Сезон 2021/22 НБА у розпалі! Перші враження та висновки

З дня на день НБА мають оголосити двох найкращих гравців листопада, сезону 2021/22. Ними, на мою думку, повинні стати - Кевін Дюрент (Бруклін, Схід) та Стефен Каррі (Голден Стейт, Захід). Як "неочікувано".

Обидва, на старті сезону, показують баскетбол феноменального рівня. А їх команди займають перші місця у своїх Конференціях.

Кевін - тягне на собі проблемний Бруклін, другим кращим гравцем якого, на старті сезону, по відчуттях є Патті Міллс.

І це при живому (але не зовсім здоровому) Хардені!

Який, за його ж словами, під час міжсезоння не повністю відновився від травми стегна, отриманої під час минулого плейофф + я дуууже сильно недооцінив вплив нових правил, які в перші тижні змусіли мене задуматися : а такі хлопці як Харден та Трей Янг взагалі зможуть колись грати в баскетбол?

Жахливий старт від "бороди", який в перших 12 матчах ставав на лінію штрафних всього лише 5 разів в середньому за гру, при 9ти спробах по кар'єрі та набирав в середньому жалюгідних (як для себе) 18 очок. Щоправда, в останніх 7 матчах, Джеймс пішов на "поправку" (хех) і почав набирати 24 очка в середньому з 10ма спробами з лінії штрафних.

Хто продовжує залишатися "тєлєгою" в Нетс так це Блейк Гріффін.

6+5 на старті сезону, з 16% з трьохи... Нетс повинні стрибати від щастя до стелі, що Ламаркус Олдрідж відновив кар'єру! Якби не він, у Нетс була б справжня ж**а з фронт-кортом! З травмованим Клекстоном та нікудишніми Гріффіном та Міллсапом... Нетс ще б пошкодували, що відпустили Діандре! Хоча здавалося б..?

Як би там не було, головне, щоб ветерани хоча б трохи розкочегарилися під плейофф. За умови, що їх не викинуть на мороз обміняють, звісно.

Від Блейка, банально, як і від решти бігменів Нетс потрібно буде лише гру в обороні проти Янніса. Бути такими собі "ПіДжей Такерами" проти Дюрента. Назвати їх "стоперами" у мене не повертаються пальці, але, набридливими мухами - цілком ймовірно.

Що стосується Стефа...

На протязі перших кількох тижнів, не зовсім впевнено, проте лідирував Дюрент.

Мова йде про "драбину" з сайту НБА. Проте, навіть вона здалася! І від 19 листопада лідерство захопив "Шеф"!

І є у мене чуйка, що якщо Стеф обійдеться без серйозних травм на протязі сезону, він спокійно візьме нагороду.

Не лише я один це відчуваю. У містах-суперниках, в яких грають Голден Стейт, фанати чантять "МВП". Не кожну зірку визнають за межами її рідного міста/команди. В особливий час живемо!

Його команда, ГС, лідирують не тільки на Заході - але й в НБА. Йдучи, на старті сезону, з космічним рахунком 18-2 та пейсом 70ти перемог!

Звичайно % впаде, а рахунок погіршиться. Але, якщо ви фанат ГС - причини для радощів безперечно є!

Окрім вже вищезазначеного Стефа, на дуже високому рівні грає Дреймонд Грін.

Який, на даний момент, є головним кандидатом на виграш звання "Оборонця Року"! Та й загалом, на команду любо дивитися

Переміщення гравців на паркеті та їх дії, рух м'яча - все працює як добре злагоджений механізм! Ворріорс є лідерами НБА за кількістю асистів - майже 30 результативних передач в середньому за гру. Ніби на дворі 2015 рік!

І це ще не повернулися Джеймс Вайсмен та Клей Томпсон. Останній, доречі, має шанси деб'ютувати в цьому сезоні раніше від запланованого Різдвяного матчу! Клей вже приступив до контактних тренувань! А буквально вчора оголосили, що двійко відсутніх гравців ГС тепер тренуватимуться з фарм клубом - Санта Круз Ворріорс.

І хоча очевидці кажуть, що Томпсон виглядає на всі 100% у мене все рівно залишається мінімальний острах. Який, сподіваюся, розвіється вже після першої гри Клея. Головне, щоб він був готовий в травні, а не в грудні. Про це треба пам'ятати.

Поки що - ГС виглядають як фаворити на те, щоб виграти титул. Не кажи гоп, поки не перестрибнеш. Але, хто б міг подумати, хто б міг подумати..!

Продовжуємо командами, які, як і ГС - приємно дивують.

Залишимося на Заході, а саме в Аризоні. Фінікс Санс, панове!

Думаю, якщо перед початком сезону ще залишилися люди, які сумнівалися у легітимності Санс та вважали їх вихід у Фінал НБА - щасливим збігом обставин. То зараз... Після 16 (!) перемог підряд, я надіюся, таких вже не залишилося.

Також не можу не відмітити Кліпперс та Тімбервулвз.

Перші, на чолі з Джорджем - міцно тримаються в зоні плейофф та є другим кращим захистом ліги!

А Міннесота, після феєричної, виїздної перемоги над Філадельфією, йде з рахунком 10-10.

І хоча моментами, гра "великої трійки" Міннесоти викликає логічні питання на кшталт : "what the fook?" Чому так багато шановні грають в ізоляції? Чому Таунс такий інертний в атаці? Чому Ентоні Едвардс такий потужний?

Попри це все, краще так, ніж черговий зливний сезон і боротьба за високий пік. І без них є кому зливатися.

На Сході ж радують : Чикаго, Вашингтон, Шарлотт та Маямі.

З Хіт все +/- очікувано. Хіба що Тайлер Хірро взагалі якийсь космічний демон!

На старті сезону набирає 22 очка в середньому, з лавки, поливаючи з-за дуги з 40%, Тайлер - є одним з лідерів щоб виграти одразу дві нагороди : "кращого прогресуючого" та "кращого 6го гравця". Що не може не радувати, після провального минулого сезону, видно, що людина взялася за голову!

Шарлотт, як на мене - просто чудово стартували і ближче до кінця сезону все стане на свої місця. Почнуться травми, піде вважчий календар.. Але поки що Хорнетс радують!

Як і радує Ламело, який перетворюється в справжнього лідера френчайзу та одного з найцінніших гравців ліги!

Радує, також, ще один син Лавара - Лонзо. Який, разом з Чикаго, розірвали початок сезону на Сході та є одними з лідерів Конференції.

Дещо неочікувано для мене. Адже я навіть уявити не міг, що все запрацює, ще й так швидко. Але.. Та сама ситуація, що з Ворріорс))

Дерозан та Лавін, на старті, набирають 51 очок на двох. Лонзо є одним з кращих (!) шутерів ліги, а також елітним оборонцем на своїй позиції. Також, серйозний буст обороні дає Алекс Карузо, який є одним з найвдаліших придбань Чикаго, у міжсезоння!

Все чудово.. Здавалося б, але не все. Травмувався Патрік Вільямс.

Форвард вилетів до кінця сезону і тепер, Булз шукатимуть йому заміну. А також підміну для Вучевіча. Хто-хто, а Чикаго порадує нас обмінами, я в цьому впевнений на всі 100%!

Ну і закінчуємо мажорну ноту Вашингтоном. Як хвацько команда перебудувала колектив навколо Біла!

Ще недавно, у Візардс не було нікого окрім Бредлі та поломаного Вола. А тут бац! І ще трохи як ми будемо говорити про те, що ростер Візардс перевантажений!

Адже рано чи пізно Браянт та Хачімура повернуться. Але якщо ще минулого сезону, вони були беззаперечними гравцями старту, практично незамінимими, то зараз... На позицію центрового є Гаффорд, є Харрелл. На позицію важкого форварда появився Кайл Кузьма. Окрім нього ще є Денні Авдія, Девіс Бертанс, Коррі Кісперт.

В бек-корті появилися Калдвел Поуп, Дінвіді, Холідей.

Вашингтон виглядає дуже симпатично. В обороні ніхто не халявить, пашуть всі. В атаці Білу більше не доводиться ригати по 30 очок в середньому, окрім нього є кому забивати, є кому розігрувати.

Команди ж які найбільше розчаровують - це Атланта, Бостон, Філадельфія, Лейкерс, Денвер та Новий Орлеан.

Останні дві - по зрозумілим причинам, через травми.

В ростер Пеліканів, щоправда, вже найближчим часом мав би повернутися Зайон, який приступив до контактних тренувань.

Йокіч вилетів через травму зап'ястя, проте скоро мав би повернутися.

Не дивлячись на те, що серб проводить історичний сезон : за показником PER (Player Efficiency Rating) ефективність Йокіча у цьому сезоні дорівнює показнику - 35,24. На даний момент, рекорд за даним показником належить Яннісу Антетокумпо (2019/20) - 31,86. Після нього йдуть всякі там Вілти Чемберлейни (31,82), Майкли Джордани (31,71), Леброни Джеймси (31,67). Не знаю, може щось чули про таких.

Але не суть, на даний момент, справи Наггетс кепські як ніколи.

Ось хто може вилетіти на довго - це Майкл Портер.

Попри всі позитивні моменти з гравцем, та його перспективи - його історія травм залишала за собою жирне "але".

З тим як стартували команди на Заході, Наггетс мали б бути одними з фаворитів на чемпіонство.

Але, сталося те саме "але". Майкл Портер розпочав сезон дуже і дуже погано, був несхожий на самого себе.

В 9 іграх, в яких він взяв участь, він набрав таку статистику : 10 очок в середньому, 56% зі штрафних та 21% з трьохи. Порівняно з минулим сезоном, 19 очок, 79% штрафні, 45% трьохи. Чи варто нагадувати, що Наггетс заплатили Портеру багатомільйонний контракт?

Виявилося, що у гравця проблеми з нервовими закінченнями в спині. Це дуже серйозно. Залишається лише побажати хлопцю здоров'я.

Нагадаю, саме через проблеми зі спиною, та операцію, Портер ледь було не випав з лотереї. При тому, що задовго до Драфту'18 котирувався в топ 3, а то й взагалі - піком №1.

Не хочеться бути сволотою, але, якщо справи залишатимуться кепськими, я надіюся Наггетс прописали якийсь пункт в контракті (який ще навіть не вступив в силу), що якщо станеться серйозна травма, угода, якщо не повністю анульовується, то хоча б зменшується на 50%, чи щось у цьому дусі. Причини для паніки є і то дуже серйозні.

(P.S. Закінчував оформлення посту, як буквально годину тому, опублікували новину, що сезон для Портера закінчений в зв'язку з операцією на спині. Бажаю швидкого одужання)

Джамал Мюррей пожартував, що якщо Денвер і надалі гратиме так, як грає зараз, йому не треба буде повертатися.

Кому точно не до жартів - це Лейкерс.

Перед початком сезону, в своїй голові я уявляв картину, як Лейкерс проводять ударно регулярний чемпіонат, проте в плейофф у них починаються проблеми. Але, видно я дуже сильно недооцінив наскільки жахливим гравцем є Рассел Вестбрук.

Я знав, що він є одним з найбільш переоцінених гравців в історії ліги, проте щоб настільки..?

Пам'ятаєте, колись Вестбрук казав про Патріка Беверлі, що він "нічого не робить на паркеті, лише бігає навколо та робить вигляд, що він корисний"? Іронічно.

Не так давно Лейкерс приймали на своєму паркеті Чикаго. Булз винесли господарів -18. Мене зацікавила така статистика :

Вестбрук - 25+6+8, 4 втрати, (+/-) -13, 8/19 з поля, 0/6 трьохи. Карузо - 0+6+5, 1 втрата, (+/-) +28, 0/1 з поля, 0/1 трьохи.

Дуже цікаво, як на мене.

Але не в одному Вестбруку проблема. Лейкерс перестали грати в обороні. Попередні два сезони Лейкерс були 3м та 1м захистом ліги. Сьогодні вони лише 18ті.

Девіс не демонструє тієї гри, якої від нього вимагається, очікується. Всього лише 70% ігрового часу він грає на позиції центрвого. Це недостатньо, потрібно більше. Окрім цього - 17% з трьохи?

Також, за даними баскетбольного аналітика Кірка Голдсберрі - у Девіса найгірша ефективність в лізі серед гравців, які виконали мінімум 150 "джамперів" :

Світлою плямою ЛАЛ, цього сезону, є Кармело Ентоні, який є одним з найкращих шутерів ліги, на сьогоднішній день, набираючи 15 очок в середньому з 44% з трьохи. Старається грати Монк.

Загалом, питань нема до Леброна та до того ж таки Кармело. Решта гравців мають переглянути свій підхід до баскетболу, можливо до життя, та спробувати внести якісь корективи.

На Сході ж, трійка Атланта, Бостон та Філадельфія не те, щоб розчаровують.. Скоріше, команди дещо барахлять на старті сезону.

Так, Атланта розпочала сезон 4-9. Особливо важко стало Трею Янгу, у якого, як і у Хардена, розвинувся синдром недостачі штрафних (6 кидків в середньому з лінії, проти 9 в минулому сезоні).

Окрім цього, в перших 13 іграх сезону, Трей забивав лише 35% кидків з-за дуги.

Після цього, ситуація покращилася і в останніх 8 іграх, Хокс здобули 7 перемог, програвши в останньому матчі, на своєму паркеті, своїм новим "заклятим" суперникам - Нікс. Хто як не Нью-Йорк мав зупинити переможу ходу Трея Янга та компанії?

Щодо компанії, Атланта дуже сильно просідає по захисту. Минулого сезону, після МВЗ, Хокс були 12м захистом ліги. Сьогодні вони 22гі.

Ключову роль в провальній грі в обороні відіграє Клінт Капела. В минулому сезоні він був одним з претендентів на звання "кращого оборонця", в цьому ж сезоні, за показником "захисного рейтингу" - Клінт посідає 86те місце в лізі (з рейтингом 110,5) серед гравців, які грають в середньому 29 хвилин та більше. Вище нього на одну сходинку Ламело Бол, а нижче на одну - Кармело Ентоні. Як сказав би Оуен Вілсон :

Проблеми Філадельфії можна і треба списати на відсутність Бена Сіммонса та хворобу Джоеля Ембііда.

Так, перед тим як камерунець захворів на ковід, 76ті йшли з рахунком 8-2. В наступних ж 9 іграх, які центровий пропускав, команда закінчила 2-7. В останньому матчі, в якому Ембіід повернувся, Севентісиксерс також зазнали поразки - поступилися в ОТ Міннесоті, а 42+14+3+2 ДжоДжо не допомогли команді. Як би там не було, як на мене, зі здоровим Джоелем у Філадельфії все буде добре.

Що стосується Бостона, то вже на старті сезону, всередині команди розгорівся мінімальний скандал. Маркус Смарт звинуватив молодих зірок команди в "самолюбстві" і що ті занадто покладаються на себе, частенько грають в "hero ball", при цьому не залучаючи партнерів по команді. 61% юседж рейтингу на двох, у Брауна та Тейтума, цьому підтвердження.

З однієї сторони, правда у словах Смарта є. Як мінімум ефект, після його слів був : Селтікс видали відрізок 9-5 з 4м кращим захисним рейтингом.

Проте з іншої - Маркус явно не та людина, яка має публічно висловлювати подібні речі. Можливо він себе вважає лідером роздягалки, але по факту він таким не являється.

Що стосується ігрового прикладу : 11 очок при 28% з трьохи і 39% з поля? Тим паче, що ні Маркус, ні Шрудер не являються яскравовираженими розігруючими. А саме такого плану гравець конче необхідний Бостону, за яким прийдеться виходити на ринок обмінів.

Щодо цьогорічних новачків, та й загалом, команд які проживають в Бікіні-Боттом : Еван Моблі - це просто вау, космос, пушка і ще багато епітетів, які вказуватимуть на його винятковість, його вищість! Якщо б не травма, переконаний, він спокійно б забрав звання "Новачка Року". У Моблі дуже і дуже світле майбутнє!

Щодо нагороди кращому новачку, то з урахуванням травми бігмена Кавс, тепер, очевидним лідером є Скотті Барнс з Торонто.

Як виявилося, Скотті є доволі таки непоганим скорером. Особисто я не очікував, що одразу ж, зі старту, він матиме подібний навик. Він, як і Моблі, мають одинаковий % з поля - 49%. Що для новачка (та й не тільки) є дуже хорошим показником. Дещо шкутильгає трьоха, але то таке. % з лінії штрафних, а саме 73%, вселяє надію на те, що кидок з часом появиться.

Барнс, також, лідирує серед новачків одразу в двох важливих категоріях : очки та підбирання. 15+8, такий доробок у Скотті.

Тугим видався старт сезону для №1 піку - Кейда Каннінгема. 13 очок в середньому, 24% з трьохи і 33% з поля - це явно не те, на що розраховували фанати Пістонс. Як мінімум статистично.

Що має вселяти надію в серця фанатів Детройта - це те, що Кейд природжений лідер. Йому лише недавно виповнилося 20 років, а таке враження, наче йому поза 30. Не по роках дорослий, це вражає. Банально включіть будь яке його інтерв'ю і ви зрозумієте про що я.

Інший новачок Пістонс, мій улюбленець Лука Гарза розпочав сезон очікувано погано. Думаю, друга половина сезону видасться кращою.

Адже зараз, перші місяці, Кейсі (все одно не розумію для чого) намагатиметься вигравати ігри, здобувати результат. -_-. Тому у нього так багато грають ветерани. Але з часом все нормалізується і Гарза отримає свій шанс.

Видно, що хлопець старається, хоче грати.

Він 100% є в Збірній НБА по маханню рушничком на лавці запасних. А якщо без жартів - він є одним з найкращих "хаслерів" Драфту. При тому, що грає вдвічі, а подекуди і втричі менше, ніж його "однолітки" - лише 12 хв в середньому за гру.

В дещо кращій для себе, проте в чимось схожій ситуації до Гарзи, опинився ще один мій фаворит - Альперен Шенґюн.

Допоки Джейлену Гріну, №2 піку на Драфті, дістаються всі вершки (як і іншому молодому Рокетс - Портеру) - йому дозволено грати по 31 хв з лінійкою 28/38% з трьохи/з поля, у турка шансів проявити себе набагато менше.

Найгірше, що роблять Рокетс - це не заграють Джона Вола. Буквально недавно команда перервала стрік у 15 поразок поспіль.

Я розумію, що команда, що гравець - бояться травми. Адже тоді, шанси на те, що Джона обміняють перетворяться з нульових в мінусові.

Проте, дана стратегія має пагубний вплив на розвиток молодих баскетболістів. Адже що Гріну, що Шенґюну, що Портеру, що Вуду - не помішав би досвідчений розігруючий. Ситуація в Клівленді - як приклад.

Натомість, Волл отримує практично 50 млн на рік, сидить на банці та своїм прикладом показує, що в баскетбол можна "грати" і таким чином.

Тепер трішки про звільнення та закулісну двіжуху.

Першим тренером, який удостоївся бути звільненим по ходу сезону, став Люк Волтон. В.о. тренера став Елвін Джентрі.

З 2006 року - Кінгз звільнили 11 тренерів. В кінці сезону Сакраменто стануть одноосібними лідерами за кількістю сезонів без плейофф, можна ставити хату на це!

Серед менеджерів, очевидними кандидатами на звільнення є Девід Гріффін (Пеліканс) та Ніл Олші (Портленд).

Гріффін - через бездарне керівництво командою. А ось з Олші ситуація дещо цікавіша. Під нього почали "рити" нібито через звинувачення підлеглих стосовно "створення токсичної обстановки". Хоча сам Олші відхрещується від звинувачень, та й загалом, я не пам'ятаю, щоб навколо нього виникали подібні історії, але.. Як не як, Олші пропрацював в Блейзерс 9 років.

Враховуючи те, яка ситуація склалася в Портленді, разом з невдалим стартом команди, під шумок можуть і звільнити ГМа.

Я вже давніше писав, що Олші - це один з перших кандидатів, серед менеджерів, на звільнення. Але якщо звільняти, то через професійні якості, а не через якусь вигадану фігню.

Але побачимо, чим це все закінчиться. Ритися в брудній білизні для того, щоб знайти причину для звільнення - це брєд, як на мене. А я відчуваю, що саме це зараз і відбувається в Портленді.

Через цю ситуацію, генеральні менеджери НБА - хочуть створити асоціацію. Щось накшталт професійного союзу. Цікаві речі відбуваються в НБА)

Але ще цікавіші речі відбуваються в Фініксі.

Там також ведеться розслідування, але вже проти власника френчайзу - Роберта Сарвера. Причина? Стандартний набір старого, білого, багатого американця - расизм, сексизм, токсичне ставлення до підлеглих, оточення, тощо.

Більш детально можете прочитати за посиланням.

Дивне співпадіння, але Кріс Пол вже вдруге переживає подібну ситуацію. Перша була в Кліпперс, з Дональдом Стерлінгом в головній ролі.

Радує, що гравцям Санс вдалося відмежувати себе від розслідування і демонструвати прекрасні результати!

Ну і на кінець хотілося б написати декілька слів про підвищення контактної гри в НБА.

Не знаю як вам, але мені дико сподобалися нововведення!

По-перше - понизилася частота дурних свистків. Нарешті можна дивитися баскетбол, без зупинок через кожну другу атаку. Нема копання ногами оборонця, під час джамперу і всього цього брєду, яким був переповнений баскетбол останніх кількох років.

Від цього, по-друге, знизилася тривалість ігор. Як мінімум мені так здається, що знизилася.

Буквально недавно говорив про це з товаришем, який не цікавиться баскетболом, проте якого я пробував "підсадити" на даний вид спорту.

Так ось, питався у нього, чому він не хоче почати дивитися баскетбол? І відповідь була : "гра нудна та дуже затягнута". Такі у нього були враження після якоїсь з ігор серії Денвер-Портленд, яку ми пробували дивитися разом.

З початку мене така відповідь обурила. "Просто людина занадто звикла до футболу" — подумав я. А потім зрозумів, що в якійсь мірі він правий.

Це я готовий витратити 3 години свого часу на те, щоб подивитися розбірки Детройта та Орландо (і то не завжди). А тут йде мова про пересічних людей, які можливо і були б зацікавлені в даному виді спорту, проте сама його сутність відлякує.

Тому НБА в цьому плані молодці - усвідомили проблему і почали робити кроки для її вирішення. Але, як то кажуть "де тонко там і рветься". Як тільки НБА дали волю контактній грі, просіла результативність. А також збільшилася кількість конфліктів на паркеті.

Цього сезону лише в чотирьох іграх як мінімум одна з команд переходила рубіж в 140+ очок. В трьох таких іграх були овертайми. Минулого сезону, за +/- такий самий відрізок часу, у восьми іграх командам вдавалося набрати 140+ очок і лише в одній грі був овертайм. + що дуже сильно запам'яталося - це міріади ігор з рахунком накшталт 138-129 і все в цьому роді.

В середньому команди стали набирати практично на 5 очок менше за гру - 107,3 проти 112,1 минулого сезону. Просів і атакуючий рейтинг - зі 112,3 до 108,2. Також ми спостерігаємо за історичним мінімумом штрафних кидків, а саме - 20,1 спроби за гру.

Втрата результативності компенсується зростанням конфліктів.

Так, від початку сезону сталося вже три серйозних заворушення. Найлагіднішою була сутичка Гобера та Тернера, якою і сутичкою важко назвати. Підленький напад Морріса на Йокіча, чисто у моєму рейтингу - на другому місці. Ну і "Детройтська м'ясорубка 2.0" на першому.

Сміх сміхом, але ситуації неоднозначні. І боюся, що подібні речі і надалі повторюватимуться.

Чому ситуації неоднозначні? Особисто я не зрозумів такого моменту : у випадках з Йокіч-Морріс та Стюарт-Леброн, ліга жорсткіше покарала "жертв" конфлікту, аніж їх "зачинщиків".

В обох випадках ситуацію можна було легко попередити, недопустити. Банально - Моррісу не штовхати Йокіча, а Леброну не бити по лиці Стюарта. Так баскетбол. Так нерви.

Так, після цього послідувало моментальне покарання. Йокіч виніс вирок самотужки. На всі 100% справедливий, я вважаю. Тим паче знаючи, яким "баскетбольним бидлом" являються сестри Морріси. Стюарта ж (з його боксерським минулим) недопустили гравці, персонал, амрія, Месники і ще хтось там, хто пробував його зупинити.

Що мені сподобалося в цій ситуації найбільше, так це те, як себе повів Кейд Каннінгем. Який не стояв як істукан, а зробив мабуть найбільше (що було в силах) серед гравців Пістонс, щоб зупинити одноклубника. Те, про що я писав раніше - хлопець дорослий не по рокам.

Повертаючись до конфліктів, чисто на мою думку, суворіше покарання мали понести саме Морріс та Джеймс. Як мінімум, ЯК МІНІМУМ - рівноцінне. Вони були ініціаторами і крапка. Натомість : Йокіча дискваліфікували на 1 гру, проти 50 тисяч доларів штрафу для Морріса. Джеймса дискваліфікували на 1 гру, тоді як Стюарта на 2 гри. Так, я розумію - Леброн не є "брудний" гравець який приховано буде когось бити. Але все одно, так не робиться. Ось вам і справедливість.

Як би там не було, від початку сезону пройшло заледве більше місяця, а вже відбулося стільки подій, що лише розпалює інтерес до ліги! Let's gooo!