Безрогі. Чому одеситів має навчити поразка від «Спліта»

РНК «Спліт» – скромна команда, яка лише чотири роки тому повернулася до еліти хорватського футболу. Її стиль не відзначається нічим особливим, а гравці – або молоді таланти що не закріпилися у «Хайдуку», або ветерани які об’їздили пів земної кулі, щоб зрештою повернутися на Батьківщину. Обмаль легіонерів, зате чітко поставлена гра. Дисципліна понад усе. А порядок, як відомо, б’є клас.

Прикро усвідомлювати, що цим класом є український клуб, який може впасти вже на єврокубковому злеті. І хай команда Григорчука наразі перебудовується, ці відмовки ніхто не сприйме. Так само як апеляції до якості поля, бо воно однакове для обох команд. Гра у всіх ланках «Чорноморця» у поєдинку зі «Сплітом» не відповідає єврокубковому рівню. Лише по грі Безотосного питань не виникло. Моряки не вперлися рогами, не нав’язали своєї гри. Здалося що вони спостерігачі, а не безпосередні учасники.

Гра у всіх ланках «Чорноморця» не відповідала єврокубковому рівню. Лише по грі Безотосного питань не виникло

Одеситам варто взяти приклад з гри команди Івана Матича: просто, але чисто, у захисті і максимально продуктивно у атаці.

Головна проблема «Чорноморця» – відсутність гравця, який би взяв на себе відповідальність за організацію гри. Таким футболістом теоретично міг би стати Балашов, але він дуже недоречно травмувався.

Окрема тема – новачки. Сіваков, Фомін, Шиндер, Гречишкін, Опанасенко... Лише останній дещо якісно виділяється з цього переліку. Одна справа грати з новачком УПЛ «Олімпіком», а зовсім інша – з міцним горішком у єврокубках.

Новачки не адаптувалися? Гаразд. А яку гру у Хорватії продемонстрували досвічені Гай, Ковальчук? Чи змогли вони продемонструвати свої лідерські якості? Чи стали фундаментом для організації гри? Ні і ще раз ні. Про перший удар у площину воріт на 89-ій хвилині гри навіть згадувати не хочеться.

«Лучше б он и не трогал, с*ка» – фраза Григорчука наприкінці матчу, яка найкраще характеризує його перебіг.

Є час на висновки і зміни, але його неймовірно мало. «Чорноморцю» бракувало чіткого малюнку гри. Це була і не ставка на швидкісні атаки, і не перевантаження штрафного майданчика суперника незліченними навісами. Щось середнє. Як у старому одеському анекдоті про не сметану і не молоко: «такоє».

«Лучше б он и не трогал, с*ка», – фраза Григорчука наприкінці матчу, яка найкраще характеризує його перебіг.

Тепер перед моряками стоїть вибір: або вийти на поле і загнати хорватів за Ізмаїл, або навіть не дивитися в очі вболівальникам. Після нещодавнього повноцінного єврокубкового сезону поразку від хорватського андердога просто не сприймуть.

Особисто я минулоріч у перемогу над ПСВ у заключному турі не вірив, а «Чорноморець» зміг. Правда, тепер забивати треба щонайменше вдвічі більше.