Реклама 18+
Реклама 18+
Реклама 18+
Блог Думки від себе

Українці, чехи й «москалів» повен зал. Як наша футзальна збірна грала у Львові

Блог «Думки від себе» – про товариський матч Україна – Чехія, особливих львівських вболівальників футзалу і все, що залишилось за кадром гри.

Здавалось, що не так давно у Львові гостювала збірна Чехії з футболу. Гості з центральної Європи стали першою командою, яка зуміла відібрати очки в нашої головної команди країни у Львові (хоча це формальність, оскільки матч був товариським). А 9-10 лютого цього року до міста Лева завітала збірна Чехії з міні-футболу. Наша федерація неспроста обрала собі таких суперників для спарингу, оскільки чехи є нашими конкурентами в таблиці рейтингу УЄФА – ми йдемо п’ятими, опоненти – шості.  

Як не прикро визнавати, та на футзалі востаннє я був досить давно – років 5-6 тому. Час, коли тон в Суперлізі задавали львівські «Тайм» та «Енергія», непогано виступав місцевий ТВД, коли поступово закінчувалась гегемонія донецького «Шахтаря» та київського «Інтеркасу»(ІнтерКРАЗу). На збірну України я ж пішов вперше. І не пошкодував, що витратив 4 години свого часу).

 

Коротко про споруду, в якій відбувались матчі. Палац спорту «Галичина» – звучить фундаментально. Насправді ж, нічого феєричного. Щоб ніхто не плекав ілюзій, що ми спортивна столиця України – ось вам скрін з «Гугл Мапс».

   

Та зовнішність буває оманливою. Всередині комплексу все виглядає яскравіше. На превеликий жаль, відвідати перший матч мені не вдалось. А в цьому матчі було все – швидкість, стартова напруга та гольова феєрія. «Синьо-жовті», незважаючи на перший пропущений м’яч, зуміли швидко оговтатись та перехилити шальки терезів на свою користь – 5:1 у першому поєдинку двоматчевої баталії.   

Зазначу, що у першому матчі на трибунах «Галичини» ніде було яблуку впасти. Цьому є кілька факторів. Перший полягає у тому, що у Львові скучили за національною збірною з футзалу. Другий фактор – це те, що матч проходив під гаслом «Допоможемо переселенцям разом!». В продажі був квиток на два матчі – ціна 50 гривень. Кошти від реалізації квитків організатори перерахували на потреби бійців АТО. Чому тоді не поєднати приємне з потрібним? От вболівальники і підтягнулись на матч. 

   

Вирвавшись з навчання, я вирушив на вівторковий матч, який обіцяв бути ще більш напруженим, оскільки чехи бажали помститись за розгром в першому поєдинку. Озброївшись акредитацією, ми зайшли в Палац Спорту. (Чому на акредитації писало «PHOTO» не питайте, бо сам не знаю).

      

Та слідкувати за перипетіями матчу ми вирішили на трибунах. По-перше – завжди цікавіше бути поруч з вболівальниками, а по-друге, на трибунах, які є протилежними до основних місць, важко щось розібрати, якщо ти не стоїш біля перил (громіздкі колони заступають + не видно ближньої бровки). Можете собі уявити ситуацію, глянувши на задній план.

 

Добре, що на другий матч прийшло дещо менше людей і ми зуміли втиснутись на трибунах. Серед футбольно-футзальних персон на матчі вдалось побачити граючого тренера «Енергії» Максима Павленка, тренера «Карпат» Беззуб’яка та екс-гравця «Карпат» Тараса Петрівського.

Диктор оголосив склади обох команд, пролунали гімни країн-учасниць (як завжди потужно, Львів то є Львів). І матч розпочався! Наші «козаки» вийшли в синьому комплекті форми, тоді як чехи одягнули білий варіант. В попередньому матчі наші вийшли в жовтому, а гості – в червоному.

 

Стартовий відрізок від наших хлопців був просто-таки феєричним: вже за 69 секунд після старту гравець харківського «Локомотиву» Дмитро Сорокін реалізував вихід на ворота гостей. Чехи ж одразу перехопили ініціативу і перевели гру на нашу половину поля. Литвиненко кілька раз активно втручався в гру, рятуючи наші ворота, але він був безсилим після виконання пенальті – Ковач прошив нашого голкіпера.

   

Та доля була прихильною і до нашої дружини – за кілька обертів хвилинної стрілки вже гравець збірної Чехії Салак зіграв рукою в своєму штрафному майданчику. Валенко шансів кіперу опонентів не залишив (хоч той став одним з героїв зустрічі).

   

Після цього гості повністю заволоділи ініціативою і нашим хлопцям нічого не залишалось як банально грати на відбій – жодної осмисленої атаки з боку збірної України не було. Виходи через центральну вісь переривались, тоді як чехи дуже активно і якісно комбінували, граючи у «стіночки» з перспективними виходами на фланги.  

Щоправда, гол у наші ворота влетів завдяки фарту помноженого на майстерність – воротар гостей Герчак викинув «шкіряного» з своїх володінь на голову другого номера збірної Чехії Цупака. Останній, завдяки своїм антропометричним даним, поклав корпус, відтіснив нашого гравця (все це за проміжок часу, коли м’яч був у повітрі) і потилицею замкнув подачу воротаря – м’яч від перекладини перетнув лінію воріт збірної України. Просто, але водночас ефектно та ефективно.

На арені стихли голоси вболівальників. Лише деколи лунали оплески, коли за станом паркету слідкував колоритний дядько)

     

І за дві хвилини після відновлення паритету українці уже були в ролі наздоганяючих. Шедевром відзначився 11-ий номер «гуситів» Сейндлер, який після «вкидання» з ауту пробив з лету а-ля Срна у «Шахтарі». Захоплюючий гул та оплески на трибунах Палацу спорту «Галичина». Ефектного стоп-кадру я не зумів зробити – повірте на слово, це було круто! Рікардіньйо нервово курить в стороні ;)

     

До кінця першого тайму українська футзальна дружина могла пропустити ще один м’яч, але чехи змарнували свої шанси.На другу двадцятихвилинку збірна України з футзалу вийшла надвмотивованою. Чехів відтиснули на свою половину поля практично з перших секунд – велика кількість нереалізованих моментів і чудова гра кіпера суперників Герчака. Але як то кажуть – «не забиваєш ти, забивають тобі». Тим більше після такого провалу – подача з кутового призвела до того, що чехи вийшли вдвох проти одного Литвиненка. Сейндлер пасує на вільного Цупака, який оформлює дубль у матчі. Та вже за хвилину Валенко теж відповідає авторським дуплетом – шалений слалом через центр поля і потужний постріл – воротар залишився не при справах.

Атакувальні дії продовжувались. Наші атакували, але чехи гостро виходили в контр-атаки, які не раз могли призводити до взяття наших воріт. Окрім того, «гусити» випустили п’ятого польового гравця, щоб збити темп гри, потримати «кулястого» в своїх ногах – вдавалось їм це, м’яко кажучи, не на найкращому рівні, проте українці скористатись таким шансом не змогли. Тренерський штаб українців вирішив відплатити тією ж монетою – п’ятим польовим гравцем вийшов Валенко, який був найкращим у складі «синьо-жовтих» на полі. Перший млинець вийшов глевким – і лише якісь сантиметри відділяли нас від п’ятого пропущеного м’яча після того, як збірник Чехії бив у пусті ворота внаслідок миттєвого перехоплення біля своїх володінь.

Фанати традиційно заспівали гімн (на цей раз на 38 хвилині, хе-хе) і зарядили «До кінця!». Сорокін влучає в перекладину. Та кульмінація та розв’язка припадає на останні миттєвості – на останній секунді матчу п’ятий польовий Валенко б’є по воротах збірної Чехії. Воротаря не було – пятий польовий збірної Чехії пішов у відбір і втратив ворота. На лінії стояв лише польовий гравець, якому в руки брати м’яча не дозволено. Та Валенко героєм зустрічі не став – пробив сильно, але прямо в суперника. Злий геній Сейндлера знову зіграв не на руку нам. Відразу після цього пролунала фінальний свисток фінальна сирена.

     

Можливо хлопці недооцінили чехів після першого матчу, але гості сподобались більше – грали динамічніше, не обрізались в центрі поля та ефективніше комбінували. Незважаючи на післяматчеву статистику – 15:11 по ударах в ствір воріт – чехи заслужили цю «вікторію». Не сподобалась гра Білоцерківця та Калукова – об’єктивно випадали з гри. Вольова «вендетта» чехів вдалась!

Нашій дружині хочеться побажати успіхів на турнірі в Баку, де Україна змагатиметься за вихід на Чемпіонат Європи.

P.S. Ну і про те, що залишилось поза кадром;)

1. З негативного боку вразило те, що організатори не змогли нормально підібрати стяги команд-учасниць матчу – де ще в світі є таке, щоб прапор команди-господарки матчу виглядав так? І це не обман зору (Федевич, намалюй лінії:)

2. Публіка на футзалі і публіка на футболі – це дві різні категорії. Яскравий приклад – гасло «Хто не скаче – той москаль!». Жодний вболівальник на трибунах (окрім фан-сектору) не підтримав скандування. «Ефект масового психозу» не був підтриманий.

3. Фан-сектор впродовж двох днів на шаленому рівні підтримував нашу збірну, за що їм окреме дякую! Не забула «торсида» і про учасників війни на Донбасі, розвішавши розтяжки Збройних Сил України, добровольчих батальйонів та банер в пам’ять «Небесної сотні».

Автор

Комментарии

  • По дате
  • Лучшие
  • Актуальные
  • Друзья
Реклама 18+
Реклама 18+
Включите уведомления,
чтобы быть в курсе самых важных новостей