Блог Про все і ні про що

Чого очікувати від нового біатлонного сезону?

Уже завтра, 28 листопада, індивідуальною гонкою в чоловіків стартує черговий Кубок світу з біатлону. Сезон 2020-2021, як і все зараз, пройде під знаком боротьби з коронавірусом. Безумовно, це позначиться на проведенні змагань і на результатах спортсменів. Що саме ми побачимо цьогоріч? Читайте прогнози від нашого блогу.

Жіноча збірна України: In Sanitra we trust?

Востаннє жіноча команда була представлена максимальною квотою в шість спортсменок у сезоні 2016-2017. Із того часу команда стабільно трималася біля топ-5, займаючи шості-сьомі місця в загальному заліку Кубку націй. Минулого року збірна претендувала на загальнокомандне п’яте місце, проте дискваліфікація естафетної команди на етапі в Поклюці внаслідок порушення Оленою Підгрушною правил техніки безпеки й недобір залікових балів через відмову їхати на останній етап до Росії залишили збірну України без шостої спортсменки на поточний Кубок націй.

У коронавірусний сезон команда входить із новим головним тренером Юраєм Санітрою. Словак за чотири роки вивів наших чоловіків на якісно новий рівень, тому призначення на посаду головного тренера обох збірних, безумовно, можна вважати підвищенням.

Проте Санітра не чарівник. Так, тренуючи чоловіків, він постійно був поруч із жіночою командою, тож знає їхні можливості. Але одна справа знати про ці можливості, інша – їх використовувати. Напевно, у Юрая піде якийсь час на знайомство з новим колективом саме в умовах змагань, а не тренувань.

Не забуваймо також, що стратегія «семи няньок, у яких дитина без ока», на жаль, нікуди не поділася з лав збірної, адже окремі біатлоністки готувалися до сезону зі своїми наставниками. Олену Підгрушну тренував Олександр Кравченко, Анастасію Меркушину – батько Олег Меркушин, Юлія Джима готувалася під керівництвом Уроша Велепця зі збірною Словенії. У попередні роки ця стратегія не приносила відчутних дивідендів.

Кілька слів про конкурентів. Навряд випадуть із чільної п’ятірки збірні, що минулого сезону зайняли перші чотири місця в заліку Кубку націй: Норвегія, Німеччина, Франція, Швеція. П’ята команда за результатами попереднього року, Росія, навпаки, має опуститися в рейтингу нижче, адже четверо із семи спортсменок у їхній цьогорічній заявці лише дебютуватимуть на етапах Кубку світу. А найвищий індивідуальний рейтинг матиме Лариса Кукліна, що в сезоні 2019-2020 посіла двадцять перше місце в загальному заліку.

На місце Росії претендуватимуть італійки, особливо якщо Доротея Вірер не втратить минулорічну форму, а Ліза Вітоцці – поверне позаминулорічну. Також у пулі менш імовірних, проте все ж претендентів – Швейцарія та Чехія. Українки не проб’ються в п’ятірку кращих, але й навряд втратять наявні позиції, залишившись на звичній за останні сезони ролі команди, що у вдалий для себе день може претендувати на медалі (насамперед в естафетах). А щодо окремих імен, то очікуємо на прогрес від Дар’ї Блашко, яка показала непогані результати на підготовчих стартах.

Прогноз: 6-7 місце в заліку Кубку націй.

Чоловіча збірна України: стабільність – ознака класу

Останні три роки чоловіча збірна України прогресувала: сезон 2017-2018 – одинадцяте місце в Кубку націй, сезон 2018-2019 – десяте місце, сезон 2019-2020 – сьоме місце. Минулого року команда зупинилася зовсім недалеко від топ-5, навіть здобула естафетне «срібло» на етапі в Нове Место. Проте відносно непоганих результатів лише двох спортсменів, Дмитра Підручного й Артема Прими, та загальнокомандного п’ятого місця в заліку естафет не вистачило для сенсаційного результату.

Здається, усі інгредієнти для як мінімум повторення минулорічного результату на своїх місцях: Санітра тренує, Підручний прогресує, Прима залишається на високому, як для себе, рівні, молодь не псує каші в естафетах, набираючись досвіду.

Але все залежить від того, чи вистачить головного тренера і на чоловічу, і на жіночу команди. З одного боку, Юрай залишається зі збірною, тож можна сподіватися на подальший прогрес (або хоча б відсутність регресу) у чоловіків-біатлоністів. З іншого боку, «з великою силою приходить велика відповідальність», а в цьому випадку – з великою кількістю підопічних. Головний тренер тепер буде змушений здобувати результат одразу з двома командами. Поки незрозуміло, чи вплине це на кількість залікових балів, отриманих кожною зі збірних

Та все ж закладений за чотири роки фундамент навряд буде зруйновано переведенням Санітри на посаду головного тренера обох команд. Дмитро Підручний навряд опуститься нижче минулорічного сімнадцятого місця в загальному заліку. Продовжать прогресувати Дудченко й переведені до першої команди Цимбал і Лесюк. Доведуть, що є ще порох у порохівницях досвідчені Прима й Семенов, зокрема завдяки яким було здобуто згадану нагороду в естафеті. Тож розраховуємо на збереження минулорічних позицій у командній першості.

Прогноз: Підручний залишиться в районі топ-15 індивідуального заліку, збірна посяде 6-8 місце в заліку Кубку націй.

Йоханнес Бьо: шляхом Бьорндалена та Фуркада?

Завершення минулорічного сезону подарувало вболівальникам боротьбу за Великий кришталевий глобус між Йоханнесом Бьо та Мартеном Фуркадом. Норвежець переміг із відривом лише у два залікові бали. Цьогоріч французький біатлоніст уже завершив кар’єру, тож поки незрозуміло, хто перешкодить Бьо-молодшому вибороти втретє поспіль перемогу в загальному заліку Кубку світу.

Норвежцю зараз 27 років. Складається враження, що він зможе як мінімум наблизитися до результатів своїх великих попередників Уле-Ейнара Бьорндалена й Мартена Фуркада за кількістю виграних Великих кришталевих глобусів. Нагадаємо, що в норвежця їх шість, а у француза – сім.

Однією з причин напруженого фіналу минулорічного сезону був недобір Йоханнесом залікових пунктів через пропуск кількох етапів у зв’язку з народженням сина. Як зізнавався спортсмен, йому не вдалося провести повноцінну підготовку до цьогорічних змагань, тому що він допомагав дружині доглядати за немовлям. Як наслідок, не найкращі результати в гонках, що передували початку сезону. Можна припустити, що на початку змагального року Бьо дасть фору конкурентам, проте встигне набрати форму, щоб прийти першим до фінішної стрічки всього сезону.

Ще одна потенційна причина, чому норвежець може забуксувати, – це втрата основного конкурента. Суперництво з Фуркадом було локомотивом, змушуючи норвежця працювати на максимумі можливостей. Тому вже скоро побачимо, чи не втратить він мотивацію боротися з біатлоністами, що на папері виглядають слабшими за Мартена.

Замінити багаторічного лідера французької збірної спробують Кантен-Фійон Має й Емільєн Жаклен. Минулого року ці біатлоністи вийшли на новий рівень, нав’язавши боротьбу двом примам чоловічого біатлону. Міжсезоння спортсмени провели продуктивно, здобувши золоті медалі у внутрішніх змаганнях. Також Кантен-Фійон тріумфував у шоу-гонці, що відбулася наприкінці вересня у Вісбадені, обігнавши обох братів Бьо. Єдине питання: чи вистачить стабільності французьким біатлоністам і чи не «підхоплять» вони кризу другого сезону.

Кому точно не загрожує ніяка криза, так це Тар’єю Бьо – старшому брату чемпіона світу. Володар Великого кришталевого глобусу сезону 2010-2011 попри свої тридцять два роки продовжує виступати на стабільно високому рівні, зайнявши минулого року четверте місце в загальному заліку Кубку світу. Тож норвежець має шанси, щоб у поточному сезоні як мінімум увійти до топ-3.

Прогноз: Йоханнес Бьо (у конкурентній боротьбі) втретє підряд виграє Великий кришталевий глобус.

Норвегія тріумфуватиме й у жіночому індивідуальному заліку?

Здавалося б, у жінок ситуація ідентична тій, яку спостерігаємо в чоловіків, адже останні два сезони переможницею ставала Доротея Вірер. Італійка єдина (і всього четверта в історії жіночих біатлонних змагань), хто з часів легендарної Магдалени Форсберг зміг захистити титул. Це не вдавалося навіть триразовим чемпіонкам світу Магдалені Нойнер і Кайсі Мякяряйнен. Проте в Доротеї все ж менше шансів на ще один захист титулу, ніж у Йоханнеса Бьо.

В основний пул претендентів на перемогу в загальному заліку, крім Вірер, входять норвежки Тіріль Екгофф і Марте Олсбю-Ройселанн, німкеня Деніз Германн і шведка Ганна Еберг.

Тіріль Екгофф відома як швидка, але дуже нестабільна біатлоністка. Вона зайняла минулого року друге місце в боротьбі за Великий кришталевий глобус, хоча раніше не потрапляла навіть до десятки найсильніших за підсумками сезону (виняток – сьоме місце в сезоні 2013-2014). Минулоріч норвежка відстала від Вірер лише на сім залікових пунктів. А якби не пропуск мас-старту на етапі в Поклюці, Екгофф могла претендувати й на загальну перемогу. Також норвежка здобула найбільшу кількість перемог у попередньому змагальному році (сім проти чотирьох у конкурентки).

Це стало наслідком покращення якості стрільби. Якщо раніше, за винятком згаданого сезону 2013-2104, середній відсоток влучань знаходився в середньому на рівні 75-76%, то минулоріч цей показник склав 81,6%. Тіріль у міжсезоння встигла виграти обидві гонки національної першості, засвідчивши, що перебуває в чудовому тонусі. Якщо спортсменка втримає свою стабільну стрільбу, то матиме всі шанси обігнати нинішню чемпіонку в боротьбі за біатлонну корону.

Не проти обійти товаришку по команді Марте Олсбю-Ройселанн. Біатлоністка також непогано провела підготовку до сезону, свідченням чого стали перемоги у двох тестових гонках норвезької команди, що відбулися в середині листопада в Шушені. У минулому році спортсменка показала феноменальний результат, здобувши медалі в кожній із семи гонок на Чемпіонаті світу (виграла п’ять із них).

У сезоні 2019-2020 біатлоністка відстала майже на двісті пунктів від Вірер. Проте ці цифри не повинні вводити в оману. Минулоріч Марте пропустила через травми відразу три етапи Кубку світу, що дорівнювало семи гонкам без залікових балів. Якщо в поточному сезоні вона братиме участь у всіх стартах, то також має серйозні шанси на перемогу в загальному заліку Кубку світу.

Деніз Германн – одна з найшвидших біатлоністок у пелетоні, свідченням чого є минулорічна перемога в спринтерському заліку. Перейшовши з лижних гонок у біатлон, німкеня змогла довести, що здатна претендувати на найвищі місця і в цьому виді спорту. Та все ж короткий біатлонний бекграунд дається взнаки, якщо говорити про стрільбу спортсменки. Перебуваючи протягом минулого сезону в одному діапазоні з Екгофф за швидкістю на трасі, Германн хай і небагато, але програла їй на стрільбищі в процентному співвідношенні влучань.

З іншого боку, за чотири сезони в біатлоні Деніз незмінно прогресувала: сезон 2016-2017 – сорок восьме місце, сезон 2017-2018 – дванадцяте місце, сезон 2018-2019 – восьме місце, сезон 2019-2020 – третє місце. Як наслідок, німецька спортсменка залишається в топі претенденток на Великий кришталевий глобус.

Наймолодшою з фавориток є 25-річна Ганна Еберг зі Швеції, яка на п’ять-сім років молодша за своїх конкуренток. Це хоч і молода, але вже досвідчена й титулована спортсменка, що з чотирьох сезонів, проведених у дорослому біатлоні, фінішувала в топ-5 у двох із них. Тому її вік може стати додатковою перевагою в боротьбі проти старших суперниць.

Є передумови, що в сезоні, який стартує, Ганна поліпшить швидкість бігу, адже одним із її тренерів став Ола Равальд. Цей наставник стояв за медальними успіхами шведських лижників на спринтерських дистанціях на Олімпіаді 2006 року в Турині. Також він тренував норвезьких біатлоністів і Лінн Сван, юну шведську лижницю, яка, попри 20-річний вік, уже встигла здобути кілька перемог на етапах Кубку світу.

Ганна Еберг – чемпіонка світу й Олімпійських ігор. Здається, рано чи пізно до цього комплекту буде додано й Великий кришталевий глобус. Проте поки незрозуміло, чи зможе шведка отримати цей титул уже в сезоні 2020-2021.

Вважаю, що цьогоріч перемогу в загальному заліку здобуде представниця Норвегії. І серед двох згаданих спортсменок ставлю на Марте Олсбю-Ройселанн. По-перше, варто пам’ятати про нестабільність Екгофф, яка за кар’єру ще не провела і двох сезонів підряд на високому рівні, без спадів. По-друге, хоча Тіріль до останнього боролася проте Доротеї Вірер у минулому сезоні, але, як уже було сказано, Марте пропустила значну частину змагального року. Якщо прикликати на допомогу математику, то виявиться, що в сезоні 2019-2020 Тіріль Екгофф у середньому за гонку набирала 41,3 залікові бали, а Марте Олсбю-Ройселанн – 42,6. У Доротеї Вірер, до речі – 41,7.

Прогноз: Великий кришталевий глобус здобуде Марте Олсбю-Ройселанн.

В очікуванні сенсацій і проривів

На сезон, що стартує, безумовно, накладає відбиток пандемія. По-перше, це позначається на календарі: на окремих трасах пройде по два етапи підряд, і частину з цих біатлонних арен спортсмени не надто люблять через їхню складність. По-друге, дехто зі спортсменів, зокрема й українських, устиг перехворіти на COVID-19, унаслідок чого незрозуміло, як це вплине на їхню форму (а в деяких збірних і зараз є хворі). По-третє, Міжнародний союз біатлоністів хоч і не враховуватиме в загальному заліку чотири найгірші або пропущені гонки, щоб дати шанс на високі місця в підсумковій таблиці спортсменам, які пропустять частину змагань через хворобу, проте готовий у разі необхідності відправляти на самоізоляцію всю збірну, якщо хворобу буде виявлено лише в однієї людини з делегації. Усе це збільшує шанси спортсменів з-поза топової групи потрапити на п’єдестал або «у квіти».

Щоб вирахувати й спрогнозувати цей рівень «сенсаційності», проаналізуймо, скільки біатлоністів здобували медалі протягом сезону, але в загальному заліку в кінці змагального року опинялися поза межами топ-20. Кількість таких спортсменів загалом серед чоловіків і жінок за останні десять років була в проміжку від шести (сезон 2011-12) до двадцяти п’яти (сезон 2013-14).

Середнє ж арифметичне цих сенсаційних результатів за десятиріччя склало 12,5 потраплянь на п’єдестал. Прогнозуємо, що у зв’язку з можливими форс-мажорними обставинами через пандемію, цього року близько двадцяти спортсменів і спортсменок з-поза меж фінальної топ-20 сезону отримають медалі на етапах Кубку світу.

Окрім сенсацій, очікуємо на прогрес від молодих біатлоністів. Відзначимо насамперед Йоганнеса Дале, який минулого року посів дев’яте місце в загальному заліку Кубку світу. І це в другому сезоні на дорослому рівні. Дале встиг здобути «золото» й «срібло» в естафетах на етапах Кубку світу та на Чемпіонаті світу, але залишився єдиним із минулорічної чільної десятки, хто ні разу не підіймався на подіум в індивідуальних змаганнях. У нинішньому сезоні він має виправити цей «недолік».

Кар’єру в збірній Австрії завершив Домінік Ландертінгер. І хоча на стабільно високому рівні ще продовжують виступати Юліан Ебергард і Сімон Едер, проте їм на двох уже сімдесят один рік. Тож майбутнє австрійської команди наразі залежить від 23-річного Фелікса Ляйтнера. Він хай і не так швидко, як Дале, та все ж поступово прогресує й у минулому сезоні зайняв двадцять друге місце в загальному заліку Кубку світу. А на Чемпіонаті світу-2020 в Антхольц-Антерсельві Ляйтнер тричі фінішував у десятці найкращих, що засвідчило: він готовий переходити на новий етап кар’єри. Цілком можливо, що сезон 2020-2021 австрійський біатлоніст завершить у топ-15.

Прогноз: близько двадцяти біатлоністів із тих, що зійдуть на п’єдестал, не потраплять до топ-20 загального заліку за результатами сезону; Йоганнес Дале завоює дебютну медаль в індивідуальних змаганнях; Фелікс Ляйтнер завершить сезон у топ-15.

***

Як би не закінчився передолімпійський сезон 2020-2021, хто б не став чемпіоном, хочеться, щоб головним досягненням цього змагального року стало те, що він просто відбудеться. Незважаючи ні на що. Від цього виграють усі – від спортсменів до вболівальників.

Автор

Комментарии

  • По дате
  • Лучшие
  • Актуальные
  • Друзья
Loading...