Обізнаний ‒ озброєний

Беркут на Майдані, регіонали за кордоном, а області знову під владою людей. Статус-кво змінилося, але воно досі існує. І можна спрогнозувати, як розвиватимуться події далі.

У такі моменти, як ніколи, добре розумієш значення фрази "Хто не знає минулого - не матиме майбутнього". Історія на Майдані стиснула століття до місяців: київські події ідуть за шаленим графіком, але все ж підпорядковуються певній схемі - загальносвітовій і майданівський. І ця схема може підказати нам, як виглядатимуть наступні дні протистояння.

Межа перейдена. Ці слова в останні три місяці звучали часто, і кожного разу це було правдою. Меж багато. Межа насильства 30 листопада, межа брехні 11 грудня, межа хамства 25 грудня, межа легітимності 16-19 січня, межа диктатури 18 лютого. І кожного разу здавалося, що гірше вже бути не може, і кожного разу встановлювався нетривалий спокій, і кожного разу протистояння вибухало з новою силою.

От і зараз нам здається, що це апогей і "ну вже от-от щось має статися". Ніби і Європа уже починає щось собі робити, і люди сходяться та з'їжджаються, і влада з виду агонізує. І сьогодні нам стане спокійніше. Антитерористична операція по всій країні уже перейшла зі стадії "розпочато" в стадію "планується", значить в регіонах можна дихати вільніше. Беркут уже стоїть на Майдані, під стелою, вони відчувають свою силу (виправдано чи ні - тема окремої розмови), і не планують розгортати нову масовану атаку. Ну, принаймні, сьогодні. Янукович стверджує, що перемовини з опозицією безглузді і Майдан повинен розійтись по домах, але, пам'ятаючи про одвічну донецьку схему "наїзд-відкат", не сьогодні-завтра оголосить про новий раунд переговорів.

Завтра (найпізніше - післязавтра), після опо-президентської балаканини, відбудеться термінове засідання Верховної Ради. З одного боку говоритимуть, що "мирний наступ виявився терористичним актом, усіх на палю і шибеницю", з іншого - про "30 загиблих на вулиці, 40 загиблих від пожежі у Профспілках, пандугеть". Європа, яка уже цілу добу не може додзвонитися до Януковича, висловить глибоку-преглибоку занепокоєність і обмежить в'їзд до ЄС тітці дружини троюрідної сестри однокласника Януковича. І ще кільком впливовим особам. Штати введуть сакції. Візові, а, можливо, і економічні. Росія закликатиме президента навести порядок у країні. У регіонах ситуація загостриться: візьмуть ще декілька ОДА (Чернігів, Кіровоград, Черкаси, Полтава, можливо, Херсон, Дніпропетровськ і Запоріжжя), а у Криму знову заговорять про відділення.

І от на цьому фоні в Раді буде знайдено компроміс. Прем'єром призначать Тігіпка. У новому уряді не буде місця Захарченку, Лєбєдєву, Лукаш, Клименку та Кожарі, але залишиться Табачник. Слідом буде повернена Конституція-2004 - не знаю, у який спосіб, але не даремно ж такий хід підтримав Медведчук.

Беркут відійде з Майдану, там відновлять барикади на Інститутській та Хрещатику. Опозиція заявить про велику перемогу мітингарів. Скаже, що їм вдалося розгребсти ситуацію парламентерським способом, а тому їм можна довірити подальший розвиток протесту і, власне, можна іти по домах. Ну, мовляв, не обов'язково, а хто хоче.

Майдан відповість свистом і залишиться стояти. Журналістів та активістів в областях, рідше - у Києві, і далі відловлюватимуть та калічитимуть. Регіонали продовжать писати заяви про вихід із партії - десь по одному на день. Приблизно під 9 березня у опозиції назбирається близько 220 голосів, режим висітиме на волосині. Майдан захоче відзначити роковини Шевченка під Верховною Радою. І буде перейдено ще одну межу - межу війни.

Не хочу нагнітати паніку. Але ми мусимо розуміти, що ті перемоги, які будуть здобуті у парламенті протягом найближчого тижня (а вони будуть безперечно), не можна залишати самими по собі, а треба буде розвивати. Тобто - виконати ті пункти, про які я . Інакше через 18 днів будуть уже не десятки, а сотні загиблих.

Фото: Мустафа Наєм