Про патріотизм навпаки

Патріотизм - досить таки сильне почуття. Соціологія відносить його до вищих почуттів, які люди отримують вже при процесі соціалізації, що в пртнципі логічно. Якщо диттна народиться десь в Індонезії, а виховати її в Австралії- вона буде патріотом Австралії. Боже збережи королеву, янки, любов до Хемсвортотрійки і тд. Я не дуже розуміюся на Австралії. 

Патріотизм торкається всіх сфер життя особи, яка має таке почуття. На нашому прикладі: співаємо гімн на якихось маршах, купуємо українські продукти, носимо вишиванки, вболіваємо за наші клуби у Європі. А тут ось стоп. Ми всі - вболівальники нашої збірної. Там грають наші хлопці, ми маємо з ними певний зв'язок на культуральному рівні. Ясно будуть люди що будуть топити за іншу команду (хоча з особистого досвіду - я таких українців не знаю), а от що стосується клубів- це, імхо, патріотизм головного мозку, ще і безпричинний. 

Я - вболівальник Шахтаря вже довгі роки. Тоді поясніть мені чому в Лізі Європи зараз я повинна підтримувати Динамо? Це наш дербійний суперник, про це вся країна знає, навіть кого той футбол не цікавить взагалі. Тоді чому? Назвіть мені причину?

Українська команда виступає у єврокубку, захищає честь країни. Перше - про яку честь країни іде річ? Честь країни захищає збірна, а клуби грають за своїм графіком, вони фактично своїми досягненнями у внутрішньому змаганні отримують запрошення до змагань УЄФА. І...все. Це не честь країни. Так, це очки в клубний рейтинг України, який впливає на кількість місць у ЛЧ і ЛЄ. Все. Коли ж кажуть "Динамо" - кажуть "Київ", якщо "Баварія" то "Мюнхен". А не Україна або Німеччина. 

Друга причина - очки. Так. Це важливо. Аде я думаю що кількість вболівальників у Дніпра настільки велика що один мій голосок "Хлопці, Женя, Рома, Мирон Богданович, давайте, очки в клубний рейтинг на кону" - не грає ролі. Жодної. Їм начхати на мене, в команди є свої вболівальники. Я на їхньому фоні здаюся лицеміркою. Це фу. 

І про лицемірство. Скільки людей до матчу Шахтаря вчора постили картинки про те що "знаємо що важко, віримо що можете" , писали коментарі підтримки, а під кінець матчу спливло "тепер ви знаєте як було Бате" і інша іронія. Нащо така *підтримка*? Це не підтримка - це лицемірство. Хочете насолоджуватися футболом - дивилися б на красу голів Баварії. Мовчки. Хочете вболівати за укр.команду в єврокубках - так вболівайте за своїх? Шо не грають? Тоді не лізьте.

А потім подумайте: ви фанат Динамо. Ви вчора підтримували Шахтар в ЛЧ (ніби щиро, вам так здавалося). Як ви потім можете вболівати за Динамоив дербі? Не соромно? Нє? Ок. Тоді ви ще і без совісті. Віташечки. 

Якщо хочете виразити свій патріотизм в футболі - вболівайте за збірну, за своїх, до останнього. Бо це і є честь, віра, своє. В клубах такі принципи не грають. Бо як би ви не вболівали, якщо команда- суперник в чемпіонаті, хоч і представник України в єврокубках, програє - ви будете зловтішатися і винити її в витрачених нервах. Бережіть їх. Думайте про своє і не розпиляйтеся на зайве.