«‎Знала, що суперниці сильніші, але це не був космос»‎ — Наталія Стребкова про оновлений рекорд України на 3000 м з/п

У 2008 році Валентина Горпинич, українська стипельчизистка, встановила рекорд України на дистанції 3000 м з перешкодами, показавши результат 9:27,26 хв. Позавчора, через 14 років з того моменту, рекорд був побитий 27-річною Наталією  Стребковою. Надзвичайна подія для українського стаєрського суспільства відбулася на одному з етапів Діамантової Ліги. Змагання проходили на стокгольмському стадіоні,  який славиться серед спортсменів “летучою доріжкою”. 

Сьогодні ми поспілкувалися з нашою рекордсменкою. І, як зазвичай, поговорили на всі теми, які стосуються швидких секунд та жорсткої позиції. А головне — випитали про секрети успіху атлетки. Спойлер: Наталя дотримується тренувальних принципів у стилі Елуіда Кіпчоге. Яких саме? Читайте в інтерв'ю.   

Це твоя перша ліга, так? Розкажи недосвідченим, як вдалося туди потрапити та коли дізналася, що змагатимешся? 

Так, це моя перша Діамантова Ліга. Декілька тижнів тому я брала участь на старті в Мадриді. Там я перемогла і одразу після цього мій менеджер Жозе Прайя відправив організаторам Діамантової Ліги заявку. Не пройшло і пів години, як вони підтвердили участь і я продовжила готуватися і до цього старту. 

Як тобі атмосфера на старті такого рівня? Що особливо кидається в очі? 

Атмосфера на стадіоні була шалена. Під час дистанції ловила себе на думці, що не орієнтуюсь, де я. Просто бігла і намагалась зрозуміти, скільки залишається до фінішу — таке буває, коли швидкий біг. Вразили переповнені трибуни. Всі вболівали. А порадувало те, що українцям давали безкоштовні квитки, і дуже приємно що наших людей прийшло дійсно багато. Ця підтримка і коли бачила наш прапор і вигуки «Україна, Україна!» — підштовхували ще сильніше. В очі кидається те, на стільки тут популярна Легка Атлетика. 

Розкажи як тобі бігти у такій компанії, та чи відчувала ти, що можеш запхати за пазуху суперникам? 

В стіпельчезі завжди є нюанси, які б хотілось підрихтувати. Тренер говорить, що я розкидаю руки, коли біжу перешкоду, але я не можу думати за техніку під час бігу. Завжди є над чим працювати. Знала, що суперниці сильніші, але це не був космос, навпаки, раділа за хорошу компанію. 

У інстаграм Анна Рижикова написала: "Стадіон для швидких результатів”. Ти на власному досвіді перевірила це. Але, як гадаєш, що особливо впливає на результат?

Найперше — це готовність показувати високий результат та наявність сильних суперників. Також, практично ідеальна погода для бігу, оскільки було близько +23. А вже потім, як ти говориш: атмосфера, крута доріжка, підтримка від глядачів. 

4 місце на Діамантовій лізі — це ТОП, але знаючи твої лідерські якості, мабуть, образливо, що медалька дерев'яна, чи засмучена з цього приводу? 

Початково розраховувала нарешті показати те, на що готова. Але скажу відверто — рекорд України теж хотілось побити. Коли як не зараз? Майже кожну мить запитувала себе. На відмітці 2км (~6.17) побачила, що можу це зробити, тому не думала за місце. Потрібно було виходити та бігти, щоб мрія здійснилась. Звичайно, легше було б зберегти сили для фінішу. Тому десь на 1% засмучена, що не зберегла третю позицію. 

Ти активно фінішувала за 400 метрів до фінішу, але все ж таки трохи не хватило, щоб попасти у 3-ку. Як гадаєш чому так?

Всього вистачило, просто не змогла «включитись» ще раз після останньої перешкоди. Так стається, це спорт і цим він цікавий. 

Добре, а якщо б в тебе була можливість щось змінити у в цьому виступі, щось би змінила?

Вже нічого не поміняєш, тому ні. Далі просто готуємось до наступних змагань. Але скажу точно, що і надалі б хотілось потрапляти в схожі забіги.

В пості ти написала: "Хочу запам'ятати ці змагання". Скажи, а які змагання тобі б назавжди хотілося викинути з голови і через що? 

Всі змагання це досвід, кожні залишаються в пам‘яті. Завдяки успішним і не дуже стартам, я змогла показати цей результат. Плюс вважаю, що легкого шляху у спорті та і у житті не існує. 

Обираючи між рекордом та 1 місцем (гроші, увага спонсорів, пропозиції) щоб обрала якщо б була така можливість?

Рекорд України був ціллю номер один. Тому не проміняла б ні на що. Хоча, щоб виграти Діамантову Лігу оновляти рекорд потрібно ще більше. 

Скажи, ти тренуєшся за підтримкою 2 тренерів? Івана Стребкова та Сергія Романчука? Якщо так, то за ким завжди останнє слово? 

План тренувань повністю від Сергія Івановича. Він мене добре відчуває — довіряю йому на 100%. А Ваня підказує багато моментів, так як має великий досвід, а також психологічно підтримує і налаштовує. Тому його вклад в мій результат не менш важливий. 

Чи можеш назвати себе талановитою, адже результати приголомшливі?

Думаю, що тут залежить від способу життя. Потрібно горіти і жити спортом. Стається багато проблем на шляху до високого результату. Потрібно завжди вчитись, дізнаватись нове, максимально віддаватись, щоб не шкодувати, що десь не допрацювала. Кожен день — шанс стати кращою. Чи талановита — не знаю, треба в тренера запитати. 

Як вважаєш, що впливає на таку активну прогресію твоїх результатів? 

Перше — це професійний тренер, з яким є беззаперечне порозуміння. Друге — умови життя. В мене все заточене під спорт. Весь побут побудований на чітких правилах. Третє — мотивація. Ну і насправді,  людина може більше ніж думає. Треба не боятись заглядати в незвідані глибини своїх можливостей, своєї болі. 

Ти зробила достатньо багато стартів вже за цей сезон. Куди далі?

Так, я продовжую змагатися, тренуватися адже вже 15 липня починається Чемпіонат Світу в Орегоні. Тому рухаємось далі! 

Якщо б зараз тобі запропонувала поїхати жити і тренуватися в іншу країну і мати все, що мають найкрутіші спортсмени світу, поїхала б? 

Ні, не поїхала б. Під час війни я виїхала за кордон і тренувалась там більше трьох місяців, де були всі умови. Яка ж була рада, коли потрапила додому на 8 днів. Це моя країна, тут моя душа. Виїжджати на збори — так. Переїзд — однозначно ні.

В день старту дивилась новини з України? Чи 100% концентрація на змаганнях?

Кожного разу відкриваючи новини просто хочеться кричати від відчаю. Що не день, то гірше. Скільки невинно вбитих людей! Дітей! Дивлюся і знаю про все, що відбувається у нас. 

Ти дуже агресивно висловлюєшся і ставишся до російськомовних українців. Чи засуджуєш ти військових, які говорять російською? 

Я не ставлюсь агресивно до російськомовних, я просто відстоюю українську мову в Україні. Російська мова і культура — це і є рускій мір. Має бути об‘єднаність нашого народу і єдина позиція в цьому питанні. Щоб у світі не запитували: “А де Україна, в росії?” Ні. Ми окрема нація, зі своєю мовою, звичаями, традиціями — зовсім не схожа на їхню. І російська має бути для нас іноземною, а не рідною. Бо буде як в Білорусі, більшість соромиться розмовляти і мало, хто знає рідну мову. Багато російськомовних перейшло на українську і військові в першу чергу. Це спосіб ідентифікувати ворога.

Наталя, спорт "вне политики"?

В першу чергу є громадянська позиція. Спорт ще й як в політиці.