Чи є у нас майбутнє? Частина 2

Подивіться це відео, і порахуйте кількість гравців, які хоч раз викликалися до національної збірної.

Півзахист збірної насичений прекрасними гравцями – вихованцями своїх академії, якими ми могли б пишатися. Саме тут зібрані вже відомі вболівальникам гравці (Калитвинцев, Близниченко, Нойок, Тотовицький), яких фанати вже бачили в УПЛ (той же Тотовицький, Караваєв, Буяльський).  Разом з воротарями за 23 роки свого футболу академії навчилися виховувати і півзахисників. І не по радянській манері. Швидкі, креативні, молоді, цікаві, хороші хлопчики, у яких є майбутнє. Але до тренерів не докричатися, щоб вони дали хоч комусь шанс. Але про це – далі.

І почну я свою оповідку про Владислава Калитвинцева (а ви сумнівалися) – «Динамо Київ». 21 рік. 04.01.93. 178 см, 66 кг .

Калитвинцев належить «Динамо», він вихованець клубу, син великого гравця і хорошого тренера – Юрія Калитвинцева. «Карандаш» не із тих дітей, про яких кажуть «Природа відпочила на дитині генія». Влад дуже працьовитий і талановитий півзахисник. А ще впевнений в собі – не просто ж так був капітаном збірної на Кубку Співдружності. Коли Влад грав у «Словані», то мав регулярну практику, зараз же переведений у молодіжну команду «Динамо», де чекає на то, що Олег Блохін буде загравати його за першу команду. Або піде з клубу. Бо сам так хоче. Калитвинцев шукає де краще. Ще і прагматичний. А, можливо, йде з клубу, бо його колишня дівчина проміняла його на Максима Коваля?

Олександр Караваєв – ФК «Севастополь». 21 рік. 02.06.92. 174 см, 72 кг.

Вихованець дніпропетровської школи у свій час пройшов юніорку «Дніпра», і в 2011 році пішов з команди. Чи то перспектив не бачив, чи ще якісь фактори, але, опинившись в першоліговому «Севастополі», вийшов з командою в Прем’єр-Лігу і залишився в ній (як – всі знають). Зараз, звісно, ситуація хитка, і втрачати Караваєва як гравця з українським паспортом особисто мені не хочеться. Караваєв знаходиться в основному складі молодіжки, яскравий представник своєї школи, дуже працьовитий, він багато ігор у «Севастополі» витягував саме на тому, що викладався на всі 100%, а не талантом. Навіть була думка, що якийсь великий клуб його викупить, але нічого. Поки нічого. В кінці сезону подивимося.

Руслан Бабенко – ФК «Дніпро». 21 рік. 08.07.92. 170 см, 65 кг . І Андрій Близниченко – ФК «Дніпро». 19 років. 24.07.94. 177 см, 70 кг.

Чому об’єднання. По-перше, обидва грають за одну молодіжну «Дніпра», обидва могли в цьому році опинитися в «Карпатах». Обидва – претенденти на першу команду дніпропетровського клубу, а Близниченко взагалі готується встрибнути в неї, якщо літом Коноплянку викуплять якісь умовні арабські шейхи або друзі Коломойського. Обидва – сильні гравці. Близниченко вражає швидкість, хіба не так? От тільки трохи не вистачає йому гальма, може розігнатися, а зупинитися не дуже. Бабенко – дуже технічний, за рахунок своїх фізичних даних, пронирливий, і так само швидкий. Але де в чому вони програють конкуренцію в збірній, Близниченко взагалі розривають між молодіжкою і 19-річними. Але якщо дадуть шанс йому в «Дніпрі» влітку, а не купуватимуть легіонера, то хтось скоро притисне Коноплянку в національній збірній, і навіть Болбат не зробить нічого. Але про Сірьожу пізніше.

Віталій Буяльський – ФК «Говерла». 21 рік. 06.01.93 . 176 см, 68 кг.

Вихованець «Динамо Київ», і, як показує оренда в «Говерлі», досить хороший гравець. В першу чергу – працьовитий. Звісно, талановитий, якщо його тримає на прицілу перша команда столичного клубу.  Але зараз його гра не дуже надихає, бо Сергій Ковалець сам сказав, що Віталій може грати ще краще ().

Сам хлопець прагматично оцінює свої перспективи і у першу команду «Динамо» поки не прагне. Точніше прагне, але не так, щоб #прямосейчас, а коли прийде час, і його рівень буде придатним для гри в київському клубі.

Руслан Малиновський – ФК «Заря». 20 років. 04.05.93. 181 см, 79 кг.

Вихованець академії «Шахтаря» зараз загублений у «Зорі». Та і в аренді у «Севастополі» у хлопця не складалося,  спочатку він грав у другій команді, у Другій Лізі, а потім за молодіжний склад. Зараз не грає і в «Зорі», але ще «привабливо» виглядає для тренера молодіжки. Хоча, якщо і порахувати скільки не заграних у своїх клубах гравців грає за молодіжну збірну – звідки в неї така гра. Але зрозуміло одне: всім потрібна практика (якщо розглядати футбол з спортивно-людської сторони).

Олександр Нойок – ФК «Металіст». 21 рік. 15.05.92. 174 см, 62 кг.

Мабуть, один із самих відомих гравців молодіжки, бо Нойок – вихованець «Шахтаря» - пішов з клубу в «Металіст», бо не хотів петляти по орендам, а в першу команду не думав що пройде. Тепер сидить на лавці в Харкові. Зате в першій команді. Хоча, з таким відтоком гравців і такими проблемами, гадаю що Нойоку мусять дати шанс, але не дають.

Чудовий опорник, має лідерські якості – чим вам не другий Руслан Ротань.  Капітан молодіжки (ну чесно, Калитвинцев не має такої капітанської влади на полі як Нойок), і просто хороший хлопець. Але якби не його скандальній відхід з «Шахтаря». Там було багато чого незрозумілого, і «У меня нет перспектив в первой команде» - чесно, виглядало як відмазка. Саме зі сторони Нойока. Він це якось так невпевнено говорив. Потім взагалі мовчав. Але свій вибір він зробив. Сподіваюся, йому дадуть шанс.

Андрій Тотовицький – ФК «Іллічівець». 21 рік. 20.01.93. 187 см, 77 кг.

Вихованець, звісно, донецького «Шахтаря», в своєму першому сезоні за «Іллічівець» стрибає між молодіжкою і основною командами Маріуполя. З однієї сторони може це і добре – постійна практика, з другої рівень молодіжних команд Тотовицький переріс. Йому треба грати в Прем’єр-Лізі і розривати контракт з “Шахтарем». Виступаючи на двох позиціях одразу – нападник і під нападником, андрій має прекрасні перспективи, але не обов’язково в великому клубі. Знаючи, що шансів там не дають ні на грам, краще вже перейти в умовні «Карпати».

В наступній серії: бомбардування Європи.