Загрузить фотографиюОчиститьCombined ShapeИскать
Блог Коротко про футбол

Северин Стецюк: «Приятель декілька місяців скидував мені пости з “БФ” не знаючи, що це мій проект»

 "Брутальний футбол" - унікальний проект в українському спортивному медіапросторі. Їхній стиль подачі матеріалу яскраво виділяється з поміж інших, вони задають тренди, з ними конфліктують і ними захоплюються. Ні в кого не виникає сумнів, що "БФ" – один з найуспішніших україномовних проектів про футбол.

 У рамках другого етапу конкурсу "Найкращий блогер України" я вирішив поспілкуватися із засновником та головним адміністратором "Брутального Футболу" Северином Стецюком.

– Розкажіть будь-ласка, як вам прийшла ідея створення «Брутального Футболу?

– Найкращі ідеї приходять під час п'янок та різношерстних тусовок — про це вам зізнається будь-яка людина, що має зв'язок із творчістю. “Брутальний Футбол” - не виключення. Правда, такі ідеї переважно забуваються. А тут все трапилось навпаки. Якось я гостював у друзів на Святошино на рубежі 2010-11 років і висловив думку, що було б круто створити неформатний проект про футбол для власної душевної гармонії. Ми настільки захопились концептом майбутнього ЗМІ, що навіть на наступний ранок змогли пригадати майже все, що обговорювали. Ідея жила в умах і чекала реалізації

– З чого все почалося? Які були перші пости у спільноті?

–Все почалося з того, що ми ніяк не могли запустити сайт. У нас з ним окрема трагічна історія. Тоді я вирішив зробити маленький експеримент і розпочати кач у соціальних мережах, щоб не втрачати час. І тут понеслось...

–Перші пости були про ікон “Брутального Футболу”: Алієва, Мілевського, Беста, Вінні Джонса. Ми ще тоді знайомились із роботою у соціальних мережах, тому “пиляли” пости, як могли.

 Чи одразу ви з колегами бачили спільноту у її сучасному вигляді, чи вам доводилося змінювати тематику?

– “БФ” задумувався взагалі як сайт-агрегат, що збирав би усі новини і чутки із соціальних мереж, подавав контент в безцензурному форматі, поширював і спростовував “жовтуху”, розповідав би про субкультурні течії (ультрас), провокував український інформаційний простір певним новаторством. Взагалі перші матеріали були круті. Тобто подача була аналітично-інформаційною, нецензурованою, але від того її якість не була низькою. Від цієї ідеї ми відмовились, все-таки ринок нас загнав у певні моральні норми. Тоді якраз соціальні мережі і стали майданчиком для максимального трешу.

– У чому сенс назви «Брутальний Футбол»? Хто її запропонував? Чи були інші варіанти назви спільноти?

– Інших  варіантів назви не було. Ми себе від початку ідентифікували як андерґраундну спільноту, яка виступає “проти всіх”, проти засилля грошей і комерції у футболі, проти лояльних до футбольних клубів, ЗМІ та їх підручних експертів, тому альтернативної назви не вбачалось. При цьому і досі існує когорта людей, які ображаються на певні пости. Але це “Брутальний Футбол” і межі подачі контенту у нас доволі широкі. Хоча, звичайно, в “каждої” людини свої рамки “нормальності”. 

– Коли ваша спільнота стала по справжньому успішним проектом?

– Не те, щоб успішною, але популярною вона стала одразу. Недавно мій приятель пригадував, як декілька місяців скидував мені у приватні повідомлення пости з “БФ”, не знаючи, що це мій проект. Поки одного дня я не витримав і розповів усю правду. Незручно вийшло.

– Що ви можете назвати головною звитягою «Брутального Футболу» за 5 років існування?

– Ми пробудили інформаційний простір, вивели його із сонного стану. Як результат журналістика стала більш відкритою, розкріпаченою, зухвалішою, модерновішою, набрала відтінків стьобу. “БФ”, думаю, дав впевненість багатьом і показав, що можна набирати популярності, не соромлячись бути несприйнятим. “Розважалка”, наприклад, стала обов'язковим елементом для більшості спортивних ЗМІ України.

– Чи часто вам доводиться переживати труднощі при роботі над своїм проектом?

– Звісно, коли час від часу турбують з СБУ із різних питань — особливо не попрацюєш. Часто виникають проблеми із сайтом. Ось місяць тому ми святкували 5-річчя проекту, і наступного дня у нас завалився сайт. З'ясувалось, що в нас по дуже заплутаній схемі американці "сперли" домен. Та все-таки розібрались згодом.

 Але найбільша проблема — це креатив, який базується на голому ентузіазмі кількох людей. Іноді бувають кризові моменти. Все-таки це не копіпастити тексти з помилками, прикіпивши точкою до стільця в офісі. Але ми справляємось, помагають читачі, які регулярно підкидують “годноту”.

 – На сьогоднішній день аудиторія «Брутального Футболу» складає більше ніж 100 тисяч чоловік. Скільки людей на даний момент працює над спільнотою?

 – Працює 2 людини, 4 з яких випали з робочого процесу. Насправді проект включає в себе, крім базових соцмереж (ВК, інстаґрам, фейсбук і Твіттер), ще й сайт, яким ми заповнюємо новинні та аналітичні прогалини. Усього “БФ” тримається на п'яти китах… Не синіх, ні.

 – Хто саме ці кити? Опишіть команду проекту?

 – Василь Максимів - “аватарка” і візитна картка проекту. Якщо вам приходить сповіщення на телефон, що “Брутальний Футбол” починає пряму трансляцію в інстаґрамі — знайте, напевно — це Василько дає змогу вам поспілкуватись з Його величністю через профіль нашого проекту. Виконує усю чорнову роботу. Павло Кушнєрук і Михайло Юхименко — люди, на яких тримається сайт і соцмережі. Найстрижневіші хлопці. І Северин Іщенко — креативний редактор.

 До речі “БФ” і “Трибуну” пов'язує, як не дивно, величезна кількість людей, які принесли в обидва проекти усіх себе. Я, звісно, всіх не згадаю, але і Юрко Гусак, і Богдан Матулкін можуть носити почесне звання юзерів 88 рівня на обох майданчиках. Каріна Шпорт, яка виграла 2 сезон “Битвы взглядов” на “Трибуні”, стала власкором “БФ” у Дніпрі, а інший діяч трибунальських мистецтв — Михайло Юхименко (Тот-Самый-Миша), що працює із нею в парі, зараз “калимить” у нас в основі. Цей список можна було б продовжувати дуже довго. Можливо, це зроблять замість мене в коментарях. 

– А що щодо підписників? Опишіть аудиторію «Брутального Футболу»?

– Ведучий футбольної програми на українському телеканалі, чувак, що важко працює на плебейських роботах за кордоном, школяр, який спішить написати коментар, поки мама не вимкнула вай-фай, помічник народного депутата, дружина футболіста, лідер національної збірної України, Депутат Київської міської ради, неймовірної вроди і розуму дівчина з паралельної групи, яку ти все одно ніколи не запікапиш. Читачі “БФ” - це різноманітні, не схожі одне на одного особистості, і ми не втомлюємось дивуватись від імен персон, які за нами відкрито або нишком слідкують.

– А тепер про вас. Вас називають магістром жартології та мемознавства. А що щодо вашої реальної освіти?

– Завершив маґістратуру в Львівському національному університеті імені  Івана Франка за спеціальністю “Дурналістика”.

– Чим займались до створення «Брутального Футболу»?

– До 1 курсу писав усілякі дурниці для місцевих видань типу “Спортивки” і “Нашої Батьківщини”. На 1 курсі став прес-аташе футбольного клубу “Львів”, який тоді грав в УПЛ, був там і журналістом прес-служби. Далі перейшов на “Телеканал 24”, там ми створювали проект “Футбол 24”. Завжди хотілось займатись виключно своїм і у 2012-ому з'явився “БФ”.

 – Коли ви вперше зацікавились журналістикою?

– Років в п'ять, коли потрапив з мамою на телебачення. Ні, з татом в стоматологічному кабінеті, звісно, теж було цікаво, але сумно. А ось журналістика мені дуже підходила — постійні роз'їзди, емоції, святкування. Знаєте, як круто в 90-их було на ТБ, коли писали відео на величезні “бабіни”!? Режисер після чергової “попойки” засинає за пультом, в ефір виходить якесь лайно, що взялось невідомо звідки, на студії крик, істерики, срач! Одного разу, пам'ятаю, купа бабін взагалі зникла безслідно, не було на що писати фільми і сюжети. З'ясувалось, що хтось з монтажерів виміняв на пару пляшок самогоняри. Не для кожного такий треш, але мене веселило.

 В 10 років уже мав перший касетний диктофон. До речі, його колись-давно у мене позичив Богдан Тимовчак (тепер журналіст каналу “Футбол”), відтоді не бачив ні Боді, ні диктофону. Бодя, привіт! А в 15 уже точно знав, що буду журналістом. Десь в той час і отримав першу акредитацію на матчі “Карпат” від студентської газети. Обличчя прес-аташе Назаркевича, що давав документ малому патлатому шкету, до сьогодні пам'ятаю.

 – Чи Брутальний Футбол – ваш єдиний авторський проект?

– Із відомих — єдиний. Можна ще згадати “Футбол 24”, який ми робили “з нуля”, жили ним, як своїм. Круті були часи. Особливо, коли набивали профілі усіх футболістів. Мені їхні фейси ночами тоді снились.

 – Ви багато подорожуєте. Яке місто є для вас улюбленим?

 Однозначно Берлін — на стику західної і східної цивілізації. Зальцбурґ — дуже красивий у квітні, коли цвітуть сакури, ріка Зальцах лишень прогрівається. Види із найвищої середньовічної фортеці Гоенцзальцбурґ — нереальні. Безліч казково-мальовничих місць у Баварії типу Ґарміш-Партенкірхена, де відбувалась Олімпіада 1936 року. Кьоніґзеєє перенесе вас в атмосферу перших днів створення світу. У Прагу обов'язково потрібно їздити бодай раз у рік, бажано влітку. Неймовірна архітектура, історична спадщина, визначні місця, близькість до України, власне, безліч українців у самій Празі. Ну і “Vytopna” - паб, де пиво небачених видів і смаків прибуде на ваш стіл на паровозику - ви будете вражені.

Ми теж маємо чимало люксичних місць, але, на жаль, не вміємо себе брендувати і наводити туристичний лад. В Україні мені дуже сподобався індустріально-футуристичний Дніпро. На жаль, був там лише один раз. Дуже любив наш Донецьк. Ще будемо там, ніяк інакше.

– Який найкращий футбольний матч вам довелося побачити на власні очі?

– По атмосфері, грі і результату — Україна-Франція (2:0). Ідеальний результат, здавалось, ми нарешті прорвали нефарт плей-оф і їдемо на ЧС, а закілька днів Янукович підпише асоціацію. За тих кілька днів наш світ перевернувся з ніг на голову. Але в той момент було стільки щастя! Другий матч — це перемога улюбленої “Боруссії” на “Альянц Арені” (0:3). Перший мій матч на мюнхенському стадіоні, на фан-секторі з “джмелями”, розгром баварців — шик! В трійку впишу матч “Севілья” - “Дніпро”. Навіть попри поразку тоді відчувалась гордість. Пригадую, як сектор тоді зряджав “Бєня!”, “Бєня!”. І знову за короткий період все кардинально змінилось.        

– Скільки часу в день ви витрачаєте на роботу із спільнотою??

– Зараз займаюсь вкрай мало, пишу дисертацію на тему “Роль і місце мемасології в українських соціальній комунікації”. А в цілому день наш починається о 8-9 ранку і триває до пізньої ночі.

– Яким чином ви вперше захопилися футболом?

– Свідомо -  у  1997-1998 роках завдяки “Динамо” і збірній України.

– Чи займались ви професійно футболом у дитинстві? Які були успіхи?

– Прийшли якось із СДЮШОР-4 до нас у школу запрошувати на відбір. На диво, контрольну гру пройшов і мене запросили в команду, поставили на матч чемпіонату. Там одразу мені розповіли, що таке брутальний футбол - це одразу відчув мій ніс, який перетворився в “ліпьоху” після плюхи від опонента. Так завершилась моя професійна кар'єра футболіста.

 – Кого ви вважаєте найкращим футболістом сучасності?

– Віктора Коваленка. Вітьок, ти — найкращий! Все, що пишуть на “БФ” - фігня. Ми тебе любимо. You'll never walk alone!        

– Минулого року у вас виник конфлікт з дружиною Олександра Гладкого. Чи не могли б ви більш детально розповісти про цю ситуацію?

– Про цю ситуацію, гадаю, знають навіть на Полюсі. Марія у діректі заявила, що пустить нас усіх на корм собакам і викладе з нас паркет. Ми про це забули, тема себе вичерпала. Саня в новому клубі, ми даємо позитивний фідбек, Гладкий забиває, всі щасливі. Головне, аби собачки Гладких були ситі.

– Серед ваших підписників багато відомих особистостей. Чи жалілися вони на ваші жарти, подібно до попередньої героїні?

– Були різні епізоди. Ми не приховуємо, що сам футболіст чи його дружина, колега по команді або агент може написати: «Так і так, людина в поганому моральному стані, ви б, можливо, підзав'язали з тролінгом». Це нормальні речі, комунікація чи діалог повинні бути. От Женя Конобанка відписався після ряду тематичних постів. Нормально же общались! (Ні). Хоча більшість адекватно сприймають критику.

– На вашому YouTube  каналі виходить проект «БатлЛіга». Розкажіть будь ласка про цей проект. Кому і яким чином пришла ідея його створення?

– Наш Василько Максимів дуже любить знімати відео й на інсті він запустив проект “Вангуй разом з БФ”. Це переросло в те, що Василь почав прогнозувати потім важливі матчі із нашими зірковими гостями. Ми вирішили, що “Вангуй” себе вичерпав у цьому форматі і запропонували провідним нашим експертам, журналістам, а також футболістам позмагатись в прогнозуванні командами. Поки що студія “ПроФутболу” на чолі з чудовою Олександрою Лободою в лідерах, але фінал проекту ми ще відтягуємо. У майбутньому ж плануємо знайти якнайцікавіший формат проекту. Важливо, щоб кожен із підписників вітчув себе частиною «БатлЛіги».

– Чи розглядаєте ви можливість розширення контенту YouTube каналу гумористичними та аналітичними проектами?

– Більше того, вони вже є розписані. Все, як завжди впирається у час і гроші. Але в гроші, звісно найбільше.

– Які плани щодо розвитку «Брутального Футболу» у майбутньому?

– Продатись конторі “Парі-матч” і знімати БатлЛігу під їхнім патронатом. Якщо серйозно, то нашим основним завданням є підтримування позитивної атмосфери в інформаційному спортивному середовищі у наш непростий час.  А стосовно планів — ми про них не повідомляємо. Думаю, ми одразу вийдемо в ефір з чимось новеньким, без анонсів. Студія “БФ” здатна творити кльовий авторський контент на нових майданчиках і я гадаю, що ми це ще доведемо…

 

#лучший блогер Украины

Автор
  • Voltage

КОММЕНТАРИИ

Комментарии модерируются. Пишите корректно и дружелюбно.

Лучшие материалы