Молоді тренери. Володимир Пятенко

. Людина з неймовірною футбольною долею і доволі-таки простою долею тренерською – фактично вся кар’єра його належить “Металургу».

Людина, про яку ми мало що знаємо. А даремно!

Історія та тренерська діяльність 

Народився Володимир Пятенко у Росії, Кемерівська область, зараз це – Сибірський федеральний округ.  Як він опинився в Україні – історія мовчить як риба (мені здається редакції програми «Моя Гра» треба звернути на цього пана свою увагу а не на Алієвих і Ротаней різних). 

Як відомо почав грати Володимир Миколайович у Керчі, у клубі «Океан», зараз це «Портовик» і поки Вікіпедія розбирається який він – російський чи український (ми ж то знаємо), то на той момент – момент початку кар’єри  він був ще радянським. Але встиг пограти Пятенко у «Океані» українському, точніше вже «Войковці». Хоча його історія в цьому клубі була недовгою.

Не довго думаючи у 1992 році він переїхав до ближньої «Таврії» . Там він взяв, до речі, те саме золото чемпіонату України, і я просто залишу це без коментарів, ні в кого немає хустинки?

У 1995 році, після трьох років у Сімферополі, вже одружений і натуралізований Володимир Миколайович переїздить до «Шахтаря», з яким виграє Кубок України у 1997 році, але це було недовго – в тому ж році він переходить до «Металіста». Але і там він був недовго – перед початком нового тисячоліття Пятенко опинився у «Металург» Донецьку, потім ще була оренда у «Ворсклі» і, нарешті, у 2003 році – повернення на свою батьківщину. «СКА-Енергія», Хабаровськ, край світу (суб’єктивна думка автора). Але, видно, у Хабаровську на той момент українцю Пятенко не сподобалося і він повернувся – до Тернополя, де провів останній рік своєї ігрової кар’єри у «Ниві».

Життя поносило російського українця по нашій країні, по клубах, не все вдавалося. Можна так сказати що роки у «Таврії» були періодом розквіту Пятенка і так ним і залишилися. Це коли людина знаходить свій клуб, але «Таврія» - не «Реал» же, треба було якось жити, заробляти. Видно саме тому і продали.

Тренерська кар’єра у Володимира Миколайовича пов’язана з «Металургом». Лише один рік у Єревані трохи вибивається з колії.

Його праця там розпочалася у далекому 2008 – асистентом головного тренера. Декілька разів він був виконуючим обов’язки після Костова і Гордеєва, а зараз – сам головний тренер. Добре це? Чи ні?

Зараз «Металург» Донецьк з 14 очками йде 10 у турнірній таблиці. На його рахунку програш «Олімпіку», перемога над «Шахтарем», нічия з «Дніпром». «Металург» вище голови не стрибне – це команда-середняк, що бореться за Лігу Європи. Звісно, зараз, в таких умовах в чемпіонаті, в країні – можливо все. Можна і в ЛЧ вирватися, можна і в Першу Лігу спуститися. Тренувати команду в таких умовах – треба точно бути певним камікадзе. Але все-таки Пятенко погодився, бо, видно, прикипів до «Металурга». А «Металург» до нього.

Стиль тренера

У «Металурзі» є певний підбір гравців, які досить непогані, навіть класні для нашого чемпіонату. Команда грає 2 номером, від оборони, саме там і капітан – Чечер. Сильний гравець, з досвідом, який фактично все життя провів у «Металурзі». В воротах – Бандура або Паньків, гравці, що викликалися у свої часи до збірної. Фланги – молодий Нойок, капітан вже історичної молодіжки 92-93 і юний Едуард Соболь.

Головна фігура в цій солянці – нападник Морайес, який вміє забивати неймовірно красиві голи (Адріано, вчися).  Жуніор – зірка, його багато хто хоче (але і коштує він недешево). Саме через нього будується атака «Металурга», але він не просто форвард на добиванні, а хороший гравець штрафної, швидкий і майстерний.

Проблема «Металурга» не полягає в проблемі тренера – Пятенко всього 40, в нього немає підйомів і падінь (перших бажаю більше ніж других). Але те що він професіонал, знавець своєї справи – це вже можна помітити зараз.

Весна все покаже.