Tribuna/Киберспорт/Блоги/TELEMART.UA/Сербія в комп’ютерних іграх

Сербія в комп’ютерних іграх

Всім вам давно відомі факти, просто зібрані в одному місці. Погнали.

Блог — TELEMART.UA
Автор — Ігор87
27 марта 2021, 18:13
8
Сербія в комп’ютерних іграх

Козаки

Якщо ви грали за бабцю Австрію в "Козаках", то майже напевно мали справу з кроатами. Ці юніти ідеальні для перерізання ворожих комунікацій. Добре, скажу без зайвого пафосу диванного вояки: їх зручно відправляти на протилежний кінець карти, вибити лісорубів чи каменярів суперника. Ними гарно захоплювати ворожі шахти. На відміну від юнітів татар, юніт кроата – просто нікчемний хатопал. Проте в рейді ці легкі кіннотники принаймні здатні постояти за себе – кримчаки одразу ж вилітали, навіть від іспанських селян з вилами. Кроати прекрасно справлялися з нападами на дрібні загони противника на марші та вибиванням зграй бандитів-волоцюг, які періодично кошмарили ваших селян.

В повномасштабних битвах, десь на середині партії у "Козаках", коли треба рішати, кроати вже були на тоненького. Ці підрозділи ставали ефективними хіба лише максимально вкачаними та за підтримки пікінерів чи стрільців. На одинці будь-які юніти в кірасах спокійно їх виносили.

Чекай, а до чого тут взагалі серби? Гнівно обуритеся ви, і будете праві.

Історично легку кавалерію кроатів австро-угорці набирали переважно з хорватів. Бінго! Власне, звідси і їхня назва. Об’єднані в невеликі мобільні загони вони гарно зарекомендували себе протягом Тридцятилітньої війни, воюючи в половині армій Європи – життя на пограниччі з османами зробило їх неперевершеними вершниками. Альбрехт фон Валенштейн, головнокомандувач військ Священної Римської імперії, писав: "Німці надто важкі та повільні вершники, угорці не надійні, поляки швидко розбігаються у пошуках здобичі, молдавани не хочуть їхати далеко від своїх домівок, але хорвати – ці завжди там, де це найбільше потрібно, вони майже ніколи не здаються". Разом з тим, навіть сама хорватська Вікіпедія говорить (а ви розумієте, як вони "люблять" сербів), що хорвати становили 80% від числа кроатів-кіннотників. Решту 20% добирали з сербів, албанців, поляків, валахів та козаків.

 

GTA IV

Мої стосунки з цієї грою складалися вкрай дивно. До червоних мушок в очах набігавшись Лос-Сантосом за Карла Джонсона (щоб ви собі розуміли – міг зафарбувати усі 100 графіті баласів/лос-сепукос жодного разу не подивившись на карту, попутно відстрілюючи голови усім сутенерам на шляху), я довідався, що на світ має з’явитися GTA IV. І це мало бути щось неймовірне. В порівнянні з відстрілюванням голів сутенерам Лос-Сантосу, звісно.

Марив цією грою, збирав інформацію практично по крихтах (Полтава ще та геймерська Мекка). Попереднє знайомство дало розуміння того, що куплений в честь першої сесії комп’ютер не дозволить її запустити. Довелося лише зітхнути та змиритися. Проте потім таки не витримав і наступного дня пішов в полтавський ЦУМ, щоб купити її. На касі обережно запитали (наче в мене на лобі написано "селерон на 64 гігабайти") чи знаю її вимоги. Сказав щось таке: "Вона в мене точно не піде, але нехай лежить". В підсумку зіграв у неї вже на ноут, кілька років по тому. Мрії здійснюються, май діар сов'єт борн френд.

За сюжетом головним героєм четверої GTA є Ніко Бєлік. Він прибув до Ліберті-Сіті в пошуках кращої долі, щоб допомогти брату і помститися. Під час югославських воєн загін самооборони з села Ніко потрапив до засідки. Того дня йому самому лише дивом вдалося врятуватися. Згодом він дізнається, що серед них був зрадник. Бєлік самотужки розкопує яму у якій поховали бійців з його загону. По трупах вираховує зрадника, і клянеться поквитатись.

Національність героя в грі прямо не озвучується, але він прибув з Балкан і говорить лається сербською, тож вочевидь родом з Сербії або принаймні серб за походженням. Сценаристи практично в першій місії відправляють його на баскетбольний майданчик. Ну ви знаєте: всі оці Йокічі та Йовічі.

В баскетбол, щоправда, пограти тоді так і не вийде – муситиме відлупцювати пару місцевих албанців.

 

Red Dead Redemption II

Дуже дикий Захід. Засніжені гори, непрохідні ліси, болота з алігаторами та спекотні степи на кордоні з Мексикою. Поринути у все це блаженство вам пропонує Red Dead Redemption II, певно, найкраща гра з усіх нині сущих. Вашому герою, брутальному мужчині Артуру Моргану, пропонується підкорити околишні краї. Доведеться попрацювати: здолати бандитів-конкурентів, грабувати банки, торгувати самогоном, побути мисливцем та рибалкою, допомогти фотографу-натуралісту і, зрештою, вмерти від кулі тих, кого вважав родиною. Скру ю, Марстоне!

Гра неймовірна, прописана до дрібниць. Вона занурює вас у тогочасну атмосферу без залишку. Подумайте самі, лише одна необов’язкова допка, з двома братами-залицяльниками до одної ефектної пані, відсилає нас до початку сюжету другої за популярності книги сучасної Америки – "Завіяних вітром". Може вам знадобиться, блиснути ерудицією у поважному товаристві, тож тримайте пруф – сербською назва цього роману звучить як "Прохујало са вихором". І це лише одна, практично рандомна додаткова місія. А їх у грі десятки, плюс, власне, сам головний сюжет, десь на місяць безперервного геймплею.

За сюжетом доля зводить персонажа з одним диваком-науковцем, таким собі Марко Драгічем. Він живе в глушині лісів Довер-Гілу, де ставить свої дивні експерименти з електрикою – вашому герою доведеться допомогти йому. Спершу переконати інвесторів дати гроші на дослідження, взявши участь у демонстрації на озері Сен-Дені. Потім налагодити башту у самий розпал грози з блискавицями, і в самому кінці оживити його творіння – робота.

Сербське ім’я та прізвище пана Драгіча, наукова спеціалізація, пошуки інвесторів для своїх проектів та химерна вдача – все це робить більш ніж товстий натяк на реального науковця – серба Ніколу Теслу. Про нього та його дивацтва ви можете прочитати туть.

 

Hitman Absolution

Певно, прозвучить дивакувато, та довгий час сприймав усі частини "Хітмена" як гру про подорожі. Такий собі бюджетний предтеча "Орла і Рєшка" для тих незаможних, які люблять подорожі та амністію. Безкінечна Латинська Америка, Азія, Європа і такі різні США. Дуже багато США.

В одній з таких "туристичних" місій лисий супостат має розібратися з Агнією та Діяною Радончич. Сестри є сербками, які ще в дитинстві втратили своїх батьків і приєдналися до місцевого партизанського загону. За сюжетом обидві народилися в 1978 році, тож в принципі все сходиться – могли "встигнути" на югославські війни. Ставши успішними фахівцями з убивств, Радончичі починають працювати на ниві кіллерства і вербування нових душогубців.

Аггі та Ді належать до угрупування "Святих", жінок, які "працюють" лише у рясах монашок. Подейкують, що ті навіть робили замах на самого Фіделя Кастро. За сценарієм гри має перепасти і вашому персонажу. Можливо (але це не точно), все це своєрідний жарт над набожністю сербів. Навмисно прописаний абсурд, де поруч ставляться "святі" та вбивства. На Балканах жартують, що більшість сербів готова вмерти за свою церкву, але лінується прийти на службу у неділю.

Хоча, у загоні "Святих" аж вісім жінок, а сербками були лише дві. Тож, певно, моя теорія тут не працює.

 

Cyberpunk 2077

Напевно, наймоторошніша гра з усіх, про яку колись чув. Принаймні, саме такою її сприймаю. Все це засіло десь там, у внутрішньому розумінні неминучості смерті і перманентних безталанних спробах усвідомити, що буде потім. Коли головному герою "Кіберпанку" починає являтися Кіану Рівз, то стає моторошно. Чим далі, тим більше. Все зрозуміло, розвиток подій гри йде по прописаній сюжетці: головний герой повільно помирає, а його свідомість чимраз більше починає захоплювати штучний інтелект пана Джонні. Звикнути до цього не можливо. Так-так, Артур з "Ред Деду" теж по сюжету помирав, але ж він "лише" кашляв кров’ю три четвертих гри. Його свідомість точно ніхто не захоплював. Тут все навпаки. Захоплення свідомості, а отже, сама смерть, відбувається в прямому ефірі і просто накриває.

Та це вже таке, проблеми мого психіатра, а не ваша. Головна локація гри – вигадане місто Найт-Сіті. На дворі 2077 рік. Спроба розробників поглянути на майбутнє нашої планети. Спойлер: майбутнє буде таким собі. Соціальна нерівність, засилля наркотиків, у всіх довкола нелегальні модифікації тіла, а через одного кожен має проапргрейджений пістолет.

Там, де мова йде про зброю, важко оминути сербів. Розробники "Кіберпанку" не стали винятком, тож не відмовили собі в задоволенні посерфити на цій хвилі стереотипів. На ринку Найт-Сіті присутня продукція зброярської корпорації Rostovic. Контора базується в Сербії, про це прямо написано в їхніх рекламках. Хм. Враховуючи те, як швидко на Балканах розпадаються країни, досить сміливо припускати, що Сербія протримається аж до 2077 року.

Розробники заморочилися навіть з логотипом. На емблемі зброярні зображений автентичний грифон з Раваніци. Раваніца – це понині діючий сербський монастир, місце поховання князя Лазаря Хребеляновича – останнього незалежного правителя Сербії, який загинув у битві на Косовому полі.

 

 

Другие посты блога

Летопись
4 апреля 2021, 23:57
9
Все посты