7 бізнесменів, яких хотілося б бачити власниками українських клубів

Обережно, дуже суб’єктивний пост!

Ймовірний продаж "Карпат" Олександру Герезі засмутив не тільки таких принципових вболівальників як Сергій Болотніков, але й декого з тих, хто їздить за дюбелями та плінтусами в "Епіцентр", а не в Leroy Merlin. Дядько, звісно, — грошовитий, але як же с..ти на одному полі вболівати на одному стадіоні з колишнім регіоналом, що голосував за диктаторські закони?

Мене ж ця подія наштовхнула на ідею "підшукати" для деяких клубів української прем'єр-ліги власників, за яких, навпаки, не буде соромно. Спортивні блогери часто фантазують про нову форму, емблему чи кандидатури тренера, то чому не порозмірковувати про оптимального інвестора?

Наші фани завчили такі мантри: 1) "на українському футболі не заробиш"; 2) "клуб — забавка для олігарха"; 3) "без купи грошей нічого не зробиш". Тому їм важко уявити якогось іншого власника команди окрім феодала, який фінансує місцеву команду задля розваги, задовольняючи свої амбіції чи задобрюючи місцевий електорат.

Можливо новий власник "Карпат" Олександр Герега.

Але навіть в українському футбольному болоті, буває, розквітають лілії. "Шахтар" навчився продавати гравців за семизначні доларові суми. “Карпати" інколи вигравали гроші у футбол. І навіть "Динамо" досі якось жевріє попри всі зусилля Ігоря Суркіса, окуповуючи себе, якщо вірити тому-таки Болотнікову.

Озброївшись гіпотезою, що не все так погано, я спробував віднайти українських підприємиців, які побудували успішний бізнес завдяки своїм мізкам, а не користуючись адмінресурсом. І могли б витиснути максимум навіть з умовної кам'янської "Сталі". Звісно, це однаково — “утопія", бо навряд чи хтось з таких бізнесменів захоче вішати собі на шию тягар у вигляді футбольного клубу. Але фантастика — один з визнаних жанрів літератури і має право на життя.

Завдання виявилось дуже складним, бо відсіяти "ідеальних" підприємців у пострадянській корупційній країні із спотвореними судами, репресивною податковою та доведеною до маразму бюрократією — фактично неможливо. Кожен має свої "скелети в шафі", успадковані від 90-х, тому критерії відбору були м'якими, інакше я б просто не запропонував жодного кандидата. Обираючи власника для клубу, я намагався дотримуватися хоча б трьох параметрів:

1. Ним повинен бути не олігарх, тобто не той, хто володіє великим капіталом, фінансує політичні партії і користується захистом влади. Нехай репутація такої людини не буде бездоганною, але вона має бути максимально не схожою на той типаж, який ми звикли бачити в нашому футболі.

2. Бажано, щоб такий підприємець діяв у конкурентних галузях, позбавлених монополій та олігополій.

3. Його бізнес має бути ефективним і навіть еталонним за українськими мірками. Перевагою я також вважав високі стандарти в компанії, розміщення акцій на західних біржах, затребуваність її товарів за кордоном, хорошу репутацію серед конкурентів тощо.

Таким чином мені вдалося прилаштувати в надійні руки сім клубів нашої прем’єр-ліги: “Чорноморець”, ”Карпати”, “Олімпік”, “Ворсклу”, “Зорю”, “Динамо” та “Шахтар”. Чому не більше? Тому що знайти прогресивного бізнесмена, який би мав стосунок до Олександрії, Маріуполя, Чернігова і т. п. — сізіфова праця. А притягнути за вуха підприємців з інших регіонів і обгрунтувати, нащо їм ці клуби - це абсолютна фантастика навіть за мірками мого утопічного матеріалу.

Отже зустрічайте!

"Чорноморець" (Одеса).

Власник: Леонід Клімов.

Власник, якого хотілося б бачити: Андрій Ставніцер.

Оцінка статків нового власника: немає даних.

У ділових колах Леоніда Клімова пам'ятають передусім завдяки Імексбанку, якому ледве вдалося уникнути банкрутства в 2009-му році. Проіснувавши ще шість років, ця кредитна установа знову була визнана неплатоспроможною, і Національний банк наказав її ліквідувати, звинувативши акціонера в намаганні уникнути відповідальності, "використовуючи в тому числі недосконалість судової системи країни".

Тридцятип’ятирічний одесит Андрій Ставніцер бізнес — морський порт ТІС — успадкував від батька. За чверть століття компанія, створена з нуля, стала провідним приватним портом країни. Серед її досягнень — будівництво зернового термінала в Южному разом з американською Cargill, однією з найбільших непублічних компаній світу. Партнери витратять на цей проект $150 мільйонів.

Андрій Ставніцер

“Карпати" (Львів).

Власники: Петро Димінський, Ігор Коломойський.

Власник, якого хотілося б бачити: Тарас Кіцмей.

Оцінка статків нового власника: немає даних.

Львів — українська столиця середнього та дрібного бізнесу, тому "Карпатам" було найлегше підібрати "правильного" власника. Нащо міняти екс-регіонала Димінського на його  версію, якщо в місті є такі підприємці, як Тарас Кіцмей, засновник IT-компанії SoftServe? Зараз це одна з найбільших фірм-розробників програмного забезпечення в Центральній та Східній Європі зі штаб-квартирами у Львові та Остіні (Техас, США). П'ять тисяч айтішників, які працюють на Кіцмея, заробляють гроші своїми мізками, і враховуючи, що серед клієнтів SoftServeє IBM, Cisco, Panasonic, вміють це робити добре. До речі, сам Кіцмей якось казав, що в дитинстві мріяв стати футбольною зіркою. Що ж, не вдалося, але стати найліпшим футбольним менеджером бодай в Україні ще цілком можливо.

Тарас Кіцмей

“Олімпік” (Донецьк).

Власник: Владислав Гельзін.

Власник, якого хотілося б бачити: Василь Микулин.

Оцінка статків нового власника: немає даних.

Донецьким любителям футболу Василь Микулин відомий передусім як власник ресторану “Юзівська пивоварня”. До 2014-го року він також був одним з основних українських рантьє. Війна переплутала йому всі карти, і Микулин, так само як і “Олімпік” змушений був перебратися до Києва. У столиці в Микулина та його бізнесу відкрилося друге дихання - він започаткував виробництво крафтового пива під маркою Varvar. Схоже, продукт киянам до вподоби і Микулин вже планує відкриття чотирьох-п’яти Varvar-барів у Києві та обласних центрах. Вигнанці з Батьківщини Микулин та “Олімпік” так само підходять один одному, як пиво та футбол. Хоча у разі їхнього альянсу, клубу, ймовірно, довелося б оптимізовувати видатки, адже основне джерело доходів Микулина — донецька нерухомість — знаходиться на окупованій території. Але, може, це хороший стимул заробляти на перепродажі футболістів, а не в букмекерських конторах?

Василь Микулин

“Ворскла” (Полтава).

Власник: Костянтин Жеваго.

Власник, якого хотілося б бачити: Віктор Іванчик.

Оцінка статків нового власника (версія “Фокуса”): $98 млн.

"Ворскла” дійшла до краю, і спонсором цієї тривалої "подорожі" є почесний президент клубу Костянтин Жеваго. Можливо, Віктор Іванчик, власник однієї з найбільших вітчизняних аграрних компаній “Астарта”, впорався б з футбольним господарством ліпше. Іванчик, що народився на Полтавщині, знає, як витискати максимум із малоприбуткових бізнесів. Скупивши в 90-і цукрові заводи, які тоді мало хто вважав перспективними, він зумів на їхній основі побудувати успішну аграрну компанію. З прозорістю бізнесу в нього теж все гаразд, адже акції “Астарти” обертаються на Варшавській фондовій біржі, тобто частково належать вимогливим іноземним інвесторам. Іванчик має ще одну перевагу над Жеваго, який змінив шість фракцій у парламенті, — він принципово не лізе в політику. 

Віктор Іванчик

“Зоря” (Луганськ).

Власник: Євген Геллер.

Власники, яких хотілося б бачити: В’ячеслав Клімов, Володимир Поперешнюк.

Оцінка статків нових власників: немає даних.

Знайти для команди (поки що) Юрій Вернидуба “правильного” власника з луганською пропискою або бодай корінням виявилося непосильним для мене завданням. Вилучати яскраву команду зі списку тільки на цій підставі не хотілося, тому довелося креативити. І тут мені спало на думку, що кочове життя, яке веде “Зоря” (Київ, Запоріжжя, Одеса, Львів), нагадує бізнес “Нової пошти”. Гадаю, що і самі вболівальники команди були б не проти, щоб колишнього члена Партії Регіонів (і тут вони!) Євгена Геллера у ролі власників змінили В’ячеслав Клімов та Володимир Поперешнюк, які ще в 2001-му році створили компанію, яку сьогодні знають по всій Україні. Цей бізнес останні сім років додає 30%-50% щорічно, стверджують його власники. У 2016-му році “Нова пошта” з виручкою 5,6 мільярда гривень увійшла в рейтинг топ-5000 європейськихкомпаній,що найшвидше зростають, за версією Inc. Ще одним доказом успішності цього бізнесу може бути нещодавня атака податкової.  

В'ячеслав Клімов та Володимир Поперешнюк

“Динамо” (Київ).

Власники: Григорій та Ігор Суркіси.

Власник, якого хотілося б бачити:Томаш Фіала.

Оцінка статків нового власника (версія “Фокуса”): $138 млн.

Зізнаюся, була велика спокуса “продати” найтитулованіший український клуб братам Кличкам (хейтерам приготуватися!). Звісно, ліпше вже — самому Флойду Мейвезеру, скажете ви, але той, підозрюю, все таки віддасть перевагу “Ньюкаслу”. З усіх боків Клички і “Динамо” — хороше поєднання. По-перше, Віталій неодноразово заявляв, що вболіває за киян. По-друге, Володимир обирає подальший шлях після закінчення кар’єри і, цілком, можливо, це буде бізнес. Чималий зароблений власними руками капітал для цього є. По-третє, кияни легко вирішать питання землевідводу для будівництва нового стадіону (жарт!). Але ми домовились не змішувати спорт з політикою, та й від прізвища Фірташ, яке тінню нависає над політичною кар’єрою Віталія Кличка, нікуди не подінишся.

Тому я обрав іншу кандидатуру — чеського підприємця Томаша Фіалу, який зумів побудувати в Україні успішний інвестиційний бізнес під брендом Dragon Capital. Якщо Ігор Суркіс, як менеджер, асоціюється з марнотратством та неефективністю, то Фіала, навпаки, — з обережністю та максимальним прагматизмом. Ці властивості допомогли йому пройти фінансову кризу 2008-го року із значно меншими втратами, ніж у головних конкурентів. Фіала дуже не любить тринькати гроші і неефективних підлеглих — саме такого підходу потребує столичний клуб після двох десятків років неефективного керівництва “динамівськими серцями”. Фіала цікавиться футболом і, буває, інвестує в непрофільні активи. Зокрема йому належить щотижневик “Новое время”.

Томаш Фіала

“Шахтар” (Донецьк).

Власник: Ринат Ахметов.

Власники, яких хотілося б бачити: Олексій Шевченко, Максим Литвин, Дмитро Лідер.

Оцінка статків у 2017-му році: немає данних.

Підшукати нового власника для найліпшої зараз української команди так само важко, як "Шахтарю" виграти Лігу Чемпіонів. З одного боку з точки зору футбольного бізнесу та корпоративного управління донецький клуб поки що є еталоном в Україні. Гірники добряче заробляють на перепродажі гравців, їхня скаутська служба досі працювала як першокласний швейцарський годинник, а клуб - чи не єдиний в країні, що намагається займатися футбольним маркетингом. Ринат Ахметов безсумнівно є класичним олігархом (Ротердам+ привіт!) і заносити його в список я не можу хоча б за першим критерієм, але “Шахтар” при ньому — дійсно, схожий на солідний європейський клуб. Тому спокуса залишити все як є в “Шахтарі” була великою. З іншого боку — я сам встановив правила і робити винятки не можна для жодного клубу, щоб там не казав Ігор Суркіс.

Знайти співставного за можливостями з Ахметовим бізнесмена нової хвилі в Україні — це mission impossible. Тому я припустив, що “Шахтар” вже вийшов на самоокупність (останні трансферні успіхи гірників дають підстави так вважати) і великі фінансові вливання йому вже не потрібні. Достатньо сполучити найінноваційніший український футбольний клуб з найінноваційнішим вітчизняним бізнесом.

Тому в пару до “Шахтаря” я поставив засновників українського IT-стартапу Grammarly Олексія Шевченка, Максима Литвина та Дмитра Лідера. У 2009-му році ці хлопці випустили на ринок онлайн-сервіс перевірки правопису і граматики англійскою мовою, бізнес вийшов на прибутковість вже в перший рік роботи. У минулому році Grammarly вдалося залучити $110 мільйонів капіталовкладень, інвесторами залюбки стали успіші фонди Кремнієвої долини. Grammarly — один з найбільш бажаних роботодавців для вітчизняних атйішників, компанія конкурує за працівників з такими гігантами, як Apple та Google, маючи офісі в Нью-Йорку та Сан-Франциско. Вловлюєте схожість?

Виглядає це поєднання абсолютно фантастично, зате красиво. Зрештою, — це моя утопія, я так бачу!

Засновники Grammarly

 P.S. Вболівальники клубів, перечислених у статті, будь ласка, пишіть свої думки з приводу запропонованих власників. Дуже цікаво почути вашу думку.