

Чинне місце в Другій Лізі: 14 у групі А

Київська футбольна академія поки не провела жодного матчу на своєму домашньому стадіоні «Арсенал» у центрі Києва. Більшість поєдинків першого кола «Київ» провів на виїзді, а домашні приймав на стадіоні «Лівий берег» або у Демидові, поки триває реконструкція домашньої арени під вимоги ПФЛ. Зараз це друга київська команда в професіоналах (окрім «Динамо»), яка представляє безпосередньо весь Київ, а не конкретний його район, та базується в середмісті. Хоча, звичайно, фанбаза у цієї академії далеко не така велика, як у чемпіонів України.

Та й результати «Києва» у професійному футболі поки не тішать. Зараз академія посідає передостаннє місце у своїй групі, випереджаючи лише багатостраждальний «Любомир». Власне, над ставищенською командою кияни здобули єдину перемогу в осінній частині сезону. Із Кубка України «Київ» вилетів у першому раунді від львівських «Карпат». Натомість у клубу є дуже перспективна академія і сучасний брендбук, що лише приваблює до цього молодого клубу.

Хоча частина елементів айдентики відверто злизані з айдентики збірної США, все одно не можна не похвалити академію за розвиток бренду, що рідко побачиш у Другій Лізі. Хочеться сподіватися, що в майбутньому ми побачимо ще одну конкурентну столичну команду в лиці «Києва».

«Любомир» (Ставище)

Місце в ААФУ в сезоні 2020/2021: 10 у групі 2

Чинне місце в Другій Лізі: 15 у групі А

Команда з невеликого селища міського типу на півдні Київщини поки не показала нічого такого, що б підтвердило їх відповідність рівню ПФЛ. Судіть самі: низьке місце за підсумками сезону ААФУ, відсутність власного стадіону, виліт із Кубка України від аматорської «Олімпії» з рахунком 0:6 та останнє місце в Другій Лізі за підсумками осінньої частини. Першу перемогу ставищенці здобули лише в другому колі, обігравши «Епіцентр» у 19 турі в Бучі. В першому ж колі команда не здобула жодного очка. Перший заліковий пункт був взятий у 16 турі в виїзному матчі проти галицьких «Карпат». Тоді ж «Любомир» вперше в сезоні не пропустив.

«Любомир» не провів жодного матчу в рідному Ставищі: частину суперників прийняв у Бучі, частину – на стадіоні «Лівий берег», частину – в Білій Церкві. Деякі команди «Любомир» приймав лише формально, граючи у них на виїзді. Як могли допустити до змагань команду, що не має не те що власного, а взагалі хоч якогось постійного стадіону для домашніх матчів? Чому клубу дозволили оновити емблему прямо посеред сезону, якщо в документації на сезон значиться стара початкова емблема, яка за регламентом не може бути змінена?

Питань до дирекції ПФЛ більше, ніж відповідей. До того ж, саме «Любомиру» належить антирекорд за найбільшою поразкою в цьому сезоні в ПФЛ: програли «Лівому берегу» з рахунком 0:11. Хоча до правди сказати, що ближче до кінця осінньої частини ігрові справи ставищенців покращилися – хочеться сподіватися, що у другій половині сезону «Любомир» доведе, що гідний залишитися в ПФЛ.

«Скорук» (Томаківка)

Місце в ААФУ в сезоні 2020/2021: 4 у групі 3

Чинне місце в Другій Лізі: 2 у групі В

Оригінальний клуб – єдиний у всій ПФЛ, напряму названий на честь засновника Анатолія Скорука. Вкрай оригінально, нічого не скажу. Після набуття професійного статусу «Скорук» переїхав до Нікополя на стадіон «Електрометалург» і навіть формально вже представляє не свою невелику Томаківку, а весь Нікопольський район. Але забув позбутися від свого головного символу аматорства: емблеми, сплагіаченої в албанського «Кукесі». Я зв‘язувався з албанським клубом і вони дізналися від мене про плагіат їхньої емблеми в Другій Лізі України, але далі за запити на офіційну адресу клубу, схоже, справа не дійшла. До правди сказати, «Скорук» дещо підрихтував свою емблему так, аби вона менше нагадувала логотип албанців.

Натомість у чемпіонаті справи в томаківського клубу складаються куди краще, ніж у питаннях бренду. У більш конкурентній за західну східній групі Другої Ліги «Скорук» восени посів друге місце. Поступаються вони лише запорізькому «Металургу», який на тлі здебільшого регіональних та молодих клубів групи видається справжнім старшим братом. В Кубку України томаківська команда теж пройшла доволі далеко, лише в третьому раунді поступившись не кому-небудь, а справжньому гранду ПФЛ – «Металісту».

СК «Полтава»

Місце в ААФУ в сезоні 2020/2021: 5 у групі 3

Чинне місце в Другій Лізі: 6 у групі В

Клуб було засновано в 2011 році ще за часів існування однойменного ФК, але професійного статусу він набув лише за 10 років. Серед усього українського чемпіонату виділяється своїми вкрай оригінальними кольорами: домашні матчі «Полтава» грає у формі рожево-жовтих кольорів, як на емблемі. Взяті вони з малиново-золотого герба їхнього міста.

Вилетівши з Кубку України в першому раунді від «Лівого берега», полтавчани отримали можливість сконцентруватися на чемпіонаті. Але результати в Другій Лізі у «Полтави» нерівні: особливо виділяється поразка 0:6 від кризового херсонського «Кристала» в першому колі на виїзді. Хоча вже у матчі-відповіді саме полтавчани взяли гору з рахунком 4:1. Ставши справжнім середняком дивізіону, за підсумками осінньої частини СК «Полтава» посідає 7 місце у східній групі Другої Ліги.

ФК «Тростянець»

Місце в ААФУ в сезоні 2020/2021: 6 у групі 3

Чинне місце в Другій Лізі: 7 у групі В

Клуб із Сумщини спершу чомусь мав виступати в групі А, але потім ПФЛ оговталася та розмістила його в групу В, до інших сусідів по області. Дебютував він у Другій Лізі, базуючись в Охтирці, адже рідний стадіон імені Василя Куца був під реконструкцією. Перебудова завершилася у вересні, і з цього часу «Тростянець» грає домашні матчі в рідному місті. Серед усіх новачків ПФЛ цей клуб виділяється своїм реноме – маючи відповідну назву і граючи на центральному міському стадіоні, «Тростянець» є справжнім регіональним клубом із невеликого містечка на Сумщині.

Результати «Тростянця» у Другій Лізі справді тішать, враховуючи статус невеликої локальної команди. Навіть аграрного керівництва цей клуб не має, хоча саме аграрії славляться розвитком регіонального футболу на доволі пристойному рівні. Можливо, «Тростянець» міг бути в таблиці ще вище, якби не пропустив найбільше голів у топ-10 своєї групи. З кубка ця команда вилетіла в першому раунді від сусідів по лізі – «Скорука».

ФК «Вовчанськ»

Місце в ААФУ в сезоні 2020/2021: 2 у групі 3

Чинне місце в Другій Лізі: 9 у групі В

Клуб з невеликого містечка неподалік від державного кордону України на Харківщині в ПФЛ прописався у своєму обласному центрі. «Вовчанськ» приймає суперників по Другій Лізі на стадіоні «Нова Баварія» в Харкові. Для мене цей клуб виділяється своєю оригінальною як для України графікою домашніх матчів: він взяв її з офіційної графіки англійської Прем‘єр-Ліги. Хоч це й плагіат, але виглядає доволі весело.

За клуб свого часу в аматорах грав бразильський харків’янин Едмар, а вже у Другій Лізі вони підсилилися не менш досвідченим Олегом Шелаєвим. Порівняно із успіхами в ААФУ це не дало свої плоди у ПФЛ, адже 9 місце за набраними очками та 10 позиція за втраченими не відповідає очікуваному рівню однієї з найсильніших команд аматорського чемпіонату. Із Кубка України «Вовчанськ» вилетів у третьому раунді (стартував із другого, обігравши аматорську «Олімпію») від «Миколаєва» з рахунком 4:1. Та за місцем у турнірній таблиці Другої Ліги це не головне розчарування серед новачків ПФЛ.

«Вікторія» (Миколаївка)

Місце в ААФУ в сезоні 2020/2021: 1 у групі 2

Чинне місце в Другій Лізі: 10 у групі В

Справжній гранд аматорського футболу останніх років поки не дуже вражає в ПФЛ. До честі сказати, що боротьба в групі В Другої Ліги дуже щільна, позиції клубів міняються щотуру. Але від «Вікторії» очікували впевненої боротьби за перші місця, а не плентання всередині таблиці. Також очікувалося, що до ПФЛ клуб оновить емблему, але цього поки не сталося, «Вікторія» продовжує грати зі своїм простеньким логотипом часів аматорів. Загалом дебют клубу із Сумщини у професіоналах – суцільне розчарування для тих, хто слідкував за ним в аматорські часи.

Із Кубка України «Вікторія» вилетіла в першому своєму раунді (другому загалом, адже в попередньому турі не брали участь кілька дебютантів ПФЛ, що посіли найвищі місця в ААФУ) від «Скорука», якого ще в аматорах обігравала без проблем. Хоча за часів виступів в ААФУ «Вікторія» не раз проходила в кубку далі, в тому числі до 1/16 фіналу минулого сезону, де поступилася прем’єрліговому «Маріуполю».

На зимову перерву Другої Ліги команда з Сумщини пішла на 10 місці в східній групі (хоча має гру в запасі, яка дає шанс випередити «Вовчанськ»), маючи рівну кількість перемог і поразок у чемпіонаті – по 8. Були в тому числі і поразки від тих команд, які в аматорському футболі були слабшими за «Вікторію». Схоже, клуб не зміг правильно підготуватися до довгоочікуваного дебюту в ПФЛ. Сподіваємося, що очікуване об‘єднання з «Альянсом» доведе, що лише перший млинець, а саме осіння частина дебютного професійного сезону, вийшов глевким.

ФК «Суми»

Місце в ААФУ в сезоні 2020/2021: 3 у групі 3

Чинне місце в Другій Лізі: 16 у групі В

Новостворений у 2020 році клуб встиг змінити свою доволі молоду емблему перед дебютом в ПФЛ. Історія цих «Сум» тягнеться ще з 2016 року, коли вони ще називалися на честь спонсора «ЛС Груп». Але після зникнення старого ФК «Суми» для більшої привабливості новий клуб перейменували в звичнішу для сумчан назву. Фактично відбулася й реорганізація клубу, яка згодом вилилася в його муніципалізацію. Є відчуття, що саме через це і змінили емблему – адже на ній міститься офіційний логотип та бренд-шрифт міста Суми.

В Другій Лізі не все виходить у нових «Сум»: навіть встигли скасувати один матч через фінансові проблеми, що завадили прийняти на своєму полі «Таврію». Але потім керівництво заспокоїло, що проблеми були не перманентними і з грошима в клубу все гаразд. Проте все одно бентежить той факт, що клуб комунальний – знаємо з історії українського футболу, що такі команди зазвичай не мають стабільного фінансування. Від того не дивне останнє місце «Сум» у східній групі Другої Ліги лише з однією перемогою та 5 набраними очками. Всі ці очки були набрані до початку вересня – тож на старті сезону ніщо не віщувало біди. У Кубку України гра сумчан теж закінчилася швидко – у першому ж матчі із запорізьким «Металургом» у другому раунді за турнірною сіткою. Хоча насправді такий провал «Сум» несподіваний – в аматорах команда подавала великі сподівання, ще не будучи муніципальною.

***

Загалом, як ви бачите самі, далеко не всі нові команди Другої Ліги стали для неї гідним поповненням. Розширення ПФЛ пішло на користь лізі хіба з точки зору збільшення футбольної карти України, але рівень змагань у найнижчому професійному дивізіоні суттєво впав. Якщо раніше там основну частину клубів складали команди з великих міст і відповідною фанатською базою, то зараз кістяк Другої Ліги – молодіжні академії без турнірних амбіцій або регіональні маленькі клуби з невеликих населених пунктів.

Далеко не всі вони тягнуть рівень змагань не лише ігрово, а й фінансово. Так само результати виступів команд у аматорському чемпіонаті зовсім не корелюють з їхніми успіхами в ПФЛ. Сподіваємося, що вже за кілька років Друга Ліга позбудеться недостойних себе клубів та не матиме проблем із набором учасників зі стабільним фінансуванням та професійним рівнем футболу.

Який ваш улюблений клуб серед складу новачків Другої Ліги сезону 2021/2022? Який аматорський колектив у ПФЛ чекаєте ви в наступному сезоні? Залишайте свої коментарі!

Фото: «Суми», «Вікторія», «Вовчанськ», «Тростянець», СК «Полтава», «Скорук», «Мункач», «ЛНЗ», «Лівий берег», «Карпати»