Привид чемпіонства. Чому Хуанде Рамос – найкращий тренер в Українській Прем’єр-Лізі #прямозараз

Програш «Шахтаря» у Полтаві означав не те, що команда готує сили на середу – у сучасних реаліях це просто неможливо. Справа  в тому, що донне чан зараз похитує, команда нестабільна. Причини відомі тільки тренеру, ми можемо гадати на кавовій гущі. Але: програш «Дніпру» вдома, відігрівання у Харкові чисто на характері, вибачте, одного Срни – це показник того, що кожен член першої команди гранду українського футболу не має духу для гри, не має характеру. Послухайте пісню одного українського гурту КАРНА – Про Стефана, оберніть слова на антоніми і підставте «Про Шахтар». Ось і відгадка всіх проблем ШД.

А от другий претендент на чемпіонство – дніпропетровське «Дніпро» просто ідеальна команда, за яку можна вболівати. Як «Барселона» пару років тому, або «Баварія» зараз. Навіть «Шахтар» не був таким красивим у свої найкращі роки. А все – завдяки тренеру. Хуанде Рамос створив ідеал. Команду, яка готова боротися за чемпіонство, і, якби грала у умовній Бундеслізі (мені здається в цьому чемпіонаті «Дніпро» прижилося без проблем) – була би претендентом на кубок ЛЄ 100%. Атвічаю.

Що таке є у «Дніпра», що як магніт притягує до них око вболівальника-естета (це я, якщо ще не зрозуміло, чому пишу пост про конкурентів. Мене ж спалили).

1. Команда

Не тактика і стратегія. Не гроші (а вони теж є). Не сильний гравець, а інші йому піддакують . Саме команда. За 4 роки Рамос зміг згуртувати гравців, звісно, змінювавши їх, але основний кістяк і капітан залишилися. Приходив – відходив Селезньов , але він вписувався, входив, як стрибаєш в воду, і коли ти декілька секунд під нею – вода на поверхні стає гладкою, ніяких вже хвиль і бризків. Гладь і гармонія. Так і «Дніпро» зараз. Гармонія. Це – єдиний організм, а Рамос – його творець. .

2. Тактика

Дніпро тактично вибудовує красивий рисунок гри. Швидкі контратаки за участю швидких флангів, повністю зацементований центр поля за допомогою Ротаня і Канкави, при тому опорники виконують одразу дві функції: Ротань поєднує оборону і атаку, при тому грає в «руйнівника», Канкава креативить і теж руйнує. До оборони спускаються всі – і нападники (це вам не бразильські форварди, а Селезньов. І Зозуля, так, просто зараз він трохи втрачає). Флангові захисники – Стрінич і Федецький – більше працюють на оборону, ніж бігають від прапорця до прапорця, це і не потрібно. Віддаєш пас Ротаню – він віддає Коноплянці – ти повертаєшся на свою позицію і чекаєш контру від умовного Дугласа Кости. Стрініч ще може зміститися в центр, коли Ротань відходить вправо, в принципі таке рідко буває. Ще – є дві схеми: основна і всім нам відома 4-2-3-1, друга – 4-4-2 (це помітила сьогодні в грі з Волинню, капітан грав на фланзі, а Джуліано більше до центру, Зозуля і Матеус знаходилися на одному рівні. Ну а ще така схема була в Донецьку). І така перебудова може бути і під час матчів, тоді Матеус трохи опускається по флангу, а Зозуля та Селезньов стають в одну лінію. Центр оборони раніше був нестабільним, зараз – стовп. 498 хвилин без жодного пропущеного про щось таки говорить.

3. Стратегія

Для мене «стратегія» означає розумова  довгострокова перед чимось важливим. Наприклад, я починаю пити заспокійливе і вітаміни перед сесією, добуваю матеріали, перечитую книжки і пишу додаткові конспекти.

У «Дніпра» стратегія схожа чимось на нашу збірну. Мабуть, після перших двух років праці в Україні, Хуанде Рамос зрозумів, що дніпропетровський клуб – не донецький, його команді все так просто з рук не сходитиме. І тепер кожен суперник вивчається повністю, вся його гра розбирається на запчастини, кожен гравець і його задача на полі теж детально розглядається під лупу. І – «Дніпро» не ламає гру іншої команди на полі. Якщо команда грає першим номером, підопічні іспанця будуть ловити її на стандартах і контрах; якщо від оборони на контратаках – зупинятимуть в центрі і швидко відкриватимуть всі свої атакувальні резерви, біжучи туди, де гравців немає, розтягуючи лінію оборони; якщо вже все погано і це команда, яка стоїть стовпом в своїй штрафній – вони бомбардуватимуть їх з усіх сторін і виграють (гра з «Металург» Запоріжжя остання).

4. Гравці

Кожен гравець – це частинка пазлу. Навіть не орган. Органи у «Шахтаря». Кожен знає своє місце, кожен знає що робити, і підготовка до того, що хтось піде, починається раніше трансферного вікна. Наприклад зараз «Дніпро» майже навчився грати без Коноплянки . Тобто, Коноплянка піде – і їм не страшно  (відмазок немає тільки). Тут донецький гопник стає серйозним віце-капітаном, тут Бойко після років таскань по дублям вливається в основу ніби горілка в пиво. Стоп. Ні, не так. Ніби желатин у биту сметану. Так краще. Тут простий грузинський хлопець стає героєм, і жінки хочуть від нього дітей . Тут кожен – особистість. Всі один одного розуміють, сильного розподілу на групи немає. І це прекрасно.

«Дніпро» - команда для естетів. Налітайте, поки гаряче.

І викупляють Бойка нехай, ну що таке це, га.