Чому іноземний тренер не допоможе «Динамо»

Але не поспішайте кидати каміння.

АвторSpinosa
21 июля 2020, 11:59
4
Чому іноземний тренер не допоможе «Динамо»

Але не поспішайте кидати каміння.

Цирк братів Суркісів знову демонструє видовищний атракціон – гру «Відгадай нового тренера «Динамо». Скрипник, Ребров, Калитвинцев, Мороз, Сьомін – тремтливими пальцями перебираємо пелюстки уявної ромашки. І леліємо надію на те, що це – не відома з дитинства квітка з вітчизняних полів, а голандський тюльпан чи іспанська троянда.

У мозку українських вболівальників вже вкорінилася презумпція – будь-який колишній гравець «Динамо» на тренерській лаві стане вироком, тоді як іноземець або бодай людина не з системи клубу зніме родове прокляття.

Пересічного фаната зрозуміти можна. По-перше, власники «Динамо» зробили все можливе, щоб сформувати таке ставлення, запустивши магічне коло «динамівських сердець. По-друге, не може не дошкуляти приклад успішного сина маминої подруги. Там довірилися іноземному тренеру ще майже двадцять років тому і тепер не шкодують.

Але те, що закордонний спеціаліст врятує київський клуб – це не аксіома, як багатьом здається, а лише теорема, яку ще треба довести.

...Колись в історії «Шахтаря» був такий епізод. На початку 2000-х той самий син маминої подруги, про якого йшлося двома абзацами вище, хотів затягнути в Донецьк німецього тренера Крістофа Даума. Перехід зірвали місцеві реалії. Річ у тому, що з Даумом на перемовини приїхала його дружина і поки водій віз їх з чоловіком у штаб-квартиру Ріната Ахметова вона подумки хрестилася, підскакуючи разом з автівкою на чисельних вибоїнах і з жахом споглядаючи околиці депресивного пострадянського міста. Годі й казати, що Даум відмовився від Донецька, віддавши перевагу Відню. А тренером «Шахтаря» став менш вибагливий Невіо Скала, який не нехтував і «Нивою».

Хоч для «Шахтаря» все в результаті склалося добре, але Рінат Ахметов вивчив важливий урок. Одних лише грошей і амбіцій клубу замало, щоб заманити в Донецьк кваліфікованого іноземного фахівця.

У наступній десятирічці в Донецьку з’явиться елегантний стадіон, у місті була відкрита англомовна школа, у якій зокрема навчатимуться діти іноземних футболістів (донецькі вболівальники, вибачте, що я зараз про наболіле). Але це лише вишенька на торті, головне – у 2004-му році Ахметов зрозумів, що так далі жити не можна і почав переводити клуб на західні рейки.

Якщо вже продовжувати ряд флористичних метафор, то мораль цієї історії така – можна хотіти вирощувати в Україні, скажімо, манго, але без відповідного середовища – кліматичних умов, добрив і агрономів, які знаються на цій рослині, зробити це буде неможливо. Так само і з іноземним тренером – функціонувати і давати результат в клубі з абсолютно чужою і, можливо, навіть ворожою корпоративною культурою неймовірно важко.

У «Динамо» такому спеціалісту, ймовірно, доведеться працювати за чорну зарплату, пліч-о-пліч з такими футбольними менеджерами (довго думав, брати це слово в лапки чи ні) як Резо Чохонелідзе, Олександр Чубаров і Олексій Семененко і під керівництвом президента, який ліпше жонглює м’ячем, ніж проводить трансфери. Ви ще вірите в ефективного футбольного тренера на чолі «Динамо»?

Якщо так, то подивіться на давнього антагоніста «Динамо» – московський «Спартак». Скала, Лаудруп, Емері, Якін, Карера, Тедеско. Результат дав один Карера. Але система його одразу відкинула, так само як іноземного менеджера Томаса Цорна.

З «серцями» теж не все так однознчно. Візьмімо хоча б «Барселону»: з якими тренерами клуб досягав найбільших успіхів? З Кройфом і Гвардіолою. Тепер черга ставити запитання фанатам «бланкос». Чи поганим тренером для «Реала» був Вісенте Дель Боске? А Зінедін Зідан? Чи варто казати, чиїми «серцями» є всі перелічені футболісти і тренери?

Не поспішайте кидати в мене каміння, бо я не є ані проивником запрошення іноземного тренера в «Динамо», ані сторонником чергової пересадки «серця» динамівському організмі. Я лише хочу сказати, що – цей пост не проплачений компанією Danon! – не всі іноземні тренери однаково корисні, так само як і не всі тренери-вихованці клубу однозначно погані. На кожного «чужого» Валерія Газзаєва припадає свій Сергій Ребров, не кажучи вже про Валерія Лобановського, а на кожного свого Олексія Михайличенка – чужий Юрій Сьомін першого приходу.

З чим точно не можна сперечатися так це з тим, що «Динамо» не може собі дозволити взяти іноземного спеціаліста без готовності підлаштовуватися «під нього». На всіх шаблях – починаючи з президента клубу і закінчуючи прибиральницею. Так само виходом для клубу може бути запрошення квазі-іноземця: людини, яка добре знається на українському і динаміському футбольному болоті і пнями під ним, але за своєю візією і методами роботи вже є футбольним «іноземцем».

Якщо ти не можеш дозволити собі німецький BMW, а їхати треба, то зроблений в Черкасах Hyundai, мабуть, буде ліпший за радянський «жигуль».

А імена для цих метафор можете самі підставити.

Другие посты блога