Блог Суб'єктивно про футбол України

Чи є у нас майбутнє? Частина 2

Подивіться це відео, і порахуйте кількість гравців, які хоч раз викликалися до національної збірної.

Півзахист збірної насичений прекрасними гравцями – вихованцями своїх академії, якими ми могли б пишатися. Саме тут зібрані вже відомі вболівальникам гравці (Калитвинцев, Близниченко, Нойок, Тотовицький), яких фанати вже бачили в УПЛ (той же Тотовицький, Караваєв, Буяльський).  Разом з воротарями за 23 роки свого футболу академії навчилися виховувати і півзахисників. І не по радянській манері. Швидкі, креативні, молоді, цікаві, хороші хлопчики, у яких є майбутнє. Але до тренерів не докричатися, щоб вони дали хоч комусь шанс. Але про це – далі.

І почну я свою оповідку про Владислава Калитвинцева (а ви сумнівалися) – «Динамо Київ». 21 рік. 04.01.93. 178 см, 66 кг (який же він маленький і худенький, а я, свиня, сиджу і пишу це, замість того, щоб бігати).

Влад

Калитвинцев належить «Динамо», він вихованець клубу, син великого гравця і хорошого тренера – Юрія Калитвинцева. «Карандаш» не із тих дітей, про яких кажуть «Природа відпочила на дитині генія». Влад дуже працьовитий і талановитий півзахисник. А ще впевнений в собі – не просто ж так був капітаном збірної на Кубку Співдружності. Коли Влад грав у «Словані», то мав регулярну практику, зараз же переведений у молодіжну команду «Динамо», де чекає на то, що Олег Блохін буде загравати його за першу команду. Або піде з клубу. Бо сам так хоче. Калитвинцев шукає де краще. Ще і прагматичний. А, можливо, йде з клубу, бо його колишня дівчина проміняла його на Максима Коваля?

Олександр Караваєв – ФК «Севастополь». 21 рік. 02.06.92. 174 см, 72 кг.

Саша

Вихованець дніпропетровської школи у свій час пройшов юніорку «Дніпра», і в 2011 році пішов з команди. Чи то перспектив не бачив, чи ще якісь фактори, але, опинившись в першоліговому «Севастополі», вийшов з командою в Прем’єр-Лігу і залишився в ній (як – всі знають). Зараз, звісно, ситуація хитка, і втрачати Караваєва як гравця з українським паспортом особисто мені не хочеться. Караваєв знаходиться в основному складі молодіжки, яскравий представник своєї школи, дуже працьовитий, він багато ігор у «Севастополі» витягував саме на тому, що викладався на всі 100%, а не талантом. Навіть була думка, що якийсь великий клуб його викупить, але нічого. Поки нічого. В кінці сезону подивимося.

Руслан Бабенко – ФК «Дніпро». 21 рік. 08.07.92. 170 см, 65 кг (і цей мініатюрна лялька *сказала я, плачучи і жуючи шоколадку*). І Андрій Близниченко – ФК «Дніпро». 19 років. 24.07.94. 177 см, 70 кг.

Руслан

Андрей

Чому об’єднання. По-перше, обидва грають за одну молодіжну «Дніпра», обидва могли в цьому році опинитися в «Карпатах». Обидва – претенденти на першу команду дніпропетровського клубу, а Близниченко взагалі готується встрибнути в неї, якщо літом Коноплянку викуплять якісь умовні арабські шейхи або друзі Коломойського. Обидва – сильні гравці. Близниченко вражає швидкість, хіба не так? От тільки трохи не вистачає йому гальма, може розігнатися, а зупинитися не дуже. Бабенко – дуже технічний, за рахунок своїх фізичних даних, пронирливий, і так само швидкий. Але де в чому вони програють конкуренцію в збірній, Близниченко взагалі розривають між молодіжкою і 19-річними. Але якщо дадуть шанс йому в «Дніпрі» влітку, а не купуватимуть легіонера, то хтось скоро притисне Коноплянку в національній збірній, і навіть Болбат не зробить нічого. Але про Сірьожу пізніше.

Віталій Буяльський – ФК «Говерла». 21 рік. 06.01.93 (Апокаліпсис скоро, це друге пришестя Христа). 176 см, 68 кг.

Виталик

Вихованець «Динамо Київ», і, як показує оренда в «Говерлі», досить хороший гравець. В першу чергу – працьовитий. Звісно, талановитий, якщо його тримає на прицілу перша команда столичного клубу.  Але зараз його гра не дуже надихає, бо Сергій Ковалець сам сказав, що Віталій може грати ще краще (http://ua.tribuna.com/football/1010216831.html).

Сам хлопець прагматично оцінює свої перспективи і у першу команду «Динамо» поки не прагне. Точніше прагне, але не так, щоб #прямосейчас, а коли прийде час, і його рівень буде придатним для гри в київському клубі.

Руслан Малиновський – ФК «Заря». 20 років. 04.05.93. 181 см, 79 кг.

Руслан

Вихованець академії «Шахтаря» зараз загублений у «Зорі». Та і в аренді у «Севастополі» у хлопця не складалося,  спочатку він грав у другій команді, у Другій Лізі, а потім за молодіжний склад. Зараз не грає і в «Зорі», але ще «привабливо» виглядає для тренера молодіжки. Хоча, якщо і порахувати скільки не заграних у своїх клубах гравців грає за молодіжну збірну – звідки в неї така гра. Але зрозуміло одне: всім потрібна практика (якщо розглядати футбол з спортивно-людської сторони).

Олександр Нойок – ФК «Металіст». 21 рік. 15.05.92. 174 см, 62 кг.

Саша

Мабуть, один із самих відомих гравців молодіжки, бо Нойок – вихованець «Шахтаря» - пішов з клубу в «Металіст», бо не хотів петляти по орендам, а в першу команду не думав що пройде. Тепер сидить на лавці в Харкові. Зате в першій команді. Хоча, з таким відтоком гравців і такими проблемами, гадаю що Нойоку мусять дати шанс, але не дають.

Чудовий опорник, має лідерські якості – чим вам не другий Руслан Ротань.  Капітан молодіжки (ну чесно, Калитвинцев не має такої капітанської влади на полі як Нойок), і просто хороший хлопець. Але якби не його скандальній відхід з «Шахтаря». Там було багато чого незрозумілого, і «У меня нет перспектив в первой команде» - чесно, виглядало як відмазка. Саме зі сторони Нойока. Він це якось так невпевнено говорив. Потім взагалі мовчав. Але свій вибір він зробив. Сподіваюся, йому дадуть шанс.

Андрій Тотовицький – ФК «Іллічівець». 21 рік. 20.01.93. 187 см, 77 кг.

Андрей

Вихованець, звісно, донецького «Шахтаря», в своєму першому сезоні за «Іллічівець» стрибає між молодіжкою і основною командами Маріуполя. З однієї сторони може це і добре – постійна практика, з другої рівень молодіжних команд Тотовицький переріс. Йому треба грати в Прем’єр-Лізі і розривати контракт з “Шахтарем». Виступаючи на двох позиціях одразу – нападник і під нападником, андрій має прекрасні перспективи, але не обов’язково в великому клубі. Знаючи, що шансів там не дають ні на грам, краще вже перейти в умовні «Карпати».

В наступній серії: бомбардування Європи.

Автор

Комментарии

  • По дате
  • Лучшие
  • Актуальные
  • Друзья