З льодорубами в руках: зимові сходження на Говерлу. Навчання у школі альпінізму

Тепер щоразу, коли мені здається, що якісь процеси у моєму житті відбуваються занадто повільно, а результату хочеться вже і зараз, я просто згадую, як ми повільно і впевнено тропили до вершини. Як здавалось. що цей шлях такий довгий і ніколи не закінчиться, але врешті-решт, досягли кінцевого пункту нашого маршруту. Досі перед очима ті сніги, кроки і туман.

У зйомках моєму оператору Яремі Мединському - допомагали Віка і її пес Айк ( на нього ми вчепили GoPro) Ярема взагалі найперший вийшов на вершину, і казав, що його серце ледь не застрибнуло йому на руки, від різкого ривка вгору. Погрожував, що друге сходження зніматиму я.

Із драматичного: я застрягла під час дюльферу - мене рятували відчайдушно, а ще довелось рятувати мікрофон, який впав у кучугуру снігу. Відкидали сніг лопатою, а потім в маленьких купках таки-знайшли сам мікрофон ( він працює. Слава RODEшкам) Я протягом всіх цих маніпуляцій вживала багато поганих слів і казала, що це наша остання поїздка за альпіністами. ( але кого я дурю. У квітні знову їду).

Перший маршрут: блилько 3-4 годин. від бази Заросляк "влоб" на Говерлу. Стрімкий, але найкоротший.

Другий: близько 6-7 годин. від бази Заросляк через метеостанцію "Пожижевська" - гора Пожижевська - Брескул - Говерла.

З листопада у школі стартує новий набір учнів:)