Виховний урок від «Парми». «Металург» Донецьк 2003-2004 (ЄвроНезалежність)

Перший єврокубковий досвід донецьких «металургів» був дещо двозначним: з одного боку суперник українців був досить іменитим та грізним – не кожен день зіграєш з бременським «Вердером». З іншого боку, поразка 8:0 – це вершина сорому…

Зрозуміло, що потрібно було і надалі зарекомендувати себе з кращої сторони не лише в єврокубках, а і у внутрішній першості теж. Окрім того, серед керівництва команди була популярною ідея про європейський вектор розвитку команди.

Першим кроком мало стати зміна назви команди. В той період кілька українських клубів вирішили змінити своє ім’я: досить швидко маріупольський «Металург» став «Іллічівцем», «Поліграфтехніка» - «Олександрією». А от з перейменуванням донецького клубу справа не пішла так гладко. Практично 30 % респондентів клубного веб-сайту були не проти залишити старий варіант. В той же час, мережею активно гуляли такі назви як «Кальміус» чи «Донбас Юнайтед».

Не вийшло з зміною назви – вийшло з ротацією головних тренерів. У середині першого кола 13-го розіграшу чемпіонату України з посади головного тренера «Металурга» з Донецька було звільнено творця першого «бронзового» успіху Семена Йосиповича Альтмана.

Після того, як донеччани поступились у чвертьфіналі Кубка України луцькій «Волині», перед тренером стояла задача – завершити коло на третьому місці. З цим команда не впоралась і завершила перший відрізок розіграшу на п’ятому місці.

«Відставка стала для мене несподіванкою. Сигнал поступив 10 днів тому, коли я знаходився на зборах в Туреччині з командою. А після повернення у мене відбулась зустріч з керівниками клубу – Сергієм Тарутою та Олегом Мкртчаном. Під час бесіди вони подякували мене за співпрацю і повідомили, що бачать подальший розвиток «Металурга» під керівництвом іноземного спеціаліста».

В той же час Сергій Тарута зазначав, що однією з основних причин являється те, що багато дорогих новобранців донецької команди не виправдали витрачених на них коштів.

«…Треба зрозуміти одну обставину – у мене як керівника клубу нема жодних претензій до тієї роботи, яку виконував Семен Йосипович. Просто настав час визначитись: ФК «Металург» - клуб для внутрішнього чемпіонату чи для виступів на європейських футбольних полях?»

В якості взірця олігарх взяв донецького «брата» і його коуча Невіо Скала.

За чутками, команду мав очолити головний тренер бельгійського «Брюгге» - норвежець Тронд Сольєд, проте цьому тренерському трансферу не судилось відбутись.

Новий день – нові чутки. На місце менеджера «Металурга» ЗМІ активно сватали Георге Хаджі та Мірчу Луческу, проте «жовта преса» така «жовта-жовта»

На місце українського спеціаліста було запрошено Олександра Севідова, який прийшов у головну команду з «Металурга-2».

Його азарт і допоміг донеччанам у боротьбі з «Дніпром» завоювати другий комплект бронзових медалей чемпіонату України.

Та все ж, незважаючи на те, що Олександр Севідов вивів команду на європейську арену, керівництво клуба не оцінило це. І практично одразу після початку 14-го розіграшу чемпіонату України команду прийняв перший іноземець – Віллем Фрьош. Помагати йому повинен був співвітчизник останнього Том Каанен.

Голландець опинився в Україні завдяки знайомству з «сірим кардиналом» українського футболу – Дмитром Селюком.

«…контакти налагоджувались під час продажу в «Металург» Чутанга. А весною цього року я отримав пропозицію відвідати збір донеччан в Криму, де спостерігав за їхнім тренувальним процесом. Незважаючи на те, що донецький клуб молодий, у нього є своя історія. В хорошому стані команда. Тому наше завдання – боротьба за призові місця.»

Під його протекторатом у структуру клубу потрапило одразу ж кілька гравців – серб Ілія Століца, Едуард Цихмейструк та грузин Деметрадзе, який повернувся в Україну після вояжу в Іспанію з «Реал Сосьєдада».

Підписали українці і ряд балканських персонажів – збірника Сербії - форварда Ненада Младеновича з белградського «Обіліча», Рістіча з «Брюгге» та Незірі з «Войводини».

Не обійшлось і без втрат – непередбачуваного улюбленця публіки Чутанга відправили в оренду у «Льєрс», а Закарлюку підібрав «Шахтар»:

«…для нас це велика честь – запрошення футболіста «Металурга» в більш іменитий клуб. Окрім того, це вигідно і з фінансової точки зору.»

Стосовно єврокубків голландський тандем Фрьош-Каанен був небагатослівний:

«ми повинні як мінімум пройти перший раунд і це вже буде непоганим результатом. Хоча при жеребуванні нам попадеться скоріш за все найсильніший суперник з усіх можливих».

Ці слова були напрочуд пророчими – італійська «Парма» суперник хоч куди. З часу останнього візиту в Україну у команди в складі залишилось менше іменитих гравців, проте для подолання українського бар’єру їх мало вистачити – тим більше, що коучем італійців був Чезаре Пранделлі.

 24.09.2003. 19:00. Донецьк. Стадіон "Локомотив". 17 000 глядачів. +16°C.

Металург-Парма 1:1

«Металург»: Нікітін, Яксманицький, Бечері, Чечер, Гюзелов, Ткаченко, Мелікян, Цихмейструк, Джамараулі (Пономаренко, 69), Деметрадзе (Дранов, 89), Шищенко (Алексєєнко, 74).

«Парма»: Фрей, Наката, Бароне, Морфео (Адріано, 59), Джилардіно, Кастелліні, Жуніор, Філіпіні, Феррарі, Каннаваро (Бонера, 84), Блазі.

Перший матч у Донецьку слід віднести в актив обидвох команд – незважаючи на усі труднощі, команди показали досить яскравий матч.

17-тисячна торсида, яка заповнила арену «Локомотив» відчула яскравий промінь щастя, коли на 44 хвилині Щищенко відкрив рахунок у матчі.

Та потім вийшов Адріано, який і змусив витягувати м’яча з сітки воріт Нікітіна. Автор першого голу у двобої Сергій Щищенко згадував про цей матч з усмішкою:

«Пам'ятаю, ми з великим нетерпінням чекали цієї зустрічі, і я в тому числі, адже у мене тоді відбувся дебют в євро кубках. У результаті очікування виправдалися, матч вийшов дуже хорошим, з прекрасною підтримкою вболівальників. До того ж ми вели 1:0, але потім вийшов Адріано ... Але головне, що у нас були яскраві емоції, і виходило демонструвати свій футбол».

Незважаючи на усі зусилля та підтримку вболівальників, донеччани забити ще м’яч-другий у ворота Себастьяна Фрея не залітав.

«Тоді в захисті у Парми грав Паоло Каннаваро, брат Фабіо, також Маттео Феррарі - високорослі і потужні хлопці. Не сказати, щоб вони діяли грубо, але що жорстко - так. Нам з Деметрадзе тоді діставалося...»

15.10.2003. 21:45. Парма. Стадіон "Енніо Тардіні". 8 308 глядачів. +12°C.

Парма-Металург 3:0

«Парма»: Фрей, Шеріч, Бароне, Адріано, Джилардіно (Карбоне, 65), Кастелліні, Донадель (Хорхе Болано, 81), Філіпіні, Феррарі, Каннаваро, Маркьонні (Наката, 75).

«Металург»: Нікітін, Яксманицький, Бечері (Алексєєнко, 57), Чечер, Зотов, Ткаченко, Джамараулі (Пономаренко, 79), Мелікян, Гюзелов, Деметрадзе (Цихмейструк, 88), Шищенко.

Гості почали матч на Енніо Тардіні спокійно: на 4-ій хвилині непоганий пас вийшов за спини жовто-синіх захисників на хід Деметрадзе - але Георгій не зумів обробити м'яч.

Парма контролювала гру, але нічого суттєвого у італійців не виходило. А під кінець першої третини тайму «Металург» втратив реальний шанс відкрити рахунок: вихід два в один зобов'язаний був завершуватися пасом Ткаченко на вільного партнера і ударом метрів з 10 по майже порожніх воротах – проте невдача.

Перший гол італійці забили під завісу першої половини гри – на 44 хвилині (відчуйте аналогію з матчем в Донецьку) Бечірі притримав рукою Філіпіні. Удар Маркьонні вийшов невдалим та Джилардіно найкраще розпорядився ситуацією.

Остаточно поставив хрест на домагання Металурга все той же Джилардіно. На першій же хвилині другого тайму після швидкої контратаки Альберто знову став «злим генієм» українців.

Фінальним акордом став гол Маркьонні. 3:0 – і Донецьк каже «ciao» Європі.

«Так, тоді ми явно поступилися. Ми більше контролювали м'яч, але не досягли успіху в створенні моментів, організовували мало атак, а Парма нас вміло покарала. Я багато разів дивився цей матч, щоб побачити, як тоді діяли команди і за рахунок чого італійці домоглися успіху» - саме так підсумував матч з Пармою той же Щищенко.

«Металург» знову обійшовся без перемог, розгромно програвши на виїзді – змити бременський сором команді Фрьоша не вдалося.

Далі буде…

Богдан Матулкін ©