Безальтернативна жалість

Блог «Суб’єктивно про футбол України» замість того щоб писати черговий пустий пост про збірну, аналізує поведінку українських фанатів і робить те, що робить вся аналітична журналістика у нашій країні знаходить приклади «за бугром».

20

Я звикла до того що футбол – дійсно безальтернативна гра. Бокс в моїй сім’ї вмикається тільки коли тато вдома, а він вдома тільки 2 дні на місяць (зараз ще рідше). Тому тільки футбол, і крапка. Тим паче сезон триває майже цілий рік, проводиться безліч розіграшів – чемпіонат України, кубок, ЛЧ, ЛЄ, чемпіонат і два кубки в Англії, кваліфікації збірної. Тяжко воно – футбол дивитися.

Змінивши рідні стіни школи на вже рідні стіни університету, а Україну на Польщу, я здивувалася що в поляків справи йдуть зовсім не так як у нас. Ні, розповіді про жахливих польських ультрас реальні, але тут футбол не на першому місці. Piłka nożna ділиться правом першості і пафосною назвою «національний вид спорту» з koszykówką – з волейболом. І останній, через більші успіхи поляків на міжнародній арені, користується більшою популярністю ніж футбол. Ну може це ще тому що домашній чемпіонат світу з волейболу поляки виграли. В минулому році.

Самме тому до футболу тут не таке палке і божественне відношення як у нас. Поясню чому, і саме на прикладі польської національної збірної (). Отже почали…

Перший випадок: 11 жовтня минулого року. Субота, 22:33. Тиша. Скромна персона вашого автора тихо сидить одна у своїй кімнаті в гуртожитку, готується до сну, бо завтра зранку важка пара у важкого професора. Ще одна хвилина, останній раз оновити твітер, як раптом… Крик. Биті пляшки, суцільні привітання, а через 10 хвилин надворі залунали фейєрверки. Це ні разу не жарт, а поляки святкують перемогу над чемпіонами світу у кваліфікації Євро-2016. Так. Польща обіграла Німеччину, а забивали тоді не розпарений Лева, а Мілік і Міля . Тоді ще цілий тиждень виходили статті про матч, хвала гравцям і інші наслідки ейфорії. Які повністю виправдані – збірна перемагає сусіда , чемпіона світу, та ще і бере три очки у кваліфікації. Хто б такому не радів. До кінця понеділку кожен цуцик кожної гламурної дамочки знав який подвиг вчора вчинили збірники країни.

Так – це прекрасний момент щоб співати оді своїй збірній, тренеру, там масажистам, лікарям. Поляки, до речі, грали круто, їм респект за це, мені сподобалися. Зібралися, зціпили зуби і погнали під підтримку фанатів у Варшаві.

Другий випадок: 30 березня, понеділок, позавчора. В університеті серед однокурсників ваш автор під час перерви тирить у якогось хлопця останній номер «Спорту», який надрукували ось-ось, годині о 4 (діло було опівдні).  На першій сторінці – стаття про те як у Дубліні команда втратила 2 пункти. Втратила. 2. Пункти. Стаття як  удар під дих, як удушення, настільки знищувальна, критика неймовірно сильна. І, що цікаве, ввечері після мого маленького дослідження – всі з нею згодні. І згодні досі. І досі так вважають що поляки втратили 2 пункти у Ірландії. Ви думаєте що всі ці люди тупо погодилися з статтею журналіста «Спорту»? Вони всі її прочитали? Ні. Але до такого висновку дійшла вся нація.

Шановна Україна. Я звертаюся до тебе. Так, я людина неоднозначна, на Трибуні мої думки сприймають по різному – в основному  як вибрики. Але зараз я кажу досить-таки холоднокровно. Спочатку дані: рейтинг ФІФА за березень  - Німеччина на І місці, Іспанія на ХІ, Україна на XXXI, Польща на ХХХІV, Ірландія на LXVI.

Хоч не про рейтинг річ іде, але подам вам його щоб ви не шукали в гулі, яка я мила. Справа в іншому. Після програшу Іспанії, яка не чемпіон світу , яка словакам програла, яка переживає зміну поколінь  - ви збірну хвалите. Ви стараєтеся її виправдати, закликаєте до розуміння і т.д. Ви розумієте весь негатив такого відношення? Футбол у нас і так досі безальтернативний вид спорту, тому самий оглядальний і популярний, а таким відношенням, такою жалобою і чутливістю ви його ще більше балуєте. Спорт в першу чергу  це перемога, а хто каже що головне це участь – той ідіот. Ми повинні вести нашу збірну до перемог, а не участі. А не то скоро «Ну головне не перемога же, а участь»  буде єдиною відмовкою наших гравців і тренерів коли чергова кваліфікація буде втрачена. Ви цього хочете?

Ви – фанати. Ви повинні вимагати Panem et Circenses від збірників, а не жаліти їх. Ви повинні наполягати, критикувати, і, повірте, більше таких заяв, як робить Тимощук, не буде. «Зажрались»  саме це російське слово зараз як ніколи підходить для нашої збірної. І так, нічия з Латвією – на наше кваліфікаційне щастя у товарняку, а не в офіційному матчі. Хоч на рейтинг вона таки вплине.

У мене все. Зціпивши зуби і з очима кота із Шрека я збірну дивитися не хочу. І потім жаліти її немає сенсу. Вони звикнуть. А нерви то ваші.

Лучшие
Новые
Старые
Евгения Цюкало
Складывается ощущение (после прочитанной статьи), что нас тут, в Украине, всех поголовно заставляют (!!!) болеть за нашу Сборную. Но ведь это не так, ты или поддерживаешь команду, или нет. Как я уже говорила (и не раз), наши ребята не самые крутые, и играть с соперниками которые чуть сильнее, их увы не научили. Поэтому всегда можно выбрать другую команду, и радоваться их достижениям.
Ответить
3
Мария Патока
ответил на комментарий пользователя Евгения Цюкало
Хмм, как по мне ты все верно описала. Знаешь что такое стадное чувство - как раз то, что мы скрываем за красивым словом "социализация". Все вокруг болеют - и человек под влиянием своего большинства тоже начинает топить за сборную. Тем более это патриотично, "свои", и прочее. Но в статье речь шла не об этом, а совсем о другом. О критике своей команды, о том что именно мы заставляем их делать что-то, добиваться чего-то, и поэтому надо действовать методом кнута и пряника, а не жалеть постоянно бедняжек, что с Испанией играли, зайки такие, как с жеребьевкой не повезло. Поляки играли с чемпионами мира - и выиграли. А у нас что? Мы как обычно. Вот и все.
Ответить
0
Евгения Цюкало
ответил на комментарий пользователя Мария Патока
Я только на четверть украинка, поэтому понятие "свои" у меня растяжимое. Я болею за украинскую Сборную, не потому что "так надо", а потому что реально для меня они лучшие (и не в плане: самая сильная команда), я переживаю за их не удачи, и радуюсь победам. А критиковать может каждый, уверена что тренерский штаб делает после каждой игры разбор полетов. И обвинять ребят в том что они не принимают нашу критику, это глупо. Все они принимают, на все они обращают внимания, просто когда их тыкают носом в их ошибки сразу после матча, а их (ошибки) они и так знают, и расстроены этим еще больше чем мы, обычные болельщики, то у них включается такая себе самозащита.
Ответить
0
Мария Патока
ответил на комментарий пользователя Евгения Цюкало
Ты не одна у кого мешаная кровь. Принимать критику - это вполне нормально. Отовсюду, главное это чтобы она была конструктивная. И да, самозащита хамской быть не должна.
Ответить
0
Показать еще 7
Amaral
Помню пару матчей Маркевича у руля сборной. Вот тогда команда играла, а не мучалась. Был пас, была скорость. Приятно смотреть было. А теперь будем смотреть на футбол Фоменко вплоть до вылета из плей-офф к Евро-2016
Ответить
2
Мария Патока
ответил на комментарий пользователя Amaral
Я бы по Маркевичу не судила: он в сборной 3 матча провел, и то товарняка. Глянуь на его Днепр сейчас - ну вот где-то сейчас вроде игра вырисовывается.
Ответить
0
Amaral
Чудово написано!
Ответить
1
Эшли_Коул
Немного перегнуто, но согласен. Возможно, я был бы другого мнения, если бы не смотрел столько лет АПЛ и не видел бы каждый год "почти борьбу за титул" и "почти подвиги" Арсенала в ЛЧ. Хотя одновременно я согласен с Андреем Аршавиным насчет "Ваши ожидания - ваши проблемы".
Ответить
1
Мария Патока
ответил на комментарий пользователя Эшли_Коул
А я с ним нет, потому что в первую очередь желание выиграть тот или иной титул должно исходить от игроков, команды, тренера, президента (если клуб), властей страны (в данном случае такая задача ставится ФФУ), а потом это превращается в ожидания болельщиков. А не то, что болелы там что-то требуют, а игроки себе мячик катают на поле, а потом высказываются как Аршавин или Тимощук. Аршавин, кст, извинился. Я того же ожидаю от Тимо, он должен извиниться. Я понимаю Ярмоленко, которому уже надоело как хейтерит его Леоненко, но это отдельный случай, но так наезжать на всех фанатов - это недопустимо, еще и для лидера и первого капитана национальной команды.
Ответить
1
Эшли_Коул
ответил на комментарий пользователя Мария Патока
Аршавина заставили извиниться и, если видеть, с каким лицом он это делал ("Я высказался на эту тему один раз и больше повторяться не буду"), становится понятно, что от своих слов он не отказывается. И почему ты считаешь, что Тимощук ДОЛЖЕН (акцент именно на этом слове) извиниться? Он где-то кому-то обещал, что будет играть так-то и так-то? Наши ожидания остаются нашими - футболисты не подписываются под ними.
Ответить
1
Мария Патока
ответил на комментарий пользователя Эшли_Коул
Потому делать из фанатов банду тупологоловых созданий тоже некрасиво. Да, у него есть сводки ТТД, которые у нас тоже есть, и да - на трибуне писали после того как они создаются, и что туда зачисляется. И так оправдываться типа испанцы изучили нашу игру, поэтому фланги были не такие острые - из этого можно вынести что наши что - не изучили испанцев что ли? Бредовое заявление, у меня к нему куча претензий. И еще раз повторюсь: если лидер и первый капитан сборной так воспринимает критику - то как ее потом воспринимают все остальные? Я понимаю что фильтрация информации и тд, но это они и сами должны понимать. Критика полезна (если она контруктивна, а такая есть). Но если они полностью всех нас игнорируют - тогда зачем вообще болеть за такую команду?
Ответить
1
Показать еще 2

Другие посты блога