Tribuna/Биатлон/Блоги/SporttravelerUA/Підручний: «Зарплата в міністерстві – це, можна сказати, бонус»

Підручний: «Зарплата в міністерстві – це, можна сказати, бонус»

Новоспечений чемпіон світу і капітан збірної України з біатлону Дмитро Підручний про річний цикл біатлоніста, зарплату, греко-римську боротьбу і «Ліверпуль»

Блог — SporttravelerUA
Автор — Vovas Vovas
19 марта 2019, 00:15
Підручний: «Зарплата в міністерстві – це, можна сказати, бонус»

 

 «Бувало зі спусків підштовхнуть тебе палкою»

 

- Розкажи про річний цикл біатлоніста?

- Наш цикл починається з середини травня. Починаємо з неважких тренувань, втягуємось в роботу. А далі збір за збором, ціле літо ми їздимо по світу: Європа, Україна, гори, низовина. Готуємось на зборах. В вересні може бути літній Чемпіонат світу – контрольний старт по літу. Потім чемпіонат України. Після того невеликий перепочинок, буквально тиждень. Знижуємо навантаження, відпочиваємо. З середини жовтня цілеспрямовано готуємось до зими. Починаються лижі. Останні роки ми їздимо в Австрію на льодовик. Там катаємось на лижах. Потім перший сніг – Норвегія, Швеція. Їдемо туди, де раніше випадає сніг. Вкінці листопада починається сезон. Місяць за місяцем постійні змагання. В березні, коли закінчуються змагання, якийсь час ми ще тренуємось на снігу, поки він є. Закатуємся, по трохи збавляємо навантаження. І з середини квітня до середини травня в нас вільний графік. Відпочиваємо. Можна з’їздити на море. Відпочити із сім’єю. І так рік за роком.

- За сезон скільки разів вдається побувати вдома?

- Якщо 1-2 рази, то це добре. Більше за сезон немає можливості.

- Який етап Кубка світу твій улюблений? І розкажи відмінність між етапами.

- Не можу сказати, що в мене є якийсь улюблений етап. Все залежить від того, як траса підготовлена, яка погода, яке ти місце зайняв. Тоді етап стає фартовим, улюбленим. Але одного конкретного у мене немає. Є хороші траси, де мені подобається рельєф. Наприклад, в Обергофі. Але через погоду, яка там, не дуже люблю туди їздити. В Рупольдінгу також хороший рельєф. Там є і спуски, на яких можна відпочити, і підйоми, де треба добре працювати, і рівнина – все є. Але також буває, що траса не зовсім добре підготовлена. В Антхольці теж етап подобається. Але там є свій мінус – висота, на яку важко бігти. На кожному етапі є свої плюси і мінуси. Чимось подобається, чимось навпаки. (Напевне тепер, улюблений етап в Естерсунді, - авт.)

- Тобі більше висота подобається?

- Ні, на рівнині все таки легше бігти.

- А який стиль гонки тобі подобається найбільше?

- Мас-старт, переслідування, естафета. Я люблю дуже контактні гонки, коли ти дихаєш з суперником, борешся на трасі за місце тут і зараз.

- Стиль кого із біатлоністів тобі імпонує найбільше?

- Важко сказати. Я ніколи не задумувався, що мені подобається конкретно якийсь біатлоніст. Раніше подобався Свендсен. Те, як він ставився до гонок, його стиль проведення гонки. Зараз, в принципі, такого спортсмена немає. Подобається, як бігає Фуркад. В нього дуже хороша техніка. На стрільбі завжди захоплююсь Едером, як він чітко і швидко стріляє. Одного когось виділити важко.

- Скільки пар лиж ти маєш на сезон?

- Цього року я перейшов на нову фірму лиж. На початку сезону в мене було 23 пари лиж. Зараз деякі гірші пари ми відкинули, їх з собою не вожу.

- А гвинтівок?

- Гвинтівка лише одна.

- В біатлоні також існують принципи Fair play під час гонки. Можеш пригадати історії, де суперники не дуже гарно поступили на трасі чи навпаки повелись по-джентльменськи?

- Буває різне. Особливо, коли гонка йде в контакті. Наприклад, на мас-старті. Буває, що наступають на палки. Це буває в кожного, але я не думаю, що це робиться спеціально. В мене теж таке бувало, що я наступав людям на палки не спеціально. Робити це спеціально – не дуже правильно. Іноді й допомагають. Бувало, зі спусків підштовхнуть тебе палкою. Якщо їдемо один за одним, щоб не обганяти когось, ти його штовхаєш і ви далі їдете «паровозиком». В мене таке бувало. Це трохи збільшує швидкість групи і тим самим ти допомагаєш супернику.

- Це, якщо в того першого лижі не їдуть?

- Той, хто їде позаду, він, переважно, накатує. І виходить такий повітряний мішок, в який ти впираєшся. Якщо ти поїдеш збоку, ну зрівняєшся ти з ним, трохи обженеш. Але, якщо ти знаєш, що ти не зможеш його сильно обігнати, а його швидкість по трасі тобі підходить, тоді його краще підштовхнути. І ви поїдете далі разом. Так можна відіграти пару секунд у іншої групи. Плюс, якщо суперник сильний, ти можеш за ним триматись, не виходиш вперед, нікого не гальмуєш.

 

 

«Якщо вдень дві гонки, то на тестуванні наїжджають 30-40 кілометрів»

 

- Наскільки змащення лиж може впливати на хід спортсмена?

- Це один із ключових епізодів, який впливає на хід лиж і взагалі на хід гонки. Якщо в тебе погано змащені лижі, ти програєш не тільки у спуску, але й так само в підйомі. Якщо в підйомі в тебе не ковзають лижі, ти програєш в підйомі колосально. На кожному метрі ти програєш долі секунди, а в сумі виходять хвилини.

- Як відбувається підготовка лиж до гонки?

- Є спеціальні люди – сервісмени, які цим займаються. Спочатку вони вибирають лижі по погоді. Якщо плюсова температура, то лижі повинні бути плюсові або універсальні. Перед гонкою вони відбирають кожному спортсмену з десяти пар одну-дві. Потім спортсмен відбирає, яка пара для нього краща. Далі робота сервісменів полягає в тому, щоб підібрати мастило для лиж. Є тестові лижі. Вони наносять змазування на них. Їздять по трасі, тестують мастило. Це також важка робота. Якщо в день дві гонки, то під час цього тестування вони наїжджають близько 30-40 кілометрів. Вкінці, коли вони все узгоджують, наносять це мастило на гоночні лижі і віддають їх спортсменам на старт.

 (У одному із інтерв’ю до Нового року Дмитро у прямому ефірі розкритикував сервісменів. Згодом після цього їх відсторонили від першої команди. А наприкінці сезону у них завершується контракт, - авт.)

 - Чи може спортсмен сам підготувати собі лижі для гонки?

- На високому рівні – ні. Можливо на районних чи обласних змаганнях. А на високому рівні у спортсмена перед гонкою є дуже багато інших справ. І розминка, і пристрілка. Часу для підбору лиж обмаль.

- У своєму інтерв'ю президент федерації біатлону України сказав, що хороший сервісмен коштує 8-10 тисяч євро. Це зарплата спеціаліста чи всі витрати?

- Це зарплата спеціаліста.

 

 

«В жіночому біатлоні немає такої конкуренції»

 

 - Ти капітан чоловічої збірної. Які функції капітана в біатлоні?

- Капітан більш тісно спілкується з тренером і висловлює думку всієї команди спортсменів. Доносить її до тренера, до тих самих сервісменів, президента. Тренер доносить свої думки через капітана до спортсменів.

- Яка зараз панує атмосфера у збірній?

- В загальному все добре, всі дружні. Ніби ніяких проблем в атмосфері немає.

- Як впливає на результати те, що не всі спортсмени тренуються у одного тренера?

- Я не думаю, що це впливає якось на результат. Впливає на результат окремого спортсмена. Якщо він не тренується з загальнокомандним тренером, значить він прийняв таке рішення і вважає, що його особистий тренер дасть більше, ніж загальнокомандний.

- Чому в українському біатлоні в жінок кращі результати, чим в чоловіків?

- Це суб’єктивна думка – кращі. По-перше, в останні роки в жінок менша конкуренція. Це ясно. Цього року вона звичайно збільшилась. Результати щільніші. І зразу ж стало важче боротись за призові місця в жіночому біатлоні. Я б не сказав, що він успішніший за чоловічий в ці роки. Згадайте 2016 рік. В Сергія Семенова була медаль на Чемпіонаті світу. В жінок не було навіть близьких до медалі результатів. Тому важко сказати, що жіночий біатлон успішніший. Якщо взяти до уваги швидкість на лижні ми, в принципі, програємо так само, як і лідери жіночі. Я, Прима, Семенов. А за рахунок того, що в нас конкуренція більша, коли я буду 35-им, то хтось із наших дівчат буде 15-ою. От в чому різниця.

- Я мав на увазі, оцінюючи ситуацію за кілька попередніх сезонів у Кубку націй. Жінки мають завжди на одну квоту більше, ніж чоловіки.

- Це все конкуренція. Є деякі країни, в яких у жінок немає такої сильної команди, а в чоловіків, в основному, майже в кожної топової країни є сильна команда. Якщо взяти перших десять чоловічих команд, то в жінок цих команд немає. Наприклад, в австрійців. В чоловіків там дуже сильна команда, а в жінок – одна чи дві дівчини, які показують більш-менш хороший результат.

 

 

«Зарплата в міністерстві – це, можна сказати, бонус»

 

 -  В ЗМІ часто обговорюють зарплати футболістів, гонорари тенісистів, а які зарплати у біатлоністів в збірній України?

- Я не люблю говорити про свою зарплату. Скажу лише, що вона далеко не така висока, як у футболістів, тенісистів чи боксерів. В нас, в основному, ти можеш добре заробити собі на життя на комерційних стартах: на кубках IBU, кубку світу, чемпіонатах. А зарплата в міністерстві – це, можна сказати, бонус.

- Тобто міністерство оплачує зарплату, а за свої старти, за очки в Кубку світу, спортсмен отримує окремі гонорари?

- Так. На Кубку світу платять по 15 місце. На Кубку IBU – по 6 місце.

 - Які ще є окремі призові? Наприклад, на чемпіонатах?

- Так само і на Чемпіонаті світу, просто суми більші. А по місцях так само – по 15 на чемпіонаті світу, і по 6 на чемпіонаті Європи.

- Про які суми йдеться мова на Кубку світу?

- Ця інформація доступна на сайті IBU. Будь-хто може зайти, подивитись. Я точно всіх сум не пам’ятаю. За 15, ніби, 500 євро. І плюс податки ще. В кожній країні свої податки. В якій країні ти виграв, тій і платиш податок.

- Порівняй рівень зарплат нашої збірної і інших.

- Я й гадки не маю, яка зарплата в інших збірних. Чесно, мене це не цікавить, тому що я не люблю рахувати чужі гроші. Цікавлюсь тільки тим, що я заробив.

- Всю суму виплачує Міністерство чи також допомагають спонсори?

- В мене є один спонсор – це садиба-музей «Гражда» в Буковелі. Вони мені допомагають чим можуть. Не так фінансово, як дружбою. Якщо я приїжджаю до них, то мене приймають безкоштовно. Зараз також ведемо переговори з ще одним спонсором, але поки не домовимось, не можу його назвати.

 

 

«Спочатку займався греко-римською боротьбою»

 

 - Чому обрав саме біатлон?

- Я особливо і не обирав. Спочатку займався греко-римською боротьбою в дитинстві. Це було рішенням мами – щоб вдома не сидів. Мої батьки також спортсмени. Займалися лижними гонками. І там, де вони живуть, є лижна база. Якийсь час вона була закрита. Пізніше відкрилася. Якось під час зимових канікул, на січневі свята, я просто пішов з друзями туди спробувати покататись. І так зима за зимою зав’язалось. Перестав ходити на боротьбу, і все більше ходив на базу. Рік за роком. Почав добре бігати на лижах. Виграв одні-другі змагання. Мене помітили тренери з біатлону. Почав ходити туди. По трохи почав виходити на основний рівень.

- В скільки років став на лижі?

- Взагалі я встав на лижі в років 5-6. Через те, що батьки спортсмени, я катався з ними. А на лижну базу почав ходити в 12-13 років, точно не пригадую. Через кілька років почав займатись біатлоном.

- Біатлон специфічний вид спорту. Якщо тобі 18 років і ти не потрапив у збірні України, то кар'єру можна завершувати?

- В 18 ще ні. Але якщо ти не потрапив в команду вже, виходячи з юніорів, в 21 рік, то шансів чогось добитись дуже мало. В такому віці тобі вже потрібні гроші і на життя, і на підготовку. В дорослому спорті регіональної підтримки фактично немає. Я б сказав, що вона нульова. А тим більше, якщо ти не показуєш хороші результати, далі пробитись дуже важко. Хіба що знайдеш собі спонсорів.

- Якщо я хочу, щоб діти займались біатлоном, куди потрібно звертатись?

- В Тернополі – село Підгороднє. Там є лижна біатлонна база. В кожному регіоні є свої відділи: в Києві, в Сумах, в Чернігові.

  

 

«На мене летить тренер із криками: «Ти де ходиш?! Швидше біжи, тебе вже всі чекають!»

 

 - В тебе були проблеми зі спиною. Зараз вже все добре?

- В основному добре. Деколи буває на важких тренуваннях, після великих навантажень, проявляються проблеми. Але, здебільшого, я вже про них забув.

- Біатлоністи дуже багато часу проводять на зборах. Розкажи якісь веселі історії з тренувань чи змагань.

- Історій дуже багато. Важко виділити якусь одну. Це як велика сім'я, трапляється різне. У кожного вже є своя кличка. Деяких людей забувають навіть як звати. Просто настільки те, як їх в команді називають, вживається і їм підходить.

- А з іноземцями доводиться спілкуватись на зборах чи на змаганнях?

- Буває, що після гонки можемо поговорити, особливо, якщо ти їхав з цим спортсменом по трасі. Якщо були якісь моменти під час гонки – їх обговорити. Подякувати, якщо, наприклад, підштовхнув. Вітаємо один одного.

- Але немає друзів з інших збірних?

- Таких, щоб постійно спілкуватись чи їздити один до одного в гості, то ні.

 - Чув про історію, як ти запізнився на квіткову церемонію і тебе розшукували.

- Це було моє перше попадання в «квіти» ще в 2013 році перед Олімпіадою. Тоді я, чесно кажучи, ще не розраховував на такий результат, адже до того навіть в «очки» не попадав. Це був мій другий рік в дорослому біатлоні. Я стартував в перших номерах, здається, другим. Це було в Хохфільцені. Відстріляв на нуль. Показав хороший хід. Трохи пощастило з групою. Тому що в останніх групах пішов сніг і це трохи пригальмувало суперників. Пішов закатуватися, бо навіть не думав, що можу потрапити в «квіти». Думав собі, що це хороший результат, потраплю в «очки», можливо, в 20-ку. Вище не надіявся. Катався собі, говорив з іншими спортсменами. Пам'ятаю, їде навпроти мене Артем Прима і каже: «А чого ти ще тут? Ти ж, ніби був 5-6?» Я здивувався і не повірив. Під'їжджаю до стадіону. Бачу, на мене летить тренер із криками: «Ти де ходиш?! Швидше біжи, тебе вже всі чекають!» Хутко зняв лижі і побіг на квіткову церемонію. Не знаю, чи то вони мене чекали, чи то я встиг.

 

 

«Одного раз звертались, хотіли на цьому заробити»

 

 - Топ 3 найсимпатичніших біатлоністок світу за версією Дмитра Підручного?

- Ох, там багато гарних дівчат. Так, щоб виділити Топ-3, важко. Не хочеться нікого образити. Всі говорять про Доротею Вірер, то ,мабуть, вона одна з цих трьох. Кайса Мякяряйнен – хоча вона вже в роках, але тримає себе в дуже хорошій формі. Кого ще виділити? Хм… За третє місце може поборотися багато дівчат. Перша, хто спадає на думку – Іра Кривко.

- На біатлон, як і на інші види спорту, приймають ставки, це спокушає отримати додатковий заробіток. Ніколи не звертались люди із пропозицією не викладатись в гонці чи щось подібне?

- Один раз було, але я одразу відкинув цю пропозицію, навіть не розглядаючи. Звертались через іншу людину, якій написали у соцмережі. Хотіли на цьому заробити. Для мене це нонсенс. Я в біатлоні не так із-за грошей, як просто через особисті амбіції. І мотивація боротися за результат, за кожне місце, а не через гроші.

- Як ставишся до відносин України-Росії? Вважаєш, правильно не поїхати на етап Кубка світу в Тюмень і втратити квоту на сезон?

- Це, як то кажуть, палка з двома кінцями. З одної сторони, втратили квоту. А з іншої сторони – зараз така ситуація, неоголошена війна, наших моряків тримають в полоні… Їхати туди, особисто я вважаю, не правильно. Можливо я не правий, в кожного своя правда.

 

«Взагалі вболіваю за Ліверпуль»

 

 - Твоя дружина також займалась біатлоном. Розкажи про вашу історію знайомства.

- Зустрілись на зборі в Тисовці на літньому чемпіонаті. Познайомились через інших спортсменів. «Мене звати Діма», «Мене Оля». Після того особливо не підтримували стосунків. Пізніше списались в соцмережах, почали тісніше спілкуватись. Через декілька місяців були в Австрії на першому снігу. Там в нас зав'язались стосунки, почали зустрічатись. З часом зрозуміли, що один без одного не можемо.

- В тебе ще є донечка. Розкажи про неї.

- Їй три з половиною. Звати Ірина. Вже ходить на гімнастику. Сьогодні була зі мною на тренуванні, каталась на лижах зі мною і з мамою. Я півтори години катався, і вони так само. Доньці це також подобається. Вона слідкує за всіма гонками. Після гонки дзвонить, каже: «Тато, ми тебе бачили по телевізору, як ти біг на лижах, як ти стріляв.»

- Сім'я приїжджає повболівати на деякі гонки?

- Ні, покищо вони не їздили на жодні етапи. На Чемпіонаті України, звичайно ж, були не раз. На літньому, чи зимовому, якщо я беру участь. Завжди мене підтримують, підганяють. Дружина знає, що таке спорт, як це важко, і як добре, коли тебе підтримують близькі люди. А щодо етапів, то можливо цього року їм вдасться приїхати, можливо вже наступного року.

- А чому дружина закінчила зі спортом?

- В один момент зрозуміла що це не її. Результати перестали рости. Вирішила присвятити себе іншому.

- На твоїй сторінці на сайті федерації вказано, що ти любиш футбол, флорбол, велоспорт, а у вікіпедії - більярд. Так все ж який вид спорту твій улюблений?

- Більярдом раніше, не те щоб захоплювався, але любив пограти. Футболом цікавлюсь, слідкую за різними чемпіонатами: АПЛ, серія А, за нашим також слідкую. Лігу чемпіонів дивлюсь. Грати також подобається. Флорбол граємо часто на зборах. Буває, тут в Тернополі з хлопцями збираємось пограти. Він мені подобається просто, як гра. За велоспортом також слідкую, і самому подобається кататись.

- В футболі, які команди твої фаворити?

- В українському чемпіонаті колись вболівав за «Металіст». На міжнародних аренах вболіваю за кожну українську команду. Взагалі вболіваю за «Ліверпуль». Подобається їхній стиль гри, та й взагалі команда. Шкода, що їм минулого року не вдалось взяти кубок в Лізі чемпіонів. Цього року вболіватиму знову за них.

 

Володимир Крупчук, Софія Ткачук

 

 

Другие посты блога

Мотобол. Невідомий спорт
9 сентября 2019, 10:11
3
Все посты