«Погрожували прострелити коліна та відрізати голови». Український данкер розповів, як вижив в окупованому Гостомелі

Валентин Дубас, який пережив всі жахи окупованого Гостомеля розповів свою історію на ютуб каналі Дмитра «Smoove» Кривенка.

«Погрожували прострелити коліна та відрізати голови». Український данкер розповів, як вижив в окупованому Гостомелі

«Баскетбол врятував моє життя».

Український данкер Валентин Дубас, який пережив всі жахи окупованого Гостомеля, розповів свою історію на ютуб каналі Дмитра «Smoove» Кривенка. Він допомагав нашим військовим будувати блокпости та добував їжу під обстрілами. Але головний спогад Дубаса – про зустріч з російськими військовими.

«Йдемо ми з другом по вулиці, за фанерою для вікон. На нас були білі пов’язки, як знак того, що ми цивільні. Бачимо російських військових, не звертаємо на них уваги. Один з них кличе нас до себе, ми підходимо ближче, він напрямляє на нас автомат і в грубій формі починає питати: «Хто ви такі, куди прямуєте?».

Я намагався йому пояснити, що ми цивільні і мешкаємо тут, але він не повірив і поставив навколішки зі стволом біля голови. І знову почав задавати ті ж самі питання.

Розповісти все повністю я не можу, бо там була купа лайки. Мене зачепила його фраза, коли він послав нас н***й, я розвернувся й почав йти, а він каже: «П*****с, ти вже готовий йти н***й?».

Потім він почав нас знову допитувати за мій чуб. Він назвав моє укладене волосся «п****ським». Згодом почав погрожувати, що прострелить коліно та відріже голову. Я відповів: «Не потрібно, дякую, все що нам треба це фанера з магазину, якщо – ні, то ми підемо». Потім допитав де ми живемо та як нас звати. Він все одно не повірив. Я показав йому водійське посвідчення та паспорт, і він нарешті закрив це питання.

Далі він почав задавати питання по місцевості моєму другу, але він нічого не розумів, бо вони були п’яні й чітко розмовляти не могли.

Потім почалися запити по типу «Як ви ставитесь до РФ». Звичайно, з автоматом біля вуха ти не відповіси, що ставишся негативно. Я відповів, що нормально ставлюся до їньої країни й в мене там бабця мешкає. Він ще декілька разів все перепитав, а далі знову поставив нас навколішки, змусивши зняти куртки.

Далі почав роздивлятися татуювання, питати «Н***р воно тобі треба?». Я відповів, що люблю мистецтво, і після цього – мовчання.

Потім під’їхав ще один «освободітєль» і каже: «Що ви бандери, г***секи, якщо ми дізнаємося, що ви п*****си, ми вам гранату у підвал закинемо. Нам вже нічого втрачати, половини нашого взводу вже немає».

Я відчув, що ситуація загострюється, і почав домовлятися. Кажу, що нам просто потрібна фанера, щоб закрити вікна – все.

Потім розповів, що я звичайний вчитель, тренер з баскетболу. Після цього він прибрав ствол від моєї голови, піднімає мене й веде до стіни. Я вже думав, що це кінець. Але він просто відвів мене й почав питати переклад слова «баскетбол», я й кажу «баскет» – корзина, «бол» – м’яч». Потім він питає в мене: «Що присуджується гравцю, який проходить під кільце й на ньому фолять». Я відповідаю: «В залежності від ситуації, якщо не кидав – вкидання з бічної, якщо кидав – два штрафні, якщо за триочковою – три штрафні». Він ще питав, але я на все відповів. Й потім він, кладучи руку на моє плече, промовив: «Ви вільні».

Я був настільки шокований, що навіть не міг опустити руки. Все ж взяли ми ту фанеру, йдемо додому й бачимо чоловіка в тій самій ситуації, яка була у нас. Зупинили нас й спитали, чи знаємо ми цього чолов’ягу і чи є в нього діти. Ми відповіли, що так, є, й нас усіх відпустили.

Ось так баскетбол врятував моє життя

Повне відео:

 

 Фото/відео: інстаграм Валентина Дубаса / ютуб SmooveUkraine

Як допомогти Україні перемогти у війні. Список волонтерів та волонтерських організацій

 

Лучшие
Новые
Старые
Жутковатая история. И это ж только одна - а сколько ж еще таких на оккупированных территориях, которых мы не знаем, и, вероятно, не узнаем...
Ответить
10
dialektik
Мрак. Ніколи б не подумав, що правила баскєта врятують комусь життя.
Ответить
5
Ох, яка ж жесть.
Ответить
4
жах
Ответить
2

Другие посты блога