Tribuna/Футбол/Блоги/Трибуна-Л/Точка відліку. «Шахтар» втратив очки, але змусив поважати себе ще більше

Точка відліку. «Шахтар» втратив очки, але змусив поважати себе ще більше

Блог — Трибуна-Л
Автор — Tribuna.com
12 октября 2022, 13:17
22
Точка відліку. «Шахтар» втратив очки, але змусив поважати себе ще більше

За 15 хвилин до закінчення офіційного часу других таймів у групі F була ситуація, яку інакше як фантастикою перед стартом турніру ніхто б не назвав. «Реал» мав 9 очок, «Шахтар» - 7, «Лейпциг» - 4, а «Селтик» - 2. У голову лізли думки про те, що «Шахтар» може за тур до фінішу гарантувати собі вихід з групи, що вже зовсім здавалося неймовірним.

Але у німців Тімо Вернера та Антоніо Рюдігера, які ще минулого сезону разом грали за «Челсі», була своя думка. Перший встиг у Глазго забити сам і віддати асист Форсбергу, другий на 95-й хвилині замкнув подачу третього німця, Крооса - і все змінилося. Так, «Шахтар» все ще дуже близький до продовження виступів у єврокубках, для чого гарантовано достатньо не програти «Селтику», але для виходу у 1/8-му Ліги чемпіонів вкрай бажано перемогти «Лейпциг» в 5-му турі.

Розчарування?

Залежить від того, що саме брати за точку відліку.

Якщо виходити саме з того, що було на полі в цей вечір - так, безумовно. «Шахтар» заслуговував на 3 очки. Байдуже, що «Реал» «забув» вийти грати на цей матч у першу годину з зайвим. По полю бігали, але частіше ходили, футболісти, лише зовні схожі на гравців «королівського» клубу. Бензема більше думав про банер-привітання з майбутнім «Золотим м’ячем», що розтягнули на трибунах у Варшаві фани. Азар не надто відрізнявся тепловою мапою від манекена на тренуванні. І так далі, і тому подібне – «хороші» слова можна сказати чи не про кожного з мадридців в цей час.

Але це зовсім не проблема «Шахтаря».

Про це вже писав після першого матчу – і про хронічні проблеми з настроєм у іспанців в групі, і про те, що скористатися цими проблемами ще треба вміти. Та варто знову підкреслити: «Шахтар» зробив все, що міг, аби скористатися цими проблемами. Не біг вперед стрімголов, не форсував події, викладався на повну у кожному епізоді. 

Команда трохи нагадувала шахіста-майстра, котрий грає з гросмейстером, бачить, що той чи то втомився після попереднього турніру чи більше думає про наступний, бо механічно рухає фігури. У таких випадках головне самому не помилитися в дебюті, а там вже може щось і вдасться вигадати, якщо гросмейстер втомиться і десь не побачить хід у мітельшпілі.

І цю партію гірники вели чи не ідеально. Зібрано, енергійно, а одразу по перерві, коли «гросмейстер» ще подумки не вийшов з роздягальні, ще й змогли провести швидку атаку, за підсумками якої Зубков точно заробив на те, аби пара іспанських клубів придивилася до нього взимку. Ну й варто відзначити Мудрика – до нього до перерви якраз було чи не найбільше питань через численні втрати. Так, все зрозуміло з його манера гри у стилі «high risk – high rewards», але майже два десятки втрат за 45 хвилин - це вже занадто.

На щастя, на відміну від Азара, Михайло додав у другій 45-хвилинці. Звісно, вплинуло на це й те, що «Реал» з часом розкривався все більше, залишаючи вільні зони позаду. І «Шахтар» мав три шанси прикінчити інтригу в цьому матчі. Але й сам Мудрик, і Зубков, і, звісно, Траоре – його момент на 65-й хвилині та поперечина ще довго буде перед очима і самого Ласіни, і, певно, Луніна - забити другий гол не змогли. І подарували тим самим шанс «Реалу».

Подарували не самі – до Йовичевича та його штабу, чесно кажучи, є запитання щодо замін того ж Мудрика та Зубкова. Обидва не виглядали такими вже втомленими, а прибирати Михайла взагалі здалося дуже дивним – «Реал» відчутно йшов ва-банк, десь хвилини з 70-ї. Використати пустоти у тилу суперника краще за Мудрика у «Шахтаря» навряд чи хто здатний – і був вже після виходу Петряка дуже показовий, коли перспективна контратака «Шахтаря» саме на лівому фланзі вичерпала себе занадто вже швидко. Та й з тієї метушні, що була довколо заміни Зубкова, коли, схоже, ані резервний суддя, ані самі гравці не зрозуміли, кого хоче замінити хорват та кого хоче випустити, відчувалося, що нервів трохи забагато.

«Реал» й справді у останні хвилин 20 ввімкнувся, коли Анчелотті кинув у бій всі наявні резерви. Тут вже глядачів побачили натяк на ту команду, котра поставила на конвейєр камбеки у плей-оф минулого сезону. Але саме натяк - так, ударами відзначилися чи не всі гравці іспанського клубу, але серйозно розраховувати на успіх міг хіба що Вінісіус, коли бив головою. Усе інше в перші 90 хвилин – напівмоменти. І найбільш прикро, що вже у доданий час, зовсім з відчаю, «Реал» все ж знайшов рецепт, коли Рюдігер почав грати таранного центрфорварда. На перший випадок пробачив, але на другий - ні. І хоча поки Трубін лежав на газоні залишалася примара надії, що суддя вирішить, що був фол, але повтори чітко показували: німець встиг до м’яча першим, а вже потім відбулося криваве зіткнення.

Результат матчу може розчаровувати, так. Але з огляду на те, чого очікували перед стартом групового етапу та згадуючи, що в першому матчі команд перевага «Реала» була значно більш відчутною і в якийсь момент цілком реальним був розгром – результати та гра «Шахтаря» дуже обнадіюють. Навіть якщо не робити знижок на усі обставини, в яких команда існує у останні місяці. Футбол, що викликає повагу: команда, яка не думає про себе, яка ж вона чудова, а впахує заради результату.

Вони можуть не протриматися у Глазго та програти «Лейпцигу». Зрештою, у першому матчі з «Селтиком» істотно пощастило, та й представники Шотландії в цьому сезоні вже розчаровували нас на рівні збірних. Але цей груповий етап вже точно можна буде занести у актив і команді, і клубу. 

Останньому – бо чим далі, тим більше, порівнюючи виступи двох наших грандів у групових етапах Ліги чемпіонів і Ліги Європи, згадується притча про двох жаб. І «Шахтар», який зміг і запросити собі нового тренера, і підписати чи не всіх українців, хто мав бажання повернутися додому з Європи, і втримати у себе хоча б Траоре та Мудрика, і виглядає на полі командою, де кожний знає свій маневр.

«Шахтар» у цій притчі виглядає точно як та жаба, що зрештою збила масло та вибралася у безпечне місце.

І, з урахування тієї точки, де гірники опинилися зараз та їх прогрес щодо точки старту, є одна думка. Хтось назве найкращим той «Шахтар», що переміг у останньому розіграші Кубка УЄФА, хтось - той, що грав у чвертьфіналі Ліги чемпіонів, ще хтось - той, що грав на рівних у групі з «Челсі» та «Ювентусом». Але то все про найкращу команду, а от найбільш характерна, найбільш крута та незламна, найулюбленіша з часів дебюту в Лізі чемпіонів – …

Хочеться вірити, ми бачимо її народження прямо зараз.

Лучшее в блогах
Больше интересных постов

Другие посты блога

Все посты