Ташуєвщина. Короткий підсумок першого кола (Металург Донецьк)

В історії футбольної України є кілька випадків, коли у вищій лізі були по два представники від одного міста. За Київ віддувавались "Динамо", "Арсенал" та "Оболонь". Від імені Харкова виступав "Металіст" та "ФК Харків". Столиця Західної України була представлена "Карпатами" та "ФК Львовом". 

Проте, як говорить негласний закон - одне місто=одна команда. Лозунг можливо і дурацький, але сьогоднішні реалії показують, що він неминучий. Про долю "Харкова", "Львова", "Оболоні" та "Арсенала" ми знаємо...

Єдиним винятком залишається донецький Металург - команда, яка зірок з неба не хапає, завжди перебуває в затінку місцевого гранда, але вічно небезпечна (цей сезон яскраве тому підтвердження).

Почну можливо з короткої історичної ретроспективи. Незважаючи на численні балачки про те, що команда немає жодних перспектив, у неї відсутні вболівальники - все ж моменти гордості і у Металурга є. Бронзові медалі 2001-02, 2002-03 та 2004-05 стали закономірним результатом, тому що команда була непогано укомплектована та профінансована паном Тарутою, який, можливо хотів налагодити стосунки з власником Шахтаря ще й через футбольну складову. А, можливо, і його власне захоплення футболом - скажу чесно, відповіді на це я не маю.

Щоправда, на міжнародній арені успіхів команда не здобувала. Домашні мирові з "Вердером" та "Пармою" неминуче закінчувався розгромом на виїзді.

Це вже історія. Сьогоднішній "Металург" на бронзу не зазіхає, але випити крові може у кожного. 

Незрозуміла робота керівництва клубу на трансферному ринку спричинила жахливий стартовий відрізок "Металурга". А хіба може бути щось інше, якщо МД виглядає, як клуб-донор для краснодарської Кубані. нагадаю, що в вищих ешелонах керівництва обох клубів перебуває Мкртчан - акціонер Індустріального Союзу Донбаса???

Навіть, якщо невдачі в УПЛ ще можна з горем-навпіл зрозуміти (поразка від Металіста та Чорноморця та мирова з відверто ніякими "Карпатами" у стартових турах) - то виліт від скромного і невідомого нікому "Кукесі" в рамках кваліфікації ДЄ став останньою краплею. Максимова було звільнено.

Новий очільником донеччан став Сергій Ташуєв. Зразу піднялась буря у футбольних колах. Вона акцентувалась на тому, що в Україні є багато місцевих фахівців, які нічим не гірші за того ж Ташуєва, який не мав значних тренерських здобутків. Проте, говорячи саме зараз, можна визнати, що Сергій Абуєзідович вивів команду на якісно новий рівень.

Від донецького клубу експерти очікувалиборотьбу за зону єврокубків, зважаючи на досить стабільне фінансування та не найгірший склад. Як ми бачимо сьогодні, команда демонструє поки що нестабільну, але напрочуд видовищну гру, повністю виправдовуючи покладені на неї очікування. Зважаючи на сьогоднішні реалії українського футболу, коли практично так званий "середній клас" підтягнувся у майстерності - Металургу все важче боротись за зону Ліги Європи. Проте нижче власної планки вони вж ніяк не опускаються.

Щодо перспектив - то тут говорити не так легко ... На жаль, клуб є потрібним лише невеликому гурту вболівальників та окремих функціонерів. Проте, ігрова перспектива є видною навіть неозброєнним оком. У команди нарешті появилась хороша лінія атаки, яку, якщо не розпродадуть=заберуть, прогресуватиме і далі. Але тут воля Бога і Мкртчана.

Відкриттям сезону я назву (і не буду оригінальним) Сергія Болбата - гравця, який ще два роки тому виступав за третю команду "Шахтаря", а зараз є одним з найбільш перспективних українських гравців. Недарма Фоменко заявляв, що пильно за ним слідкує.

Імпонує сьогоднішня форма Жуніора Мораеса, який з 10-ма голами є другим у "гонці бомбардирів" УПЛ. Також непогано виглядають уже старожили команди - Лазіч та Дімітров, в майстерності яких вже не можемо сумніватись.

Розчаровує мене лише Морозюк. Його гра в складі МД особисто мене гнітить. Це не той Морозюк, якого ми хочемо бачити. Можливо позиція правого бека є йому не рідною, але пора б звикнути за стільки часу. Окрім того, його невиправдані вилучення часто ставали на перешкоді комадних дій.

Ну і розчаруванням для мене є селекційна робота клубу, але про це ми говорили і більше не вертаємось.

Металург Донецьк сьогодні - це певний острівець нестабільності, яка часто переплітається з надмірною видовищністю. Хіба може одна і та ж команда зіграти з чемпіоном у нічию, виграючи по ходу зустрічі 2-0, у наступному матчі програти київському Динамо 9-1, а пізніше розгромити вщент Металіст???! Виявляється, можна :) Звичайно, що найгіршим для донеччан став "нок-аут" від Динамо, коли Ташуєв після вилучення голайдо на 20 хвилині вирішив на ставити автобус - за що і надзвичайно пошкодував (напевне ;)

А от рейтинг кращих матчів є значно веселішим. На 3-тє місце я поставлю матч останнього поточного туру проти "Ворскли", коли підопічні Ташуєва виплескали з берегів "Ворсклу" Сачка, яка недарма вважається "грозою авторитетів".

На "срібло" заслуговує матч проти сусідів з "Шахтаря" - надзвичайно несподіваний результат. 2-2! А Сабо пам'ятник вже поставив "металургам? :)

Вищезгаданий матч міг цілком заслуговувати на першість у цьому короткому хіт-параді, але не можу оминути гросмейстерську перемогу над харківським "Металістом". Нескромно і зі смаком.

Тренер Металурга говорити завжди по змісту. І от його фраза про те, що "ми граємо і даємо грати" є лейтмотивом усієї його роботи з донеччанами. На правильному шляху перебуваєте зараз, пане Ташуєв. Успіхів донеччанам :) і побільше вболівальників - вони теж на це заслуговують - не Шахтарем єдиним повинен жити Донбас.

Фото - tsn.ua, fotki.yandex.ru, footballtransfer.ru, metallurg.donetsk.ua, dynamo.kiev.ua