«Заспокойся, який з тебе богатир?» Олексій Новіков: поки не усвідомив масштабу цієї перемоги

Ще два-три роки тому, я дивився на тих хлопців, які перемагають на World Strongest Man, і для мене це були такі супер зірки спорту, що словами не передати. Сьогодні, я один із них, з тих 23-ьох людей, які мають цей титул. А мені ж тільки 24 роки - я наймолодший серед всіх, хто перемагав у цих змаганнях.

АвторAlla Vaskovska
1 декабря 2020, 15:46
0
«Заспокойся, який з тебе богатир?» Олексій Новіков: поки не усвідомив масштабу цієї перемоги

Десь у 2012-ому я почав тренуватись у коледжі. А в 2013-ому вже займався саме стронгменом. За місяць поїхав на свої перші змагання - це було у Литві. Місто Бірстонас. Серед школярів до 19 років я посів третє місце. Це були мої перші змагання.

Спочатку просто ходив до спортивної зали, просто займався для себе. Щоб бути сильнішим, здоровішим і так далі. Тоді дідусь порадив одного тренера.

Сказав: "Давай будеш займатись, кудись вже проявляти свою силу. Для твого здоров'я буде краще, щоб за тобою хтось дивився. І отак от я познайомився зі своїм першим тренером Михайло Гараскевичом".

Взагалі, як тільки я почав займатись, то мене підтримував тільки дідусь. Всі інші казали:

"Заспокойся, який з тебе богатир?".

В нас тоді ж змагання називали "Богатирські ігри". Тобто спортсмен-богатир. А я хлопець 15 років, вагою 80-70 кілограмів, який з мене богатир об'єктивно. Тож мені так і казали: "Льоша, заспокійся, не твоє. Ходи собі в зал займайся, а про "Богатирські" забудь".

Але я робив те, що вважав за потрібне. Так по-тихеньку, по-тихеньку, воно виходило в мене

Мені думку про перемоги вкладав мій тренер. Якось я виграв чемпіонат України, по суті для спортсмена - це вже круто, класно: "Я ЧЕМПІОН УКРАЇНИ".

"Окей, круто, але давай працюй далі". В нас так було. Ми не дуже раділи чемпіонату України. Ми далі тренувались, і мріяли про щось більше.

Про змагання "Найсильніша людина України" та поразку Павлу Кордіяці

Карантин - це менше відповідальності. Немає змагань, то навіщо готуватись? Немає дисципліни. Я трошки розслабився, взагалі. Подивився вправи, подумав: "Я виграю і так, мені це не дуже важко буде".

Але внесли корективи дощ, я думаю, найбільше завадив саме дощ. До того ж в мене в голові були якісь свої питання емоційні. До цього дві-три ночі не спав нормально, і голова була не на змаганнях. Так склалося, що максимально мене підрубало, і я не готувався, а Павло Кордіяка був сконцентрований саме на цих змаганнях. Йому вони були дуже важливі, а я так - абияк. Тому склалось так, що я програв.

Об'єктивно на тих змаганнях, сильніший і більш готовий був він. Це правда.

Як ця поразка вплинула на підготовку до "World Strongest Man"?

В мене була абсолютна дисципліна і режим. Я жодного разу не порушував його. Я лягав спати рано, так само, як і прокидався, багато тренувався і працював. В мене була ціль, і я працював над цією ціллю. Це, як серйозний проект на роботі. В голові лише він, і більше нічого. І зараз ми бачимо результат, умовно кажучи, друге місце на Україні - це було б 50-е місце або 70-те у світі. Але зібрався головою і виступив так, як треба, виграв змагання.

Мій найголовніший суперник - це Том Стольтмен. Ми з ним разом були в групі на відборі. Так сталося, що я легко виграв відбір, і мені здається, це його трохи деморалізувало. Тому у фіналі він трохи гірше виступав.

В цілому, це для мене було легше. Тому що він був, грубо кажучи, підбитий, а я навпаки, на підйомі. І це мені додало сил, а в нього забрало. Це психологічний момент, таке часто буває на змаганнях. Тобто є 4 дні змагань, і кожен день він переварює цю інформацію, що я в нього постійно виграю. В нього складається така картина в голові, що він слабший.

Тут є два варіанти - або люди показують себе краще і перемагають все-таки, або вони здаються. Залежить від того, як людина справиться з цими труднощами. На мою думку, Том Стольтмен не справився.

Про рекорд світу: " Був готовий ще зробити крок, щоб потягнути ще більше ваги"

Я тренувався вдома. Тягнув 460 кг, але трошки нижче. Ми дізнались про цю вправу лише за два тижні до вильоту. Тобто фактично, ми зробили одне тренування і поїхали. Для мене ці кути дуже зрозумілі і комфортні.

Я знав, що обов'язково буду у трійці з тими спортсменами - найкращими у цій вправі - Jerry Pritchett, Adam Bishop та JF Caron. Але чи зможу стати кращим, ніж вони - вже було питання. Тому що там кожні 5 кг - це дуже важко. Я не знав, і не очікував, але вийшло як вийшло.

Я був готовий ще зробити крок, щоб потягнути ще більше ваги, але цієї було достатньо.

Насправді, досі не дуже можу повірити, що я переміг. Я вірю, я знаю, що це так. Але ще не усвідомив, масштабу цієї перемоги.

Тобто так, я найсильніша людина світу. Але ще два-три роки тому, я дивився на тих хлопців, які перемагають і для мене це були такі супер зірки спорту, що словами не передати. Сьогодні, я один із них, з тих 23-ьох людей, які мають цей титул. А мені ж тільки 24 роки, і я наймолодший серед всіх, хто перемагав у цих змаганнях.

Я знаю, що в мене є багато часу, щоб зробити максимально багато для цього спорту. І я надіюсь, що в мене це вийде, якщо не забракне здоров'я.

Другие посты блога