Прощавай, легендо. Чим запам’ятається матч з вірменами
Дмитро Литвинов – про «обов’язкову» перемогу та останній матч Пятова у збірній.
Від збірної у матчі із Вірменією чекали лише перемоги. Хоч би як ротувався склад, якою б не була втома, на своєму полі, на чужому, де завгодно. Цитуючи одного з тренерів «Динамо»: «І на снігу, і в пустелі, і на пляжі». Хоча, звичайно, зараз більш актуальні слова про пляжі іншого відомого оратора, нехай і іноземного – ті, де також згадуються ворожі плацдарми, поля, вулиці та пагорби.
І справа тут не тільки в рівні команд, хоча і в ньому, звичайно, теж – Вірменія у поточному рейтингу ФІФА на 65 позицій нижче за Україну. Але й у тому, що від вірменів після 24 лютого хотілося б бачити трохи іншу реакцію на державному рівні.
Цей матч України – не тільки про футбол. Вірменія досі не засудила Росію за вторгнення в нашу країну
Також річ у тому, що гімн України перед матчем виконала 7-річна Амелія Анісович. Подібне виконання гімну часто можна побачити у США – перед іграми НБА спостерігав пару десятків разів точно. Проте Амелія отримала це право після того, як співала у бомбосховищі.
Не повинно, просто ніколи не повинно бути так, аби 7-річні дівчатка співали пісні в бомбосховищах. Тому цієї перемоги хотілося і заради Амелії, і заради тисяч інших дівчаток, які опинилися зараз у Польщі та інших країнах Європи. Й заради тих, хто зараз в Україні – також.
А ще заради Андрія Пятова, котрий у цьому матчі прощався зі збірною. Не вперше, але, мабуть, щоб не говорила його дружина, востаннє. За пару тижнів воротареві «Шахтаря» вже 38, попереду 20-й сезон у чемпіонаті, накопичилася природна втома. На чемпіонат світу Андрій уже не поїде, а їздити до збірної заради того, щоб сидіти за спиною Бущана чи Луніна і справді нема сенсу. Ідеальний час піти, таймінг подібний до того, котрий Андрій неодноразово демонстрував на полі.
Можна до хрипоти сперечатися, хто найкращий воротар в історії збірної – Шовковський чи Пятов. Символічно, що з Вірменією Андрій оформив 47-й «сухий» матч, обійшовши Шовковського з його 46-ма. Але й найпам’ятніший ляп – його. Помилка, котра багато в чому обумовила невихід на великий турнір, можливо, найкращому складу збірної в історії. Легендарне «Сашко, де ти гуляв?» пам’ятно і зараз усім, кому тоді було хоч би 10 років.
Пятов був основним у відборах до Євро-2016 та 2020, у Шовковського – один такий турнір. Так, збірна з Пятовим у воротах не грала у плей-офф Євро, але у 2012-му обійти Англію та Францію було трохи складніше, ніж Туніс та Саудівську Аравію у 2006-му. А 2016-го після перших двох турів Пятов лідирував за кількістю сейвів на Євро, що говорить про рівень гри команди Фоменко на турнірі. За Пятовим і найдовша «суха» серія збірної – 752 хвилини у 2013-му, яка вмістила ігри проти Польщі Левандовські, і тих же Англії з Францією.
Це все ще не аргументи, які дають однозначну відповідь на питання, хто ж був кращий. Але те, що Пятов своєю кар’єрою домігся права на саму появу такого питання – вже дуже круто. Як круто і те, що в цьому матчі він не був «пасажиром», якому заради «бублика» достатньо було вийти на поле. І викид на ривок Оганісяна на початку другого тайму, і реакція на спробу автогола від Забарного – топ-рівень. Те, що хочеться бачити від воротаря високого класу. Нуль претензій – і дякуємо за все.
Претензій, щоправда, не бракує щодо інших гравців. Перемога не повинна затуляти той факт, що грали досить напружено, просто суперник зовсім розсипався після першого гола. Це взагалі властиво вірменам при Капарросі цього року – два матчі, де вони забивали першими, вони виграли у Чорногорії та Ірландії, не найслабших команд. Пропускали першими – пиши пропало, три поразки із загальним рахунком 0-14.
До м’яча ми бачили ще один непереконливий матч Яремчука попереду, Мудрик виглядав слабко за відсутності вільного простору, Циганков і Шапаренко старалися, але й від них хотілося б більше. Так, щільний захист від суперника, але може тоді не треба намагатися розігрувати до вірного 9 з 10 атак?
Тим більше, що рецепт боротьби з такою обороною давно відомий: бий здалеку і буде тобі щастя. Тому не дивно, що в цій ситуації все частіше брав на себе ініціативу Маліновський. Йому трохи пощастило в конкретному епізоді гола залишитися неприкритим на лінії штрафного майданчика, але системно в цьому немає нічого дивного – Руслан тричі за попередні 10 хвилин бив по воротах Юрченка.
Ну а далі збільшити різницю в рахунку було справою часу. Так, знову ж таки і м’яч Караваєва, і гол Миколенка можна визнати наслідком певного везіння. До Олександра м’яч відскочив після невдалого перехоплення суперника, у Віталія м’яч влучив при спробі захисника врятувати ворота. Але самі атаки, швидкі, розмашисті, були якраз типовими для відрізка матчу, що почався після першого взяття воріт. І окремо порадувало те, як і Маліновський, і Караваєв після своїх м’ячів підбігали до Петракова, який мав непрості моменти у відносинах з кожним із гравців.
Ця команда керована. Вона вчиться досягати результату у матчах, де суперник свідомо нижче за рівнем. Так, поки що виходить не ідеально, але вчиться. І хочеться вірити, що вже в наступному відборі на Євро – біс з нею, Лігою націй, зіграли і зіграли – Україна зможе уникнути втрат рівня двох нічиїх з Казахстаном або нездатності утримати переможний рахунок з фінами та боснійцями.
А поки що – з обов’язковою програмою впоралися. Чекаємо на продовження через 3 дні в новому матчі з Ірландією.
