Прев'ю Фіналів Конференцій плей-оф НБА 2022

Ось і визначилися фіналісти Східної та Західної Конференцій! Маямі Хіт протистоятимуть Бостон Слетікс, а Голден Стейт Ворріорс поміряються силами з Даллас Маверікс.

За традицією, з початку проведемо тих, хто все усьо.

На що краще клює в Канкуні : на хробака чи опариша?

Відправляться дізнаватися такі колективи :

Фінікс Санс

Думаю слід одразу розпочати з тих, хто вилетів з найбільшим тріском.

В прев'ю до їх серії проти Мавс я писав, що не зважаючи на теоретичну перевагу Санс, та їх вдалі виступи на протязі регулярного чемпіонату, це була єдина серія, в якій я до останнього боровся, щоб не змінити результат протистояння.

"В повітрі витає якесь таке незрозуміле відчуття, ніби це буде якась супер-мега епічна серія, з доволі несподіваною розв'язкою." - я не міг просити більшого.

Останній матч серії так взагалі, пробувати його якось розбирати, пояснювати, вважаю недоречним. Та й в дечому неможливим. Оскільки як можна пояснити те, що "без 5 хвилин чемпіони", Члени Зала Слави, послідовники "Мамба менталіті" за половину набирають 27 очок - рівно стільки ж, скільки набирає якийсь там пухлий словак.. словенець... хто? де? Whatever.

Кріс Пол проклятий - це вже очевидно. Серія проти Маверікс стала п'ятою за ліком, яку "Поїнт Гад" продув, коли його команда вела 2:0. Більшого невдаху ніж він і не згадаєш.

Звичайно я б не хотів перетворювати цей текст на якесь приниження, чи висміювання гравця. Якщо чесно, то мені його дуже сильно шкода. Тим не менше, на порцію критики КП3 заслуговує.

Після зловісних для гравця 2:0, або як зауважили люди, з настанням 37ми ліття, розігруючий перестав бути схожим на самого себе. 9+3+6 та 4 втрати в середньому, порівняно з 23+5+10 та 2 втрати до ДН. Діти ростуть на очах, гравці ж.. старіють на очах в плей-оф?

Що цікаво, серія з найкращими командами ліги в клатчі, так і не мала жодної гри з нормальною кінцівкою. Практично завжди були виноси, без якої б то не було боротьби в останні хвилини гри.

Букер, не дивлячись на прогрес в останні роки, коли треба так на гру і не появився. Зате створив цілу купу мемів з собою, адже саме цим і запам'ятовуються найкращі баскетболісти. Мемами за зустрічанням з кимось з сімейства Дженнер.

Ейтон прохлопав свою максималку. Ще й чуть було не побився з Монті Вільямсом.

Ось за що можна похвалити Санс та в якійсь мірі порадіти за команду (як би дивно це не звучало в цій ситуації), так це те, що з Ейтоном практично гарантовано слід буде прощатися. Ну або як мінімум Фінікс вберегли себе від гігантського контракту.

В цьогорічному плей-оф було доведено, по суті однією і тією ж командою, що ринок центрових в НБА, це дуже проста штука. На максимальні зарплати можуть розраховувати лише виключні таланти, на кшталт Йокіча та Ембііда, які окрім функції "виграти вкидання" на початку матчу, можуть запропонувати ще щось. Всі ці DPoY суперечки не важать абсолютно нічого. Особливо в ті моменти, коли це справді важливо.

Але, так як Джарретт Аллен підписав минулого року 100/5, я гадаю і в Ейтона подібними грошима також хтось та й плюне. Санс ж залишається стежити за ситуацією і в разі щасливого збігу обставин немагатися sign&trade'нути центрового.

В таких команд як Детройт, Індіана, Орландо та Сан-Антоніо вже є місце для максимального контракту. Звільнити місце також може і Портленд, "вейвнувши" Джоша Харта. Як завжди, за піки може допомогти прилаштувати в себе велику зарплату Оклахома.

Досить цікавим, як на мене, міг би бути обмін в ту ж саму Індіану, забравши звідтам центрового Майлза Тернера. Щоб появилася ще одна загроза з трьохи, ще й на позиції центрового.

В одному я впевнений точно, що Фініксу щось та й потрібно змінити. Тим паче на фоні того, що між Діандре та тренером назрів конфлікт, а клуб та й взагалі не хотів платити (і правильно зробив). "Двічі в одну річку не війдеш", як то співається. Заходити ж втретє..

Символічно ще й те, що крах Ейтона, крах Фінікса, припав на серію з Лукою Дончічем. Повз якого Санс пройшли на Драфті 2018 року, обравши того ж таки Діандре. В якійсь мірі сюди також можна додати й крах Кріса Пола, який ще в перших матчах ловив словенця на фоли, через витягнуті руки і який нещадно врізався в нього наприкінці матчу №2. Дончіч ж як губка, увібрав в себе знання і згодом вже сам кошмарив СіПі, тими ж таки фолами та ізоляцією.

Мемфіс Грізліс

Цього плей-оф, висловлюючись термінологією з реслінга, "медведики" зробили "хіл-терн". Перетворилися з хороших хлопців, в поганих. Можливо це тільки моє сприйняття ситуації, але до серії з ГС мені Грізліс імпонували. Їх молодеча зухвалість та наглість в якійсь мірі імпонували.

Враження спортив останній матч. Коли вже після матчу, Стеф Каррі заявив, що Ділон Брукс намагався "треш-точити" до нього, розказуючи щось там про "нову династію", що Ворріорс вже старі, а їх час прийшов.

Подібну історію я вже чув. В ній фігурували Патрік Беверлі та Лос-Анджелес Кліпперс. Нагадайте, будь ласка, як у них справи? Ось і я про це.

Якщо ти не можеш підкріпити треш-ток грою, результатом, то краще його не починати. Так можна нажитися лише дурної слави.

Як в моменті з "whoop that trick".

З якого справедливо глузував Морент. Але згодом, в твіттері, відповів Кумінзі так, наче він бог знати який ветеран. Як то кажуть "трохи попустися"))

Ну і травма Гарі Пейтона, яку наніс той таки Брукс, його також не прикрашає. Я вірю, що вона була не навмисною. Але від того, менш брудною вона не стала.

Що стосується аспектів гри, то Мемфіс мали легко проходити Ворріорс.

Буду відвертим, я був здивований, що саме ГС вийшли в Фінал Конференції. Оскільки логіки в цьому не було. В принципі як і відсутня була логіка в серії Мемфіс-Міннесота, коли ТВ якимось чудом злили серію. Видно доля зіграла злий жарт та відвернулася від Мемчика в самий важливий момент.

Першу та четверту гру, в якійсь мірі, Мемфіс подарували суперникам.

В першій грі, шалену трьошку поклав Клей Томпсон, який за 36 секунд до кінця матчу вивів ГС на одне очко вперед. До цього кидка, Клей був 2/9 з-за дуги. Після того у Морента було ще дві атаки, якими він так і не зумів скористатися. В четвертій грі так взагалі, Грізліс практично весь час по ходу матчу вели, але за 45 секунд до кінця знову випустили перемогу з рук. На цей раз в клатчі порішав Каррі, якому вдалося назбирати на собі фоли та за менше ніж хвилину набрати 8/8 очок зі штрафних.

Можливо далася в знаки втома, можливо відсутність досвіду. Також не слід забувати про момент з травмою Морента! Якою б крутою не була статистика команди без зірки, думаю нікому пояснювати не потрібно, що з ним команда набагато сильніша.

Але, чисто на мою думку, Грізліс виглядали краще, ніж Голден Стейт. Цікавий факт : з 288 хвилин зіграних в серії, Мемфіс вели в рахунку на протязі 176 хвилин. Непогано, як для колективу, який поступився 2:4.

На "ведмедів" чекає цікаве міжсезоння. Як мінімум в тому плані, що за командою буде цікаво поспостерігати, чи вона робитиме якісь муви, чи ні.

По суті, ростер в якійсь мірі збалансований. В команди нема очевидних позицій, які слід покращувати. За винятком центрового, напевно.

Здалося б придбати другу зірку, але йди її знайди! Тим паче, що потрібно буде віддати когось з важливих гравців, без яких, не виключено, що органічно вибудуваний Мемфіс гратиме настільки ж яскраво та сильно.

Дуже приємні враження по собі залишив Заїр Вільямс, який відіграв ключову роль в перемозі у грі під №2. Можливо юний форвард і стане тією самою другою зіркою, або ключем до неї, у вигляді ассету.

Мілуокі Бакс

Янніс - Батя, він старався. Найкращий гравець в світі. Проте навіть йому, витягнути команду в одне лице так і не вдалося. Можливо, якщо б суперником була будь яка з команд плей-оф, окрім Селтікс, він би і це зміг! Але..

Я мабуть ще не один раз повертатимусь в минулорічний плов, а саме в момент з кінчиком пальця Дюрента. Адже не дивлячись на те, що Бакс, минулого року, виграли "гайки", ніхто не забув про тренера Буденхольцера в плей-оф. Я не забув. Як і не забуду цьогорічного Грейсона Аллена, якого по невідомим причинам Майк настільки сильно полюбив.

Я розумію, коли на паркеті залишається Лука Дончіч, навіть тоді, коли його шматують в обороні гравці суперників. Але що такого Буденхольцер знайшов в Аллені, який по ходу серії грав по 26 хвилин в середньому, я не розумію. Не допомагає в розумінні і чудова статистика 1/13 з поля, в останніх двох матчах. Ну і гра в обороні, як "найбільший козир".

Так, можна згадати за травму Кріса Міддлтона. І важливість відсутності даного гравця не слід недооцінювати. Тим паче вплив відсутності форварда на хвилинах рольовиків, таких як ось Грейсон.

Але якщо сказав "А", то кажи і "Бе". Менеджмент команди відпрацював просто на всі гроші.

З початку відрахували Діандре Бембрі, який як один з крайків в ротації, в серії проти Селтікс, ой як би пригодився. Після відрахування Бембрі, Мілуокі підібрали на його місце Джевона Картера. Який в останніх 5 іграх в серії з Бостоном, сумарно зіграв всього 6 хвилин. І це після 22 та 19 хвилин в перших двох матчах. Ну і вишенькою на торті став обмін Дівінченцо на Ібаку. Серж, в серії проти тих ж таки Селтікс зіграв всього 3 хвилини, в перших двох матчах, після чого не виходив на паркет ні разу.

Так, Ібаку брали по суті тільки як підстрахування Лопезу. Але обійшлося воно Мілуокі дорого. Дівінченцо явно не став би на заваді "оленям". Та й Лопез, після відносно вдалої серії проти Чикаго, проти Бостона виглядав доволі блідо. Можливо далося в знаки те, що належну ігрову форму, центровий так і не зумів набрати.

Також зіграв фактор останніх матчів, коли Бостон спеціально вигравав ігри, щоб фінішувати другими - не боялися ні Нетс, нікого. Тоді як Мілуокі "зливалися", на чому наголосив Удока :

Просто потрібно признатися самому собі, що конкретно такі Бакс, проти конкретно таких Селтікс, шансів мали небагато. Бостон ну дуже сильний.

Тим не менше, треба рухатися далі. В якійсь мірі, Бакс мають право на "ще одну спробу". Адже відмазка через травму Міддлтона є і вона не надумана. Водночас слід розібратися, чи варто покладатися колективу на Брука Лопеза, чи варто йому шукати якусь заміну. Де знайти гравця по типу ПіДжей Такера. Та й в цілому, 3&D гравців. Адже ті, що є в Бакс, м'яко кажучи такі собі.

Ну і питання на рахунок Буденхольцера піднімати поки що ще зарано, але мати на увазі треба.

Філадельфія 76с

На черзі мої нові "улюбленці" майбутнього сезону)

Попри всю крутість Ембііда, попри його заяви про те, що він має бути МВП, що він найкращий гравець в світі, факт залишається фактом - з 5 спроб людина ще жодного разу не грала в Фіналі Конференції.

Так за станом здоров'я. Але чому це не має враховуватися? Якщо Леброна часто хвалять за тривалість його кар'єри, відзначають, що завдяки його інвестиціям в своє тіло, він зміг стати тим самим "королем", одним з найкращих гравців в історії! Тоді чому не можна використовувати цей наратив в зворотньому напрямку?

Так, це не пряма вина Ембііда, що він такий травмовитий. В серії проти Торонто так взагалі, цьому посприяв гравець суперників. Але весь час ігнорувати тему його здоров'я, або використовувати її в якості відмазки, якщо чесно набридло. Те саме стосується Ентоні Девіса, Кайрі Ірвінга. Якщо ви хочете бути одними з найкращих - будьте такими весь час!

Після закінчення серії проти Хіт, в словах Ембііда я вловив мінімальне роздратування та розпач. І я його розумію. Ембіід поскаржився на те, що команда тупо просрала Батлера, віддавши перевагу Харрісу. Як мінімум менеджент не зробив нічого, щоб втримати Джиммі в Філадельфії.

Ембіід, також, поскаржився на те, що команді бракує жорсткості. Що було б добре мати таких гравців як Такер, які в останніх матчах забирали просто всі м'ячі на чужих щитах.

Також Ембіід пройшовся і по Хардену, висказався прямо "нас намахали ;)". Що "це не той МВП Харден, якого ми міняли, а якийсь звичайний розігруючий".

І "Little Game James" був на місці : 0/2 кидків та 0 очок за другу половину останнього матчу.

"The Process" Філадельфії побудований на прийнятті неправильних рішень. З початку тягнули з відставкою Бретта Брауна. Пізніше віддали перевагу Харрісу, не Батлеру. Звільнили Брауна, назначили головним тренером Дока Ріверса. Не без допомоги останнього з команди поперли Бена Сіммонса, в якійсь мірі зробивши ставку на Ріверса. Пізніше обміняли Сіммонса на Харднеа, додавши до "ставки" Ріверса ще й Джеймса.

І тепер починається найцікавіше. Те, що Харден претендує на 270 мільйонний контракт це зрозуміло, може претендувати далі. Але яка його теперішня справжня ціна? На скільки років його мають продовжити? Як на мене, якщо в рік він зароблятиме більше ніж 40 мільйонів, а тривалість контракту становитиме 3+ роки - Морі можна звільняти спокійно.

Особисто я не вірю, що Джеймс Харден зміниться. Так само як для Вестбрука, на його думку, з його грою все ок. Те саме стосується і Хардена. Ну особисто я не уявляю, що він приведе себе в форму, буде слідкувати за харчуванням, режимом та й в цілому зможе змусити себе змінитися. Але з питаннями віри слід звертатися в церкву.

Док Ріверс вкотре довів, що він смішний чудак. Його інтерв'ю після 6го матчу мені чимось нагадували монолог персонажа Маттью МакКонахі, з серіалу "Справжній детектив" :

Але НБА це не "Ліга сміху", там займаються дещо іншими справами. І Коли тренер команди робить подібні заяви :

Ну особисто я не знаю, як би я себе почував, якщо б я був на місці уболівальників 76х.

Вчора ви розказуєте який у нас Джоель Ембіід МВП, а сьогодні, що "я провів круту роботу" та й взагалі "ніхто від нас не очікував кращих результатів". Це щось на рівні цитат відірваного від реальності Кайрі Ірвінга.

Ну і заяви Морі про те, що Ріверс залишається в команді - це просто апогей всього!

До біди ще й травмувався Денні Грін. Травмувався серйозно, порвав хрестоподібні зв'язки. А отже, як і у випадку з Джо Інглсом, є загроза, що гравець може завершити кар'єру.

Це погано для Філадельфії ще й в тому плані, що в свої 82 роки Грін був чуть було не найкращим 3&D гравцем команди.

В цілому у мене склалося таке враження, що Джоель Ембіід почав готувати підґрунтя для того, щоб в майбутньому запросити обмін з команди. У мене є сильне відчуття, що Морі прогнеться під свого дружбана Хардена, заплатить тому гроші, а для Ембііда це стане останньою каплею. Він дограє майбутній сезон в складі Сиксерс, а в сезон 2023/24 розпочне в новій команді!

Про саму серію що можна сказати? Маямі виглядали на голову сильніше. Грали в такому собі "круїз" режимі. Так, поступилис в двох виїздних іграх. Якраз коли повернувся Джоель. Було помітно, що зі здоровим ДжоДжо 76ті мали б можливість потягатися з Хіт, проте чи буде колись ДжоДжо здоровий? Хоча б колись? Хоча б раз?

Презентація нових трофеїв

НБА презентували оновлені трофеї.

Особливо мені сподобалася ідея з нововведеними "маленькими МВП", на честь Ларрі Берда та Меджика Джонсона - приз найціннішим гравцям Фіналів Східної та Західної Конференцій!

Одразу ж можна буде спрогнозувати, хто стане першими володарями даних нагород ;)

Фінал Східної Конференції

Маямі Хіт (1) - Бостон Селтікс (2)

В сезонній серії перемогу здобули Бостон Селтікс, з рахунком 2:1.

В другій грі, щоправда, коли Селтікс виграли -30 не грав Батлер, тому можна вважати, що нормальну серію команди закінчили нічиєю 1:1.

Бостон виглядає дуже жорстко та в моєму розумінні є фаворитом цієї серії.

Також за Селтікс грає найкращий гравець серії, чисто на мою думку.

Тейтум, як на мене, закріпився в статусі одного з найкращих two-way форвардів ліги, та й в цілому, в якості одного з найкращих гравців ліги без прив'язки до позиції!

В серії проти Нетс він просто "з'їв" Дюрента. Обороняючись проти нього сумарно 30 хвилин, він дозволив КД реалізувати лише 3 кидка з 18 спроб!

Можливо він ще не на рівні з гравцями калібру "топ 5" ліги, проте він підібрався вже ну дууууже близько.

Цьогорічний плей-оф мені чимось нагадує турнір по комп'ютерній грі Dota 2. Коли на початку турніру є "мета" окремо для групового етапу. Працюють одні герої, одні стратегії. Пізніше, в плей-оф, "мета" змінюється. Ну а в Фіналі може появитися взагалі, якась ще інша мета і герої та стратегії, що працювали на попередніх стадіях турніру, вже не працюють.

Те саме і тут. Селтікс як акули, відчули кров. Вони перемогли чемпіонів, вони перемогли один з найкращих 7х посівів в історії. Вони вловили ту саму "мету" турніру і є в ній найкращими.

Вони розтрощили Бакс за рахунок трьохочкових. Селтікс встановили рекорд за кількістю реалізованих кидків з-за дуги в 7 матчі - 22. Також Селтікс в серії проти "оленів" реалізували на 53 (!) трьошки більше ніж суперники - 110:57.

Гравці Бостона спокійно обороняються при розмінах. Макрус Смарт добре відпрацьовував проти Янніса, Кевіна Дюрента, а Хорфорд та Вільямси (Роберт та Грент) розмінювалися на гардів та оборонялися на периметрі.

Що може завадити Селтікс, це фізичний стан гравців.

Смарт на травмі та може пропустити перший матч серії. Роберт Вільямс також навряд чи з'явиться найближчим часом на паркеті. З мінімальною травмою грає Джейлен Браун.

Якщо Янніс був однозначно найкращим гравцем серії, то друге місце мені важко віддати одноосібно Тейтуму, адже в великій мірі, саме завдяки старанням Хофрорда Селтікс вийшли в ФК.

В свої 35 Ел грав багато - по 39 хв в середньому за гру. Ключовий гравець для Бостона, насправді. В серії проти Бакс, сумарно Ел захищався проти Янніса 31 хвилину. Реалізація грека проти Хорфорда становила 33 попадання при 91 спробі. Це 36% реалізація.

І якщо ви пригадуєте, то в серії в "баблі", також в ФК, також в протистоянні проти Маямі, найбільше шкоди "кельтам" заподіяв Бем Адебайо, який чуть було не самотужки розривав Селтікс.

Селтікс вже помстилися минулим кривдникам, ще в першому раунді. Прийшов час розплати Хіт?

У Маямі також проблеми з травмами. Кайл Лаурі нездоровий. Його турбує підколінне сухожилля. 30% з поля, 21% з трьохи та 6 очок в середньому - розігруючий не схожий сам на себе. Гейб Вінсент зараз набагато краща опція.

Хоча Джиммі Батлер демонструє якусь космічну гру 29+8+5+2 стіла в цьогорічному плей-оф, у нього також виникали проблеми зі здоров'ям по ходу серії проти Хокс.

Хірро не може знайти свій кидок, лише 27% з трьохи. З ротації випав Робінсон, зіграв лише в 8 іграх по 10 хв в середньому. Можливо хлопці бережуть сили на Селтікс, секретна зброя?

Прийшов до тями Оладіпо. В попередніх прев'ю я повністю забув про існування такого гравця! Оладіпо може стати в пригоді для Хіт в обороні. Він непогано показав себе в попередніх серіях, захищаючись проти Хардена (5/16 за 16 хвилин) та Янга (0/2 за 5 хвилин). Колись Вітьок був найкращим two-way гардом ліги. Або одним з, так точно!

Проте багато що вирішуватиме готовність гравців та їх фізичні кондиції. На руку Селтікс мав би зіграти вже зазначений ритм, переможна хода, адже вибити з початку Дюрента, а потім Янніса - це сильно. В повітрі витає відчуття, що Селтікс можуть виграти чемпіонство! Думаю і самі гравці це розуміють.

Бостон банально сильніший практично у всіх компонентах за Маямі.

Тоді як Хіт можуть взяти хитрістю. Вони провели відносно лайтовіші серії, в плані фізичних навантажень, краще відпочили. Також фактором може стати домашня 7 гра.

Ну і звичайно Споельстра може придумати якісь цікаві тактики, як колись з зональною обороною. Є Адебайо. Батлер хоч і другий кращий гравець в серії, але ми вже бачили, і цього плову, і в "баблі", що Джиммі може тягнути команду на рівні найкращих гравців ліги! Є відчуття, що комусь з трійці Робінсон/Струсс/Хірро полетить. І за рахунок цього, як мінімум якась одна гра буде виграна Маямі.

Тим не менше переконаний, що серія буде важкою, як для одної так і для іншої команди.

Прогноз - прохід Бостона 4:3. МВП Фіналу СК - Джейсон Тейтум.

Фінал Західної Конференції

Голден Стейт Ворріорс (3) - Даллас Маверікс (4)

В сезонній серії перемогу здобули Даллас Маверікс, з рахунком 3:1.

Але в останніх двох іграх, Даллас вже грав чинним складом, вже без Порзінгіса, тоді як у ГС був відсутній Грін. Тому, в якій мірі, сприймати результати регулярного сезону слід сприймати обережно, без фанатизму. Але тримати в голові результат все одно потрібно)

Даллас дещо сенсаційно, а за результатом 7го матчу - ще й в шоковому стилі, вперше за 11 років, після чемпіонського забігу вийшли в Фінал Конфи.

Лука Дончіч - найкращий гравець, який продовжує грати в плей-оф. Та найкращий гравець в серії. Словенець в середньому набирає 32+10+7+2 перехоплення за гру. Він, очевидно, є ключовою фігурою френчайзу. Але окрім "Меджика", хотілося б відзначити й інших людей.

В першу чергу - це Джейсон Кідд. Перед початком сезону, до його призначення на "тренерський мостик" Мавс я віднісся скептично. Вважав, що через його доволі провальний попередній досвід, йому ще зарано доручати команду, котра ставить перед собою вищі цілі, ніж, скажімо, можливості тренера. В найкращий напад в історії ліги, так і просився більш розкутий, націлений на атаку тренер. Тим паче, що в Мавс оборонного ресурсу, як такого, практично не було. А тут прийшов Кідд і захист хоча й не зразу, але появився.

Найбільша ж його заслуга, як на мене, це було вміння знайти підхід до Дончіча. За перші два матчі, захисний рейтинг Луки становив майже 133 очка в перерахунку на 100 володінь. Всі ми пам'ятаємо, як його безжалісно розбирали на запчастини в четвертій четверті перших двох матчів. Окрім того, що Лука не полюбляє відпрацьовувати в захисті, далася в знаки й втома.

В останніх 5 матчах, показники захисного рейтингу були наступні : 98, 100, 108, 83, 91. В середньому 96 очок на 100 володінь.

Чудову серію провели Доріан Фінні-Сміт та Реджи Буллок. Основні оборонці на периметрі, гравці ще й продуктивно працювали в атаці. У Буллока 38% з-за дуги при майже 7 спробах в середньому, у ДФС 45% при майже 6.

Кідд не тільки знайшов підхід до Луки, мотивуючи грати того й на оборону, але й змусив словенця ділитися з м'ячем. Так Брансон при 17 кидках за гру набирав практично 19 очок в середньому, тоді як Дінвідді 11 очок при 9 кидках, демонструючи просто нереальну ефективність з-за дуги - 52% при 4,4 спробах!

В якійсь мірі, для себе я проводжу паралель між Мавс та Селтікс. Даллас також знайшли свою "мету" на Заході. У двох підряд серіях вони пройшли команди, в яких 2 та 3 кращі гравці - це центрові, які добре захищаються під кільцем, проте доволі слабкі, якщо суперник переводить свою атаку на периметр та атакує з дальної відстані.

Тому буде цікаво поспостерігати за тим, як команда протистоятиме Голден Стейт Ворріорс.

ГС не подібні до попередніх суперників Мавс. Вони, можна так сказати, їх протилежність. Ворріор практично ніколи не покладалися на габаритних центрових. Вони у них були в якості командного придатка. Заза Пачулія, Девід Вест, Джавейл МакГі. Тепер таким є Кевон Луні.

Тому конкретно в цьому компоненті, Даллас не зможе отримати свого роду переваги над суперником, коли один з її найкращих гравців стає недієздатним.

Але у випадку ГС, це мабуть єдиний позитивний момент. Оскільки основна проблема ГС ховатиметься в захисті на периметрі.

Навіть в свої найкращі, домінуючі роки, головною чеснотою "воїнів" був саме захист.

Цього року їм банально пощастило. З початку їм пощастило попасти на Денвер Наггетс, у яких окрім Йокіча та Гордона, мабуть, більше нема гравців рівня стартової п'ятірки в плей-оф. Та й то, коли твій №2 це Аарон Гордон... у мене для тебе погані новини.

Пізніше ГС грали проти Мемфіс. Джа пропустив 3 останні матчі. Ділон Брукс пропустив, по суті, 2 матчі. Десмонд Бейн, таке враження, що грав з травмою. За 38 хв в серії проти Міннесоти, він набирав 24 очка в середньому з 49% з трьохи при 9 спробах (шок). Тоді як проти ГС за 33 хвилини, в доробку Бейна було лише 14 очок, при тих ж таки 49% з трьохи, але лише при 6 спробах.

І попри те, що ГС виграли 4:2, по факту навіть з такими знекровленими "ведмедями" вони мучилися.

Мучилися і головні зірки ГС. Так у Каррі, в серії проти Мемчика 41% з поля та 33% з трьохи. Це незадовільно навіть на рівні середніх показників по лізі. У Клея теж 41% з поля та 36% з трьохи.

У їх нового "лайнапу смерті" справи також не дуже. В серії проти Грізліс, +/- лише 3, 39% з поля та 21% з трьохи.

Ким "воїни" збираються оборонятися проти Дончіча-Брансона-Дінвідді - невідомо. Клей складає, м'яко кажучи, погані враження в обороні. Пул це взагалі пасажир. Боюся за рахунок Гріна та Віггінса не вивезуть. Експеремент з Кумінгою, як замінником Пейтона - провалився. Дончіч таких майстрів оборони як Краудер та Бріджес відвозив, що буде з крайками ГС я взагалі боюся уявити. Отто Портер - це несерйозно.

Тому для Дончіча та компанії, насправді, ГС є дуже зручним суперником. Щоб "воїнам" хоча б якось зачепитися за путівку в Фінал, їм прийдеться нав'язувати швидкий темп Мавс. З таким пг суперником як Лука, мені здається, це буде практично неможливо. Вв'язуватися в "перестрілку" - також не вихід. Адже Мавс зараз на піднесенні. Пулялки пуляють. Навіть у того ж самого Дончіча 35% в плові та 34% проти конкретно Санс. Що, для прикладу, краще ніж в того ж таки Каррі.

Але у ГС, банально, іншого виходу то й нема. Єдине на що їм слід буде розраховувати, це теоретичне поверення Гаррі Пейтона, щоб він по можливості став тим самим гардом, котрий зміг би протидіяти в обороні гардам Мавс.

Це мабуть найкраще підсумування перспектив Голден Стейт на цьогорічний плей-оф. Якщо Гаррі Пейтон є теоретичним ключем для путівки в Фінал.

Тому я дуже здивований, що Даллас є такими аутсайдерами в серії, по відношенню до ГС. Букмекери оцінюють прохід Маверікс коефіцієнтом 3, тоді як на прохід ГС дають коф 1,4.

Прогноз - прохід Далласа 4:2. МВП Фіналу ЗК - Лука Дончіч.

P.S.

Апдейт сітки (яка вже в якійсь мірі неактуальна) :