Жертва змови. Чому в Лужного не вийшло в «Таврії»

Невдалі трансфери і судові процеси, нелояльні журналісти і занадто відверті вболівальники – Роман Бебех аналізує причини невдалого сезону Олега Лужного в «Таврії».

Фото: sctavriya.com

До цього все йшло – чи хтось, хто більш-менш в курсі подій в українському футболі, назве відставку Лужного неочікуваною? Про це всі давно говорили, і навіть сенсаційна перемога в кінці сезона над «Динамо» нічого не змінила.

В історії Лужного та «Таврії» є дві сторони. З одного боку Олег Романович став заручником ситуації, коли не можна ані повноцінно вкомплектувати команду через заборону на трансфери, ані по-людськи з’їздити на зимові збори. А тут ще й скандал «Селюк vs. «Таврія» – в той час, як у Лужного в команді грають футболісти, справи яких представляє цей поважний менеджер.

«Таврія» зазнала п’ятнадцяти поразок – і в усіх, за словами Лужного, були винні футболісти. Іноді ще заважали арбітри

Інша справа – літня трансферна кампанія. Хочете посміятись – передивіться, наскільки протилежні оцінки їй давали, вже розпочавши свою медіавійну, Куніцин та Селюк. Всі ці трансфери проводили саме для Лужного. Теоретично не виключений варіант, що це помилки селекційної служби – якщо вона у Сімферополі взагалі є. Та все одно: головний тренер має розуміти, кого йому беруть у команду. Я знаю особисто тренера, який працював у прем’єр-лізі, – перед тим, як брати новачка, він особисто передивлявся 6-8 його матчів, щоб скласти про нього власне враження. Тож за літню трансферну кампанію значною мірою відповідає Лужний. Це він – або краще сказати, для нього – підбирали футболістів, які в результаті не того рівня.

З Лужним «Таврія» зазнала п’ятнадцяти поразок – і в усіх, за словами тренера, були винні футболісти. Іноді ще заважали арбітри. Можете переслухати всі прес-конференції Олега Романовича – на жодній з них він не визнавав винним себе. Молодий тренер не помилявся з тактикою і підготовкою, завжди вгадував із обраним складом. Це все футболісти, а точніше – їх низький рівень. Ну нехай так. Але ж одне з мірил роботи тренера – це зріст рівня гравців. Хто виріс по якості гри за рік роботи Лужного?

Згадуються часи, коли наш герой тренував «Динамо», – і після кожного невдалого матчу говорив, що з цими виконавцями каші не зварити. Після цього прийшов Сьомін і з командою, складеною на 90 відсотків з цих самих футболістів, зварив-таки непогану кашу – дійшов до півфіналу Кубка УЄФА і виграв чемпіонат. «Таврії» до таких результатів було далеко – як і до Ліги Європи, про яку рік назад було стільки розмов.

Не те щоб ми очікували отримати точну копію Арсена Венгера, але Лужний керував «Таврією» в стилі Віталія Кварцяного

Але найбільше, чим дивував цього сезону Лужний, – це реакцією на навколишній світ.

Матч з «Динамо» мені найбільше запам’ятався не перемогою аутсайдера у матчі, що вирішував долю одного з лідерів. Перед грою сімферопольські вболівальники розтягнули банер з вимогою до Лужного – подати у відставку. На що тренер після гри зауважив: «Вам заплатять гроші – ви ще й не те будете писати і кричати!» Бачити у всьому замовлення – це не лише неправильно і неконструктивно. Це нездорово. Крім того, цікаво було б побачити реакцию фанатів на таку заяву тренера де-небудь у Італії.

Так само нервово Лужний реагував на журналістів. Написану взимку колонку одного з колег з оцінками його роботи Олег Романович назвав замовною. Впевнений, що і цей текст, якщо він раптом потрапить йому на очі, отримає аналогічний ярлик. Експертам, що оцінювали його команду, у прямому ефірі Лужний відправив ще більш темпераментний спіч.

Не менше діставалося агентам – їх Лужний, не вагаючись, називав сутенерами. Я не збираюсь захищати чи давати оцінки цій футбольній професії. Але невже Лужний забув, хто його «Таврію» привів? Хто склав йому з клубом гарний контракт? Ім’я цій людині – Шандор Варга, і його професію ви теж знаєте. Кажуть, що дату відставки Лужного постійно відсувала сума відступних прописаних у контракті. Сума з шістьма нулями. Так воно чи ні ми напевне не дізнаємось. Хіба що трапиться щось на зразок історії Шаблій-Гаджиєв-Таврія – коли клуб, вичерпавши всі ресурси для вирішення проблеми «по понятіям», виносить весь абсурд внутрішньої кухню на розсуд публіки. Цікаво, до речі, як «Таврія» вирішить цю ситуацію і чи не взнаємо ми колись, що Васюков не мав права підписувати такий контракт Лужного.

Але найбільше, чим дивував цього сезону Лужний, – це реакцією на навколишній світ

Так чи інакше, прем’єр-ліга цього тижня лишилась без свого найгучнішого оратора. Так, як він кричав на футболістів під час матчу, напевне, не кричить ніхто. Коли він гримів, у декого з них просто починали труситись коліна, заважаючи розгубленому мозку аналізувати, куди бігти і що робити. Уявіть, що ви їдете за кермом, а на вас постійно кричать. Важко? Тоді уявіть, що ви не місцевий, – бо до легіонерів у Лужного було особливе ставлення. Він сам колись був на їх місці, і мабуть тому до їх помилок відносився толерантніше.

Щоправда, хотілося б, щоб це було не єдиним здобутком, вивезенним з Англії. Не те щоб ми очікували отримати точну копію Арсена Венгера, але Лужний керував «Таврією» в стилі Віталія Кварцяного. Можна по-різному ставитись до методів роботи Віталія Володимировича – але він вміє так працювати. Він до цього довго йшов і на цьому довгому шляху примудрявся давати результат. У Лужного результату не було. І ми, може, б зважили на фактори, що весь сезон заважали головному тренеру працювати – але, здається, керівництво «Таврії» вже просто не бачить світла в кінці тунелю.

Як би там не було, але роботою у Сімферополі Лужний аж ніяк не додав собі авторитету в українському футболі. І цікаво буде стежити за його подальшою кар’єрою, яка, як я зрозумів, проходитиме без агента.