Молоді тренери. Сергій Ребров

Новачкам щастить – і це правда, зі свого досвіду це знаю. На першому році переїзду мені щастило більше ніж зараз, зараз організаційних питань ще більше, мороки з навчанням – ще більше, а ще десь хочеться погуляти, в паб з корейцями сходити. Ну годі вже. Вступ є – а далі само піде. Ні, ну не закривайте ви вкладку, я ж тут щось цікаве хочу розповісти.

Новачкам щастить – скаже втомлений фанат «Шахтаря», або Сашко Денисов, дивлячись у турнірну таблицю чемпіонату України, або в групову Ліги Європи. «Е, ні, хлопці» - відповім вам я і ввімкну огляд будь-якого матча «Динамо». І поки на полі бігають 10 футболістів, а Шовковский стіною стоїть на воротах, на бровці або задумливо дивиться на полі, або спокійно командує Сергій Станіславович Ребров. Саме так – Сергій Станіславович Ребров. Або Бетмен. Ну кому як подобається. Бо, як відомо, проблеми у Готема – то тільки Бетмен їм допоможе, а чим Ребров не супергерой, а «Динамо» не це місто то?

Отже, Сергій Станіславович, 1 сезон на посаді, 30 очок у чемпіонаті, жодної програного матчу, побудований малюнок гри, багато молоді у складі першої команди – та він знущається чи як?! Сергію Станіславовичу, використовувати магію за стінами Хогвартса заборонено між іншим, а ви що робите? Ви у Англію переїздили у «Тоттенхемі» грати точно? Бо я не впевнена трохи.

Так годі жартів, переходимо до важливого. Закрийте оченята, уявіть інтерфейс сторіночки у Вікіпедії – і можна читати далі.

Історія та тренерська діяльність

Якби сталося те, що сталося ще з молодим гравцем-Ребровим, зараз – буча у стані фанатів була б неймовірна. Ну згадайте що було з Рибкою і помножте на 2. Уявляєте?

Але тоді, під час розвалу СРСР/відсутності київсько-донецького(-львівського?) дербі – Сергій Станіславович спокійненько собі у 1992 році перейшов до «Динамо», перед цим пройшовши школу… «Шахтаря», так. Сергій Станіславович у нас донецький, точніше горлівський хлопчина. Але за час у «Динамо» він надихнувся, виріс, доторкнувся до такої тонкої матерії як «динамівський дух», ну і там 93 голи забив за весь перший період що провів у київському клубі.

Тоді, коли наші гравці не коштували дорого, і не було багато проблем з трансферами, на початку нового століття Сергій Станіславович поїхав підкорювати Туманний Альбіон, у саме його серце – до Лондона. Але щось трохи пішло не так. У 2001 році «Тоттенхем» покинув його тренер – Джордж Гремм, а новий тренер – Гленн Ходл – Сергія Станіславовича у старті просто не бачив. Оренда у «Фенербахче», до Туреччини, де на той момент чемпіонат не був таким вже і добрим як зараз, а потім взагалі перехід до «Вест Хема» - Лондон нашого Бетмена не хотів відпускати.

Але час плинув, все, що сталося з Ребровим, для нього перетворилося у пережитий досвід, а для нас – у частину сторінки Вікіпедії. У 2005 році він повернувся до «Динамо», пробув тут ще 2,5 сезони, поставив рекорд – 100 забитих голів у чемпіонаті України, і поїхав догравати в Росію. Хм, на той момент мені те рішення було не зрозуміло. Нащо йому той «Рубін» здався. Можна було і кар’єру закінчувати, але добре, мовчу, а то будете розказувати мені тут.

Що можна розповісти про його тренерську кар’єру. Що в той самий день як тільки він закінчив футбольну – йому прийшло запрошення від Суркіса стати асистентом тренера дубля? А потім після всіх істерик Олега Володимировича він став асистентом його, а потім помічником, а потім виконуючим обов’язки, а потім і головним тренером “Динамо»? Життєпис нецікавий, банальний, але по-гвардіоловьски чіткий. Чи буде далі як у Гвардіоли, чи якось по-іншому – розсудить час. А поки – маємо що маємо.

Стиль тренера

А маємо ми тренера з 80% виграних матчів, його команда забила 51 гол на даний момент, і показує таку гру, яку заслужили її вболівальники.

Схема 4-1-4-1, яка розтягується по полю, у разі випадку – трансформується в 4-2-3-1, зі швидким форвардом, швидкими флангами, мобільним центром поля та з Шовковським на воротах (напишіть мені у коментарях, як ви вважаєте – треба СаШо йти чи ні, він ще потрібен цій молодій команді?).

Калитвинцев, Буяльський, які поки ховаються за спинами Ленса та Беланда, Лукаш Теодорчик, який поки ще сидить за спиною у Кравця-фенікса (серйозно давайте Лукашу більше часу, Сергію Станіславовичу, він крутий, він дуже-дуже крутий, честно-пречестно). Ярмоленко як лідер команди, і нарешті Велозу і Драгович, які заграли. У команди з психологією все не те що ок, а супер-ок. Так тримати, наш Клопп №2!

Цікаві стандарти. Я давно не бачила таких заготовок на стандарти. Ярмоленко, ще перестав поводити себе як егоїст, Сидорчук у своєму віці робить те до чого Степаненко ріс років три, і ще набагато спокійніший за… Ну ясно.

Не вистачає команді – стабільності. Сергій Станіславович у пошуку, з ним у пошуку і команда. Тому до машини «Динамо» ще довгенько. Але той факт що це вже не трактор-розвалюха часів ранішнього СРСР, а такий моднявий Харлейчик ми не констатувати не можемо.

Учень

Гусєв. Ну а хто ще то? І хоч Гусєв більш прямолінійний від тактовного Реброва, саме він має чому в нього навчатися, а потім у нас буде дует. Ну ви зрозуміли.

І питаннячко на сам кінець: як ви думаєте – яким буде тренер-Ребров? Коли стабілізується, виросте, набереться досвіду, ясно що.