Tribuna/Футбол/Блоги/Тотальный футбол/10 кращих футболістів «Дніпра» всіх часів. 10 - 6 місця

10 кращих футболістів «Дніпра» всіх часів. 10 - 6 місця

Блажен, хто предків з чистим серцем шанує 1983 рік. Часи махрового застою. У закритому місті Дніпропетровську «Південмаш» випускає повним ходом міжконтинентальні балістичні ракети «Сатана». Впевнений, що на початку 1983 у Дніпропетровську ніхто не міг подумати, що наприкінці року тренери і футболісти «Дніпра» змінять хід історії радянського футболу і здобудуть чемпіонське звання. Пропоную вашій увазі список 10 найкращих гравців «Дніпра» всіх часів, які зробили найбільший внесок у славу клуба з берегів Дніпра. Даний рейтинг є суб’єктивною думкою автора.

25 апреля 2020, 23:54
5
10 кращих футболістів «Дніпра» всіх часів. 10 - 6 місця

Блажен, хто предків з чистим серцем шанує

1983 рік. Часи махрового застою. Після смерті Леоніда Брєжнєва кермо  держави доручено смертельно хворому Юрію Андропову. У футболі Валерій Лобановський покинув «Динамо» та відправився в Москву з завданням вивести збірну до фіналу Євро 1984. У закритому місті Дніпропетровську «Південмаш» випускає повним ходом міжконтинентальні балістичні ракети «Сатана». У команді підприємства «Дніпрі» тандем Володимира Ємця та Генадія Жиздика працює над тим, щоб виступити краще ніж в 1982 році – дніпропетровці тоді фінішував дев’ятими. Впевнений, що на початку 1983 у Дніпропетровську ніхто не міг подумати, що наприкінці року тренери і футболісти «Дніпра» змінять хід історії радянського футболу і здобудуть чемпіонське звання. Після того успіху «Дніпро» стане одним з лідерів вітчизняного футболу та відомим на весь футбольний світ.

 

Пропоную вашій увазі список 10 найкращих гравців «Дніпра» всіх часів, які зробили найбільший внесок у славу клуба з берегів Дніпра. Даний рейтинг є суб’єктивною думкою автора. 

10 місце. Євген Шахов – старший. Роки виступів у «Дніпрі» 1987 – 1989, 1990 – 1991

Чому? Коли перед сезоном 1988 року Олег Протасов та Генадій Литовченко перейшли до «Динамо» мало хто вірив, що «Дніпру» вдасться зберегти лідируючі позиції в чемпіонаті СРСР. Конкуренти тішилися сподіваннями, що незручний вискочка нарешті опиниться в нижній частині таблиці. Головне питання, що тоді стояло перед командою – хто буде забивати? Євген Шахов дав відповідь на це питання – 16 забитих м’ячів, на п’ять більше ніж у Протасова в тому році в «Динамо», звання кращого бомбардира чемпіонату.

Така результативність Шахова дозволила «Дніпру» здобути 46 очок та випередити на 3 зіркове «Динамо» на чолі з Лобановським.

Шахов був лідером нападу «Дніпра» в наступних сезонах 1989 – 1991 років.

Знаковий внесок Шахова в історію «Дніпра»

Кращий бомбардир чемпіонату СРСР 1988 року.

У вирішальному матчі з «Жальгірісом» Євген Шахов зробив дубль, «Дніпро» переміг 3 – 1 і за тур до завершення першості оформив чемпіонство.

Провів за «Дніпро» 146 матчів у всіх турнірах, забив 47 м’ячів.

Досягнення з «Дніпром». Чемпіон СРСР –1988 року. Срібний призер – 1987, 1989 року. Володар Кубку СРСР 1989 року. Володар Кубку федерації – 1989 року.

Історія успіху.  Футболом почав займатися в футбольній школі «Стрела» в рідному Запоріжжі.

До Шахов «Дніпра» пограв за «Металург» Запоріжжя в першій лізі та СКА (Одеса) в другій.

Перши сезон у «Дніпрі» відіграв на позиції флангового півзахисника. Після переведення на місце форварда в 1988 році став найкращим бомбардиром першості.

Зі спогадів Євгена Шахова: «Пригадую драматичну історію, що сталася на домашньому матчі з «Шахтарем», коли через температуру 39 я залишився в запасі. Спочатку «Дніпро» легко повів - 2: 0, але в другому таймі гірники рахунок зрівняли. Я не витримав і підійшов до Євгена Кучеревському зі словами: «Мефодійович, випускай!» Він і випустив мене за 15 хвилин до кінця зустрічі, а я оформив дубль. Ми перемогли - 4: 2!».

Взимку 1990 року Шахов за 300 тис. євро перейшов до «Кайзерслаутерна». Однак заграти у Бундеслізі Євгену не вдалося – лише 5 матчів (1 гольова передача). Влітку 1990 Шахов повернувся до «Дніпра».

9 місце. Роман Шнейдерман. Роки виступів у «Дніпрі» 1966 – 1977.

Чому? Шнейдерман прийшов у «Дніпро» в 1966 році, коли команда тільки починала торувати шлях до вершин радянського футболу. Саме в тому році «Дніпро» переїхав на легендарний «Метеор». Роман протягом 12 сезонів був основним виконавцем команди. Досяг в 1972 році виходу в вищу лігу. Допоміг «Дніпру» закріпитися в турнірі для найкращих команд СРСР.

На відео Шнейдерман у якості капітана піднімає прапор, у грі віддає гольову передачу на Віктора  Романюка.

Капітан «Дніпра» 1972, 1974 – 77 років.

Шнейдерман  був лідером півзахисту команди, мав тонку техніку  і володів гострим пасом, був майстром виконання стандартних положень. Автор кількох голів, забитих прямими ударами з кутової позначки (напевно п'ять років тренувань у Лобановського не пройшли даремно).

Шнейдерман став фундаментом, на якому зросли титани майбутнього.

Знаковий внесок Шнейдермана в історію «Дніпра»

Провів 393 офіційні матчі за команду. Другий показник у історії. Досягнення Шнейдермана перевершив тільки його вихованець Руслан Ротань. У яких забив 24 м'ячі (360 / 24 - чемпіонат СРСР, 29 / 0 - Кубок СРСР, 4 / 0 - Кубок Радянського Спорту).

Один з головних творців виходу «Дніпра» в вищу лігу СРСР в 1971 році та закріплення команди в цьому турнірі.

Виходив з командою двічі в півфінал Кубку СРСР,

Володар Кубку газети «Советский спорт» - першого клубного трофею.

Переможець першої ліги 1971 року.

Історія успіху. Роман Шнейдерман народився 1947 році в Дніпропетровську, куди його сім'я переїхала після евакуації з Магнітогорська.

Дитячим тренером Романа був легендарний Михайло Коломоєць, який виховав таких гравців, як Володимир Пільгуй та Олексій Христян.

Після завершення кар’єри в 1978 року був у тренерському штабі «Дніпра», але після вильоту команди в першу лігу покинув команду. Працював дитячим тренером у «Дніпрі-75», Училищі фізичної культури. Найвідоміший  вихованець - Руслан Ротань.

Займався суддівством: у 80-ті він отримав звання судді республіканської категорії і працював головним арбітром на матчах другої ліги чемпіонату СРСР і лайнсменом в Першій союзній лізі. Уже в 2000-х став інспектувати, в тому числі матчі Вищої ліги чемпіонату країни.

Помер Роман Шнейдерман на 64-му році життя 3 березня 2010 року.

8 місце. Іван Вишневський. Роки виступів у «Дніпрі» 1984 – 1989

Чому? Найкращий захисник  в історії «Дніпра». Хоча Іван Вишневський не отримав футбольної освіти, але став одним з кращих «ліберо» СРСР 80-х років.

Характеристика Івана від  воротаря «Дніпра» тих часів Сергія Краківського: «У нас на позиції ліберо і раніше грали сильні футболісти, але саме за Вишневським я почав відчувати себе як за кам'яною стіною».

З воротарем згоден і нападник Олега Протасова: «Своєю впевненістю Іван заряджала всіх партнерів по команді. Виходячи на поле, я мислив приблизно так: якщо заб'ємо, то виграємо, адже в обороні Ваню навряд чи хтось зможе пройти ».

Вишневських грав дуже просто, його було майже не помітно, але важливість його дій була надвисокою. Він підчищав огріхи партнерів по захисту (а огріхи були: в «Дніпрі» не було захисників по класу рівних Дем’яненку, Безсонову чи Кузнецову), прораховував маневри суперників, відбирав і розпочинав атаки.

Тренер «Дніпра» Євген Кучеревський так характеризував свого підопічного: «Він був, без сумніву, одним з ключових гравців «Дніпра» другого чемпіонського скликання. З боку здавався трохи закритим, таким собі вовком-одинаком. Однак це аж ніяк не відбивалося на відносинах з партнерами, багато з яких тяглися до Івана. Він завжди пред'являв до себе підвищені вимоги, ніколи не порушував режим, в загальному, був справжнім професіоналом».

Не даремно, Валерій Лобановський включив Вишневського в заявку на Євро 88.

Знаковий внесок Вишневського в історію «Дніпра»

Лідер чемпіонської команди 1988 року.

Єдиний гравець у історії «Дніпра» срібний призер чемпіонату Європи 1988 року.

Потрапив в список 33 кращих футболістів СРСР – друга збірна сезону 1988 року.

Досягнення з «Дніпром». Чемпіон СРСР –1988 року. Срібний призер – 1987, 1989 року. Бронзовий – 1984, 1985 років. Володар Кубку СРСР 1989 року. Володар Кубку федерації – 1986, 1989 року. Чверть фіналіст Кубку чемпіонів 1985 року.

Історія успіху. Вишневський родом з села Миролюбівка, що біля Тернополя. Після школи Вишневський закінчив ПТУ, працював плиточником.

У армії грав у армійській стройбатовской «Зорі» Ленінградської області, після демобілізації - в заводській команді «Ватра» з Тернополя. Там його помітили тренери вінницького «Локомотива», що виступав у другій лізі першості СРСР.

З 1978 року Вишневський основний захисник вінницького клубу. Вісті про впевнені дії Івана на позиції «ліберо» дійшли до Москви, як результат запрошення в 1982 році від московського «Спартака». Однак адаптуватися в Москві Вишневський не зміг, зіграв лише в двох матчах, отримав травму і повернувся в Вінницю.

«Дніпро» кілька разів намагалося запросити талановитого захисника, але Вишневський, боявся повторити невдалий московський досвід, відмовляв. Лише в 1984 році дав згоду на переїзд.

Ніхто не думав, що цей двадцяти семирічний мовчазний захисник, без гарної футбольної школи  стане справжнім обороним монстром, одним з головних авторів сенсаційних перемог «Дніпра».

Після «Дніпра» Вишневський протягом трьох сезонів успішно грав у Туреччині в «Фенербахче» та «Сарієспорі».

Трагічна доля. Першій привід для хвилювання був навесні  1988 року – у Івана побіліло родима пляма на нозі. Але лікарі збірної СРСР до яких звернувся Вишневський під час збору в Новогорські не придали значення цій події.

Меланома – смертельна хвороба, якщо не виявити захворювання на ранній стадії. Тоді в 1988 році Вишневського можливо змогли врятувати, якби своєчасно встановили діагноз та провели лікування. Але лікарі збірної не звернули уваги, сам Іван за іграми та тренуваннями не приділив необхідної уваги своєму здоров’ю.

Помер Іван Вишневський 11 травня 1996 року в віці 39-ти років.

7 місце. Володимир Багмут. Роки виступів у «Дніпрі» 1983 – 1993, 1994 – 1997

Чому? Багмут пройшов довгий шлях від гравця ротації до гравця, що визначав гру в середині поля чемпіонського «Дніпра» 1988 року. Учасник «золотого матчу» з «Спартаком» 1983 року – зіграв на місці правого захисника замість травмованого Миколи Павлова.

Роль Багмута змінилася після переходу Литовченко до «Динамо». Починаючи з 1988 року, в чотирьох останніх сезонах першості СРСР, Володимир визначав гру середині поля «Дніпра». Найкращим  для Багмута був сезон 1989 року. Володимир прийняв участь у всіх 30 матчах чемпіонату СРСР (єдиний в команді), в яких забив 5 м’ячів, 4 матчах Кубку чемпіонів, команда здобула срібні медалі чемпіонату СРСР (вдруге випередивши в таблиці «Динамо» з Протасовим та Литовченко), кубок СРСР та вийшла в ¼ фіналу Кубка чемпіонів.

Багмут відзначався мобільністю,  відрізнявся хорошою технічною підготовкою, точно оцінював ситуацію на полі, вміло міняв напрямок атак команди.

Знаковий внесок Багмута в історію «Дніпра»

Багмут рекордсмен «Дніпра» по кількості завойованих з командою призових місць – 9. Зауважу, що не визнаю практику часів СРСР, коли медаль вручалася тільки, якщо гравець зіграв у 50 % матчів сезону. Тому, формально у Багмуту не вручили золото 1983 та срібло 1987 року, хоча фактично свій внесок у здобуття тих нагород Володимир зробив.

Двічі потрапив в список 33 кращих футболістів СРСР – третій в сезоні 1988 року, другий 1989 року.

Статистика Багмута в «Дніпрі»: чемпіонат СРСР 182 (15 голів + 12 результативних передач), чемпіонат України  - 94 (10 + 3 ), Кубок СРСР - 20(2), Кубок Сезону - 3(0),  Кубок Федерації - 26(4), Кубок України - 19(4), Єврокубки - 17(0 + 1). 

Досягнення з «Дніпром». Чемпіон СРСР – 1983, 1988 року. Срібний призер – 1987, 1989 року. Бронзовий – 1984, 1985 років. Володар Кубку СРСР 1989 року. Володар Кубку федерації – 1986, 1989 року. Чверть фіналіст Кубку чемпіонів 1985, 1990 року. Бронзовий призер чемпіонатів України – 1992, 1995, 1996 років.

 Історія успіху. Багмут займався в Дніпродзержинській ДЮСШ в одній групі з Генадієм Литовченко у тренера Івана Михайловича Єрохіна.

До переходу в «Дніпро» в 1983 році Володимир провів 141 матч у другій лізі чемпіонату СРСР за дніпродзержинський «Металург».

Відгук Багмута про тренера Володимира Ємця, що характеризує «Дніпро» 80-х: «З Володимиром Олександровичем асоціюються, насамперед, такі поняття, як порядок і дисципліна. Хіба у нас в команді були зібрані зірки? Ні, були футболісти з області. І як тільки я потрапив в команду, було якраз збори. На ньому Володимир Олександрович сказав золоті слова: «Зрозумійте, ви робоча команда. На вас приходять дивитися люди, які простояли цілий день біля верстата, які хочуть побачити футбол. Вони можуть все пробачити: неточний пас, помилку в прийомі м'яча - але ніколи не пробачать, якщо ви будете стояти на поле ». І це стало моїм девізом у житті».

6 місце. Євген Коноплянка. Роки виступів у «Дніпрі» 2006 - 2015.

Чому? Найбільш яскравий футболіст «Дніпра» часів незалежності, один з лідерів команди часів Рамоса – Маркевича. Відзначався високою ефективністю в найбільш принципових і важливих для команди матчах. За елегантну манеру гри порівнювався з Мессі.

Євген зробив значний внесок  у трансформацію гри команди під керівництвом іспанської бригади тренерів. За час робота Рамоса «Дніпро» почав грати в сучасний агресивний, атакувальний футбол, у якому головна роль зі створення гостроти належала лівому інвертованому вінгеру.

 «Дніпру» довго не вдавалося досягти значних результатів, але наприкінці каденції Рамоса прийшли результати: в сезоні 2013/14 років «Дніпро» вперше здобув путівку в Лігу чемпіонів, завоювавши срібло чемпіонату України. Вже після від’їзду іспанців, команда вийшла в фінал ліги Європи та здобула бронзові нагороди чемпіонату України.

Основний гравець збірної України, представляючи «Дніпро» провів 44 матчі (10 голів + 6 результативних передач).

Знаковий внесок Коноплянки в історію «Дніпра»

Коноплянка був одним з головних творців яскравих виступів «Дніпра» в Лізі Європи сезонів 2012/13, 2013/14 вихід з групи в весняну частину сезону, 2014/15 – вихід у фінал. «Дніпряни» запам’яталися перемогами над авторитетними в Європі командами ПСВ, «Наполі», «Сент-Етьєн», «Олімпіакос», «Аякс», «Брюгге».   Євген у тих сезонах провів 32 матча, забив 8 м’ячів, віддав 9 результативних передач. Увійшов у символічну збірну турніру 2014/15 років.

Кращий футболіст України за версією «Українського футболу» 2010, 2012, 2013 років.

Кращий гравець чемпіонату України 2013/14 років.

Внесений у список 100 кращих футболістів світу 2015 року за версією The Guardian.

Досягнення з «Дніпром». Срібний призер чемпіонату України 2013/14 років, бронзовий  2014/15. Фіналіст Ліги Європи 2014/15.

Історія успіху. Футболом Євген розпочав займатися в рідному Кіровограді (зараз Кропивницькому) у тренера Юрія Кевлича.

У одному інтерв’ю перший тренер Коноплянки згадував: «Євген прийшов до мене в такому рожевому костюмчику, в які одягалися хлопчики і дівчатка на пострадянському просторі. Його привів батько. Ми займалися в спортзалі від заводу "Зірка", там було відсутнє опалення. Іноді бувало навіть холодніше, ніж на вулиці - видихали пару. Хлопчаків змушували рухатися не тільки вправи, але і низька температура - щоб не замерзнути. Женя мене відразу здивував силою удару. Але в цілому - не виділявся із загальної маси, працював, як і всі. Зараз на тренуваннях використовують легкі фішки - конуси. Однак тоді в нашому спортзалі стояли такі залізні штуки - ще з часів Всеволода Боброва, напевно. Якби впали на ногу - могли б і відбити. А ще Коноплянка демонстрував гарну швидкість. І я подумав: якщо додати до цієї швидкості ще й техніку - може вийти еталон футболіста. Став більше уваги приділяти саме технічним якостям Жені».

В академію «Дніпра» Коноплянка попав в 16 років. Через кілька місяців був переведений до дублюючого складу.

Будучі гравцем «Дніпра» Коноплянка був цікавий селекціонерам багатьох клубів з провідних чемпіонатів Європи. Зимою 2014 року Євген ледь не перейшов до «Ліверпуля» за суму близьку 20 мільйонів євро, що практично дорівнювало  заборгованості ФК «Дніпро» перед  тренерами і футболістами, через яку клуб збанкрутував. Тоді керівництво «Дніпра» несподівано вийшло з переговорів.

Екс-керівник «Ліверпуля» Іан Ейр розкрив деталі тодішніх перемовин: «Ми домовилися виплатити фіксовану суму відступних, гравець пройшов медичне обстеження, а потім президент «Дніпра» зник, і ми більше ніколи його не бачили. Ви навіть собі не уявляєте, скільки потрібно витратити зусиль і часу, щоб зробити січневу покупку. Нам це не вдалося».

Влітку 2015 року Євген Коноплянка покинув «Дніпро» в якості вільного агенту, перейшовши до складу «Севільї».