Блог Толерантний блоґ

Про інформаційну безпеку

Усі знають, що Московія давно і послідовно веде інформаційну війну проти України. Усі знають, але ніхто нічого не робить у відповідь. Поки що.

Місяць влади в умовах фактичної воєнної агресії та функціонування старої корумпованої і в більшості своїй регіоналівської мережі чиновників - це не так уже й багато. Зовсім не достатньо, аби настало омріяне покращення. Перед урядом стоїть багато надскладних задач. На тактичному рівні, для подолання руїни та захисту суверенітету, - це люстрація, реформи МВС, Міноборони, судової системи та адміністративно-територіальна реформа. Але убезпечити Україну від розколу у суспільстві та загрози іноземного вторгнення у майбутньому можуть тільки якісні стратегічні реформи - освітня та інформаційної політики.

В Україні діє Доктрина інформаційної безпеки, але вона була розроблена у 2008 році і, очевидно, абсолютно не відповідає вимогам часу. Толерантному блоґу вдалося з'ясувати, що саме зараз РНБО розробляє її нову версію і, поза всяким сумнівам, там будуть враховані усі проблеми, із якими довелося зітнутися в останні місяці. Я сподіваюсь, що це буде не просто декларація щодо інформаційної політики, а програма її реального втілення. Для цього державі просто необхідний єдиний орган, який би мав усі повноваження щодо захисту інформаційного простору, і неважливо, як цей орган називатиметься - Комітет інформаційної безпеки чи Міністерство правди.

Фактично перед цим відомством стоятиме дві глобальні цілей. Перша - створення національної інформаційної стратегії, як внутрішньої, так і зовнішньої. Грубо кажучи, це має бути масштабний іміджевий проект, покликаний створити позитивний образ України всередині держави (орієнтовано на промосковські верстви населення) та за кордоном, нівелюючи тиск московської пропаганди. Друга задача - розробка та промоція національної ідеї. Увесь той розбрат, що коїться в Україні в останні 10 років пов'язаний саме з тим, що поки що не сформовано такої національної ідентичності, яка б однаково задовольняла Схід і Захід. Єдиний, хто непокоївся цією проблемою, був Ющенко. Але питання історії і мови, на яких він хотів побудувати національну ідею, тільки ще більше роздробили суспільство. До них можна буде повернутися, але тільки через 15-20 років. Зараз же меседж має бути нейтральний, простий і зрозумілий. Це може бути або популярне нині гасло "Ми різні, але єдині" (із варіантом "У розмаїтті - сила"), або, за аналогією зі Штатами, "Українська мрія" (де суть "Кожній людині - свободу самореалізації" була піднесена на Євромайдані), чи навіть якийсь варіант від "Свобода. Рівність. Братерство". А для виконання цих глобальних цілей інформаційному відомству необхідно буде працювати у більш конкретних напрямах.

  • Нагляд за пресою. Хто не цікавився, той може не знати, скільки в Україні антиукраїнської преси і яка колосальна їхня аудиторія. Газети на кшталт "Хочу в СССР!" та "Вести" мають бути закриті, а їхні власники - заарештовані за статтею 111 Кримінального кодексу. Журнали типу "Донецкие новости" мають бути частково цензуровані, колектив - реорганізовано.
  • Нагляд за радіо і телебаченням. Це стосується інформаційних та аналітичних передач - вони не можуть бути антиукраїнськими. Якщо на національному рівні цієї проблеми уже немає, то в багатьох регіонах вона ще зберігається (зокрема, в Одесі та Луганську). Телебачення і радіо не можуть грати на руку п'ятій колоні. Випуски мають цензуруватися, особливо ревні сепаратисти мають бути звільнені, головний редактор призначений наново. На радіо і ТБ має бути збільшена частка україномовного контенту: на ТБ зараз поширений формат так званих "двомовних шоу", коли назва і титри українською, але все наповнення - російською. Україномовних передач навіть на центральних каналах зараз не більше 30%, і всі вони приходяться на нічний час. На радіо частка української музики становить 25%. Це катастрофічні показники, які треба виправляти. Крім того, гостро стоїть питання створення мережі українського ТБ за кордоном за зразком РТР-Планета, BBC тощо. Українці за кордоном мають лише скромний за широтою покриття 1+1 International, через що можливість отримувати інформацію українською і про-українську фактично відсутня. Також в Україні мають бути відкриті власні версії телевізійних каналів BBC, Аль-Джазіра та CNN.
  • Нагляд за кіно. Україна має заборонити транасляцію серіалів на кшталт "Мєнти" та фільмів на кшталт "Ми із будущєва", де прославляється Московія та усе московське і навпаки - принижується українське. Це стсоується і телеканалів, і кінотеатрів, і продажів на DVD. Більше того, не можна навіть дозволяти зйомки російського кіно- та телепродукту на території України, аби не створювати оманливе враження збігу української та російської національних ідентичностей. Натомість необхідно розробляти ідеї українського національного кіно, яке можна було б продати на Заході, і головне - реалізовувати ці ідеї. Має бути створений і популяризований у світі образ українського "міцного горішка", а також історичні образи (у першу чергу сюжети про козаччину та княжу добу). Почати можна з малого - одного-двох фільмів на рік загальним бюджетом до 5 млн. доларів.
  • Нагляд за інтернетом. За прикладом Московії - почати блокувати сайти та окремі сторінки, що містять антидержавницьку інформацію. Вимагати від кожного сайту наявність україномовної версії.

Нагляд за соціальними мережами стоїть окремо, тому що дає змогу відстежувати кожного окремого сепаратиста.

  • Нагляд за соціальними мережами. Стоїть окремо, тому що тут можна відстежувати не просто автора чи видання, яке має сепаратистську чи іншу антидержавницьку позицію, а й кожну окрему людину. ФСБ давно стежить за людьми у Вконтакте, цим же має зайнятися і СБУ. І карати правопорушників, які публічно виставляють докази своїх злочинів, згідно з чинним законодавством.
  • Нагляд за театром і музикою. В основному тут йдеться про те, що іноземні та українські артисти, які виловили свою антиукраїнську позицію, не можуть бути допущені до української сцени та українського ринку.
  • Нагляд за літературою. В Україні не може поширюватися антиукраїнська література та література авторів, які мають відверту антиукраїнську позицію (наприклад, фантаст Сергій Лукьяненко). Натомість держава має заохочувати створення проукраїнської та україномовної літератури, активно пропагуючи її як для внутрішнього, так і для зовнішнього ринку. Нова українські література разом із новим українським кіно повинні створити на Заході образ українського героя.
  • Нагляд за освітою. Це питання дуже тонке, але їм теж слід займатися. Має бути збільшена обов'язкова кількість уроків української мови та літератури, а також історії України. Окрему увагу слід приділити сучасній українській літературі - цьому мають сприяти самі письменники, проводячи регулярні авторські зустрічі зі школярами в рамках державної освітньої програми. Підручники з історії мають відповідати національним інтересам, створюючи у дітей правильне розуміння суперечливих постатей на кшталт Івана Мазепи, Симона Петлюри, Степана Бандери тощо. Учителі, які ведуть антиукраїнську пропаганду, відмовляються викладати історію в проукраїнському ключі, відмовляються читати предмети українською мовою, мають бути покарані.
  • Нагляд за документами. Категорично необхідно відкрити архіви і показати кожному охочому правду про історичні постаті та події, це сприятиме і становленню нової української освіти, і нової української культури. Документи мають бути не просто відкриті, а й публічно поширені, як це було зроблено із документами із Межигір'я. Також існує потреба у створенні документальних науково-популярних фільмів, які б простою мовою пояснювали складні історичні та культурні проблеми.
  • Нагляд за громадськими діячами. Особи типу Губарєва та Клінчаєва мають просто випасти з інформаційного простору, адже чого немає у ЗМІ, того взагалі немає.

Категорично необхідно відкрити архіви і показати кожному охочому правду про історичні постаті та події

  • Нагляд за рекламою. Має бути припинена реклама московських товарів і послуг. Натомість має бути реалізована державна програма "Свій до свого по своє" із заохочення національного виробника. Не може бути антиукраїнської реклами чи пропаганди у будь-якій формі.
  • Нагляд за ворожими інформаційними потоками. На державному рівні повинен функціонувати проект на кшталт stopfake.org, завданням якого було б спростування чуток та неправдивих новин, що поширюються іноземними агентами та публічними особами у Московії, зокрема Кисельовим.

Такий комітет міг би бути у безпосередньому зв'язку із МВС, МЗС, МОН, Мінкультом, Міноборони, РНБО та Нацрадою з питань ТБ і радіо. На його плечі лягла б велична задача і велика відповідальність. Але без цієї відповідальності сильну державу не побудувати. Тому вкрай важливо, щоб РНБО прийняла правильне рішення і нова Доктрина інформаційної безпеки хоча б частково включала в себе озвучені пропозиції.

Автор
  • ivasykus

Комментарии

  • По дате
  • Лучшие
  • Актуальные
  • Друзья