Блог Red Side Of Merseyside

Сталося: Ліверпуль виграв Кубок Англії

Біл Шенклі очолив Ліверпуль в грудні 1959, в сезоні 63/64 ЛФК вшосте завоював титул чемпіона країни, а наступного року, команда під керівництвом легендарного шотландця, вперше у власній історії виграла Кубок Англії, зігравши фінальну гру з Лідсом.

Саме The Peacocks по ходу турніру винесли двох затятих опонентів червоних, здолавши в четвертому раунді Евертон, а в півфіналі МЮ. Виходу Ліверпуля до фіналу передувало сім ігор:

- 3-й раунд: ВБА – Ліверпуль (1:2)

- 4-й раунд: Ліверпуль – Стокпорт Сіті (1:1; 0:2)

- 5-й раунд: Болтон – Ліверпуль (0:1)

- 6-й раунд: Лестер Сіті – Ліверпуль (0:0; 0:1)

- ½ фіналу: Ліверпуль – Челсі (2:0)

1 травня 1965 червоні повернулися на Wembley після поразки п’ятнадцятирічної давнини від столичного Арсеналу. Хоча представники обох команд отримали однакову кількість квитків, оглядачі відзначали, що склалося враження, ніби в перший день травня на стадіоні були лише скаузери. Вболівальники абсолютно доречно доповнили грізний Ліверпуль. З цього приводу, Шенклі зазначав: “Весь Ліверпуль ожив в 60-х роках, місто стало всесвітньо відомим завдяки The Beatles та іншим поп-колективам, разом з цим на всю планету гриміли і вболівальники Ліверпуля”. В період 1960-х років англійські фанати поступово вводять до вболівальницької культури виконання популярних та власних гімнів, котрі прийшли на зміну образливим вигукам та сухим аплодисментам.

                                                 _________________________________

 В 1960-х роках англійські фанати поступово вводять до навколофутбольної культури виконання популярних гімнів, котрі прийшли на зміну образливим вигукам та сухим аплодисментам

                                                    ______________________________

Скаузери стали флагманами процесу оновлення правил поведінки на стадіонах, і фінал 65-го був яскравим прикладом того. Ліверпульська біт-група Gerry & The Pacemakers, записавши в 1963 році повоєнний сингл “You’ll Never Walk Alone”, подарувала червоним не лише гімн, але більше – дух єднання гравців, клубу і вболівальників.

На фінальному поєдинку зібралося 100 тисяч глядачів, гру обслуговував рефері У. Клеменс з Бірмінгему. Стартовий склад Ліверпуля: Томі Лоуренс (G), Кріс Лоулер, Джері Бірн, Джеф Стронг, Рон Іейтс (С), Вілі Стівенсон, Іан Каллаган, Роджер Хант, Йон Сент-Джон, Томі Сміт, Пітер Томпсон. З них чотири шотландці інші англійці.  

вихід

                                    Біл Шенклі та Дон Реві виводять команди на гру

Гра на Wembley стала знаковою ще в одному плані, це був перший фінал найстарішого клубного турніру світу, в якому на полі з’явився темношкірий гравець. Ним став лівий вінгер Лідса південноафриканець Альберт Йоханесон.

                                                     __________________________

В грі Ліверпуль – Лідс на полі, вперше за історію фіналів Кубку Англії, з’явився темношкірий гравець – Альберт Йоханенсон

                                                        _________________________

Від початку гравці Лідсу (котрі до останнього туру боролися з МЮ за чемпіонство, зрештою обійнявши другу сходинку, за різницею забитих-пропущених голів) зробили ставку на оборону. В цій ситуації, по ходу матчу Біл Шенклі кілька разів давав вказівку підопічним перебудовувати гру з класичних 4-4-2 на 4-2-4, саме цей прийом, використовував шотландець в іграх проти замкнених опонентів, в чемпіонський рік.

                   старт

                                                            Рон Іейтс та Бобі Колінз

Основний час не визначив переможця, тому команди вийшли грати екстра-тайми. Вже на 93' Ліверпуль повів, зусиллями Роджера Ханта, проте через дев’ять хвилин півзахисник Лідса Вілі Бремнер, скориставшись травмою ЦЗ лівого захисника Джері Бірна (той провів більшу частину гри зі зламаною ключицею), зрівняв рахунок. Гол на 111' у виконанні шотландця Йона Сент-Джона після розрізного пасу Іана Каллагана забезпечив мерсисайдцям трофей, котрого очікували довгі сімдесят три роки!

місто

                                             Тріумфатори вїзджають в місто...

місто1

                                    ...де їх чествують десятки тисяч прихильників

Заряду енергії від здобуття трофею, команді Біла Шенклі вистачило, щоб через три дні вдома перемогти міланський Інтер в півфіналі Кубку європейських чемпіонів з рахунком 3:1, завдяки голам героїв фіналу-65 (Ханта, Каллагена та Сент-Джона). Проте, через тиждень червоні програли на Сан-Сіро 0:3, зупинившись за крок від ще одного фіналу.

Слова:

Біл Шенклі (тренер ЛФК, 1959 – 1974): журналіст запитав Біла: “Як Ви вважаєте, чому Лідс цього року зміг досягти такого успіху?”, на що отримав відповідь: “Зміг досягти?.. Друге місце в чемпіонаті, програний фінал…. Дев’яносто відсотків менеджерів англійської ліги щоночі моляться, щоб не зазнавати подібних невдач!”

Джері Бірн (лівий захисник ЛФК, 1957 – 1969): В першій половині гри я зіткнувся з форвардом Лідса Бобі Колінзом і зламав ключицю. Я навіть чув як тріснула кістка. Проте до кінця матчу ніхто про це не знав, бо не міг уявити, що покину поле під час фіналу Кубку Англії, я просто звісив руку в бік і продовжував грати так, ніби нічого не сталося.

____________________________________

Фото: lfchistory.netliverweb.org.uk

Автор

КОММЕНТАРИИ

Комментарии модерируются. Пишите корректно и дружелюбно.