Tribuna/Футбол/Блоги/Суб'єктивно про футбол України/По холодних слідах

По холодних слідах

Молодь все ще може їхати Чехії, але як вона там гратиме?

Автор — Мария Патока
9 сентября 2014, 09:01
5

Коли Сергій Ковалець обіцяв змінити склад на матч з Ліхтенштейном – він це зробив. Ефект неочікуваності, доповнений караваєм, зробив свою справу – Ліхтенштейн посипався і сидів в обороні. Ви взагалі пам’ятаєте щоб Шевченко входив у гру? Раз чи два за 90+. Буває.

Тим, що на гру з Ліхтенштейном вийшов абсолютно інший склад, підтверджує, що в нас є 2 набори гравців (але те, що вони рівнозначні – ні). Рівнозначними склади, в яких номінальний нападник грає правого захисника (Мемешев), номінальний півзахисник більше фланговий грає у опорній зоні (Юрченко), а Буяльський капітан – представлений другий склад на Євро грати точно не буде.

Але і з першим є певні нюанси. Це Неплях у центрі захисту, Калитвинцев на лівому фланзі півзахисту і таке інше. Але як буде грати молодь у Чехії?

З цих двох складів можна варити борщ, успішно, головне щоб кожен був на своєму місті. Ясно що до самого Євро ще далеко, хлопцям треба провести успішні сезони в своїх клубах, і тоді говорити щось про склад, але я просто тут і зараз беру утопічну систему що вони всі над успішно завершили сезон – і створюю умовний склад.

Воротарська позиція.

Враховуючи повернення до молодіжки і Шевченка і Коваля – ця позиція надійна і укомплектована. Різниця між Микитою і Максимом є, Шевченко виглядає більш серйознішим порівняно ще з по-дитячому образливим Максом (далеко ходити не треба – епізод другий у матчі зі швейцарцями, коли Коваля збили). Але обоє грають на рівні нашої Прем’єр-Ліги і досить таки стабільно. Євро – шанс для обох повернутися у свої рідні клуби і продовжити кар’єри там, притиснувши там своїх «метрів».

Захисна лінія.

Без Ордеця, про якого так успішно тріпалися на Футбол Live, важко в принципі не було. Але Неплях у центрі – це занадто ризиковано. Якщо Ордеця Фоменко Ковальцю не віддасть – то найбільш правильною парою центральних захисників будуть Приндета і Рижук. На флангах тоді – Насонов (ясно що не Мемешев, господи) і Неплях (якщо в Греції у нього все буде успішно), або Костевич.

Опорна зона.

Стабільного руйнівника в нас немає. Бабенко мастак піти вперед, а Малишев і Малиновський здібні грати на номінальній позиції Калитвинцева, що недобре. Юрченко на цю роль не годиться, а Нойока у «Металурзі» взагалі як правого захисника використовують, неясно чому. Якщо Ковалець гратиме в стандартну іспанку – тоді хтось один з «Зоряної» парочки сидітиме на лавці. Якщо повернеться Нойок до збірної – сидітиме Бабенко. Але Малишев-Бабенко – найбільш оптимальна пара опорників.

Атакувальна ланка.

Представимо що у Болбата сезон у «Металісті» пройшов надуспішно. Тримати його на лавці – злочин, ставити в основу – десь треба дівати Калитвинцева, який теж стабільно грає в першій команді «Динамо». І що тоді?

Болбат, який поєднує в собі одразу дві функції – розпасувальника і швидкого флангового гравця, не має того, що має Калитвинцев – уміння боротися (порахуйте кількість жовтих за симуляцію у, тепер вже, харківського півзахисника). Але Калитвинцев з його шикарним дальнім просто повинен грати у центрі над опорниками і все тут. Видно що з флангу його потягує в центр (але не як Коноплянку з Ярмоленко, тягнути м’яч він зовсім не вміє). Тобто граючи в 3 атакувальні півзахисники, Калитвинцев буде в центрі, це точно. Болбат на фланзі, але: якщо він роздиратиме оборону не тільки маленького Ліхтенштейна, а і умовної Німеччини, бо так здуватися проти Латвії навіть, як це було в цьому відборі – безсовісно.

Справа вибір між таким далеким Юрченко і Караваєвим, який і за м’яч заціпитися вміє, нав’язати боротьбу, швидко бігати теж – вибір точно падає на останнього.

Нападник.

Будківський. Питання? Ковалець використовує Будківського як гравця, що буде знущатися над захисниками суперника до 90+, і цим створювати простір Калитвинцеву і Малишеву. Тобто Кулач, який тягне ковдру на себе, і вимагає щоб йому доставили м’яч – під такого нападника треба щоб вся атакувальна ланка грала на пас. А це нереально з нашим підбором виконавців. Будківський не таранний форвард, яким його описують, він мобільніший і швидший, але в силу свого зросту, може і нав’язати нехилу таку боротьбу супернику, незважаючи на те, що зараз він далеко не бомбардир.

Головне що є в нашої молоді – командний дух і організація. А тактика і розстановка – це вже питання до тренерського штабу.

Ніхто не хоче в Чехію?

Другие посты блога

Все посты