Врятувати рядового «Таврію»

Рустам Теміргалієв марить побачити збірну Сімферополя на чемпіонаті світу з футболу, а Віталій Мутко уже бачить "Севастополь" і "Таврію" у складі РФПЛ. Чому друга ідея так само відірвана від реальності, як і перша, читайте у "Толерантному блозі".

Футбол і політика. Нарешті ніхто не зможе заперечити, що ці два явища не тільки взаємопов'язані, але й взаємодоповнюють одне одного, залежать одне від одного і орієнтується одне на одного. Політична проблема у футболі стала як ніколи очевидною, а футбольна проблема у політиці тільки підігріває її. І щоб вирішити це футбольне питання, треба орієнтуватися виключно на політичні реалії.

А реалії ці такі. Крим окуповано. Незаконно і нелегітимно. Навіть попри проведення псевдореферендуму, процедура виходу зі складу України не була дотримана. Світова спільнота не визнає анексії АРК, що чітко окреслило вчорашнє голосування Генасамблеї ООН. Тому Крим, як і раніше, юридично залишається частиною України - ніякі законукази Путіна цього не змінять. Отже - кримські футбольні клуби залишаються в юрисдикції ФФУ.

Чи можуть ФІФА та УЄФА піти на ризик (чи, точніше, божевілля) і визнати кримські команди членами російської федерації футболу? Ні, не можуть. По-перше, для початку для цього їх має виключити зі свого складу ФФУ. Хай її президент і є футбольним втіленням Януковича, але такий хід малоімовірний. А потім ФІФА повинна наплювати на рішення ООН. І не треба розповідати, що це різні інстанції з різними цілями та методами, і з різною сферою застосування. Рішення ООН тією чи іншою мірою є аргументом для будь-якої організації - від НАТО до Клубу анонімних алкоголіків Володарського району. ФІФА мусить із ним рахуватись, і не зможе проігнорувати, хай яким потужним буде зімбабво-газпромівське лоббі.

В ідеалі, якби усе було за буквою закону, ФІФА взагалі повинна була б після анексії Криму виключити зі свого складу Московію, заборонити їхнім командам грати в єврокубках, збірну зняти з Чемпіонату світу, а заодно і ЧС-2018 відібрати. Але на практиці цього, звісно не станеться. Хоча і такого жаданого рішення про включення кримських команд в РФПЛ вони не дочекаються - для цього немає ніяких юридичних підстав.

Втім, є й інший спосіб. І я би на місці Могильова і Красильникова скористався саме ним. Можна оголосити клуби банкрутами і просто знятися зі змагань. Тоді ФФУ буде вимушена відправити їх слідом за "Кривбасом" і "Арсеналом". Після цього - створити нові (а не відновити старі, це суттєво) клуби під тими самими іменами. Новий "Севастополь", наприклад, можна буде позиціонувати як клуб ЧФ РФ, офіційно оформити в одному з офісів флоту, - і навіть переїжджати не доведеться. Із "Таврією" важче. Новий клуб не зможе грати у Сімферополі, бо той, як і раніше, є частиною України. Доведеться базуватись по той бік Керченської протоки. Наприклад, у Сочі - не пропадати ж добру? Або у Ставрополі, щоб співзвучність якась була. І тоді з одного боку - в Московії гратимуть клуби, однойменні з українськими клубами, що там вважатимуть перемогою. А з іншого - ці клуби до українських не матимуть жодного стосунку, окрім імені. І нам не доведеться гадати, кого ж тепер вважати чемпіоном України 1992 року та переможцем Кубку 2010.

Що ж повинна зробити Україна у цій ситуації? Враховуючи, що українським командам грати на півострові справді буде досить проблематично у найближчий рік-два, три професійні кримські команди треба рятувати. Викупити і перевезти на континент.

Свого часу у нас фактично існував ФК "Харків" (місто Суми). Тепер ми можемо отримати ПФК "Севастополь" (місто Херсон). Проте якщо згадаємо історію Севастополя, і, скажімо так, вручимо муніципальному клубу історичну назву, то може вийти херсонський "Херсонес". А це вже симпатично. До того ж, Вадиму Новінському нині в'їзд до Криму заборонений - тож хай рятує свою власність у законний спосіб. Щоб не навантажувати одне місто, "Таврію" перевозимо до Миколаєва, можливо, навіть об'єднавши із тамтешнім клубом. Складніше із першоліговим "Титаном". Але і йому може знайтись місце де-небудь у Скадовську чи Каховці. І тут на виручку можуть прийти Пінчук і Порошенко. Одному треба доводити, що він весь із себе проукраїнський, другому - що готовий захищати національні інтереси у різні способи. Викупити два збиткових, проте чудових іміджевих підприємства їм зараз було би дуже до речі.

Зберегти "Таврію", "Севастополь" і "Титан" в українському футболі не так складно, як здається: сьогодні усе грає за нас. Треба тільки підійти до цього питання із наполегливістю, бажанням та творчістю. І не зливатися.