Блог Троєщинський їксперґ

Чому Троєщині потрібен професійний футбольний клуб

Історія про мій проєкт, який я мрію втілити в життя.

Що вам відомо про Троєщину? Я впевнений, що в першу чергу, на жаль, моя мала батьківщина асоціюється в більшості людей (левова частка яких, що іронічно, ніколи тут і не були) асоціюється із пласким гумором кінця минулого століття, через який зародився стереотип, що приблизно всі місцеві жителі виглядають приблизно так:

Не буду зупинятися на тому, як корінні троєщинці виглядають насправді (спойлер: не так), а покажу вам, якою Троєщину бачу я:

Чимало живописних парків та зелених насаджень, завдяки яким між численними житловими багатоповерхівками гуляти не затісно, та можна погуляти з дітьми, друзями або собаками. Архітектура, звичайно, бажає кращого, адже цей житловий масив (який навіть не є повноцінною структурною одиницею Києва, адже входить у Деснянський район, який займає чи не половину Лівого Берега Дніпра в межах Києва) повністю забудовувався в епоху суворого соціалістичного реалізму. Від цього більшість житлових будинків до неможливого безликі, збідовані під копірку по ГОСТу (але, що радує, виглядають краще за старі хрущівки, яких тут через відносну молодість житлового масиву не знайти):

Від того троєщани, які за своєю натурою творчі люди, взялися за крафтове облагородження цих нудних цегляних коробок, обвішавши свої балкони кондиціонерами, супутниковими тарілками, та розфарбувавши утеплені фасади усіма кольорами веселки. Згоден, такі витвори народної архітектури можна зустріти в кожному районі кожнісінького великого міста України та сусідніх держав, тож жителі одного з перших будинків, який видно при заїзді на Троєщину, пішли ще далі, аби зробити своє дітище справді унікальним:

Тож хіба цей живописний район, населення якого майже рівне населенню Ісландії, не заслуговує на свій власний футбольний клуб?

Екскурс троєщинським футболом

Заради справедливості скажу, що футбол на Троєщині все ж живий, але не хоче дорослішати. В 2015 році була заснована доволі перспективна футбольна академія «Столиця», вихованці якої окупували чи не всю північно-східну частину Троєщини: часто можна зустріти дітей у сірій формі, які йдуть із чи на тренування. На міні-футбольному стадіоні цієї команди, збудованого у якості передвиборної агітації кандидата в мери Києва Сергія Думчева, чиї рекламні плакати та подібні акції з відкриття спортивних майданчиків тоді окупували чи не весь Київ (який, що іронічно, розгромно програв ще в першому турі виборів, набравши всього кілька відсотків голосів), кілька років тому проводилися змагання міні-футбольних команд відомих компаній під егідою Ігоря Бєланова, який приїздив відкривати свою Лігу саме на цей комплекс із двох полів. Так, ці ворота вражав навіть Віктор Вацко у складі збірної каналів «Футбол» (бачите, килими висять? То автомийка на вулиці Закревського).

Що стосується великого футболу, то у 2018 році було реконструйовано єдиний стадіон на Троєщині: поклали новий штучний газон та обладнали сучасні бігові доріжки. Глядацьких місць, щоправда, невеликим більше за тисячу, адже трибуна у цього стадіончика лише одна (дається взнаки те, що між купою житлових будинків великий стадіон не втулиш, а всі вільні місця окупували базари та "космолоти").

На цьому ж стадіоні було засновано футбольний клуб «Вигурівщина» (на честь історичної та більш правильної назви Троєщини, адже географічно село Троєщина займало лише західну частину району), про якісь досягнення якого поки чутно не було. Схоже, ця команда теж поки є лише дитячою академією, адже біля стадіону висять оголошення про набір юних гравців. Якщо хтось пояснить мені, що на їхній емблемі забув архангел Михаїл, що є символом усього Києва, а не всієї Троєщини, то я буду дуже вдячний.

Найвідомішим вихованцем троєщинського футболу є гравець португальської «Боавішти» Євген Сердюк, який, хоч і народився не в Києві, але переїхав до Португалії, маючи за плечима досвід гри за ще одну доволі відому в вузьких колах троєщинську академію «Моноліт» (яка, наскільки мені відомо, нині реорганізувалася під назвою «Титан»). У Примейрі українець, на жаль, поки не провів жодного матчу і зараз на правах оренди грає за клуб із другого дивізіону Португалії.

Моя власна ідея

Тепер, власне, перейдемо до мого проєкту, заради якого я і написав цей пост. Не в образу вищезгаданим та іншим численним футбольним академіям Троєщини, та я хочу створити щось нове: таке, що одразу запалає як зірка у дорослому професійному футболі України. Тож кілька років тому в мене з’явилася ідея створити проєкт нового футбольного клубу свого району. Назвав я свій поки віртуальний клуб «Троя», на честь простонародної назви району серед не лише місцевих мешканців, а й інших жителів Києва. До того ж, ця назва одразу дозволила мені обрати символ потенційної команди: рудого троянського коня. Кольори клубу я обрав рудий та зелений, адже рудий – колір цегли, з якої було збудовано цей житловий масив, а зелений – колір численних місцевих парків. Відштовхуючись від цього, за ці роки, поки виношував цю ідею, я намалював кілька ідей емблем (першу я намалював ще до знайомства зі сферою футбольного дизайну, тож її до уваги можете не брати):

Та й інші логотипи з цього посту можете забути, адже кілька днів тому я зрозумів, якою насправді хочу бачити емблему футбольного клубу своєї мрії, й намалював нічого більше за рудого коня, який войовничо схилив голову, готуючись до бою на тлі зелених насаджень Троєщини, укладених у форму щита у якості відсилки до давньогрецького походження назви клубу.

Як ви бачите, усі ці емблеми я представив у Інстаграмі свого проєкту, куди запрошую вас підписатися. Більшості підписників сподобалася ця нова емблема що на цій сторінці, що на сторінці мого основного блогу про дизайн. Тепер мені важлива думка тих, хто ще не бачив цієї емблеми: чи подобається вона вам? Підписуйтесь також на мій блог, присвячений цьому проєкту: в майбутньому я буду туди постити оновлення щодо його статусу та більше інформації про те, якою я хочу бачити цю команду.

Додам, що аматорська команда з такою назвою на Троєщині існує, але великих амбіцій навіть у межах району не має, тож я не думаю, що це завадить втіленню моєї ідеї в життя.

Що ж мені треба зараз?

В першу чергу – поширення своєї ідеї. На жаль, у сучасному футболі без грошей – нікуди, а якщо ти хочеш, щоб твоя команда не була створена марно, їй потрібні вболівальники. Тож в першу чергу моєму проєкту потрібна підтримка. Я вірю, що з набуттям резонансу мені вдасться втілити цю ідею в життя, а головне – знайти інвесторів, які погодяться вкласти гроші в цю ідею. Адже без грошей не буде клубу; із грошима, але без уболівальників вийде другий «Олімпік», чого я точно не хочу від свого проєкту. Люди на Троєщині, згідно з результатами мого опитування в Інстаграмі, зацікавлені в цій ідеї, тож залишилося лише поширити її, аби мати змогу реалізувати.

Я впевнений, що мені вдасться втілити свою ідею в життя та створити футбольний клуб «Троя» Троєщина, який запалає на футбольній мапі України як професійна команда, та не раз порадує своїх уболівальників яскравою грою й трофеями!

І наостанок запитаю в вас так, як запитав би будь-який стереотипний троєщанин: плюси та коменти є? А якщо знайду?

Автор

Комментарии

  • По дате
  • Лучшие
  • Актуальные
  • Друзья
Loading...