Tribuna/Футбол/Блоги/Суб'єктивно про футбол України/Молоді тренери. Віктор Скрипник

Молоді тренери. Віктор Скрипник

Недосліджений феномен, українець по паспорту, і перший тренер-українець у першій Бундеслізі - у п’ятій частині циклу.

Автор — Мария Патока
21 ноября 2014, 17:23
5

Ми вже потроху втрачаємо надію. Продати свого гравця кудись далі Росії (якщо він популярний та талановитий) наші  менеджери не в змозі. Продати менш відомого, може талановитого, але затурканого в середняках гравця кудись далі Литви та Польщі (частіше всього вони йдуть туди вільними агентами) – ми теж не в змозі. Побачити свого тренера у чемпіонаті топ-5 – теж неможливо. І не буде можливо поки Україна не стане Європою абсолютно повністю, а поки йде остаточне руйнування стандартів, і, що найважливіше, у головах теж.

Віктор Скрипник – не надія нашого тренерського цеху, не талант, який ми продали, він етакий феномен нашої скоріше країни ніж нашого футболу. З’явився у новинах нізвідки, хоча, якщо вірити універсальному закону збереження енергії – що вона нізвідки не береться і нікуди не зникає, а просто переходить з одного стану в інший , то те саме зі Скрипником. Він, фактично, зник у далекому 1996, а потім з’явився 18 років потому, щоб нагадати про себе. Як? Зараз розберемося.

Історія і тренерська діяльність

Я, спочатку, хочу виразити свою суб’єктивну точку зору на те, яка зі Скрипника людина. Він – інтроверт, я в цьому впевнена, довірюсь своїй інтуїції. Він прив’язаний до одного місця (10 років у структурі «Вердера», до цього 8 років кар’єри футболіста там же), але він вміє вичікувати потрібний момент – ті самі 10 років на тренерському містку у системі німецького клубу. Головне – це моментом скористатися, але про це будемо судити у кінці сезону Бундесліги.

Народився Віктор Анатолійович у Новомосковську. Це Дніпропетровська область. А футбольну кар’єру розпочинав у запорізькому «Металурзі» ще при СРСР. У чемпіонаті Радянського Союзу він провів 25 матчів.

Як то всім відомо – перша зупинка після Запоріжжя – Дніпропетровськ. У 1994 році Віктор Скрипник змінив прописку в Україні, переїхавши до «Днпра», де провів 2 роки, 64 гри і, навіть, забив 16 м’ячів, що для захисника нонсенс в принципі (у нас деякі бомбардирами стають, забивши 14 голів за сезон).

З подачі тогочасного тренера «Дніпра» Бернда Штанге перейшов до «Вердера» у 1996 році, де осів і працює досі. Це саме такий приклад певної вірності клубу. Не знаю чи є у Скрипника музикальний слух, але за 18 років він став справжнім «музикантом»

історія розкаже нам що було зі Скрипником в Німеччині. Отже: 8 років у команді, 159 ігор всього, у 2004 році – закінчення кар’єри футболіста та рішення стати тренером.

У 2007 році Віктор Скрипник отримав ліцензію Pro від УЄФА і став тренером юнацьких команд «Вердера» (до цього був спортивним директором).  У 2009 стає головним тренером «Вердера» U-17, у 2013 – дубльованого складу, у 2014 – першої команди.

Ця новина 25 жовтня прогриміла на всю Україну. По-перше відвідуваність сторінки в Вікіпедії стала наростати з неймовірною швидкістю, журналісти з «Профутболу» почали напрошуватися у гості на інтерв’ю, а «Футбол Live» повторював цю новину у каждому випуску, каждому.

Але як віднестися до призначення українця на тренерський пост німецького футбольного клубу. Дозволю собі винести пару цитат Роберто Моралеса:

-          я думаю, він вжився у це суспільство німецьке.

І це правда, все моє реальне життя Скрипник провів у Німеччині, тобто він вже «огерманився», з Україною його пов’язує тільки громадянство. Він в країну не повернеться коли точно піде на пенсію, я впевнена – залишиться там.

-          це показник адекватності. Так, ти можеш заробити сьогодні, але ким ти потім будеш? Пострадянським тренером. На жаль, для більшості це тавро, тавро у першу чергу ментальності

І це правда, на жаль ми ще це не викинули  з себе, і досі не можемо зрозуміти як. Поки єдиний вихід – повна інтеграція в інше суспільство. Це віднімає роки, але воно того коштує тим, хто пішов на такий крок.

Віктор Скрипник – не наше творіння. Не нашого футболу, не нашого маркетингу, не наш це продукт. Так, він українець, тут народився і виріс, але як людина він склався зовсім не тут. Людина двох культур.

Але ми маємо пишатися нашим земляком – він рідкісний діамант. Сподіваюся таких стане більше.

І удачі «Вердеру», звісно.

У автора з'явилася додаткова мотивація підтягнути німецьку, де мої конспекти і словники!

Другие посты блога

Все посты