Tribuna/Футбол/Блоги/Трибуна-Л/Історії «Динамо» з першої половини «лихих» єврокубкових 90-х, які повторюються зараз

Історії «Динамо» з першої половини «лихих» єврокубкових 90-х, які повторюються зараз

Або мають шанс повторитись, але цього б дуже не хотілось.

Блог — Трибуна-Л
5 ноября 2022, 16:50
13
Історії «Динамо» з першої половини «лихих» єврокубкових 90-х, які повторюються зараз

У ці тижні дуже багато розмов, що наш футбол знову відкочується. Хтось каже про нульові та згадує «Шахтар», котрий востаннє був з таким мінімумом легіонерів в першому своєму сезоні у Лізі чемпіонів. Хтось - говорить про ті наші команди, що стартували у Лізі Європи та Лізі конференцій, де знову кожна перемога була ледве не несподіванкою, як це було ще в 90-х.

«Динамо» у цьому сенсі ближче до другої групи команд, ніж до свого одвічного суперника. Звісно, невдачі в єврокубках та невдалі виступи у чемпіонаті були у команди в будь-якому десятилітті, але такої апатії, як зараз, не згадати, напевно, з часів до повернення Лобановського.

Нижче – низка маленьких замальовок, пов’язаних з тим «Динамо», що виступало у єврокубках в 1992-96 роках. Повторення цих історій не хотілося б бачити, але деякі з них вже відбуваються, а зовсім виключати ймовірність решти – з поправкою на сьогоденні реалії – не можна.

1992-й. Переліт до Відня, необхідність VAR та «бельгійська» лотерея

1. Через поразку у фіналі першого чемпіонату України «Динамо» восени того ж року стартувало лише в Кубку УЄФА. Першим суперником став віденський «Рапід», знайомий по переможному Кубку кубків-1986. Тоді золотий склад киян розтрощив суперника з загальним рахунком 9:2 у двох матчах. Цього разу настрої були менш оптимістичні, але у першій грі вимучити перемогу 1:0 вдалося. Хто кращий – мав показати переліт до Австрії.

Але виявилося, що його не так просто здійснити. Чартерний рейс, котрий замовило «Динамо», у вказаний час не зміг вилетіти з Борисполя. Не зміг і за годину, і за дві. Це сталося, бо під’їздні шляхи до аеровокзалу закрили, бо готувалися до прийому генерал-губернатора Канади Рея Джона (чи Романа Івановича) Гнатишина. Нічого зробити з цим тодішні керівники клубу не змогли.

Як почувалися гравці після такої затримки та наскільки збився графік підготовки, можна лише здогадуватися. У Відні команда програвала 0:3 вже на 36-й хвилині, згодом Леоненко забив перед перервою, а наприкінці матчу, коли «Динамо» грало у меншості, несподівано забив ще раз.

Червону, до речі, показали Анненкову, якого тримав за футболку суперник. Українець вирвав футболку, а опонент використав момент, аби показати, що його вдарили в обличчя. До введення VAR залишалося…

Як може повторитися. Ситуація з польотами в Україні, віримо, зрештою стабілізується та покращиться, а от грати на стадіонах, де просто немає VAR, зачасту доводиться вже зараз. І може стати ще гірше.

2. Пройшовши «Рапід», «Динамо» потрапило у наступному раунді на «Андерлехт». Бельгійці були фаворитами, але рахунок першого матчу у Брюсселі залишав надію киянам. Програли 2:4, але вірили в те, що у рідних стінах можна відіграти дефіцит. Треба лише забрати на трибунах якомога більше глядачів.

За місяць до гри на «Олімпійському» проводилася товариська зустріч зірок естради та збірної журналістів. На трибуни, якщо вірити тодішній пресі, прийшло 100 тисяч глядачів. Приводом стала, звісно, не якість футболу, а безкоштовна лотерея зі значними призами, чимала кількість дешевого пива та безліч палаток з різноманітними товарами.

Представники динамівського менеджменту ситуацію оцінили – і вирішили зробити свою лотерею до гри-відповіді з «Андерлехтом». Десять виграшних квитків по 100 тисяч карбованців, м’яч, котрим грали у цьому ж матчі, футболки ще спітнілих динамівців – все це, а також 10 тисяч безкоштовних квитків школярам та студентам обіцяли киянам. Прийшло у підсумку 40 тисяч фанів, котрі спостерігали за тим, як «Андерлехт» трощить «Динамо» 3:0.

Як може повторитися. Поразки із загальним рахунком 2:7 від першого серйозного суперника в Європі – це вже динамівська реальність. Та й ситуацію, коли хоча б 40 тисяч на гру цієї команди буде збиратися в мирному Києві лише завдяки суперлотереї, цілком можна уявити.

1993-й. Мовчазний Круїфф та диво-преміальні

Наступного року у відборі до групового етапу Ліги чемпіонів «Динамо» випало грати з «Барселоною». Представники каталонського клубу відверто не приховували своє небажання надто вже затримуватися в Україні. Тому обійшлися взагалі без прес-конференції тренера Йохана Круїффа. Кілька реплік в аеропорту - це все, що почули українські журналісти до гри від легендарного «Летючого голландця». Після матчу триразовий володар «Золотого м’яча» все ж виділив 5 хвилин українцям – зовсім відмовчатися після поразки 1:3 було б якось незручно.

Складні стосунки в українців та іспанців були й у телевізійників. В Іспанії не змогли отримати сигнал з Києва під час першого матчу – і напередодні матчу-відповіді вже іспанці відмовилися передавати сигнал в Україну! У «Динамо» казали, що колишнє керівництво клубу продало права на показ київського матчу одній іноземній компанії, тому й не могло допомогти каталонцям.

Нові керівники на чолі з Григорієм Суркісом взяли до Барселони чималу делегацію представників ЗМІ, аби хоч вони розповіли фанам про те, що побачать. А команді пообіцяли 300 тисяч доларів, якщо та зможе здолати «Барселону». Не змогли, хоча пропустивши два швидкі голи, відіграли один, а потім вже за рахунку 1:3 Леоненко влучив у стійку.

Програли 1:4, а гра була настільки одностороння, що ще до перерви «Барселона» виконала 27 ударів по воротах «Динамо». Після зустрічі Рональд Куман мріяв більше не грати восени у Східній Європі з її полями. В Україну він все ж повернеться – вже тренером «Барселони» за 27 років потому.

Як може повторитися. Ситуація з хаосом навколо телетрансляцій та правами на них вже повторюється за активної участі «Динамо». Поки що лише в УПЛ, але чому б і не очікувати на європейський рівень скандалів надалі?

1994-й. Конфлікт зі збірною, касети від УЄФА та «спорт поза політикою» від Дем'яненка

1. Подолавши у відборі данський «Сількеборг», кияни потрапили до групи зі «Спартаком», «Баварією» й «ПСЖ». Про першу зустріч та ті самі 0:2, що перетворилися на 3:2 і принесли перемогу українському клубу, написано вже чимало. Ціни на квитки у спекулянтів доходили до 100 тисяч карбованців: та ж сума, що була фантастичним призом на лотереї до «Андерлехта», зараз вже була оверпрайсом, але цілком реальним.

На матчі перебували Леонід Кучма та Віталій Масол, саме з тієї гри почалася мода на повернення українських політиків на трибуни. І доки наприкінці матчу вони спостерігали, як Віктор Леоненко прямо на стадіоні сідає у машину-приз кращому гравцю матчу, у «Динамо» зловтішалися зі збірної.

Справа в тому, що перед стартом відбору на Євро Олег Базилевич, тодішній тренер збірної, хотів влаштувати збори для гравців у Болгарії. У «Динамо» відмовилися віддавати своїх гравців до команди, заявивши, що краще збірній готуватися на базі у Києві. Базилевич наполягав - і тоді кияни заявили, що можуть віддати гравців лише за 5 днів до гри, як того вимагає регламент УЄФА. У підсумку збірна майже без киян (лише Ковалець вийшов на заміну) почала відбір з поразки 0:2 від Литви, а за тиждень «Динамо» перемогло «Спартак».

Як може повторитися. Ситуацію з тим, як «Динамо» не хоче віддавати гравців до збірної, ми насправді вже теж бачили цього року – у травні Луческу не палав бажанням відправляти їх до Петракова. Зараз невідомо, чи залишаться обидва тренери на своїх місцях наступного року, але все може бути.

2. «Динамо» тоді лише вчилося існувати у нових умовах в Європі. Але насправді і в УЄФА теж лише вчилися запускати машину під назвою «Ліга чемпіонів». І контроль за підготовкою клубів до матчів був відносно формальним. Скажімо, напередодні матчу у Мюнхені 42 журналістам, що прибули на матч з Києва, сказали, що не бачили ніяких заявок на акредитацію. А у відповідь на обурення запропонували квитки на стадіон в район кутових прапорців. Акредитації зрештою знайшли, але осад залишився.

А до матчів з «ПСЖ» «Динамо» готувалося завдяки касетам, котрі отримало від УЄФА. Якщо матчі у Лізі чемпіонів ще могли подивитися самі, то от ігри парижан у внутрішньому чемпіонаті вивчали лише завдяки допомозі єврочиновників.

Виходило не надто добре – двічі програли з різницею в один гол. Але хоч звозили до Парижа Шевченка туристом, його дебют (і одразу ж гол) у Європі станеться в останньому турі з «Баварією». Для виходу далі треба буде перемагати з різницею в 2 голи, Шева заб’є, наприкінці першого тайму Косовський не реалізує нагоду – як і у більш відомому матчі 1999-го - і потім «Баварія» візьме себе в руки і відвантажить 4.

Як може повторитися. У плані поразок від «Баварії» – точно може, була б лише можливість дійти до них. Як і у плані серії з поразок у єврокубках – тоді було 5, цього року зупинилися на 6. І мимохідь замислюєшся, чи дивляться в «Динамо» матчі суперників у їхніх чемпіонатах – є сумніви. Може й досі чекають на касети з УЄФА…

3. Та перемога над «Спартаком» стала останньою для киян в євросезоні. У «Динамо» було дуже багато азарту та бажання, але дуже мало тактичної вправності. Тому команда Сабо була дуже залежною від підтримки фанів, їхньої емоційної накачки. У Москві на грі в 5-му турі на неї можна було розраховувати – з Києва вирушило чимало вболівальників.

Було відправлено два фанатських потяги, от тільки чималу частину пасажирів одного з них прийняли в міліцію одразу ж на московському вокзалі. Офіційно – через вживання алкоголю вболівальниками, неофіційно – хотіли уникнути сутичок з місцевими ультрас, що приїхали зустрічати старих знайомих на вокзалі.

На цьому тлі вражає історія, що сталася після гри, котра закінчилася перемогою «Спартака» 1:0.

Дем’яненка, що прийшов замість Йожефа Сабо на прес-конференцію, запитали, чи погоджується він зі словами Віктора Леоненка, сказаними після першого матчу, що ці зустрічі – це більше, ніж футбол. Анатолій Васильович відповів, шо це приватна думка Віктора, а він сам, як і керівництво клубу і більшість гравців команди, не хоче змішувати спорт і політику. «Нехай політики займаються своєю справою, а ми будемо робити свою. Вважаю, що футбол повинен об’єднувати».

Як може повторитися. Ніяк – у найближчі роки, якщо не десятки років, нова зустріч українських та російських клубів в єврокубках вкрай малоймовірна.

1995-й. Занадто коштовні українці та «шубний скандал»

Легендарний за ганебністю сезон починався із матчів проти «Ольборга», котрий тренував легендарний німець Зепп Піонтек. У Данії він був своїм ще з часів роботи зі збірною у 1980-ті, коли створений ним «данський динаміт», як називали ту збірну, вибухнув виходом у півфінал Євро-1984. В «Ольборзі» він створив непогану команду, але фаворитом того протистояння вона не була, хоч клуб й пообіцяв преміальні по 20 тисяч доларів за перемогу над «Динамо».

І от перед матчами з киянами Піонтек вирішив проконсультуватися з приводу можливості запрошення до своєї команди українців. Консультантом виступив інший німець, Бернд Штанге, котрий тоді працював у «Дніпрі». За словами Піонтека, розмова вийшла продуктивною, але футболістів «Динамо» точно не торкалися: вони для чемпіонів Данії були занадто вже дорогими.

Як може повторитися. Повторюється стабільно – у «Динамо» зараз, як, певно, і у 1995-му, просто не подивляться у бік клубів, що за статусом нижчі, ніж кияни.

2. А далі була та сама справа з шубами. Звісно, це тема для окремого матеріалу, але навіть у режимі дайджесту, без розписування всієї історії, виокремлю три фрагменти, а про те, чи ймовірне їх повторення – вирішуйте самі.

1. Захист «Динамо» перед європейцями на початковому етапі справи, коли вирішувалося, чи дискваліфікують клуб, чи ні, вів президент Союзу адвокатів України Віктор Медведчук. Схоже, «Динамо» було приречене.

2. У «Динамо» забрали 3,23 мільйони швейцарських франків, що клуб заробив у тому євросезоні. Просто для порівняння – наскільки виросли призові та телеправа за цей час.

3. Ігор Суркіс був пожиттєво відсторонений від футболу. Заради того, аби скасувати це рішення та повернути киян у єврокубки вже наступного сезону, одному лише Леоніду Кравчуку довелося провести біля 20 зустрічей з європейською футбольною Фемідою.

Ну, й маленький бонусний факт з того, що справді може повторитися: на ту гру навіть до запасу не потрапив Віктор Леоненко. Справа у тому, що тоді в МВС його звинуватили у вождінні нетверезим й оштрафували. Клуб трохи додав штрафів і від себе.

1996-й. Меніск Шевченка й зневіра Сабо у майбутньому

1. «Динамо» повернули у єврокубки, але з такою грою, як воно демонструвало у 1996-му, то, може, краще б й не повертали. Почалося все з віденського «Рапіда» та того, що напередодні зустрічі команда залишилася без свого найбільш талановитого форварда.

Андрій Шевченко на тренуванні у Відні нахилився, аби зав’язати шнурки перед тренуванням - і порвав меніск. Судячи з усього, проблеми з ним вже були до того, але їх не змогли вчасно діагностувати – і поставили здоров’я гравця під ризик. Без Шевченка програли двічі, 0:2 у Відні та 2:4 у Києві.

Як може повторитися. І знову умовний спосіб тут недоречний – цього сезону Денис Бойко вийшов після перерви з порваними «хрестами» на матч. Вийшов, коли про те, що у нього проблеми, можна було здогадатися навіть по телебаченню, що зробив Дмитро Бабелюк.

2. Після київського матчу видав суперспіч Сабо. Запальний тренер не вийшов до фанів, що після зустрічі вимагали «Сабо – виходь!», а от з журналістами був багатослівний.

Наведу лише одну цитату, дещо скоротивши її: «Після того, як ми виграли Кубок Співдружності, чемпіонат та Кубок України, гравці просто зазналися. Особливо старші. Не бачу у них бажання грати. Треба набирати молодь, у котрої в очах був би вогонь і яка гризла б землю на тренуваннях. От тоді, може, й буде в нас суперкоманда, здатна перемагати в Європі».

У складі «Динамо» у матчі, після якого були сказані ці слова, в основі вийшли Шовковський, Лужний, Головко, Хацкевич, Максимов, Калитвинцев, Ребров та Кардаш, на заміну – Ващук.

Як може повторитися. У плані результатів за рік – ніяк. У плані слів тренера зараз – цілком ймовірно.

Лучшее в блогах
Больше интересных постов

Другие посты блога

Все посты