Драматичний матч на Кераміка, так близько до сенсації

Після данного матчу мене надзвичайно хвилює питання, а що такого міг сказати Клопп в роздягальні команді, щоб вони так розібрали суперника. Перед матчем всі аналітики вирішили, що Ліверпуль скромно та без зайвоих нервів та витрати енергії переграють суперника 0-1 чи зіграють в сумну мирову. Але проти був Емері, який ще перед матчем сказав: " Ми ще здивуємо і тут буде зовсім інша гра". Але зміна після перерви була схожа на боксерський поединок, коли один спортсмен наносить удари та домінує і тут пропускає джеб на 62 хвилині, та не може підняти руки щоб захиститись, а на 67 вже летить в нокдаун і після цього буде героїчно піднявшись нокаутований на 74. І після цього удару в Жовтого бійця немає жодного шансу, він не бачить нічного навколо і лише на емоціях намагається повзти по рингу і вдарити все що попаде під руку.

На старті матчу Жовта Субмарина здивувала своїм надзвичайно агрессивним та високим прессингом ,до такого повороту був не готовий навіть Ліверпуль, адже багато помилок в захисті призвели до швидкого голу вже на 3 хвилині, а помилились як Робертсон так і центральні захисники. Можливо Конате перенервував, а Ван Дейк непорозумівшись з ним не зміг підстрахувати та передбачити такій хід суперника. На мою думку на 37 хвилині повинен бути пенальті, адже Ле Сольсо прокинув м'яч а Беккер вийшов на нього і падаючи підіймав руки ( навіщо не відомо) внаслідок чого Аргентинець опинився на газоні, навіть того не бажаючи і вельми невдало та болюче приземлившись. Але вже на 41 хвилини фортуна віддала борг і Вільярреал знову після помилок захисту зробив рахунок 2-0. Те як прессингували та йшли вперед Жовті варто всіх компліментів на світі, а самі гравці не мов 300 Спартанців віддавали всього себе на полі, не шкодуючи ні себе ні суперника. Тим самим у Мерсисайда був лише 1 момент в таймі, це удар Кейти з межі карного майданчику на підборі - і все. Чи може хтось похизуватись такою нейтралізацією зіркових Салаха-Мане- Жоти. Той же Алькантара в першому таймі мав жахливі 72% ( для нього це катастрофа) а сам Ліверпуль мав 66% точних передач. А зробили такий подвиг хлопці в схемі 4-4-2 ,де при захисті Коклен ставав п'ятим захисником, а в прессингу були всі до єдиного.

Можливо після перерви не вистачило сил у команди, чи то Ліверпуль їх так затиснув, але гра просто повалилась із рук Субмарини і ми побачили типовий Мерсисайд - незламний, прессингуючий і те як гравці на флангах просто розривають свого суперника. Руху в нападі дав вихід Діаса, який більш якісно знаходив зони та виводив м'яч з прессингу суперника. А те як Мерсисайдці просто розривали захист на вільних зонах просто вводило гравців господарів в ступор і після того як рахунок став 2-2 вони кинули грати. Можливо надія згасла же при рахунку 2-1, адже потрібно було знову ламати гру ,але остаточно кінець оформив Діас. А же після рахунку 2-3 в матчі почались сліпі емоції від Вільярреалу, це був розпач і зневіра, навіть попри те що весь футбольний світ бачив в них героїв. Рахунок другого тайму красномовніший за слова: Голи (0-3), Удари ( 1-13), в площину воріт ( 0-5), точність пасів ( 65-85), володіння м'ячем ( 37-63) і виграна верхова боротьба (4-12), помилки ( 3-0).

Як не шкода Вільярреал, але цікавіше в фіналі бачити саме Ліверпуль і хто б не зустрівся в фіналі це буде надзвичайно принципово, та тактично вишукано. А хлопцям у Жовтому велика шана та честь за такий неймовірний перший тайм, та за емоції там де їх не очікували.