«Найчесніші». «Іллічівець»-2004 (ЄвроНезалежність)

Сезон 2003-2004 в рамках розіграшу чемпіонату України для новоспеченого «Іллічівця» (а до того це був старий добрий «Металург» з Маріуполя) не став аж надто успішним.

Більше того, сезон виявився напрочуд рівним – 10 перемог, 10 мирових та 10 поразок. Цілком заслужене 8 місце – екватор турнірної таблиці.

Проте, вперше в історії футбольної України, УЄФА виділила нам додаткове місце в Кубку УЄФА через рейтинг «fair-play». В той же сезон такою відзнакою нагородили ще шведський «Естер», вірменську «Ніку». І щоб не псувати рейтинг «чесної гри» маріупольський клуб попросив своїх фанів не супроводжувати їх на останню гру з Чорноморцем в Одесу, так як були чутки, що з гостьового сектора кинуть шашку – і Донецька область залишиться без 3-го представника в єврокубках. Все закінчилось без провокацій (актуально, не?)

З технічної сторони Маріуполь був готовий на всі 100%. Павлов заявляв, що

«…у нас відмінній стадіон, тренувальні поля і база. Згадайте, ми в числі перших пройшли атестацію УЄФА. Так що з цієї точки зору проблем немає абсолютно.»

Напередодні першого в історії "Іллічівця" єврокубкового поєдинку проблема зайвого квитка стала практично нерозв'язною. Інтерес до матчу в Маріуполі був неймовірним. У перший ж день реалізації квитків було продано майже вісім (!) тисяч «перепусток» на поєдинок з «Бананцем». Вболівальників , які приходили до кас стадіону " Іллічівець" , чекало розчарування - квитків у продажу не було.

До слова, ігрова арена маріупольської команди до настільки важливої події була оновлена під європейські стандарти - з'явилися покажчики англійською мовою, новою технікою був оснащений прес-центр, додаткові робочі місця були створені для коментаторів - це те, що відразу кинулося в очі.«Бананц» теж не сидів склавши руки. Ще за 6 днів до матчу з підопічними Павлова гості оселились у Донецьку, де їх радо приймали колеги з «Металурга» (вірменське земляцтво, молодці).

Щодо ігрового тонусу «Іллічівця», то вже з цього сезону були видні паростки зародження майбутнього «фарм-клубу». У табір «внуків» Ілліча прибули екс-гірники Зубов, Яксманицький, Гай та Ґлевецкас, про якого ми ще згадаємо. Разом з зимовим підкріпленням – це вже була зовсім інакша команда. Причому Микола Петрович нічого противправного в цьому не бачив:

«…Чув, що Шахтар планує купити ще пару іменитих новачків. Якщо це так, то ми попросимо нашого президента Володимира Семеновича Бойка, щоб він знову зустрівся з Рінатом Леонідовичем на предмет кадрової допомоги нашому колективу».

І ось, настав день, коли Маріуполь побачив єврокубки..

15.07.2004. Маріуполь, стадіон «Іллічівець», 13 000 глядачів.

Іллічівець-Бананц 2:0

«Іллічівець»: Нікітін, Краснопьоров, Єсін, Кривошеєнко (Грибанов, 76), Гибалюк (Конюшенко, 73), Закарлюка, Мальцев, Гай, Бойко, Шищенко, Цихмейструк.

«Бананц»: Ганієв, Грігорян, Демірчян, Симонян, Аракелян, Дженебян (Саргсян 88), Кондращенко, Підгайний, Євланов, С. Ерзрумян (Мінасян 46), Н. Ерзрумян

З перших хвилин господарі взяли ініціативу в свої руки. Вже до 10 хвилини засмутити Ганієва могли Щищенко, Цихмейструк та Закарлюка, проте героями в епізодах був 20-тирічний кіпер вірмен.

Другий тайм був не зовсім схожим на першу половину гри. Гості перебрали володіння м’ячем на себе і створювали надзвичайно гострі моменти. Але все вирішила «гаряча кров кавказців» - пенальті і чітке виконання від Закарлюки.

Пропущений гол спрацював як червона тряпка на бика – гості полізли в атаку, забуваючи захищати володіння Ганієва. За те і поплатились. Дубль Закарлюки подарував свято маріупольським вболівальникам…

…які ще не здогадувались, що на них могло чекати! Справа в тому, що у заявці господарів був Даюнас Ґлевецкас, литовський легіонер «Іллічівця», за яким був «боржок» у вигляді 1 матчу бану ще з часів євровиступів за «Шахтар».

Дякувати Богу, що іноземця на поле не випустили, інакше 0:3 і Павлову показали б на двері. Аналогічна ситуація через кілька років відбудеться з Матуку і Арсеналом, але це зовсім інша історія…

Маріупольці обмежились лише штрафом, за що можуть сказати спасибі УЄФА. На матч – відповідь треба було готуватись щосили, тому що психологічно це витримати було нелегко.

29.07.04. 18:00. Єреван. Республіканський стадіон. 6 500 глядачів. +35°C.

Бананц-Іллічівець 0:2

«Бананц»: Ганієв, Симонян, Євланов, C. Ерзрумян (Григорян, 46), Демірчян, Аракелян, Підгайний, Кондрашенко (Амірян, 78), Мінасян, Н. Ерзрумян, Іскоянц (Женебян, 46).

«Іллічівець»: Нікітін, Краснопьоров, Єсін, Закарлюка, Грибанов (Кривошеєнко, 73), Платонов (Гибалюк, 82), Мальцев, Бойко, Конюшенко, Шищенко, Цихмейструк (Зубов, 73)

Проте клас гості підтвердили і на Республіканському стадіоні. Гол Єсіна у першому таймі та Платонова під завісу зустрічі подарували ті самі 2:0, що і Маріуполі. Розгром міг бути, якби Сергій Закарлюка реалізував тут свій 11-метровий.

У наступному раунді нас чекав уже більш грізний суперник. Аустрія з Відня була «міцним горішком» для будь-якої європейської команди.Знову ж таки перший матч у цій дуелі мав відбутись на українській землі. Знову ажіотаж та очікування європейського футболу, знов проблема зайвого квитка та спекуляції – невід’ємні атрибути тогочасного Маріуполя.

12.08.04. 19:00. Маріуполь. Стадіон "Іллічівець". 13 000 глядачів. +24°C.

Іллічівець - Аустрія 0:0

«Іллічівець»: Нікітін, Мальцев, Яксманицький, Бойко, Краснопьоров, Єсін, Закарлюка, Платонов, Шищенко, Цихмейструк (Зубов, 66), Кривошеєнко (Грибанов, 76).

«Аустрія»: Дідуліца, Антонссон, Папач, Доспел, Дейден, Сьонко (Китцбіхлер, 85), Вахушек (Яночко, 60), Бланшар, Кізенебнер, Вастіч, Рушфельдт (Гілевіч, 72). 

Домашній поєдинок, хоч і закінчився нульовою нічиєю, все ж не дав сумувати шанувальникам футболу на стадіоні «Іллічівець». Команди провели яскравий матч, проте лідери команд – Закарлюка та легендарний Івіца Вастіч свої моменти не реалізували.

Вже в дебюті Іллічівець міг повести в рахунку після кутового. Шищенко навісив на ближню штангу, де Мальцев виграв верхову боротьбу і пробив , правда Дідуліца м'яч парирував перед собою. Кривошеєнко постійно тримав у напрузі оборону гостей, будучи єдиним форвардом команди Павлова. Одного разу його падіння у штрафному Аустрії претендувало на пенальті ,але литовський арбітр Мальзінскас вказати на позначку не наважився.

Крім того, небезпека біля воріт Дідуліца виникала після штрафних у виконанні Закарлюки.

Австрійці за весь перший тайм по- справжньому Нікітіна не потривожили жодного разу. А ось після перерви гостріше діяли вже вінці. Пожвавили гру вийшли на заміну Яночко , Гілевич і Кіцбіхлер .

Маріупольці після перерви були близькі до голу лише на 85 хвилині, коли Закарлюка бив з лінії штрафного, але м'яч зрадницьки розминувся з дальньою стійкою. Остаточне з'ясування стосунків у цій парі відкладено до Відня.Проте, виїзний матч став фінальним для маріупольців у цьому розіграші Кубка УЄФА.

26.08.04. 21:45. Відень. Стадіон імені «Франца Хорра». 5 800 глядачів. +14°C.

Аустрія-Іллічівець 3:0

«Аустрія»: Дідуліца, Афолабі, Папач, Доспел, Сьонко (Яночко, 74), Вастіч (Заурер, 82), Вахушек, Бланшар, Дейден, Кізенебнер, Рушфельдт (Гілевич, 69).

«Іллічівець»: Нікітін, Краснопьоров, Єсін, Кривошеєнко (Зубов, 67), Закарлюка, Платонов (Гай, 75), Мальцев, Яксманицький, Бойко, Шищенко (Гибалюк, 84), Цихмейструк.

3-0…добавляти тут нічого. Маріупольцям рано було тягатись з австрійською дружиною…хоча…Вастіч забив двічі з 11-метрової (цього можна було і уникнути).

Ще один гол на рахунку Сьонко.

Після матчу Павлов заявляв, що:

«…в першому таймі ми ні в чому не поступались господарям. В Маріуполі був чистий 11-метровий в ворота австрійців, і тут – таке ж саме. Проте, арбітр чомусь не назначив пенальті. По грі ми такої поразки не заслуговували, але два швидких голи після перерви вирішили розвязку цього поєдинка».

Та все ж, це було досить непогано для тогочасного Маріуполя. Можливо, колись доля і повториться…

Далі буде...

Богдан Матулкін ©