Вільям Фулк - воротар-легенда старої Англії, або як зайва вага допомагає у футболі

Вілям Генрі Фулк

20 лютого 2017 року скромний  клуб «Саттон Юнайтед», який грав тоді в 5 англійській лізі, вийшов на матч 1\8 фіналу кубку Англії проти легендарного «Арсеналу».

«Саттон» прогнозовано програв з рахунком 0-2 і був задоволений вже самим фактом гри з "канонірами".

Все було б нічого, як би не один персонаж.

45-річний  запасний воротар «Саттон Юнайтед» мав «нефутбольні» габарити, важив за 100 кілограм і був відомий (у вузьких кругах) як «пожирач їжі» перед матчами.

Звали цього футбольного фріка Вейн Шоу, і, на відміну від свого клубу, цей матч він точно виграв.

Вейн Шоу

Хто зна, чи Шоу дійсно складно було утриматись, чи (що більш вірогідно) це була гра на публіку, але в той час, як його «Саттон» програвав «Арсеналу» об’єктиви виловили Вейна, який безтурботно їв пиріжок на лаві для запасних.

Потім виявилось, що деякі букмекерські контори приймали ставки на те, чи буде Шоу їсти під час матчу, і сам Вейн зізнався, що таким чином він хотів допомогти друзям трошки підзаробити – одним словом Вейн Шоу за один матч перетворився з просто запасного воротаря-товстуна нікому невідомого клубу на головного футбольного фріка британських островів.

Та пам’ять людська коротка, і ніхто не згадав, що більш ніж за сто років до цього Англія вже мала свого воротаря-товстуна, який так само любив грати на публіку.

Але, на відміну від Шоу, той товстунець став легендою англійського футболу, зігравши більше 10 сезонів за «Шеффілд Юнайтед», «Челсі» і «Бредфорд Сіті», а також випадково започаткував одне, доволі важливе для сучасного футболу явище.

Звали цього товстуна Вільям Генрі Фулк (або ж Фолк) і розміри його були воістину не дуже футбольні.

Зріст цей чолов’яга мав під два метри (1, 93 см) і важив в різні часи від 120 до 150 кг. Непогано, правда ж?

Народився Фулк у 1874 р., коли спортивна гра під назвою «футбол» робила перші несміливі кроки по завоюванню планети.

Вільям починав класичну кар’єру британського пролетарія – працював собі у шахті, бігав за місцеву футбольну команду, іноді грав у крікет, і навіть не підозрював, що його чекає велике футбольне майбутнє.

1894 р. став переломним у житті тоді ще не дуже гладкого («всього» 96 кг) Вільяма Фулка.

Його запримітили у клубі «Шеффілд Юнайтед» і запросили «охороняти ворота»

Під час одного з матчів у 1901 році

Вільям Фулк швидко став № 1 в Шеффілді, показавши, що габарити – це ніяка не перепона, а навпаки, великий плюс для воротаря. Він з легкістю брав пенальті, чудово грав на лінії і просто лякав форвардів своїми виходами з воріт. А ти спробуй зберегти спокій, коли на тебе летить 100 кілограм воротарської маси!

За допомогою «Великого Віллі» «Шеффілд Юнайтед» взяв 1 місце у чемпіонаті Англії сезону 1897\98 і виграв два Кубка Англії – у 1899 і 1902 роках.

Разом з успіхами «Шеффілду» росла і популярність Фулка. З просто гарного воротаря-здорованя він перетворився на легендарного голкіпера, який грав не тільки ефективно, а й ефектно.

Вільяма Фулка можна побачити на останніх 20 секундах відео з матчу "Шеффілд Юнайтед" - "Беррі"

«Великого Віллі» можна назвати першим гравцем-шоуменом того часу.

І хоча більшість його «геройств» (як то ламання перекладин, переслідування судді або заламування форвардів суперника) є фольклорними, явно гіперболізованими історіями, але те що він вмів потішити публіку і часто потрапляв на шпальти газет – це сумніву не підлягає.

Загалом за «Шеффілд Юнайтед» Фулк провів 299 матчів, відігравши повноцінних 11 сезонів.

27 березня 1897 р. Вільям Фулк провів свій перший і єдиний матч за збірну Англії – проти Вельсу.

Англійці перемогли 4-0, Фулк відіграв наче непогано, але більше його у збірну не звали – воротарів тоді у Англії вистачало.

Сезон 1904\1905 рр. став для воротаря останнім у футболці Шеффілда.

Вільям Фулкс - гравець "Шеффілд Юнайтед"

У вересні 1905 р. був створений новий клуб – «Челсі», і Фулк за пристойні на той час 50 фунтів відправився в Лондон.

В «Челсі» Віллі одразу ж отримав статус головної зірки і капітана команди.

І хоча на той час його вага вже досягла 150 кг і йому було доволі складно (а то й просто неможливо) брати «нижні» м’ячі, його авторитет не підлягав сумнівам.

В Лондоні логічно розрахували, що з зіркового воротаря може бути не тільки ігровий, а й фінансовий та іміджевий зиск. На «воротаря-товстунця» приходили подивитись навіть ті, хто особливо не вболівав за Челсі або навіть не вважав себе фанатом футболу.

Якось менеджер «Челсі» Джон Робертсон спробував додати до чергового матчу трошки ефектності. Він вирішив акцентувати увагу на епічних розмірах свого голкіпера,  тому приставив до воріт двох маленьких підлітків.

Звісно на їх фоні «Великий Віллі» виглядав просто монстром, але мова не про це. Саме ці двоє хлопчиків почнуть подавати Вільяму м’ячі, щоб той швидше розпочинав гру ударом від воріт.

Раніше пошуком м’яча займався воротар, іноді ці пошуки могли тривати ледь не вічність (особливо якщо команда воротаря перемагала).

Тепер же процес вводу м’яча пришвидшився і саме ці двоє хлопців, яких планували використати в «розважальних цілях», стали першими болл-боями, без яких складно сьогодні уявити проведення футбольного матчу.

"Великий Віллі" - гравець "Челсі"

Але за «Челсі» Вільям провів лише 1 сезон. Його фізична форма потроху наближалась до дуже поганої, і він пропускав все більше м’ячів.

Після «Челсі» він провів ще 22 матчі за скромний «Бредфорд Сіті», а потім прикупив собі паб, де і працював разом з дружиною.

Помер «Великий Віллі» у 1916 р., коли йому було 42 роки. Офіційний медичний висновок – цироз печінки.

Очевидно, після закінчення кар’єри футболіста Вільям почав звертатись за допомогою до алкоголю і не зміг себе контролювати.

Така от історія однієї з перших великих (у всіх сенсах) зірок англійського футболу.

Історія, яка дає змогу зрозуміти, що у футболі, як і в житті, трагічне, героїчне і комічне завжди ходить поруч, а іноді-навіть дивним чином переплітається.