Миттєвості гордості. «Нива» Вінниця 1996-1997 (ЄвроНезалежність)

Європейська Вінниця.

На сучасній футбольній карті України місто Вінниця відзначена «чорною міткою»… На даний момент, регіон не представлений командами, які брали б участь у змаганнях всеукраїнського масштабу.

Проте, у середині 90-х років минулого століття футбольна Вінниця була краєм футбольних звершень, несподіванок та яскравих спалахів. Про це ми сьогодні і поговоримо.

Незважаючи на те, що у свій час вінничани вважались, говорячи сучасними термінами, «командою-ліфтом» відзначимо, що саме вони здійснили мрію багатьох команд з набагато більшими амбіціями – «Ниву» побачила Європа. Історична ретроспектива допоможе у цьому тим, хто вперше чує про дане досягнення уже неіснуючої команди.

І сьогодні аксіомою виглядає те, що для команд типу «Ниви» розіграш Кубка стає чи не єдиним рубежем, через який слід перейти, щоб потрапити у єврокубки. Це розумів і тренер команди Сергій Морозов, який себе зараз нескромно називає «фундаментатором українського футболу» , і президент команди Татусяк.

«Зелено-жовті» зовсім сіро виглядали у рамках розіграшу чемпіонату України 1995/96 року – і ось останній шанс врятувати сезон – зробити подвиг в Кубку України.

Та не все так гладко виглядало. Вже в 1/16 КУ «Нива» відправилась на Львівщину, де мала очну дуель з «Газовиком» з містечка Комарно. Поєдинок відбувся на початку березня і тому цілком очевидно, що жахливий стан поля не дозволив показати яскраву гру.

Нульова нічия і серія пенальті. Тут і проявився клас гостей, які вже додатковими ударами після перших п’яти пострілів здобули перемогу. Це був перший крок до сенсації…

В рамках 1/8 Кубку України вінницька команда майстрів шкіряного м’яча зустрілись з ще однією командою з Львівської області. На цей раз на шляху «Ниви» стала дрогобицька «Галичина». Лише цього разу господарі впевнено подолали галичан, залишивши свої ворота на Центральному міському стадіоні сухими. 2-0 і Вінниця готується до чвертьфіналу, де на місцеву команду вже чекають «тезки» з Тернополя.

Знову західноукраїнський суперник і знову суха перемога. Та на цей раз суперник був надзвичайно складний – донецький «Шахтар».

Місто готувалось до футбольного свята: квитки були розкуплені задовго до стартового свистка, різноматні атракції стали атрибутом цього поєдинку. Ще б пак, у гості до Ниви приїхав один з грандів українського футболу. Послухайте тільки: Зубов, Ковальов, Старостяк, Шутков, Орбу – чим не зірки для такого міста як Вінниця, місто, яке не було вибагливим та балуваним у футбольному плані. Проте, не обійшлось і без скандалу…

Мабуть, не виглядає дивним, що гості уже бачили себе у фіналі, де хотіли поквитатись з столичними «динамівцями».

Перчинкою можна вважати чутки про те, що «Нива» банально злиє вихід «гірнякам» у фінал, оскільки була втягнутою в той час у боротьбу за прописку у вишці. Але навіть не це виглядає чимось незвичайним – типові чутки, що з них взяти.

Справжньою бомбою, яка сколихнула в той день футбольну Україну, стала інформація про те, що «Шахтар» відмовляється брати участь у поєдинку. Аргументація була наступною – після сніданку в готелі «Південний Буг» одразу 6-ть гравців гостей були госпіталізовані з підозрою на гостре отруєння. Представники «Шахтаря» одразу повідомили про бажання перенести зустріч.

Проте, проти цього одразу ж виступив мер міста Вінниця Дворкіс, який з посиланням на лікарів заявив арбітру зустрічі, що пульс та тиск у гравців перебувають в межах норми…ну а щодо отруєння…то воно відбулось на нервовому грунті. Прямо кажучи, гості злякались господарів і обхезались…

Проте, усі зусилля чиновника були марними і він був змушений погодитись з рішення перенести матч на наступний день.

27 квітня і відбувся цей матч, про який і досі пам’ятають на малій батьківщині Коцюбинського. Господарі провели чудовий матч, не даючи змогу «Шахтарю» відзначитись в основний час.

Все вирішувалось в серії пенальті, де справжнім героєм став голкіпер подолян Володимир Циткін. Він парирував удари Ігоря Петрова, Геннадія Орбу та Олександра Коваля. А от Олексій Рябцев, Павло Матвійченко та Леонід Гайдаржі не схибили, довівши до екстазу переповнену арену.

Феєрична серія «Ниви» прогнозовано завершилась у Києві, де підопічні Морозова поступились у фіналі. Злими геніями виступили Ребров та Максимов.

Проте, це був найбільший успіх команди…вона вийшла в Європу! Про цей локальний успіх найбільш правдиво висловився президент клубу Татусяк:

«Скажу відверто: нам таки пощастило. Суперники траплялися не найсерйозніші, та й більшість матчів проводилися на своєму полі. Тут нічого нового немає, подібні висновки будь-яка людина може зробити. Але разом з тим хотілося б відзначити характер команди. Зрозуміло, ми не розраховували на вихід у фінал, оскільки були проблеми і в комплектації, і з тренерським складом. Але фортуна посміхнулася нам, і допомогла відкрити вікно в Європу».

Та, як це часто буває, у команди почались проблеми з фінансуванням. «Ниву» залишив Сергій Морозов, який за чутками хотів збільшення зарплати та повного контролю над запрошенням нових гравців.

Сам пан Сергій ситуації оцінював так:

«Я перестав вірити в «Ниву» як в професійний клуб. Погодтесь, дивно мислити стандартами «Аякса», сподіваючих на юних вихованців з Бершаді і Сугаків»

Святе місце пустим не буває. Істина вкотре повторилась і новим коучем стала місцева легенда – Павло Касанов.

Новоспечений коуч одразу стикнувся з проблемами:

«Мені надіслали відео і розповіли про роботу команди, яка в цей час готувалася в Німеччині. Пиво, дівчата, повний бардак на тренуваннях - з цим ми підходили до єврокубкового сезону».

Ні клуб, ні команда, ні стадіон не були готові до Кубка Кубків. Центральний стадіон міста перебував в аварійному стані, там нічого не змінювалося з моменту Олімпіади 1980 року в Москві, коли його востаннє ремонтували.

Ось з таким багажем вінничани підійшли до першого євро кубкового поєдинку.

08.08.1996. Стадіон "Кардріорг". 700 глядачів.

Кваліфікація Кубка володарів Кубків. "Саддам" (Таллінн) - Нива (Вінниця) 2:1

«Саддам»: Парейко, Швец (Терехов, 81), Каал, Урюпін, Лійвамаа, Колбасенко, Крилов, Устрицький, Шкетов, Слєсарчук (Війкмяе, 69), Сталелюнас.

«Нива»: Циткін, Гайдаржі, Бровченко (Лелюк, 85), Запорожченко, Солов'єнко, Гузун, Лактіонов (Малюта, 67), Романчук, Рябцев (Червоний, 71), Паршин, Любінський

       Перший виїзд у Естонію можна назвати непоганим. Зважаючи на жахливу ситуацію в клубі, хлопці витягнули просто-таки щасливий квиток. У матчі проти прибалтійських «портовиків» підопічним Касанова дещо підфартило. Після двох голів від Крилова та Війкмяе удар у відповідь від Романчука став лакмусовим папірцем для гостей – вони мали довести удома, що варті більшого ніж матчі з естонським середняком.

Кваліфікація Кубка володарів Кубків.

22.08.1996. Вінниця. Центральний міський стадіон. 12000 глядачів.

"Нива" (Вінниця, Україна) - "Саддам" (Таллінн, Естонія) - 1:0.

«Нива»: Циткін, Гайдаржі, Бровченко, Запорожченко, Солов'єнко, Романчук, Рябцев, Любінський (Лелюк, 74), Червоний (Браїла, 61), Малюта (Бессараб, 59), Гузун.

«Саддам»: Парейко, Швец, Каал, Лійвамаа (Урюпін, 63), Колбасенко, Ричков, Крилов, Устрицький, Шкетов (Терехов, 42), Слєсарчук (Вфйкмяе, 82), Сталелюнас.

За два тижні у Ниві нічого суттєво не змінилось – ті ж самі проблеми, та сама недокомплектація гравців. Проте, тут були рідні стіни, які і спричинили перемогу своїх улюбленців. До середини другого тайму уся футбольна Вінниця була у напрузі, яку на 66 хвилині своїм влучних ударом зняв Романчук. Отож, Нива вийшла в ранг 32 команд, які продовжували боротьбу за трофей.

Та на жаль, наступний суперник був непосильним для вінничан. «Сьон» з країни сиру, шоколаду, банків та годинників став кам’яною стіною для євро кубкових амбіцій «Ниви», які вже тоді ледве жевріли.

1/16 фіналу Кубка володарів Кубків.

12.09.1996. Сьон. Стадіон "Турбільйон". 6500 глядачів.  

"Сьон" (Швейцарія) - "Нива" (Вінниця) - 2:0 (0:0).

«Сьон»: Леманн, Гаспоз, Кентен, Вікі, Лукіч, Бонвен, Шассо (Феррейра Ісалто Мірандінья да Сілва, 64), Сільвестр (Лонфат, 83), Коломбо, Вінце, Мілтон де Соуза.

«Нива»: Циткін, Гайдаржі, Бровченко, Запорожченко, Солов'єнко, Балацький, Романчук, Рябцев (Червоний, 87), Любінський (Паршин, 61), Лелюк, Браїла (Лактіонов, 46)

Жереб звелів провести перший матч на «Турбільйоні». Гості були вражені тим, в яких умовах вони проживали – справжній євроклас. І тому, вінничани не хотіли виглядати «хлопчиками для биття». Перша половина гри пройшли у боротьбі за центр поля, без частих проривів до воріт з обидвох сторін.

Невеликим казусом можна виокремити те, що у перерві матчу перед коучем Касановим у роздягальню «Ниви» намагався зайти імпозантно вдягнутий чоловік, який тримав в руці кошик з круасанами, пляшку дорогого вина і якого супроводжували дві ефектні кралі. Наставник був шокований даним фактом і не допустив незнайомця до святеє святих – роздягальні.

Як виявилось, це був посол Україні в Швейцарії, проте, що було далі історія замовчує ;)

Можливо це, а можливо сильними були господарі, але щось у грі українців зламалось і два голи від Коломбо і Бонвена були цілком логічними. Проте, команда засмученою не була, оскільки ще був матч-відповідь.

1/16 фіналу Кубка володарів Кубків.

26.09.1996. Вінниця. Центральний міський стадіон. 12000 глядачів.

"Нива" (Вінниця) - "Сьон" (Швейцарія) - 0:4 (0:2).

«Нива»: Циткін, Гайдаржі, Бровченко, Запорожченко, Солов'єнко, Балацький (Малюта,46), Лактіонов (Браїла, 46), Романчук, Рябцев, Паршин (Бессараб, 68), Любінський.

«Сьон»: Леманн, Гаспоз (Бюльманн, 60), Кентен, Вікі, Лукіч (Шассо, 46), Веркрюїсс (Вінце, 74), Бонвен, Коломбо, Лонфат, Зомбаз, Мілтон де Соуза

Проте, все складалось якнайгірше для господарів. До 10 хвилини гості, зусиллями Лукіча та Вейкрюісса вели з рахунком 0-2. Остаточно добив подолян Мілтон та той же Вейкрюіс. Але вболівальники провели оплесками своїх улюбленців. Мало того, що вони реально виглядали не гірше за швейцарців у домашньому матчі, хлопці подарували євроосінь для шанувальників футболу у Вінниці.

Лебедину євроосінь… 

Далі буде...

Богдан Матулкін ©