Чому нічия України з Ірландією – взагалі не проблема
Матч, котрий був нікому не потрібний.
Дмитро Літвінов просить не перейматися.
Лука Модріч після перемоги над чемпіонами світу каже, що 4 гри за 10 діб – це відверте знущання з гравців. Роберто Манчіні, котрий минулого року привів Італію до титулу чемпіонів Європи, зізнається, що у його головних зірок накопичилось забагато втоми, тому він запрошує хлопців з «Фрозіноне» та «Цюриха». Збірні Англії та Франції на двох не можуть здобути жодної перемоги за 4 тури, а головний, напевно, фанат ігор збірних у світі Кріштіану Роналду їде у відпустку перед останнім матчем португальців у цій сесії.
Найбільш відверто висловився Тібо Куртуа, котрий ще до старту турніру сказав, що занадто втомлений для цього лайна після надважкого сезону і попросив Роберто Мартінеса не викликати його.
І це правильно.
Куртуа, як і Модріч з Роналду, знають за життя. Вони пройшли футбол на найвищому рівні складності. Їм ці матчі не дадуть нічого. Абсолютно. У Манчіні хоча б є необхідність будувати нову команду, чиї результати будуть ближчими до боротьби за звання найкращої у Європі, ніж до поразки від Македонії.
Футболісти ж команд Саутгейта та Дешама, як і самі тренери, зараз, звісно, отримають від преси та фанів свою порцію критики, але оцінювати їх за підсумками року будуть лише у листопаді-грудні на полях Катару. Зіграють там добре – ніхто і не згадає матчі з угорцями чи хорватами.
Тому й українцям не варто занадто перейматися через нічию з Ірландією. На фоні значення ігор з Шотландією та Вельсом зустрічі Ліги націй – це немов електричний камін у порівнянні зі справжнім. Тобто може порадувати, але ненадовго, забуваєш майже одразу. Перемога над Вірменією більше запам’ятається як останній матч Пятова, виграш в ірландців – незарахованим голом-красенем Качараби (серйозно, мені зараз довелося гуглити, хто забив там гол, котрий зарахували).
Нічия з Ірландією запам’ятається як матч, котрий був не потрібний нікому.
Байдуже, чи була там якась епідемія імені Хоттабича чи гравці просто втомилися і тягли сірники, аби вирішити, хто буде грати у п’ятому для наших за 14 днів матчі. Так, у них за плечима нема такого сезону, як у Модріча чи Куртуа, проте своя втома теж накопичилася. І психологічна (і з лютого, і після прольоту повз чемпіонат світу), і фізична – все ж графік у 5 матчів не витримав навіть залізний Миколенко. У тих умовах, в котрих вони зараз завершували, не програли – і добре.
А програли б – ну, то й що? Лякатися шотландців, яких перемогли на їх полі у матчі, котрий дійсно був горловим для обох команд? Перейматися через вірменів? Вилетіти на рівень нижче ми не зможемо, а як не підіймемося у групу А, то нічого страшного не буде. Рейтинг для посіву у відборі на Євро? За нинішньої формули відбору треба бути дуже «обдарованим», аби не потрапити 2024-го до Німеччини.
Є справи важливіші. І мова не лише про справи футбольні – тому ж Караваєву, впевнений, у ці дні було важливіше чути кожного вечора від батьків, що з ними все гаразд у Херсоні, ніж забити та віддати асист у грі з Вірменією.
Час матчів, котрі будуть дійсно важливими в оцінці виступів збірної України, її окремих гравців та тренерів, ще прийде – і прийде не цього року. Ті дві гри, що справді мали значення, команда зіграла непогано, хоч і перемогла лише в одній з них. Так буває. Добре, що порадували в ці дні тих, хто зараз на передовій та тих, хто зараз у Польщі.
А нічия з Ірландією – ну, була й була.
У великого ірландського драматурга та режисера Мартіна Макдони в його найбільш відомому фільмі є цитата, котра добре підходить до ситуації. Ні, не та заїжджена, що про «Тоттенгем», хоча і від справжніх висот, і від провалу збірна України за ці матчі була далеченько.
«Я виріс у Дубліні. Я люблю Дублін. Якби я виріс на фермі і був дебілом, Брюгге міг би справити на мене враження, але оскільки цього не сталося, то й у Брюгге ні біса не виходить».
Брюге – це Ліга націй.
Фото: Оксана Васільєва
