Tribuna/Футбол/Блоги/Напівпрофесіонал/Романтична історія Марко і пенальті. Згадуємо як Матерацці ставав штатним пенальтистом у своїх клубах

Романтична історія Марко і пенальті. Згадуємо як Матерацці ставав штатним пенальтистом у своїх клубах

Італійському захиснику сьогодні 48.

19 августа 2021, 13:14
Романтична історія Марко і пенальті. Згадуємо як Матерацці ставав штатним пенальтистом у своїх клубах

Італійському захиснику сьогодні 48.

В клубній кар’єрі Марко Матерацці є всього два сезони, в яких він реалізовував пенальті. Втім в кожному з них захисник фактично ставав штатним пенальтистом та входив до числа найкращих бомбардирів команди.

Особливо яскравим видався перший такий сезон — 00/01. Марко провів його в «Перуджі» в статусі капітана. Тоді центральний захисник реалізував 7 ударів з точки з 8-ми та всього забив 12 м’ячів, також ефективно діючи при решті типів стандартних положень (був навіть один гол прямим ударом зі штрафного). Цієї кількості було достатньо, для того аби стати найкращим бомбардиром команди та увійти до 15-ки найрезультативніших гравців розіграшу Серії А (позаду залишились такі люди як Баджо, Дель П’єро та Індзагі). Якби не промах (з результативним добиванням) в матчі проти «Віченци», Матерацці міг стати одноосібним лідером ліги за реалізованими одинадцятиметровим.

В реальності ж йому довелось розділити це звання з іншим гравцем, для якого той сезон також став знаковим. Мова про Даніеля Андерссона, помітного гравця в історії збірної Швеції, молодшого брата бронзового призера чемпіонатів світу та Європи Патріка Андерссона. Річ у тім, що як і Марко, Андерссон був центральним захисником (хоч періодично грав і в опорній зоні і в центрі півзахисту). Як і для Марко, для Андерссона той сезон став рекордним по результативності в кар’єрі (загалом він забив 8 м’ячів). Як і Марко, Андерссон став найкращим бомбардиром своєї команди. Хоча, на відміну від Матерацці, Андерсон по кар’єрі був більш ефективним та затребуваним пенальтистом, всього реалізувавши 23 пенальті з 24-х.

Наступного гольового прориву Матерацці довелось чекати 6 років. Великою мірою це було пов’язано з переходом в «Інтер», де завжди вистачало іменитих пенальтистів. Від цього факту 4 пенальті, забиті в сезоні 06/07, виглядають ще більш дотепно. В команді тоді було щонайменше четверо пристойних претендентів на їх виконання: Ібрагімович, Фігу, Адріано та Хуліо Крус. Два останніх реалізували 5 з 5-ти одинадцятиметрових в попередньому сезоні.

З усім тим, промахи Ібри та Круса в першій половині сезону, неготовність Адріано виконувати удар (вірогідно) та відсутність на полі Фігу призвели до того, що 13-го січня 2007-го року на 85-й хвилині матчу з «Торіно» до точки підійшов Матерацці. В якості причини такого рішення варто також відзначити й пристойну атакувальну форму самого Марко. Вже на момент гри в Турині він мав в активі бадьорі для центрального захисника 4 голи, які робили сезон 06/07 другим по результативності в його кар’єрі, якраз після подвигів в «Перуджі». І Матерацці не підвів, впевнено пробивши в лівий нижній кут. Успішна реалізація того удару дозволила йому ще тричі вийти до точки до кінця сезону та вдруге в кар’єрі довести загальну кількість забитих м’ячів до двозначної. Решту голів Матерацці у так само звичній для себе манері нашкріб на інших стандартних положеннях — переважно кутових.

Після того перфомансу італієць ще двічі протягом кар’єри візьметься бити одинадцятиметрові й двічі невдало. Перший з цих промахів вийшов досить драматичним. Він стався в передостанньому турі сезону 07/08, на 78-й хвилині матчу проти «Сієни», при рахунку 2:2. Марко сам його заробив — завалився на газон під час надто відвертої спроби втримати його на кутовому. Впевнений в собі Матерацці забрав м’яча у Круса та пробив в правий нижній кут. Вийшло достатньо неточно, для того аби Маннінгер впорався.

Після матчу Массімо Моратті скаже: «Матерацці втратив два очки та подарував «Ромі» шанс». Річ у тім, що в паралельній грі римляни переграли «Аталанту» та скоротили відставання від «гадюк» до трьох очок, що давало їм теоретичну можливість зачепитись за скудетто. Хоча різниця забитих та пропущених в «Інтера» була суттєво кращою. Однак в останньому турі «Рома» навіть не змогла переграти «Катанью», що змусило забути про помилку Матерацці. Останній промах в кар’єрі Марко не вартий особливої уваги: він відбувся вже в Суперлізі Індії, ще через 6 років після матчу з «Сієною».

Що також цікаво в цій історії — в Матерацці не те щоб була якась особлива манера пробиття одинадцятиметрових. Він так само активно бив по центру як і використовував обидва кути. Деяка регулярність прослідковувалась у «Перуджі», там Марко більшість пенальті реалізовував несильними ударами в центральну зону з невеликою затримкою. В «Інтері» ж кожне виконання було унікальним: сильно по центру, з затримкою по центру, в правий та лівий кути. Свій вірогідно найвідоміший та безумовно найважливіший пенальті, в післяматчевій серії фіналу Чемпіонату світу 2006-го року, Матерацці поклав у відносно менш затребуваний, ним самим на клубному рівні, правий кут.

Таким чином, можна сказати, що основна його фішка це різноманітність у виборі ударів, яка скоріше за все і дала йому здійснити такі досить вражаючі гольові походи.

Більше матеріалів в телграм-каналі «Напівпрофесіонал».

Другие посты блога

Все посты