Усе іде за планом

Від карткового будиночку перемир'я на Майдані яскраве революційне полум'я коктейлю Молотова залишило тільки попелище. Як і зима 1 грудня, новий виток протистояння настав несподівано.

Хто б міг подумати, що ці ідіоти так нічого і не зрозуміли? 18 лютого з точністю до деталей повторило 19 січня. Майдан іде пікетувати Раду - їх не пропускають - починаються сутички. І все по колу, і все з новою силою. Представник Януковича у ВР Юрій Мірошниченко сьогодні о шостій вечора казав, що "президент розуміє, що розгін Майдану нічого не вирішить". Чи цей збрехав, чи той більший ідіот, ніж здавалось, сказати важко. Точно можна сказати тільки одне: Майдан вистоїть. Там уже не триста студентів, як було 30 листопада. Там десятки тисяч добре підготовлених чоловіків. Підмога із регіонів, попри усі перешкоди, теж прибуде.

Найцікавіше, що ще зранку Тарас Возняк попереджав про такий розвиток подій. Казав, що Майдан живе за певним ритмом і навіть наводив досить цікавий графік "активності". Про причини і передумови вже говорено і переговорено, тому давайте просто подивимось і спробуємо вичленити з нього власні спостереження та висновки.

Далі я, напевне, мав би дуже розлого написати, що думаю і відчуваю. Але не цього разу. Бачучи, як "міліція" убиває людей, у тому числі літніх, - що я можу відчувати? Бачучи, як вони цілеспрямовано і послідовно порушують один закон за іншим, - що я можу думати? Бачучи, як уже навіть не беркутня, а внутрішні війська катують полонених, забивають і калічать - як я можу їм співпереживати? Бачучи, як підпалюють будинки із людьми, - як я можу бути спокійним? Бачучи, як відстрілюють лікарів і журналістів, - як я можу не боятися?

Ненависть. Єдине відчуття. Щира і всеохопна ненависть. Ненавиджу цих драних півників у формі. Ненавиджу продажних хвойд-тітушок. Ненавиджу тих, хто ними керує. Ненавиджу тих, хто підтримує дії кривдоохоронних органів. Ненавиджу і бажаю якнайшвидшого вояжу на теплі курорти дев'ятого кола.

Слава Україні!

Фото: Влад Содель