Трибуна

Підсумки регулярного чемпіонату сезону 2021/22 НБА : Нагороди, Збірні (#respect edition)

Одна з найзахопливіших гонок за нагородами в історії, інтрига практично в усіх категоріях! 15 найкращих гравців сезону. Хіба могли бути інші варіанти? Детальніше про все це в тексті, приємного читання.

Підсумки регулярного чемпіонату сезону 2021/22 НБА : Нагороди, Збірні (#respect edition)

Ось і закінчилась регулярка ювілейного, 75го за ліком розіграшу НБА. На моїй пам'яті - одного з найкращих розіграшів регулярного чемпіонату!

В повноцінній мірі насолодитися баскетболом не вийшло. Та й не вийде мабуть. Все, через кляту пердушню. Горіти вам за всі людські страждання в пеклі, сволочі.

Тим не менше - НБА.

Як я вже згадав, регулярка вийшла топовою. В ній було все!

Була низка матчів, в яких гравці набирали по 50+ очок. Було кілька пробиттів 60ки. Санс пробили 60ть перемог. Були заруби з потрійними овертаймами та плей-оф-лайк іграми. А були рекордні виноси з -73. Був рекорд Каррі по трьошкам. Леброн практично впритул наблизився до рекорду Каріма. Врешті-решт Тоні Снел втретє поспіль закінчує регулярку зі 100% результатом з лінії штрафних. Легендарний сезон, без сумнівів.

Нагороди

Але однією з найсолодших частин сезону НБА, що закінчується, були є та будуть нагороди та Збірні. Одразу хотів би попередити, що це лише моя неупереджена думка, не більше.

Кращий прогресуючий гравець

Під час цього сезону я вкотре переконався, що майбутнє Ліги в хороших руках. Дуже багато молодих та талановитих гравців на горизонті, більшість з яких демонструють не лише ріст статистичних показників, але й в цілому, їх гра визначає результат команд.

Перед початком сезону моїм фаворитом на нагороду "прогресуючому" був Майкл Портер з Денверу. Але, через травму спини, яку гравець отримав в передсезонці, сезон для баскетболіста завершився током не розпочавшись. Зіграв лише в 9 іграх.

Вибір, скажу чесно, був нелегкий. Але зі своєю п'ятіркою я визначився :

П'яте місце - Майлз Бріджес Порівняно з минулим сезоном у гравця : +7,5 очок, + 1 підбирання, + 1,6 асиста.

В середньому гравець грає на 6 хв більше та зіграв з 80 матчів всі матчі в старті (минулого - 19 з 66). У Бріджеса продовжує покращуватися хімія з Ламело. Також Майлз в якійсь перейняв на себе функцію основного форварда, через відсутність травмованого Хейварда. З новою роллю Бріджес справляється вдало.

Четверте місце - Дейонте Мюррей Порівняно з минулим сезоном у гравця : +5,4 очок, +1,2 підбирання, +3,8 асиста.

Також Мюррей закінчив чемпіонат з 2 перехопленнями в середньому, та став найкращим в Лізі, в цьому компоненті. В перше з часів Джордана, гравець закінчив регулярку з 20+8+8+2. Після відходу з команди Дерозана, Мюррей став основною рушійною силою команди, та як на мене - упорався зі завданням. Команда виграла 34 матчі та пробилася в плей-ін, а Мюррей - підвищив свою вартість на ринку, вперше попавши на МВЗ.

Третє місце - Даріус Гарленд Порівняно з минулим сезоном у гравця : +4,3 очка, +0,9 підбирання, +2,5 асиста.

Гарленд, заслужено, вперше в цьому році поїхав на МВЗ. Один з найперспективніших молодих розігруючих Ліги, він став лідером команди, не зважаючи на травми, які цього сезону постійно переслідували Кавс, пробився з командою в плей-ін. В якійсь мірі витягнувши їх туди самотужки.

Друге місце - Джордан Пул Порівняно з минулим сезоном у гравця : +6,5 очок, +1,6 підбирання, +2,1 асиста.

Від Пула я очікував стрибка і він його здійснив. Скористався травмами, з початку Томпсона, а пізніше і Каррі. Провів 76 матчів, з яких 51 в старті. Особливо ударною видалася для гравця кінцівка сезону. Після МВЗ Пул набирав 23+4+5, 47% з поля, 41% з трьохи та 93% з лінії штрафних. Це неймовірне підсилення ГС на перспективу!

Перше місце - Джа Морент Порівняно з минулим сезоном у гравця : +8,3 очка, +1,7 підбирання, -0,7 асиста.

Не дивлячись на те, що Морент просів по асистам, він став ефективнішим скорером. Виросли % з поля, з трьохи, з лінії штрафних. Хоча ефективність Джа важко оцінити в цифрах, тим паче, що Мемфіс виграли 20 матчів з 25, без участі розігруючого, але по відчуттях можна впевнено сказати, що Морент впритул наблизився до еліти НБА. Стартовий розігруючий МВЗ, а незабаром і гравець Збірної НБА.

Його проекція нагадує мені прогрес Янніса, який в 2017 році виграв МІП, вперше попав на МВЗ, а також в Збірну НБА. Хоча грек тоді ще потрапив в Захисну Збірну, але, особисто я не можу сперечатися проти вже названих факторів.

Кращий 6й гравець

Мабуть найлегша нагорода. В плані визначення переможця, звісно.

Тайлер Хірро - Revenge SZN.

Після свого яскравого, деб'ютного сезону, в якому Тайлер разом з Маямі "навели шороху", послідував не зовсім прогнозований та провальний рік. Радісні "охи та ахи" перетворилися на "переоцінений" та інші, міцненькі словечка, якими описувалася гра ще недавно "перспективного" юнака. Ціни на всякі колекційні карточки гравця, та інші NFT-ішні "брязкальця" покотилися донизу, та продавалися чуть було не за безцінь. Настільки народ розчарувався у вчорашньому герої.

Але, на те вона і є "Heat culture", щоб перебороти чорну смугу. Після минулорічного ляпасу в плей-оф, Хіт, в цілому, переглянули своє ставлення до гри, абміції, та взялися до "чорнової" роботи - те, що у них виходить найкраще.

Маямі фінішували першою командою Сходу, що особисто у мене викликало невелике, проте здивування. Тайлер Хірро, не зважаючи на те, що виходив з лавки - став основною атакуючою опцією команди. Особливо це стосується 4ї чверті, коли Хірро набирав понад 6 очок за майже 10 хв проведених на паркеті, при 47% з гри та 45% з трьохи (при 45% та 40% в середньому по сезону, відповідно). І хоча вибірка невелика, але, з 16 ігор яких Хірро пропустив - лише у 9 перемогу здобули Хіт.

На другому місці, беззаперечно, розташувався Кевін Лав. Для бігмена цей сезон став свого роду перезавантаженням кар'єри.

Не дивлячись на солідний контракт, який здавалося б вже давно забезпечив Кеву (та його правнукам) хороше майбутнє, у Лава все ще залишалася жага до гри. Але ні в що хороше вона не виливалася. Постійні сварки з партнерами, тренерами, приправлені психологічними проблемами.. Здавалося, у цієї історії лише один вихід - викуп контракту. Або й взгалі завершення кар'єри. Лав ж попросив останній для себе шанс. Шанс на реабілітацію. Домовився з тренером, щоб той йому дав стільки ігрового часу, стільки вважає за потрібне - але дав. Банально Лав погодився на меншу роль. І ставка на себе окупилася.

Лав провів в сезоні 74 гри, з яких 70 виходячи з бенчу. Бігмен набирав 14+7 за неповних 23 хв. 39% з трьохи при 6+ спробах, для Кевіна цей сезон став статистично найефективнішим в кар'єрі! Можу тільки порадіти за нього!

Третє місце було б справедливо віддати Камерону Джонсону з Санс. До останнього обирав між ним та Джорданом Кларксоном і все ж таки зупинив свій вибір на користь форварда Фінікс.

Банально по тій причині, що індивідуально, порівняно з минулим сезоном, Кларксон з'їхав. Натомість Кем прогреснув практично в кожному з компонентів. Особливо вражаючими є 43% з трьохи. А, ну і звісно, ледь не забув - він є гравцем команди з 60+ перемог. Це так, чисто до слова.

Новачок Року

У цій категорії, як і у гонці за звання МВП, до кінця змагалися троє гравців. З початку їх правда було двоє, це Скотті Барнс та Еван Моблі, які на протязі всього сезону демонстрували високий рівень гри. У третього ж, Кейда Каннінгема, не зовсім вдалим видався початок.

В першій половині сезону Кейд зіграв в 32 матчах, в середньому грав по 32 хвилини, набирав 16 очок з жахливим процентом з поля - 39%.

Другу половину сезону, гравець сміливо може записати собі в актив. По суті, саме вона і підняла Кейда до статусу "претендента на звання RotY". В другій половині сезону, знову ж таки в 32 іграх, Кейд в середньому грав 33 хвилини, набирав 19 очок. Виросла точність попадань з поля - 44%.

Після МВЗ так взагалі - 21+6+7, 46% з поля за 34 хв.

Ну і звісно..

Так, він не винуватий, що у Детройта один з найгірших ростерів в Лізі. Так, Кейд самотужки тащив на собі Пістонз. Був "швейцарським ножем" команди, кращим її скорером, розігруючим, оборонцем, баяністом-тамадою та ще багато ким! Але 23 перемоги та передостаннє місце в конференції... Це стандартно для ситуації з новачком! Той же самий Джейлен Грін з Х'юстона не дасть збрехати! Але в такий сильний сезон та "церемонією нагородження" яка відбувається під хештегом #respect - особисто я не міг поставити його вище третього місця.

Тоді як битва за перші два місця розгорілася не на жарт! І горіла вона з самого початку сезону! А не як у випадку з Кейдом, який гучно нагадав про себе вже після МВЗ.

Особисто моїм фаворитом, на протязі всього сезону - був Еван Моблі. Молода зірка Клівленду, її майбутній френчайз, перероджений Кевін Гарнет, та просто топовий баскетбольор.

Тоді як на противагу йому був Скотті Барнс. Торонто на Драфті здивували (як мінімум мене) взявши під четвертим піком його, а не Джейлена Саггса.

Я очікував від Барнса більшої.. буденності, чи що. Що він не виглядатиме як зірка, а скоріше одразу зі старту стане скромним рольовиком, гравцем який знає своє місце. Та й від Торонто, м'яко кажучи, я очікував менш успішного сезону. Уявляв собі, що вони вештатимуться внизу турнірки, а Барнс підноситиме снаряди ветеранам, інколи беручи на себе гру в "сміттєвий час". Куди ж поспішати? Але я помилився! І який я цьому радий!

Барнс одразу влився в систему Нерса - кремезних, атлетичних, довгоруких гравців які одночасно можуть на паркеті все! Барнс для мене став справжнім відкриттям, оскільки я очікував від нього набагато меншого. А він, як виявилося, став переможним гравцем в переможній команді.

Звичайно, те саме можна сказати і про Моблі. І ні, я не стверджую, що успіх Клівленда та Торонто на всі 100% належить новачкам. Це щоб ви не подумали, що це хейт в сторону Кейда. Мені подобається ця трійця. Та й загалом, мені подобається увесь Драфт Клас 2021! Але, тим не менше, вибір треба було робити.

Друге місце - Еван Моблі.

Перше місце, та Новачок Року - Скотті Барнс.

Кращий оборонець

Ще одна складна та в дечому "смакова" категорія. Адже кандидатів багато і всі гідні перемоги.

Третє місце - Мікал Бріджес

Важко недооцінити вклад Бріджеса в метаморфозу Фінікс Санс - з команди з дна турнірної таблиці, в команду з 60+ перемогами в регулярці та претендентством на чемпіонство. Окрім того, що Мікал ще не пропустив жодного матчу в своїй кар'єрі та є цінним гравцем в атаці Санс, основна ж його чеснота - це гра в обороні. Бріджес практично завжди обороняється проти найкращих гравців команд суперників. Він чудово грає при розмінах, встигає як за меншими від себе гардами, так і гідно чинить опір габаритнішим від себе гравцям. Особисто для мене на нагороду він не напрацював, але й не включити його в трійку було б злочином. Друге місце - Маркус Смарт

Я до останнього боровся з собою, зважував всі "за" та "проти". Цього сезону, таке враження, що у кожної категорії, у кожної нагороди - кому її не віддай не помилишся. На руку Смарту мало б зіграти те, що він є найкращим оборонцем найсильнішої команди у захисті. Він не тільки є виконавцем, а ще й її організатором. Флор-генерал в обороні. Чисто візуально видно, що гравцям суперників, особливо гардам важко грати проти Смарт. Він, сленгово, одягає на суперників "кайдани". В моєму рейтингу він посідає другу сходинку тільки тому, що його суперник являє для мене більшу цінність в обороні. Перше місце - Бам Адебайо

...

Та ні, я пожартував :) Звичайно, що Перше місце займає Руді Гобер Бам також провів класний сезон. Він, як і Джарен Джексон, так і Роберт Вільямс практично до останнього боролися за попадання в трійку. Вони молодці та обов'язково попадуть в Захисні Збірні НБА.

Але в моєму рейтингу переможець все таки Гобер. Подобається вам чи ні але він є найкращим оборонцем Ліги. Цього сезону Гобер закінчив сезон зі статистикою 16+15+2 блоки, провівши свій найкращий та найефективніший сезон в кар'єрі.

Як би там не було, левова частка кидків припадає на зону фарби, зону близько до кільця. Близько половини, я гадаю. А отже, ця зона продовжує залишатися найціннішою. А отже, той хто найкраще захищається в ній і є найціннішим оборонцем ліги.

Хоча його ефективність в плей-оф я завжди ставив та ставитиму під сумнів, але в регулярці кращого за нього не було.

Кращий тренер

Повторюся, обирати кращих з кращих цього сезону - це водночас і задоволення і каторга.

Щоб полегшити собі завдання я скоротив список кандидатів до трьох. Але розпочну з тих, хто не попав, але не згадати за них було б гріхом проти людства.

Іме Удока, Нік Нерс, Тайрон Лью, Кріс Фінч, Джейсон Кідд, Стів Керр. Якщо хоча б хтось один з перелічених попаде в топ 3 - я проти не буду. Кожен з них провів фантастичну роботу та продемонстрував достойні результати.

Той самий Лью зумів закінчити з Кліпперс сезон з плюсовим рахунком. Удока перетворив Селтікс у справжніх монстрів, найкращу захисну команду ліги. Нерс з чудернацькими Торонто зумів протиснутися в п'ятірку на Сході. І, я переконаний, вони ще наведуть шороху в плові. Фінч вивів Міннесоту в плей-оф. Про Кідда та Керра я говорю так, наче хлопці не виграли по 50+ матчів. Якщо дуже хочете то можете згадати і Доннавана і Біккерстафа, які також проробили титанічну працю у цьому році.

Третє місце - Ерік Споельстра

Вкотре довів, що є одним з найсильніших тренерів сучасності. Батлер пропустив 25 ігор, Лаурі 19, Хірро 16, Адебайо 26. Коли четвірка твоїх найкращих гравців пропускає майже сотню матчів в сумі і тобі доводиться грати без перебільшення ноунеймами і не просто грати, а ще й перемагати.. За таке мають ставити пам'ятники. Хіт виграли 53 матчі та посіли першу сходинку в Східній конференції, в напруженій боротьбі. Дуже сильний доробок.

Друге місце - Тейлор Дженкінс

Тренер-вискочка. В хорошому розумінні. Попри те, що Мемфіс багато хто списував з рахунків (в тому числі і я) та не бачив їх серед топових команд, тренер Грізліс мав це в задній кишені. Виграти 56 ігор та стати другою кращою командою Ліги? Без питань. З 25 матчів, які пропускав Джа, виграти 20? Та раз плюнути! Мемфіс грають в яскравий, швидкий, атакуючий баскетбол. Також вони пам'ятаю і про гру в захисті. Вони входять в п'ятірку ліги за атакуючим, оборонним та нет рейтингами. У Грізліс молодий, зіграний склад, без самолюбів які ставлять за мету перемагати. Схоже на те, що вже у цьому плей-оф вони комусь клопоту та й завдадуть!

Перше місце - Монті Вільямс

Не хочу перетворювати цю нагороду на "нагороду за два сезони", але... Ну назвіть мені кращого тренера за останні 2 роки, ну назвіть!

Минулого сезону я також, практично до останнього боровся, кому ж віддати нагороду : Вільямсу чи Тібодо. Зупинився на останньому. І досі вважаю, що це було правильне рішення.

Але цього сезону, в якійсь мірі, я б хотів вибачитися перед Монті. Але нехай це не вигладає так, ніби це якась подачка!! Цього сезону Санс є з запасом кращою командою НБА. Вони виграли 64 гри. Половину з яких на виїзді, що стало новим рекордом Ліги. Я не буду проти, якщо Дженкінс, чи Споельстра, чи хто б там не був - виграють цю нагороду. Але особисто для мене кращим був Вільямс.

Найцінніший гравець сезону

Ну і нарешті - нагорода, заради якої всі ми сьогодні зібралися! Заради якої ми цілий сезон сварилися і заради якої ми, навіть по закінченню сезону - продовжуватимемо сваритися ще довго! Це звання MVP!

Основних кандидатів, як і у більшості інших нагород було троє. Проте не можу не згадати тих, хто провів напрочуд сильний сезон. Річ, в першу чергу, йтиме про Девіна Букера, Джейсона Тейтума та Луку Дончіча.

Словенець, через те, що розпочав сезон в незадовільній формі - втратив близько двох місяців на розкачку. Він дуже довго не розглядався як гравець МВЗ, Збірних НБА, як гравець топ 10 Ліги. Хоча перед початком сезону й був фаворитом на звання МВП. Проте в другій половині розкочегарився, набираючи 31+10+9, 47% з поля та 38% з трьохи.

Букер став кращим гравцем кращої команди Ліги. Хіба цього мало? Підкріпивши це статистикою 27+5+5, найкращим показником перехоплень та трьохочкових в кар'єрі.

Тейтум, таке враження, що вперше в своїй кар'єрі виправдав покладені на нього очікування. Як мінімум, для початку, він їх не провалив. Як і для Букера, для 18ти річного форварда Селтікс цей сезон став найрезультативнішим в кар'єрі, а його команда посіла друге місце на Сході і виглядає страхітливо для суперників. Мені направду складно вибрати лише двох з цієї трійці, які мають попасти в топ 5. Тому, розставте їх на ваш розсуд, я не проти.

Тоді як трійка повинна бути розставлена при любих. Навіть після закінчення регулярного чемпіонату я довго не міг визначитися з тим - кому ж віддати нагороду? Кому яке місце віддати? Тому що цей рік був дууууже складним у плані розташування кандидатів в правильному порядку. Хоча, напевно, слово "правильному" тут зайве.

Третє місце у мене посів Янніс Антетокумпо.

Признаюся чесно - практичного до останнього тижня, у моєму рейтингу, Янніс посідав перше місце. Він серйозно розглядався у якості переможця. Проте останній тиждень сезону розставив все по своїх місцях. Особисто для мене дуже показовими стали перемоги Мілуокі, не лише над прямими конкурентами по конференції, а ще й над "запеклими" суперниками "Грік Фріка" - над Брукліном та Філадельфією. В обох матчах Янніс максимального задомінував своїх опонентів, набравши 44 та 40 очок відповідно. Окрім цього, Янніс зробив це на бек-ту-беці. Ну і звісно, в кожному з цих матчів Бакс перемогли.

Коли ж гонка за звання МВП та скоринг титул досягла своєї кульмінації - Янніс у виїздній грі проти Чикаго, коли його команда лідирувала 20+ очок, після 24 хвилин на паркеті та лише 18 очок в активі, форвард демонстративно сів на лавку запасних та більше не появлявся в грі. Тим самим показав, що ніякий скоринг титул його не цікавить. Статистику то ж міг набити запросто! Згадалися іконічні слова : "You Have No Power Over Me".

Особисто для мене це стало знаком, що Янніс не дуже то й зацікавлений в даних нагородах і що він береже себе для чогось більшого, що у нього дещо інша місія. Отож, навіщо тоді нагороджувати людину, котра не воліє бути нагородженою? Питання риторичне.

Друге місце - Джоель Ембіід.

Якщо б не існувало Ніколи Йокіча, то Ембіід був би дворазовим МВП. Те який рівень гри демонстрував центровий Філадельфії просто вражає! В сезоні, коли Сіммонс вирішив не грати, а найкращим партнером Джоеля вимушений був стати молодий Тайріс Максі - Ембіід зумів вивести "фільку" в плей-оф, одночасно вигравши скоринг титул - ставши першим центровим з часів Шака, який зумів повторити досягнення легенди.

Окрім результатів Йокіча, одним з вирішальних факторів, що зіграв проти камерунця - став його коментар, в якому він чуть було не поставив свого роду ультиматум пресі : "якщо ви не дасте мені нагороду - значить ви мене ненавидите". Особисто на мою думку, коли річ йде про визначення найкращого, я вважаю недоречним вдаватися до маніпуляцій подібними висловлюваннями. На мою думку це свідчить лише про те, що гравець саме прекрасно розуміє, що він недостатнього хороший для того, щоб виграти дану нагороду. Ну і перше місце, прошу любити й жалувати - це Нікола Йокіч.

Достатньо подивитися на цікаву інформацію, яку оприлюднив автор блогу на "Sports Illustrated" Майкл Піна. У ній вказано, що з Ніколою Йокічем на паркеті, Наггет є командою 62 перемог. Тоді як без нього вони грають на рівні 18 перемог. Серед гравців, що зіграли мінімум 1000 хвилин в сезоні, різниця в +44 перемог - є найкращим показником. Другим в цьому списку, що цікаво, є Джейсон Тейтум з +38 перемог, Даріус Гарленд на третьому місці, у нього +34.

Про різного роду статистичні показники, "просунуту" аналітику та інше - і мови нема. Йокіч просто переписує історію. Також, по завершенню сезону, він увійшов у символічний "2000 очок, 1000 підбирань та 500 асистів" клуб... В якому він поки що на одинці.

В середньому набирав протягом сезону 27 очок, 14 підбирань, 8 асистів, 1,5 перехоплення та 1 блок за гру. Привів свою команду до не дуже високого, 6 місця в таблиці, проте до 48 перемог. І все це він робив без двох найкращих партнерів по команді.

Янніс Антетокумпо - найкращий гравець Ліги. Джоель Ембіід - найбільш домінантний гравець Ліги. Нікола Йокіч - найцінніший гравець Ліги. Питання закрите і оскарженню не підлягає.

Збірні

При виборі гравців в Збірні НБА я керувався принципом позиційності : гарди, форварди, центрові. Особисто мене трішки напрягає, коли НБА намагаються ввести в голосування "мультипозиційність". Як мінімум напрягає через те, що нема чіткого розподілу, за якими критеріями гравці по типу Йокіча можуть голосуватися форвардами, якщо вони не грають жодної хвилини в сезоні на цій позиції. Або у випадку з голосуванням на МВЗ, коли Дерозан голосувався як гард, хоча він таким не являється.

Чому ж тоді Йокіч не може голосуватися за умовного гарда, якщо він по факту є розігруючим в команді? Чому Леброн не може бути центровим, одночасно з розігруючим, якщо він таким є?

Отже, щоб не ускладнювати собі життя, не морочити голову, розподілявся все таким чином, щоб виглядало максимально реалістично, максимально по-людськи. Хто кращий на позиції, того й мешти - без винятків.

Це що стосується Збірних НБА. В "Захисних" та "Рукі" Збірних я зробив певного роду допущення. Вони в якійсь мірі були вимушеними, їх я поясню пізніше.

Збірні НБА

Перша Збірна НБА

Думаю, коли мова заходить про Першу Збірну, то останніми роками, найчастіше можна чути ґвалт стосовно позицій Ембііда/Йокіча, хто за кого кращий, хто в якій збірні повинен опинитися, виграти МВП і т.д.

Так, як особисто на мою думку, Йокіч є кращим гравцем, відповідно з його присутністю в Першій Збірній питань нема. Як і з відсутністю в ній Ембііда. Чи належать ці два гравці в топ 5 НБА? Так. Але Збірні НБА не про топ 5 гравців Ліги, а про топів на позиціях. Позиція центрового одна. Case closed.

Присутність решти гравців, я гадаю, пояснювати також не варто. Всі вони входять в мій топ кандидатів на МВП, ще й чітко підходять по позиціях.

Друга Збірна НБА

Друга Збірна, на мою думку, могла викликати у людей запитання тільки на рахунок того, чи варто когось з цих гравців "підвищити" в класі. Практично у кожного з гравців були притензії на Першу Збірну.

З Ембіідом все зрозуміло.

Каррі, десь на протязі перших півтора-два місяці виглядав як МВП Ліги. Проте, чи то далася в знаки минулорічна втома, коли під кінець минулого сезону Стеф "божив", чи то далася в знаки напруга стосовно побиття рекорду за кількістю трьошок.. Як би там не було, починаючи приблизно з Нового Року, результативність та ефективність Каррі просіли. Після МВЗ Стеф пішов на поправку, проте за три тижні травмувався і на цьому регулярний чемпіонат для нього був закінчений. Цей сезон є одним з найгірших у кар'єрі Каррі. Цього недостатньо для Першої Збірної, але вистачає з гаком для Другої.

Морент навпаки, початок сезону почав нормально, проте феєрив ближче до середини. Між двома травмами, на початку та в кінцівці сезону, Джа набирав 29 очок. Він обігнав Стефа в претензіях на Першу Збірну, так і на можливе звання МВП. Довший час вважався кращим гардом ліги, як за рахунок власної гри, так і за рахунок бляклої гри конкурентів. Джа спокійно міг би претендувати на Першу Збірну, якщо б не 25 пропущених матчів. На мою думку це одна з основних причин, чому його індивідуальні показники не можуть настільки сильно відокремлювати його від тих самих Дончіча та Букера, які посіли місця в топі.

У КД чимось схожа ситуація. Дюрент пропустив 27 матчів, а сезон закінчив з 30+7+6, 52% з поля, 38% з трьохи та 91% з штрафних. Якщо розглядати його та Тейтума в вакуумі, як гравців, що претендують на одну й ту ж позицію, то Кевін (особисто для мене) все ще є кращим гравцем. Але й заслуги Джейсона повинні бути винагороджені.

У випадку Дерозана у мене було найменше сумнівів. Занадто крутий, щоб бути в Третій Збірній, але недостатньо хороший для Першої.

Третя Збірна НБА

Гравці, що потрапили в цю Збірну - взагалі не мали жодних шансів на те, щоб піднятися вище. Це значно спростило для мене задачу при виборі третьої п'ятірки, оскільки треба було вибрати найкращих, а недостатньо крутих - залишити поза.

Особисто для мене локами були Пол, Батлер та Леброн.

З Джеймсом все зрозуміло. Якщо б зіграв тіршки більше матчів - міг би претендувати на Другу Збірну. Але його максимум - це Третя. Тим, кому цього видасться мало, прошу глянути в таблицю Західної Конференції. Як для єдиного гравця з топ 15, який пролетів повз плей-оф, як на мене це чудовий результат.

З Полом та Батлером все зрозуміло. Найкращі гравці найкращих команд конференцій.

Питання були по Таунсу та Янгу.

Конкурентом Таунса був Гобер. Ми всі звикли, що Руді це завжди претендент на нагороду Кращого Оборонця. Що він залізобетонно в Першій захисній Збірінй. Проте його присутність в Збірних НБА завжди (як мінімум для мене) відчувалася притягнутою. Часто за рахунок того, що кращих кандидатур на позиціях центрових не було. Або Адебайо пропустить багато матчів, або Таунс занадто слабкий.

Цього року КАТ як на мене виправився. Виграв конкурс трьохочкових на МВЗ. В цілому провів хороший сезон, вийшов з командою в плей-оф, та й в плані індивіуальних показників також показав себе з кращої сторони.

У Янга було більше конкурентів. Проте й сам Янг, імхо, виділявся серед конкурентів. На фоні частих травм гравців Хокс, їх індивідуального, а також командного спаду, Янг провів свій найкращий сезон в кар'єрі та допоміг пробитися команді в плей-оф.

Серед його конкурентів, мабуть найближчими до потрапляння в топ 15 були Джеймс Харден, Донован Мітчел та Зак Лавін. Але жоден з них, на мою думку, не заслуговував на останню позицію серед гардів більше, ніж Трей Янг.

Також, до "почесних згадок" можна віднести таких гравців як : Ламело Бол, Даріус Гарленд, Дейонте Мюррей, Фред ВанВліт та Паскаль Сіакам. Останнього, доречі, розглядав як теоретичну заміну Джиммі Батлеру. Але точно не цього року.

Захисні Збірні НБА

Перша захисна Збірна

З першою Збірною все просто - трійка кандидатів на "Оборонця року" + ще два гравці. Ними виявилися Матіс Тайбул та Джарен Джексон.

Джексон завершив сезон з найкращим в лізі показником блок-шотів - 2,3. Тайбул ж, настільки безкорисний в атаці, настільки ж корисний в обороні. Один з найкращих оборонців на периметрі в лізі, з хорошими розмірами, у гарда практично 2 перехоплення та 1 блок-шот за гру в середньому.

Друга захисна Збірна

Тут також без сюрпризів.

Вільямс, на мою думку, якщо б не травма мав би хороші шанси на те, щоб виграти нагороду "Оборонця року". Те саме можна сказати і про Бема Адебайо, який якщо б не пропустив 26 ігор мав би хороші шанси на статуетку. З Яннісом все зрозуміло - просто машина.

Мюррей закінчив сезон з найкращим в лізі показником перехоплень - 2. Та й загалом, ми його знаємо саме як хорошого оборонця. У Кріса Пола одні з найкращих захисник метрик в лізі, серед гардів. Я довго вагався між ним та Джру Холідеєм, але все таки зупинив свій вибір на КП.

До "почесних згадок", серед гардів, окрім Холідея я б відніс Алекса Карузо. Він на пару зі своїм тімейтом Лонзо були одними з претендентів на попадання в Збірні, в першій половині сезону. Проте травми стали цьому на заваді.

Те саме стосується Дреймонда Гріна. Через занадто велику кількість пропущених матчів, Грін втратив місце в моїй п'ятірці, та й загалом, втратив шанси на виграш нагороди "Оборонця року". Проте до початку січня, саме він був моїй ДпоЙ.

Не можу не згадати і за ще двох бігменів, а саме Джарретта Аллена та Ела Хорфорда, які також провели дуже серйозні сезони. Аллен, в дечому, став практично копією Гобера. І як на мене, це лише питання часу, коли він виграє свою першу статуетку. Хорфорду, після похоронів своєї кар'єри в Філадельфії та її відспівування в Оклахомі, якимось чином вдалося її відновити в Бостоні. Можливо справа в зеленій формі, або ж, що більш ймовірно, система яка вибудувана в Селтікс. Її новітня версія, до створення якої доклав руку й сам Ел, зі Смартом, Брауном, Тейтумом, а отже, йому було простіше вписатися в неї.

Ну і звичайно Герберт Джонс. Новачок Пеліканс вразив всіх своєю грою в обороні, зрілою не по роках. Він став однією з причин, чому оборона НОП була не настільки жахливою (18 в лізі), за наявності в ростері Валанчюнаса, Макколума, Грема, Альварадо та інших "левів" на власній половині майданчику.

Збірні Новачків НБА

Перша Збірна новачків

Перша Збірна видалася максимально легкою для мене. З Кейдом, Скотті та Еваном все було дуже просто. Герберта Джонса, як одного з кандидатів на потрапляння в Захисну Збірну, я просто не мав права проігнорити й не включити в Збірну новачків. Питання було чи в Першу чи в Другу. З огляду на те, що інші кандидати виглядали на його фоні блякло, або зіграли відносно небагато матчів, все було просто.

Ну а Франц Вагнер посів своє місце беззаперечно, як на мене - кращий новачок після "великої трійці". Не знати, яким чином розвиватиметься кар'єра Джоанатана Кумінги, але з впевненістю можу сказати, що скаути ГС вже неодноразово задумалися на рахунок того, чи правильний вони зробили вибір на Драфті 2021.

Друга Збірна новачків

Ну і Друга Збірна. Джейлена Гріна, я переконаний, багато хто розглядатиме як гравця першої п'ятірки. Я й сам замислювався над тим, щоб включити його саме в Першу Збірну. Просто йому не вдалося переконати мене в тому, щоб викинути когось звідтам. Тоді як в Другій Збірній він є найкращим гравцем. Та й в цілому, перспективи Гріна доволі безхмарні. Молодий гравець з передумовами стати хорошим шутером, не тільки скорером, з феноменальним атлетизмом. Чимось нагадує мені Ентоні Едвардса.

Джош Гідді також розглядався як потенційний гравець в Першу Збірну. 13+8+6 - взагалі непогано як для новачка. Проблемою стали 54 матчі. Але в цілому, Оклахома має бути задоволена тим, кого вони обрали на минулорічному Драфті.

Айо Досумну можливо не найяскравіший новачок Драфту 2021, але мені він запам'ятався передусім тим, наскільки якісно (як для новачка) він зміг вписатися в склад Чикаго і якщо не підсилити позиції гардів Булз в обороні, то як мінімум не дати їм впасти лицем в бруд, після травм Карузо та Бола. На нього поклали важку нішу, вимушено і він з нею, як на мене впорався максимально добре.

Кріс Дуарте, як на мене, потрапив в Другу Збірну цілком заслужено. Початок сезону в Індіані він взагалі провів дуже сильно. До МВЗ набирав в середньому 14 очок, 44% з поля та 37% з-за дуги. Після перерви його підкосили травми. В цілому зіграв 55 ігор, з яких 39 в старті.

Ну і один з моїх улюбленців цього класу новачків - Альперен Шенґюн. Можливо я упереджено поставився до вибору центрового в Другій Збірній. Але, оскільки його прямий конкурент Айзея Джексон з Індіани провів лише 36 матчів, порівняно з 72 Альперена, свій вибір я зупинив саме на турецькому центровому.

Першу половину сезону, коли Х'юстон ще не так відверто намагався зливатися, Шенґюну доводилося ділити свої хвилини з Тайсом. Після МВЗ, Альперен зіграв 22 матчі, з яких 8 в старті, набирав 12+7 та й в цілому виглядав як перспективний на свій вік бігмен, який може стати однією з запчастин майбутнього розривного механізму Рокетс, у яких підзбирується цікавий кістяк з молодих гравців.

Серед тих, хто трішки не дотягнув до Збірних є : Давіон Мітчел, Бонс Хайленд, Джейлен Саггс та вже згаданий Айзея Джексон.

Якщо бігмен Індіани не дотягнув по кількості матчів, то Мітчел та Саггс стали в якійсь мірі розчаруваннями. Хоча на захист Мітчела скажу, що першу половину сезону йому доводилося підлаштовуватися під гру в 3 гарди. А в останніх 13 матчах, коли йому дали волю - Мітчел грав по 38 хв в середньому 19 очок та 8 асистів з доволі адекватними % з поля та трьохи (46 та 34 відповідно).

Хайленд став справжнім відкриттям для мене. Хлопець провів 69 матчів, 65 з яких виходив з лавки, набирав 10 очок в середньому при 40% з поля та 37% з трьохи. Як на мене, коли повернеться Джамал Мюррей, питання з бек-ап розігруючим (на майбутнє) не мало б стояти.

P.S.

В цілому замислився над тим, щоб в майбутніх сезонах, створити мінімальні критерії, дотримуючись яких відбирати кращих з кращих. Так як в НБА є правило, що для того, щоб претендувати на звання кращого скорера сезону, необхідно зіграти не менше 70% ігор (себто не менше 58 матчів). Я подумав, що дане правило було б правильно перенести і на інші нагороди та як мінімум на Перші Збірні. Зіграв менше ніж 58 матчів, можеш забути про топ 3 нагород та Перші Збірні. Навіть, якщо набрав статистику Вілта.

Але це в майбутньому. Цього сезону вийшло так, як вийшло. Ще почуємося.

Зі Святом Великодня - Христос Воскрес!

Дмитрий Клименко
Морент будущая звезда
Ответить
1
ответил на комментарий пользователя Дмитрий Клименко
можна навіть сказати, що вже чинна)
Ответить
3

Другие посты блога