Легіонерська Dream Team чемпіонату України. Головний тренер

У блозі «Думки від себе» опитування, що має визначити – чи є взагалі якась альтернатива Мірчі Луческу.

Ніколай Костов («Металург» Д, «Карпати», «Таврія», Болгарія)

Тренерську кар’єру розпочав 1996 року у клубі «Добруджа». Протягом 1999-2007 років працював головним тренером клубів першості Кіпру. Протягом сезону 2007-08 очолював вірменський клуб «Бананц». У квітні 2008 року Ніколая Костова було представлено у якості головного тренера донецького «Металурга». 13 листопада 2010 року подання у відставку було прийняте керівництвом клубу. 29 липня 2012 року прийняв львівські «Карпати», де працював до 2013 року. На початку січня 2014 став головним тренером сімферопольської «Таврії». У травні 2014 покинув сімферопольский клуб.

Невіо Скала («Шахтар», Італія)

У 1985 році 38-річний Скала увійшов до тренерського штабу «Віченци», а через два роки очолив виступаючу в Серії B «Реджіну». В 1989 році перемістився на тренерський місток «Парми». У 1997 році Невіо Скала вперше пробує свої сили на чолі неіталійської команди-дортмундської «Боруссії».  З 1998 року починається поступовий відхід Невіо Скали від тренерської діяльності. Два роки він нікого не тренує і займається підприємництвом, у 2000-му – відправляється в Стамбул, уклавши дворічну угоду з «Бешикташем». У січні 2002 року Скала стає головним тренером донецького «Шахтаря».  Золотим дублем у сезоні 2001/02 Невіо Скала поклав початок ері гегемона «Шахтаря». У грудні 2003 року Невіо повертається до Східної Європи в ранзі головного тренера московського «Спартака». Московський клуб залишився останнім футбольним клубом у тренерській кар’єрі Невіо Скали. У 2015 році став президентом «Парми».

Чемпіон України та володар Кубку України.

Бернд Штанге («Дніпро», ЦСКА-Борисфен, Німеччина)

У 1995 році очолив дніпропетровський «Дніпро». Саме за Штанге «Дніпро» вперше за часів незалежності поїхав на далекі закордонні збори, причому з Бразилії команда повернулася з Луїсом Емерсоном, першим в історії українського чемпіонату бразильським легіонером. А співвітчизник Бернда Андреас Зассен, атакувальний півзахисник з Бундесліги, став першим німцем української вищої ліги. Влітку 1996 року спонсори дніпропетровської команди «Інтергаз» та корпорація «Республіка» ініціювали «перекидання» в «ЦСКА-Борисфен» Штанге та восьми його найбільш зоряних підопічних (Євтушок, Віктор Скрипник, Сергій Ковалець, Сергій Мізін, Андрій Полунін, Сергій Нагорняк, Володимир Шаран та Олександр Паляниця). За кілька днів до старту нового чемпіонату стало відомо, що клубу вже немає. Футболістів довелося оперативно влаштовувати по інших клубах України, чим Бернд, маючи великі зв’язки, і зайнявся (Скрипник та Полунін опинилися в «Вердері» та «Нюрнбергу», Ковалець в «Твенте», Євтушок в «Ковентрі Сіті»). Самого Штанге запрошували назад в «Дніпро», але він відмовився.

Двічі бронзовий призер чемпіонату України.

Юрій Сьомін («Динамо», Росія)

1986 року перейшов до московського «Локомотива» й відтоді тренував клуб майже 20 років. 2005 року Сьоміна призначили головним тренером збірної Росії, але команда не пройшла відбір до Кубка світу-2006, хоча й не програла під його керівництвом жодного матчу. Після цього Сьомін не повернувся на посаду головного тренера «Локомотива», пояснивши це розбіжністю поглядів із керівництвом. 2006 року він підписав контракт з московським «Динамо», але подав у відставку вже у серпні того ж року. Урешті-решт Сьомін повернувся до «Локомотива», але вже як президент. 8 грудня 2007 року Юрія Сьоміна було офіційно представлено як нового головного тренера «Динамо». 26 травня 2009 року контракт з «Динамо» був розірваний в зв’язку з бажанням Сьоміна повернутися на посаду головного тренера московського «Локомотива», в якому з 1 червня і приступив до виконання своїх обов’язків. 29 листопада 2010 року, після завершення російського футбольного сезону, рада директорів «Локомотива» зняла з посади Сьоміна. 23 грудня 2010 року підписав контракт на три з половиною роки з «Динамо» (Київ). 24 вересня 2012 року Сьомін був звільнений з поста головного тренера через серію з 4-х поразок. На даний момент – тренер «Анжі».

Чемпіон України.

Валерій Газзаєв («Динамо», Росія)

Після завершення кар’єри футболіста Газзаєв працював тренером у московській СДЮСШОР «Динамо». У 1989 році очолив «Спартак» (Владикавказ), через два роки прийняв запрошення московського «Динамо», де працював головним тренером з 1991 по 1993 рік. В 1995 році привів «Аланію» до єдиної в її історії перемоги в чемпіонаті Росії. З грудня 1999 по квітень 2001 року знову очолював «Динамо». У грудні 2001 року Газзаєв став головним тренером ЦСКА. У 2002 році Газзаєв був призначений на пост головного тренера національної збірної Росії з футболу. Володар Кубку УЄФА. 29 травня 2009 року Валерія Газзаєва було призначено на посаду головного тренера київського «Динамо». Подав у відставку 1 жовтня 2010 року після поразки проти «Шерифа» також у матчі Ліги Європи.

Мірча Луческу («Шахтар», Румунія)

Тренерську кар’єру розпочав у 1980-му році. У «Шахтарі» з 18 травня 2004 року. Реальна загроза звільнення нависла над наставником лише один раз – восени 2008 року. Але ця криза завершилась перемогою в Кубку УЄФА. Був одним із кандидатів на пост головного тренера збірної України в лютому 2010 року. Очолює донецький клуб до сих пір.

Восьмиразовий чемпіон України. Володар 5-ти Кубків України. Переможець Кубку УЄФА.

Олег Кононов («Карпати», «Севастополь», Білорусь/Росія)

Тренерську роботу розпочав у «Торпедо» з Мінська. Був асистентом тренера у запорізькому «Металурзі» у сезоні 2003/04. 9 червня 2008 року Олег Кононов підписав угоду з «Карпатами», замінивши Валерія Яремченка. Двічі посідав 5-те місце з львівським клубом. 2011 року нагороджений відзнакою міського голови Львова «Почесний знак святого Юрія» за визначні заслуги перед містом.

У червні 2011 закінчився термін 3-річного контракту з «Карпатами», але після перемовин з президентом клубу Олег Кононов підписав нову 3-річну угоду. 16 жовтня 2011 після поразки від «Арсеналу» розірвали контракт за обопільною згодою сторін. Обійняв посаду генерального директора першолігового ФК «Севастополь», а влітку 2012 року призначений головним тренером команди. 10 серпня 2013 року Кононов покинув «Севастополь» і вже наступного дня був призначений головним тренером російського «Краснодара», який успішно очолює і досі.

Хуанде Рамос («Дніпро», Іспанія)

На тренерській роботі з 1992 року.Найбільших успіхів досягнув, коли тренував «Севілью», який під його керівництвом виграв два Кубки УЄФА, Суперкубок УЄФА і Кубок Іспанії. На тренерському містку «Тоттенхем Хотспур» виграв Кубок англійської ліги. 9 грудня 2008 року замінив німця Бернда Шустера на посту головного тренера мадридського «Реала». 10 вересня 2009 року підписав контракт на 4 місяці з ЦСКА. Проте вже 26 жовтня 2009 року контракт з ЦСКА був розірваний з обопільної згоди сторін у зв’язку з незадовільними спортивними результатами. 1 жовтня 2010 року став головним тренером дніпропетровського «Дніпра», уклавши контракт на чотири роки.

Ігор Йовічевіч («Карпати», Хорватія)

Влітку 2012 року Йовічевіч очолив молодіжну команду «Карпат». 19 вересня 2013 році молодіжну команду «левів» очолив Андрій Купцов, а Йовічевіч очолив юнацьку команду. Також йому підпорядковані були ще й команди U-16 та U-17. З командою «Карпати» U-19 завоював бронзові нагороди першості України сезону-2013/2014. З 18 червня 2014 року в.о. головного тренера «Карпат». 

Леонід Кучук («Арсенал», Білорусь)

В сезоні 2011/2012 з київським «Арсеналом» посів п’яте місце в Чемпіонаті України, повторивши найкраще досягнення клубу і вперше в історії вивівши «канонірів» у єврокубки. З кінця 2012 року в «Арсенал» почалися фінансові труднощі, клуб розірвав умови з п’ятьма футболістами з найбільшими зарплатнями. 1 січня 2013 року білоруський спеціаліст покинув посаду головного тренера «Арсеналу».